ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Справа №918/375/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Коломис В.В.,

суддя Тимошенко О.М.

без повідомлення учасників провадження

розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енерногенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року (повний текст складено 30 червня 2021 року) і на Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2021 року (повний текст складено 15 липня 2021 року), суддя Романюк Ю.Г., м. Рівне, у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Агрі"

до Державного підприємства "Національна атомна енерногенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 552 494,55 грн.

Заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2021 року, ТОВ "Альянс-Агрі" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 552 494, 55 грн.

29 червня 2021 року, рішенням Господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Альянс-Агрі" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" про стягнення 552 494,55 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 546 510,00 грн. - основного боргу, 2 158,98 грн. - 3% річних, 3 825,57 грн. - інфляційних втрат та 4 143,71 грн. - судового збору.

Рішенням повернуто відповідачу з Державного бюджету України 4 143,71 грн. - 50% судового збору через визнання відповідачем суми позову в частині суми основного боргу.

13 липня 2021 року, додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області було задоволено заяву ТОВ "Альянс-Агрі" про ухвалення додаткового рішення і стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. - судових витрат на правничу допомогу.

ДП "НАЕК "Енергоатом" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати в частині стягнення інфляційних втрат і 3% річних та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки, за відсутності відповідної вимоги, що є обов`язковою умовою у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, у ТОВ "Альянс-Агрі" не виникло права вимагати оплати 3 825,57 грн. - інфляційних втрат та 2 158,98 грн. - 3% річних.

Також, не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення скасувати та постановити нове, яким зменшити суму витрат до обгрунтованих 2 000,00 грн., оскільки процесуальні документи, направлені позивачем (претензія №86/04 від 28 квітня 2021 року (без додатків), позовна заява та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ підписані особисто директором TOВ "Альянс-Агрі", а не адвокатом.

Усні консультації клієнта, ознайомлення з документами, аналіз правової ситуації, з якої виник спір, узгодження з клієнтом правової позиції та її формування, визначення предметної та суб`єктної підсудності, кола сторін та інших учасників у спорі - всі ці дії об`єднуються одним поняттям - консультація.

Аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини, аналіз судової практики ВП/ВС, ВС/КГС у подібних правовідносинах - дана послуга та її фактичне надання сумнівне, справа є нескладною, оскільки стягнення заборгованості за поставлену продукцію при наявності документів, які підтверджують факт поставки такої продукції та складання позову про стягнення боргу та компенсаційних нарахувань не потребує додаткового аналізу судової практики, фактично відсутня будь-яка складність при формуванні правової позиції, судова практика у цих справах є сталою.

По даній справі було проведено два судових засідання в режимі ВКЗ, тобто представник відповідача витратив мінімум часу вцілому.

Таким чином, апелянт вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу від відповідача

23 липня і 12 серпня 2021 року, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду було відкрито провадження за скаргами відповідача та призначено розглядати їх без виклику сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами в одному провадженні.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, відзиву до суду не надіслав.

Згідно ч.1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки члени колегії з 02 серпня по 04 жовтня 2021 року перебували у відпустці, то колегія суддів визнала за можливе розглянути даний спір, враховуючи приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, в термін більший ніж передбачено ст. 248 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

13 листопада 2020 року, ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі", розмістив на веб-порталі "Прозорро" оголошення №UА-2020-11-13-001600-b про проведення процедури закупівлі м`яса яловичини, свинини та субпродуктів заморожених та відповідну тендерну документацію. (а.с.6-8)

ТОВ "Альянс-Агрі" подало свої пропозиції на участь в тендері.

