ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021 року місто Київ № 640/18319/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук`янець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа про Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_2 визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2020 №138 дп-20, визнання протиправним та скасування наказу від 03.08.2020 №546к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 жовтня 2021 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, Полтавської обласної прокуратури, Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора, третя особа ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138дп-20 «Про накладення на начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та на прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким притягнуто начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладено на них дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області від 03.08.2020 №546к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури з 03.08.2020;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, або іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 03.08.2020 по дату ухвалення рішення у справі.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, оскаржувані рішення та наказ є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та звільнення з оранів прокуратури, на думку позивача, працівниками та керівництвом прокуратури Полтавської області, Офісу Генерального прокурора, які входили до складу комісії прокуратури області щодо проведення службового розслідування, Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг Генеральної прокуратури України та чинної Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг Офісу Генерального прокурора, допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права при призначенні службового розслідування, його проведенні, ініціюванні дисциплінарного провадження та формуванні та діяльності кадрових комісій з розгляду дисциплінарних скарг.

Позивачем наголошено на тому, що правом на ініціювання дисциплінарного провадження наділено виключно посадову особу, яка призначила службове розслідування, а не виконувача її обов`язків. Крім того, дисциплінарне провадження відносно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювалось в антиконституційний спосіб та на підставі незаконних нормативно-правових актів, а тому рішення, прийняті Кадровою комісії з розгляду дисциплінарних скарг, є протиправними (незаконними). Склад кадрових комісій з розгляду дисциплінарних скарг формувався виключно з працівників Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора та постійно змінювався, що, на думку позивача, повністю нівелює право осіб, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, на об`єктивний та неупереджений розгляд дисциплінарної скарги.

За посиланням позивача, наказ, на підставі якого було створено Кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів, повинен бути зареєстрований в Міністерстсві юстиції України, а тому не може вважатися чинним.

Також позивач вважає, що програмне забезпечення, яке використовується Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг, не є сертифікованим на території України на відповідність його технічних умов. Тому авторозподіл дисциплінарної скарги проведено у позапроцесуальний спосіб.

Як зазначив позивач, під час дисциплінарного провадження допущено порушення принципу презумпції невинуватості відносно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їхнього права не свідчити проти себе. Крім того, доказами вчинення дисциплінарного проступку є виключно матеріали кримінального провадження, в рамках якого позивач та ОСОБА_2 можуть надавати пояснення по суті кримінального обвинувачення, а не дисциплінарного проступку.

За твердженням позивача, оскаржуване рішення є необгрунтованим та невмотивованим, а підставою для його прийняття стали виключно матеріали кримінального провадження, що є недопустимим. Не виклавши у оскаржуваному рішенні обставин конкретного складу дисциплінарного правопорушення, яке інкримінується прокурорам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із зазначенням часу, місця, способу вчинення конкретних дій кожним із прокурорів, наслідків, які настали, наявності причинно-наслідкового зв`язку, та не виокремивши склад дисциплінарного правопорушення з обставин інкримінованого їм злочину, за результатами аналізу вказаних доказів Кадрова комісія з розгляду дисциплінарних скарг дійшла висновку, що прокурорами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинено дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності на непідкупності органів прокуратури, в частині щодо протиправних позаслужбових стосунків - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів, або приватних інтересів третіх осіб; одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності відповідно до пунків 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/18319/20 без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та витребувано від Офісу Генерального прокурора належним чином завірені копії матеріалів особової справи ОСОБА_1 та копії матеріалів дисциплінарного провадження № 07-40дс-131дп-20 стосовно позивача, за наслідками якого прийнято оскаржуване рішення від 09.07.2020 №138 дп-20.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 15.10.2020 від Полтавської обласної прокуратури (надалі відповідач-2) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону, а доводи позивача щодо здійснення дисциплінарного провадження Кадровою комісією з порушенням вимог Конституції України відповідача вважає безпідставними.

