Єдиний унікальний номер 242/6951/19

Номер провадження 22-ц/804/2438/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Кішкіної І.В.,

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 242/6951/19 за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 30 червня 2021 року (суддя Любчик О.В.),

в с т а н о в и в :

03 грудня 2019 року ПАТ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 215000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,8% річних строком до 17 жовтня 2027 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені кредитним договором. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 38/318/04 від 18 жовтня 2012 року, за умовами якого поручитель зобов`язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед позивачем за виконання у повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом станом на 12 листопада 2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 218084,21 грн., яка складається з: 189769,42 грн. заборгованості за кредитом, 28314,79 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року. Просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року у сумі 218084,21 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3271,26 грн.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 30 червня 2021 року позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, а саме прострочену заборгованість за тілом кредиту за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року в сумі 44215 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року у сумі 60444,21 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року включно в сумі 32129,41 грн., проценти за користування кредитом у сумі 28314,79 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк суму судового збору 1238,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» суму судового збору 331,27 грн.

З вказаним рішенням не погодився позивач ПАТ «Укргазбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ані норми закону, ані умови кредитного договору чи договору поруки не ставлять у залежність право позивача на судовий захист власних порушених прав та інтересів та задоволення грошових вимог від направлення позичальнику або поручителю вимоги про стягнення всієї суми заборгованості. З умов договору не вбачається обов`язковість направлення окремо вимоги поручителю перед зверненням кредитора до суду, так само як наслідків не направлення такої вимоги. Це повністю респондується з правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палаті Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Відповідачами відзив на апеляційну скаргу не надано.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідачі в судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, лише в оскаржуваній частині судового рішення і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 18 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2233/45-Ж/318/04.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 215000 грн. Кредит надається на придбання житлової нерухомості трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.3.1 кредит надається з 18 жовтня 2012 року по 17 жовтня 2027 року. Позичальник зобов`язаний у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17 жовтня 2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений за домовленістю сторін на підставі додаткової угоди до цього договору або достроково, відповідно до умов цього договору (п. 1.3.2 кредитного договору).

Згідно з п. п. 1.4, 1.4.1, 1.4.2 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами за весь строк фактичного користування кредитом. За користування кредитними коштами у межах строку користування процентна ставка встановлюється у розмірі 17,8% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22,8% річних.

Як вбачається з п. 3.1 кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно з першого по десяте число кожного місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не меншому 1/180 від суми отриманого кредиту, що становить 1195 грн. (плановий платіж), а останній платіж сплачується у сумі 1095 грн. не пізніше 17 жовтня 2027 року.

Відповідно до п. 3.2 кредитного договору позичальник щомісячно, один раз на місяць, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом (окрім останнього місяця користування кредитом) та у день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п. 1.3 кредитного договору, а також у день дострокового повного погашення заборгованості по кредиту, сплачує проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки, зазначеної в п. 1.4 цього договору.

Пунктом 3.4 кредитного договору встановлено, що у разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені кредитним договором строки, суми непогашених у строк платежів визнаються простроченими та наступного банківського дня переносяться на рахунки простроченої заборгованості.

За п. 3.5 кредитного договору проценти за користування кредитними коштами нараховуються на суму строкової та простроченої заборгованості за кредитом з дотриманням умов п. 3.6 проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування нараховуються на залишок строкової заборгованості за кредитом, починаючи з дня надання кредиту, до повного погашення заборгованості за кредитом або до дня перенесення кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості. Проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором, нараховуються на залишок простроченої заборгованості за кредитом, починаючи з дня зарахування кредиту (його частини) на рахунки простроченої заборгованості до дня повного погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за кредитним договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що згідно договору іпотеки №2233/38 від 18 жовтня 2012 року, укладеного одночасно з кредитним договором між банком та ОСОБА_1 , у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, банком приймається в іпотеку нерухомість, яка зазначена у п. 1.2 кредитного договору.

Згідно з п. 2.3 кредитного договору кредит забезпечується фінансовою порукою ОСОБА_2 .

18 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поруки № 38/318/04, відповідно до п. 1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, укладеним між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 17 жовтня 2027 року повернути кредит у розмірі 215000 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 17,8% річних або 18,8% річних відповідно до п. 1.4.3 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 22,8 % річних, а також комісії, штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором, договором забезпечення та цим договором.