29 грудня 2020 року, рішенням тендерного комітету, ТОВ "Альянс-Агрі" було визнано переможцем процедури закупівлі та надіслано заявнику повідомлення про намір укласти Договір за результатами процедури закупівлі UА-2020-11-13-001600-b /витяг з протоколу засідання №106/. (а.с.9)

14 січня 2021 року, між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС", як замовником, та ТОВ "Альянс-Агрі", як постачальником, було укладено Договір поставки №53-122-01-21-10295, за яким постачальник зобов`язався поставити по 24 грудня 2021 року товар, для потреб замовника, на загальну суму 770 970,00 грн. з ПДВ, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити товар за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації №1. (а.с.12-14)

Згідно з умовами п.3.1. Договору, товар поставляється постачальником окремими партіями протягом 10 календарних днів з дати отримання постачальником заявки від замовника. Кількість та асортимент кожної партії товару визначається заявками замовника. Товар поставляється постачальником на умовах (DDP) згідно з "Інкотермс-2010". Місце поставки - 34400, м. Вараш, склад УРП ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за поставлений якісний товар здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткової накладної або накладної протягом 45 календарних днів з дати поставки, за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН.

На виконання умов договору, ТОВ "Альянс-Агрі" здійснило поставку товару за видатковими накладними:

- №183 від 27 січня 2021 року;

- №196 від 29 січня 2021 року;

- №657 від 08 лютого 2021 року;

- №655 від 08 лютого 2021 року;

- №1287 від 12 лютого 2021 року;

- №2212 від 18 лютого 2021 року;

- №2390 від 19 лютого 2021 року, а всього на загальну суму 770 970,00 грн. (а.с.16-22)

Сума у розмірі 770 970,00 грн. підтверджується податковими накладними у ЄРПН, які зареєстровані у повному обсязі на всю поставлену продукцію. (а.с.23-36)

12 березня - 09 квітня 2021 року, ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" платіжними дорученнями сплатило на користь ТОВ "Альянс-Агрі":

- №2766 від 12 березня 2021 року на 52 110,00 грн.;

- №3867 від 09 квітня 2021 року на 61 500,00 грн.;

- №3868 від 09 квітня 2021 року на 110 850,00 грн., а всього 224 460,00 грн. (а.с.37-39)

28 квітня 2021 року, ТОВ "Альянс-Агрі" направило ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" претензію №86/04, в якій вимагало погасити заборгованість по Договору у розмірі 546 510,00 грн. (а.с.40-41)

21 травня 2021 року, ТОВ "Альянс-Агрі" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" про стягнення заборгованості в сумі 552 494, 55 грн. (а.с.1-5)

У позовній заяві було подано попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу на загальну суму 10 000,00 грн.

04 червня 2021 року, ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" у своєму відзиві визнало суму основного боргу та просило суд про повернення позивачу 50% судового збору з Державного бюджету України у зв`язку з визнанням позову.

29 червня 2021 року, рішенням Господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Альянс-Агрі" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" про стягнення 552 494,55 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 546 510,00 грн. - основного боргу, 2 158,98 грн. - 3% річних, 3 825,57 грн. - інфляційних втрат та 4 143,71 грн. - судового збору. (а.с.143-147)

Рішенням повернуто відповідачу з Державного бюджету України 4 143,71 грн. - 50% судового збору через визнання відповідачем суми позову в частині суми основного боргу. (а.с.70-86)

07 липня 2021 року, представник позивача звернувся до Господарського суду Рівненської області з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат. (а.с.149-158)

13 липня 2021 року, додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області було задоволено заяву ТОВ "Альянс-Агрі" про ухвалення додаткового рішення і стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. - судових витрат на правничу допомогу. (а.с.192-195)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Згідно з ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено з матеріалів справи, 14 січня 2021 року, між ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" та ТОВ "Альянс-Агрі" було укладено Договір поставки №53-122-01-21-10295, за яким постачальник зобов`язався поставити по 24 грудня 2021 року товар, для потреб замовника, на загальну суму 770 970,00 грн. з ПДВ., а замовник, свою чергу, зобов`язується оплатити товар за кількістю та цінами, що передбачені у специфікації №1. (а.с.12-14)

Сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товару на загальну суму 770 970,00 грн. Проте, всупереч взятих на себе зобов`язань, відповідач не оплатив повністю вартість зазначеного товару.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу приписів ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" становить 546 510,00 грн., тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості. В цій частині рішення не оскаржується.