З приводу доводів позивача про необхідність реєстрації наказів Генерального прокурора у Міністерстві юстиції України відповідач-2 зазначив про те, що наказ від 17.10.2019 №233 був виданий Генеральним прокурором у межах наданих йому повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному законом. Призначення службового розслідування виконувачем обов`язків прокурора області відповідало вимогам пункту 1 розділу III Інструкції та надає йому в право ініціювати питання притягнення до відповідальності винних осіб, а тому твердження позивача в цій частині є необгрунтованими.

Щодо порушення принципу презумпції невинуватості та правомірності використання матеріалів та доказів у кримінальному провадженні під час дисциплінарного провадження відповідач-2 зауважив, що в межах дисциплінарного розслідування відносно позивача дисциплінарна комісія лише перевірила викладені у матераліах розслідування доводи на предмет дотримання вимог, що ставляться до посадових осіб органів прокуратури та наявності в її діях складу дисциплінарного проступку. Так, службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грубо порушили вимоги до професійної етики та поведінки прокурора, допустили протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб. Грубе порушення правил прокурорської етики має місце, оскільки проігноровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 етичні норми, є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії, за посиланням відповідача-2, мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

Як пояснив відповідач-2, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 всупереч вимогам частини третьої, четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», статей 4, 11, 16, 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів вчинили дії, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, і одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. За результатами проведення службового розслідування, доведено факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знаючи про вказані обмеження та вимоги до поведінки прокурора, допустили вступ у позаслужбові стосунки із підозрюваним ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №1219170330000038 від 22.01.2019 за частиною п`ятою статті 191, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України у період липня-вересня 2019 року неодноразово вимагали у ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 5000 доларів США для вчинення процесуальних дій щодо зміни кваліфікації кримінального правопорушення у кримінальному провадження № 12019170330000038 на менш тяжку статтю Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання у вигляді штрафу та укладення угоди. Таким чином, за результатами службового розслідування зроблено висновок, що вказаними діями начальник Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурор Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 вчинили одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», за що заслуговують на вжиття заходів дисциплінарного впливу - звільнення із займаної посади та з органів прокуратури Полтавської області.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що оскаржуваний наказ від 03.08.2020 № 546к прийнятий у повній відповідності до вимог Закону та на виконання рішення Кадрової комісії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника Полтавської обласної прокуратури щодо розгляду справи №640/18319/20 в порядку загального позовного провадження.

До суду 12.11.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої останній вважає, що у відзиві відповідач-2 не спростував твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Так, представник позивача відзначив, що наявність підозри не може бути єдиною підставою для притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Крім того, дисциплінарна відповідальність прокурора не може ґрунтуватись лише на матеріалах кримінального провадження щодо особи, оскільки дисциплінарний проступок є відмінним від кримінального, а наявність складу дисциплінарного проступку повинна доводитись зібраними у встановленому законодавстві порядку доказами службового розслідування, які б підтверджували факти і обставини його скоєння, наявності складу та вини дисциплінарного проступку. У зв`язку з цим, представник позивача зауважив, що встановлення наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку фактично на підставі матеріалів кримінального провадження (дублювання повідомлення про підозру) та констатування факту вчинення кримінального правопорушення, його ототожнення із складом дисциплінарного проступку без викладення складу проступку і збирання інших доказів вчинення дисциплінарного проступку свідчить про порушення презумпції невинуватості по відношенню до позивача.

Від Офісу Генерального прокурора (надалі - відповідач-1) 26.01.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-1 зазначив про те, що доводи позивача, викладені у позові, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо повноважень та формування кадрових комісій представник відповідача-1 зазначив, що до складу кадрової комісії, затвердженої наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 №9, було включено сім членів, із яких шість прокурорів та один державний службовець. Як зазначив відповідач-1, Порядок роботи кадрових комісій передбачає можливість залучення до складу кадрової комісії інших осіб, однак вказані положення не носять імперативний характер, оскільки передбачають умову, а саме згоду залучених осіб на участь у кадровій комісії. Крім того, Генеральний прокурор наділений дискреційними повноваженнями на власний розсуд у рамках закону визначити склад кадрової комісії.