Пунктами 1.2, 1.4, 1.5 договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов`язань по кредитному договору. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених кредитним договором. Порукою за цим договором також забезпечується виконання позичальником зобов`язань по кредиту у разі вимоги кредитора про дострокове виконання зобов`язань по кредитному договору, на умовах та з підстав, передбачених у кредитному договорі.

Згідно з п. 5.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до повного припинення забезпеченого ним зобов`язання позичальника за кредитним договором.

Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя (п. 5.2 договору поруки).

З розрахунку, наданому банком, вбачається, що за кредитним договором станом на 12 листопада 2019 року утворилась заборгованість в загальній сумі 218084,21 грн., яка складається з: 189769,42 грн. заборгованість за тілом кредиту (113425 грн. поточна заборгованість за тілом кредиту, 76344,42 грн. прострочена заборгованість за тілом кредиту), 28314,79 грн. заборгованість по процентам (27494,34 грн. заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року, 820,45 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 29 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. Таким чином, позовні вимоги в частині дострокового стягнення суми боргу за кредитом (поточної заборгованості за тілом кредиту у сумі 113425 грн.) є безпідставними та у їх задоволенні відмовлено. З наданих позивачем виписок з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що до серпня 2014 року відповідач не мав заборгованості за тілом кредиту. Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту обраховується з 11 серпня 2014 року. Заборгованість по процентам за користування кредитом обрахована за період з липня 2014 року по квітень 2015 року. Остання дата сплати процентів за квітень 2015 року є 10 травня 2015 року (згідно п. 3.2 кредитного договору). Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів за квітень 2015 року (останній місяць нарахованих процентів) почався з 11 травня 2015 року (наступного дня після невнесення чергового платежу). З позовом банк звернувся до суду 28 листопада 2019 року, отже, з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що виникла за період з серпня 2014 по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п. 5.2 договору строку дії поруки, тому порука за вказаними вимогами позивача є припиненою. Враховуючи наведене, відсутні підстави для солідарного стягнення з відповідачів простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом. Вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника ОСОБА_1 .

Апеляційний суд частково не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України зазначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З обставин справи вбачається, та як вірно встановлено судом першої інстанції, що за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04, укладеним 18 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит в сумі 215000 грн. та зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 17 жовтня 2027 року. Однак відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання, у зв`язку з чим станом на 12 листопада 2019 року утворилась заборгованість в загальній сумі 218084,21 грн., яка складається з: 189769,42 грн. заборгованості за кредитом, 28314,79 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року.

При цьому, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідачем ОСОБА_1 не доведено належним чином, в порядку, передбаченому законодавством та кредитним договором, наявності форс-мажорних обставин, через настання яких позичальник не зміг виконувати зобов`язання за кредитним договором належним чином, оскільки всупереч вимогам частини 1 статті 614, 617 ЦК України, частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач ОСОБА_1 не надав суду сертифікату ТПП України про настання у нього форс-мажорних обставин, а отже, сам по собі факт проведення на території міста Донецька антитерористичної та військової операцій не є форс-мажорною обставиною в розумінні неможливості виконання відповідачем кредитних зобов`язань перед позивачем.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що також встановлено судом першої інстанції, що 18 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 (поручитель), укладено договір поруки №38/318/04, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, укладеним між кредитором та позичальником.

Згідно із частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений, або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

При розгляді справи № 523/8249/14-ц, провадження № 14-70 цс 19 Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року зробила висновок про те, що умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов`язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу у редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі № 6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11). Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15). Позивач реалізував право на пред`явлення вимоги до поручителів шляхом подання позову до суду. Сторони кредитного договору встановили, що основне зобов`язання позичальник виконує шляхом виконання окремих зобов`язань з внесення щомісячних платежів за цим договором згідно з додатком № 1 до нього. Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов`язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Отже, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення кредитором вимог до поручителів про повернення заборгованості за платежами, які позичальник був зобов`язаний згідно з умовами кредитного договору вносити періодично, має обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у зазначеній редакції порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання.

При розгляді справи № 405/8285/15, провадження № 61-8960св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 жовтня 2021 року зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі №202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19) міститься висновок про те, що «припис, викладений у реченні другому частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки застосовується, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі №523/8249/14-ц (пункт 71), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35)). Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника. Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 61)). З відповідним позовом про стягнення кредитної заборгованості з поручителів кредитор може звернутися протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 64) та від 27 березня 2019 року у справі №200/15135/14-ц). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука за кожним із зобов`язань, визначених періодичними платежами, припиняється після шести місяців з моменту спливу строку погашення кожного чергового платежу. Пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання частини основного зобов`язання, визначеної періодичним платежем, є підставою для відмови у задоволенні такої вимоги у зв`язку з припиненням поруки за відповідною частиною основного зобов`язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 84), від 27 березня 2019 року у справі №200/15135/14-ц). Тобто встановлений у частині четвертій статті 559 ЦК України у відповідній редакції шестимісячний строк слід обчислювати за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення, що є датою виконання основного зобов`язання.