Щодо реєстрації нормативно-правових актів, якими регламентовано створення та діяльність кадрових комісій відповідач-1 зазначив, що на підставі підпункту 5 пункту 21 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX до статті 9 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни та виключено норми, відповідно до яких встановлювалася обов`язковість державної реєстрації Міністерством юстиції України наказів Генерального прокурора нормативно-правового змісту. З огляду на викладене, накази Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 та від 04.11.2019 №266 в Міністерстві юстиції України не реєструвалися. Наразі зазначені накази не скасовано та є чинними.

Щодо ініціювання дисциплінарного провадження відповідач-1 пояснив, що дисциплінарне провадження щодо позивача ініційовано виконувачем обов`язків прокурора Полтавської області ОСОБА_4 , який 11.12.2019 звернувся до третьої кадрової комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення дисциплінарного проступку начальником Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 .

Щодо автоматизованої системи розподілу скарг відповідач-1 зазначив про те, що посилання позивача на сертифікацію системи фіксації перебігу судових засідань в судах не є обґрунтованими з огляду, принаймні, на різницю у призначенні вказаної системи та автоматизованої системи. Так, за допомогою автоматизованої системи для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження скаргу виконувача обов`язків прокурора Полтавської області ОСОБА_4 про вчинення дисциплінарного проступку начальником Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 визначено члену третьої кадрової комісії ОСОБА_6 , яким 26.12.2019 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2-1724дс-207дп-19. У зв`язку з тим, що з 02.01.2020 розпочав роботу Офіс Генерального прокурора, дисциплінарне провадження № 11/2-1724дс-207дп-19 стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано до новоствореної кадрової комісії та за допомогою автоматизованої системи розподілу 16.01.2020 визначено члену кадрової комісії ОСОБА_7 та присвоєно №07-40дс-131 дп-20. З урахуванням змін до Порядку №266 у дисциплінарному провадженні № 07-40дс-131 дп-20 (№ 11/2-1724дс-207дп-19) стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кадровою комісією продовжено строк перевірки до 18.02.2020.

Щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку відповідача-1 зауважив, що за результатами дисциплінарного провадження встановлено, що слідчим відділом Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001281 від 14.08.2019 за фактом вчинення начальником Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Вказані факти були покладені в основу дисциплінарного провадження. Враховуючи результати службової перевірки стосовно начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 , а також надані ними пояснення кадрова комісія дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має місце склад дисциплінарного проступку. Відповідачем-1 наголошено на тому, що приймаючи оскаржуване рішення, кадрова комісія не надавала оцінки обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Матеріали кримінального провадження мали значення тільки для прийняття кадровою комісією рішення в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчили про доведеність вини особи у вчиненні кримінального або іншого правопорушення. Крім того, відповідачем-1 наголошено на тому, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 хоч і прийнято кадровою комісію, поряд з іншим, на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно неї, однак ґрунтується на самостійних правових підставах.

Позивачем 02.02.2021 до суду через систему "Електронний суд" подано відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначив про те, що відповідачем-1 жодним чином не надано оцінку доводам позивача щодо необ`єктивності та упередженості прийнятих рішень у дисциплінарному провадженні, оскільки усі члени Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг є працівниками Офісу Генерального прокурора. Крім того, не надано оцінки доводам позивача в частині дії Наказу Генерального прокурора від 08.08.2017 №233 "Про затвердження Положення про порядок підготовки та подання на державну реєстрацію нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України", який є обов`язковим для виконання та був чинним на час затвердженння "Порядку роботи кадрових комісій" відповідно до наказів від 04.11.2019 та 09.01.2020, які не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Позивач вважає, що, оскільки відповідачем-1 у відзиві не було надано оцінки більшості доводам позивам, наведене свідчить про їх визнання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 суд ухвалив вийти із спрощеного провадження, призначити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021, від 07.04.2021, від 26.04.2021 та від 19.05.2021 судові засідання у справі №640/18319/20 проведено в режимі відеоконференції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи про заміну третьої особи ОСОБА_2 на позивача (співпозивача) у справі №640/18319/20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі №640/18319/20 відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/18319/20 до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні 25.10.2021 учасники справи підтримали свої доводи та заперечення.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури починаючи з червня1997 року на посаді помічника прокурора Семенівського району Полтавської області (стажист).

На підставі наказу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області від 13.04.2016 №42 радника юстиції ОСОБА_1 призначено начальником Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в порядку переведення з Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області на підставі пункту 5 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

До прокуратури Полтавської області надійшов лист прокурора другого відділу процесуального керівництва управління наглядової діяльності Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Кравчука М. від 27.09.2019 №25/1/2-35135-19, з якого з`ясовано, що Генеральною інспекцією здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №62019000000001281 від 14.08.2019 за підозрою начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора вказаного відділу місцевої прокуратури ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до наказу Прокуратури Полтавської області від 27.09.2019 №147 призначено службове розслідування за фактом вчинення начальником Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Виконувачем обов`язки прокурора Полтавської області ОСОБА_4 28.11.2019 до Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів скеровано дисциплінарну скаргу №11-1956-19 про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, в якій ОСОБА_4 просив притягнути начальника Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накласти на них дисциплінарне стягнення.

На підставі рішення Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг від 26.12.2019 №11/2-1724дс-207дп-19 відкрито дисциплінарне провадження стосовно начальника Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 .

За наслідками проведеного дисциплінарного провадження начальника Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 членами кадрової комісії Офісу Генерального прокурора прийнято рішення від 09.07.2020 №138дп-20 про притягнення начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення на них дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

На підставі рішення кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 09.07.2020 №138дп-20, керуючись пунктом 3 частини першої статті 11, пунктом 2 частини другої статті 41, пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про прокуратуру", пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури з 03.08.2020.

На думку позивача, під час притягнення прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів прокуратури, працівниками та керівництвом прокуратури Полтавської області, Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора, які входили до складу комісії прокуратури області щодо проведення службового розслідування, Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг Генеральної прокуратури України та чинної Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг Офісу Генерального прокурора, допущені істотні порушення норм матеріального та процесуального права при призначенні службового розслідування, його проведенні, ініціюванні дисциплінарного провадження, формуванні та діяльності кадрових комісій з розгляду дисциплінарних скарг, забезпеченні основоположних прав прокурорів, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, видачі наказу про звільнення, що в сукупності вказує на упередженість та необ`єктивність представників прокуратури Полтавської області та Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора, що призвело до винесення протиправного рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення вказаних прокурорів з органів прокуратури та видання відповідного наказу.

Таким чином, вважаючи, що відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення та наказ, діяли не на підставі, не у спосіб та не в межах, передбачених Законом, порушивши вимоги статті 19 Конституції України, позивач звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.

Згідно зі статті 43 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків;

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру;

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок дисциплінарної скарги.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження №1724дс-19, В.о. прокурора Полтавської області ОСОБА_4 подано до Голови третьої кадрової комісії з розгляду дисиплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів ОСОБА_9 дисциплінарну скаргу про вчинення начальником Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.

Так, автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено за членом Комісії ОСОБА_6 (протокол розподілу міє членами Комісії від 11.12.2019).

Рішенням Третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг від 26.12.2019 №11/2-1724дс-207дп-19 відкрито дисциплінарне провадження стосовно начальника Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 .

Як зазначив позивач, правом на ініціювання дисциплінарного провадження наділено виключно посадову особу, яка призначила службове розслідування, а не виконувача її обов`язків. Крім того, дисциплінарне провадження відносно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснювалось в антиконституційний спосіб та на підставі незаконних нормативно-правових актів, а тому рішення, прийняті Кадровою комісії з розгляду дисциплінарних скарг, є протиправними (незаконними). Склад кадрових комісій з розгляду дисциплінарних скарг формувався виключно з працівників Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора та постійно змінювався, що, на думку позивача, повністю нівелює право осіб, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, на об`єктивний та неупереджений розгляд дисциплінарної скарги.

Так, у зв`язку із набранням чинності з 25.09.2019 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, що регламентували роботу відповідного органу, який здійснює дисциплінарне провадження (КДКП).