Пунктом 5.2 договору поруки, укладеним між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , сторонами погоджено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя.

Отже договором встановлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України в три роки, який є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з наданих позивачем виписок з особового рахунку відповідача ОСОБА_1 , вбачається, що до серпня 2014 року відповідач не мав заборгованості за тілом кредиту. Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту обраховується з 11 серпня 2014 року. Заборгованість по процентам за користування кредитом обрахована за період з липня 2014 року по квітень 2015 року. Остання дата сплати процентів за квітень 2015 року є 10 травня 2015 року. Перебіг строку звернення позивача до поручителя з вимогою про стягнення процентів за квітень 2015 року (останній місяць нарахованих процентів) почався з 11 травня 2015 року (наступного дня після невнесення чергового платежу). З позовом банк звернувся до суду 28 листопада 2019 року, отже, з вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту, що виникла за період з серпня 2014 по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом позивач звернувся до суду після спливу вказаного у п. 5.2 договору строку дії поруки, тому порука за вказаними вимогами позивача є припиненою. Враховуючи наведене, відсутні підстави для солідарного стягнення з поручителя разом з позичальником відповідачів простроченої заборгованості за тілом кредиту за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року та по процентам за користування кредитом. При цьому, з урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що з поручителя солідарно з позичальником підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року (в межах трирічного строку відповідно до пункту 5.2 договору поруки) в сумі 44215 грн. З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд не приймає до уваги.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову в частині дострокового стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту у сумі 113425 грн. з підстав того, що ОСОБА_1 отримав кредит на придбання квартири, тому вказаний кредит є споживчим, у зв`язку із чим на правовідносини, які виникли у сторін поширюються вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка була чинною на час укладення кредитного договору, а саме частини 10 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції Закону № 5463-VI станом на 18 жовтня 2012 року, відповідно до якої кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно із п.п. 4.2.4, 4.2.5 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань по цьому договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та штрафних санкцій, зокрема, у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов`язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з кредитного договору. Вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від Банку.

З розрахунку заборгованості та графіку погашення кредиту, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором в повному обсязі достроково.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем вимога про дострокове погашення кредиту позичальнику та поручителю не направлялась.

Але як зазначалось вище, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 06 жовтня 2021 року при розгляді справи №405/8285/15, провадження № 61-8960св20 зроблено висновок з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі №202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19) про те, що словосполучення «пред`явлення вимоги» слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову про стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту у сумі 113425 грн., а тому вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду 28 листопада 2019 року з позовом про стягнення заборгованості за період з 01 липня 2014 року, але відповідачем ОСОБА_1 не заявлено про застосування спливу позовної давності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості простроченої заборговані за тілом кредиту за період з листопада 2016 року по листопад 2019 року в сумі 44215 грн. (солідарно з відповідачкою ОСОБА_2 ), простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 32129,42 грн., процентів за користування кредитом у сумі 28314,79 грн., з яких 27494,34 грн. заборгованість по процентах, нарахованих на суму поточної заборгованості за кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року, 820,45 грн. - заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості за кредитом за період з 29 жовтня 2014 року по 30 квітня 2015 року.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції частково задовольнив позов через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення поточної заборгованості за тілом кредиту у сумі 113425 грн. з відповідача ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення в цій частині про задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1635,63 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір, пов`язаний з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1440,75 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк задовольнити частково.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 30 червня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» поточної заборгованості за кредитним договором №2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року у сумі 113425 грн. скасувати та в частині стягнення витрат по сплаті судового збору змінити.

Позов публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (поточної) за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №2233/45-Ж/318/04 від 18 жовтня 2012 року, а саме поточну заборгованість за тілом кредиту в сумі 113425 (сто тринадцять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1635 (тисячу шістсот тридцять п`ять) грн. 63 коп. та понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1440 (тисячу чотириста сорок) грн. 75 коп.

В решті частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.

Судді І.В. Кішкіна

Л.П. Никифоряк

О.В. Халаджи