Підпунктом 2 пункту 21 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, голова та члени кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважаються звільненими з посади, а їх повноваження - достроково припиненими.

Відповідно до підпункту 7 пункту 22 розділу II Закону № 113-ІХ тимчасово, до 01.09.2021, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур; порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та процедуру здійснення дисциплінарного провадження; порядок прийняття кадровою комісією рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом, про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, згідно з пунктом 2 якого комісії забезпечують розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (надалі - Порядок № 233).

Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 №266 затверджено Порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження (далі - Порядок №266) та наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267 утворено третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.

Згідно з наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 №351 з 2 січня 2020 року розпочав роботу Офіс Генерального прокурора.

У зв`язку з цим, відповідно до наказу Генерального прокурора від 28.12.2019 № 365, наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267 «Про створення третьої кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів» втратив чинність.

Натомість, наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 №9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - кадрова комісія).

Відповідно до цього наказу кадрова комісія забезпечує розгляд дисциплінарних скарг про вчинення дисциплінарних проступків прокурорами Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласних (регіональних) прокуратур, окружних (місцевих) прокуратур, військових прокуратур, а також здійснення щодо них дисциплінарного провадження.

У своїй діяльності кадрова комісія керується Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом № 113-ІХ, Порядком № 266 та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями Закону України «Про прокуратуру» (підпункт 8 пункту 22 розділу II Закону № 113-ІХ) та Порядку роботи кадрових комісій (пункт 4) встановлено виключне право Генерального прокурора на затвердження складу кадрової комісії.

Так, до складу кадрової комісії, затвердженої наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9, було включено сім членів, із яких шість прокурорів ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 ) та один - державний службовець ( ОСОБА_15 ).

Суд вважає, що доводи позивача про те, що сформований склад кадрових комісій з розгляду дисциплінарних скарг з працівників Генеральної прокуратури України/Офісу Генерального прокурора та постійно нівелює право осіб, які притягуються до дисциплінарної відповідальності, на об`єктивний та неупереджений розгляд дисциплінарної скарги є необгрунтованими та грунтуються виключно на суб`єктивних твердженнях, адже Порядок роботи кадрових комісій не містить норм імперативного характеру щодо залучення інших осіб, крім працівників Офісу Генерального прокурора, на участь у кадровій комісії.

При цьому, відповідач-2 зауважив, що Генеральний прокурор наділений дискреційними повноваженнями на власний розсуд у рамках закону визначати склад кадрової комісії.

Суд звертає увагу, що позивачем у даній справі не оскаржується, а тому посилання останнього на незаконність таких нормативно-правових актів є безпіставним.

Пунктом 1 розділу І Порядку №266 передбачено, що цим Порядком визначається процедура розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, і за наявності підстав, передбачених Законом, про накладення на прокурорів прокуратур дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

Розгляд звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, здійснюється в порядку, передбаченому для здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора з дотриманням гарантій особи відносно повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення та прав, передбачених пунктом 11 розділу III Порядку № 266.

Пунктом 8 розділу І Порядку №266 передбачено, що право на звернення до кадрової комісії із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі факти, які можуть бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги передбачений у додатку до цього Порядку.

Судом встановлено, що дисциплінарне провадження відносно позивача ініційовано В.о. прокурора Полтавської області ОСОБА_16 , який звернувся 28.11.2019 до Голови третьої кадрової комісії з розгляду дисиплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів ОСОБА_9 із дисциплінарною скаргою №11-1956-19 про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Враховувуючи, що пунктом 8 Розділу І Порядку №266 встановлено право на звернення до кадрової комісії із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку кожному, кому відомі факти, які можуть бути підставою для відкриття дисциплінарного провадження, на думку суду, ОСОБА_16 був наділений правом щодо звернення до дисциплінарної комісії із відповідною скаргою про вчинення дисциплінарного проступку начальником Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 .

Щодо реєстрації нормативно-правових актів, якими регламентовано створення та діяльність кадрових комісій, суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, що на підставі підпункту 5 пункту 21 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX до статті 9 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни та виключено норми, відповідно до яких встановлювалася обов`язковість державної реєстрації Міністерством юстиції України наказів Генерального прокурора нормативно-правового змісту.

З огляду на викладене накази Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 та від 04.11.2019 №266 в Міністерстві юстиції України не реєструвалися та на момент розгляду цієї справи є чинними.

Стосовно доводів позивача про те, що програмне забезпечення, яке використовується Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг, не є сертифікованим на території України на відповідність його технічних умов суд такі доводи не приймає до уваги, оскільки це є виключно суб`єктивною оцінкою позивача та не підтверджено належними та допустимими доказами у справі, а також ніяким чином не вплинуло на результат прийнято оскаржуваного рішення та наказу.

Так, згідно з пунктом 10 розділу І Порядку №266 для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження діє автоматизована система розподілу дисциплінарних скарг.

Підпунктом 1 пункту 4.3.2 Положення про Департамент кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 25 вересня 2020 року № 462, передбачено, що відділ підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління забезпечення діяльності кадрової комісії з розгляду дисциплінарної відповідальності та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів здійснює реєстрацію дисциплінарних скарг, звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов`язків, встановлених для відповідної адміністративної посади, та за допомогою автоматизованої системи визначає члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження.

Разом з тим, обгрунтовуючи зміст позовних вимог позивачем наголошено на тому, що в основу рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138дп-20 «Про накладення на начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та на прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким притягнуто начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладено на них дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури покладено виключно докази, зібрані під час кримінального провадження.

Як встановлено судом, згідно з дисциплінарною скаргою №1724дс-19 слідчим відділом Пешого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 14.08.2019 №62019000000001281 за фактом вчинення начальником Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

З висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора від 18.02.2020 №07-40дс-131дп-20 вбачається, що відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України вбачається, що 26.09.2019, будучи службовими особами, які займають відповідальне становище, обіймаючи посаду начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, діючи умисно, усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді 5 000 доларів СІЛА для себе та ОСОБА_1 за зміну кваліфікації кримінального правопорушення на менш тяжку статтю КК України та можливість у подальшому укласти угоду про визнання винуватості із процесуальним прокурором у кримінальному провадженні №1219170330000038 від 22.01.2019.

Разом з тим, ОСОБА_1 пояснила, що будь-яких процесуальних дій у рамках цього крмінального провадження особисто нею не здійснювалось, лише надавалися письмові вказівки слідчому. Щодо повідомленої їй підозри зазначила, що вказана підозра є безпідставною, так само як і безпідставне затримання її у порядку статті 208 КПК України.

Судом встановлено, що начальник Харольського відділу Лубенської місцевої/окружної прокуратури ОСОБА_1 під час розгляду дисциплінарної скарги повідомила про те, що протягом певного часу вона була прокурором групи прокурорів - процесуальних керівників у кримінальному провадженні №1201917033000038 від 22.01.2019 за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

За посиланням позивача, у подальшому, спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 зводилося виключно до необхідності ознайомлення підозрюваного та його захисника з матеріалами кримінального провадження №12019170330000038 в порядку статті 290 КПК України, а також отримання ним та його захисником обвинувального акта у кримінальному провадженні, оскільки вказані особи, незважаючи на неодноразові виклики, відмовлялися прибути до прокуратури та отримати вказані процесуальні документи. З цього приводу навіть була постановлена ухвала слідчим суддею Хорольського районного суду про обмеження у часі для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 та його захисника.

Щодо обставин інкримінованого злочину ОСОБА_1 повідомила, що у ОСОБА_3 ніяких коштів не вимагала і не отримувала. Провокаційні дії ОСОБА_3 пов`язує з бажанням останнього помститися за притягнення його до відповідальності у кримінальному провадженні №12019170330000038, та як спосіб захисту від можливого кримінального переслідування за іншими епізодами злочинної діяльності, які розслідуються відносно нього та ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» в інших кримінальних провадженнях.

Вказані доводи ОСОБА_1 підтверджуються повідомленням про підозру 03.03.2020 міському голові м. Хорола ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 12019170330000298 від 08.07.2019 за тим самим фактом як і ОСОБА_3 - безпідставного перерахування бюджетних коштів Хорольською міською радою до ТОВ «Будтехіндустрія Інвест» за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Наведені обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі №548/1904/19.

В матеріалах дисциплінарного провадження №1724дс-19 містяться письмові пояснення ОСОБА_3 від 15.11.2019, адресовані Генеральному прокурору України ОСОБА_18 щодо факту вчинення начальником Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Дослідивши матеріали справи та матеріали службового розслідування (провадження) №1724дс-19, за наслідками проведення якого відповідачами прийнято оскаржувані рішення та наказ, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури з 03.08.2020, суд вважає, що вказані матеріали не містять жодних належних доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Варто відзначити, що в матеріалах службового розслідування №1724дс-19, крім пояснень ОСОБА_3 від 15.11.2019 щодо факту вчинення начальником Хорольсокого відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурором Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, інших доказів, які були зібрані під час службового розслідування, на наслідками якого прийнято оскаржувані рішення та наказ, немає.

Однак, приймаючи рішення від 09.07.2020 №138дп-20 та наказ від 03.08.2020 №546к, відповідачами фактично було взято до уваги ті докази, які були зібрані під час кримінального провадження.

При цьому, пояснення ОСОБА_3 від 15.11.2019 не можуть свідчити про наявність дисциплінарного проступку зі сторони позивача, адже, як встановлено, судом, ОСОБА_3 був підозрюваним у кримінальному провадженні №12019170330000038, в рамках якого позивач здійснювала процесуальне керівництво прокурорів. Тобто, позивач та ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12019170330000038 мали різний правовий статус, що, в свою чергу, в подальшому могло призвести до таких дій зі сторони підозрюваного шляхом звернення до відповідних органів щодо факту вимагання неправомірної вигоди.

Суд звертає увагу, що за умови встановлення у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, вказані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Суд зауважує, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доведений факт не можна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №802/1767/17-а.

За таких обставин, суд констатує що у рішенні Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138дп-20 «Про накладення на начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та на прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», яким притягнуто начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладено на них дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури відповідачем не встановлено належним чином, зокрема, склад дисциплінарного проступку з урахуванням належних та допустимих доказів у розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

На переконання суду, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками службового розслідування, інших мотивів, крім тих, які були зібрані під час кримінального провадження, не може свідчити про його правомірність.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138 дп-20 "Про накладення на начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та на прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення" в частині притягнення начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури, оскільки згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138 дп-20 відносно ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з огляду на те, що ОСОБА_2 не має статусу позивача у цій справі, а питання щодо вирішення правомірності прийняття рішень відносно нього мають вирішуватись в рамках розгляду іншої адміністративної справи.

Враховуючи встановлену судом протиправність рішення від 09.07.2020 №138 дп-20 щодо позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу прокурора Полтавської області від 03.08.2020 №546к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури з 03.08.2020, як похідної позовної вимоги.

Щодо поновлення позивача на посаді, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Отже, з викладених норм Конституції України убачається, що одним із принципів дії правової системи в Україні визначено принцип верховенства права та встановлено, що права і свободи можуть бути обмежені виключно у випадках, передбачених Конституцією України, а саме, у разі введення воєнного або надзвичайного стану.

Частина 6 статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Волков проти України", звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням встановленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняної до займаної посади.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення позивача на посаді начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, або іншій рівнозначній посаді з 04.08.2020.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідачів щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора від 09.07.2020 №138 дп-20 "Про накладення на начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 та на прокурора Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення" в частині притягнення начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Полтавської області від 03.08.2020 №546к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області та з органів прокуратури Полтавської області за вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури з 03.08.2020.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, або іншій рівнозначній посаді з 04.08.2020.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Хорольського відділу Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, або іншій рівнозначній посаді.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений 04.11.2021.

Суддя Іщук І.О.