Разом з тим, відповідач не погоджується з покладенням на нього обов`язку по оплаті 3% річних у розмірі 2 158,98 грн. - 3% річних та 3 825,57 грн. - інфляційних втрат, які просить стягнути на свою користь позивач за порушення строків оплати за поставлений товар, оскільки без відповідної письмової вимоги з боку позивача, яка б стосувалась саме цих грошових сум, відсутній обов`язок щодо сплати 3% річних та інфляційніх втрат.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За умовами ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, такі доводи апелянта судова колегія сприймає критично і відхиляє як безпідставні, оскільки право вимагати стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції і 3% річних з`являються у кредитора внаслідок дій боржника, щодо невиконання взятого на себе обов`язку по оплаті, у даному випадку, у простроченні оплати отриманої поставки, і не залежать від наявності чи відсутності вимоги.

Більше того, згідно сформованої практики Верховного Суду, 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Крім того, про наявність такого обовязку відповідач був попереджений у отриманій ним претензії №86/04 від 28 квітня 2021 року.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання, у нього, в силу закону, виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, інфляційні втрати, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку нарахованих 3% річних та 3 825,57 грн. - інфляційних втрат, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування 2 158,98 грн. - 3% річних та 3 825,57 грн. - інфляційних втрат, а тому апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Рівненська АЕС" задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідач не погоджується з додатковим рішенням господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. - судових витрат на правничу допомогу, вважаючи, що згідно опису наданих адвокатом послуг, на виконання договору, останнім не в повному обсязі виконано його умови, п.5.1. якого визначена сума гонорару у 10 000.00 грн. та вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом у даній справі заслуговує на оплату в розмірі 1 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8200/10 виданого Шведі О.В. 16 серпня 2019 року.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених ТОВ "Альянс-Агрі" витрат на правову допомогу по справі №918/375/21 у розмірі 10 000,00 грн. у суд першої інстанції подано:

- Договір про надання правничої допомоги від 22 квітня 2021 року, згідно умов якого адвокат Стойко А.Ю. зобов`язується надати клієнту - ТОВ "Альянс-Агрі" юридичні послуги з представництва інтересів останнього щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі Договору поставки від 14 січня 2021 року №53-122-01-21-10295, а клієнт у свою чергу - прийняти надані послуги у порядку, визначеному договором та сплатити гонорар (п.5.1) у розмірі 10 000,00 грн. (а.с.152-153);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001209 від 01 жовтня 2019 року (а.с.156);

- довіреність від 31 травня 2021 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера №1/07/21 від 02 липня 2021 року, відповідно до якого ТОВ "Альянс-Агрі" сплачено 10 000,00 грн. адвокату Стойко А.Ю., призначення (підстава): "договір про надання правничої допомоги від 22 квітня 2021 року" (а.с. 154);

- опис наданих адвокатом послуг від 02 липня 2021 року, згідно якого, на виконання Договору про надання правничої допомоги від 22 квітня 2021 року адвокатом надані, а клієнтом прийняті правові послуги, а саме: усні консультації клієнта; ознайомлення з документами; аналіз правової ситуації, з якої виник спір; аналіз законодавства, яке регулює спірні правовідносини; аналіз судової практики ВП/ВС, ВС/КГС у подібних правовідносинах; узгодження з клієнтом правової позиції та її формування; визначення предметної та суб`єктної підсудності, кола сторін та інших учасників у спорі; складання та надіслання письмової претензії; складання та надіслання позовної заяви до суду та відповідачу; складання заяв з процесуальних питань; участь у судових засіданнях по справі; підготовка відомостей про зміст правничої допомоги (а.с.155-156).

Адвокат Стойко А.Ю. брав участь в судових засіданнях 15 і 29 червня 2021 року.

Тому, надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу його адвокатом послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи у заявленому обсязі на загальну суму 10 000,00 грн.

Заперечення представника відповідача на те, що підписання процесуальних документів здійснено не адвокатом, а директором відповідача - не є підтвердженням невиконання Стойком А.Ю. наданих послуг, описаних і прийнятих відповідачем, а саме: складання та надіслання позовної заяви до суду та відповідачу; складання заяв з процесуальних питань, а тому до уваги колегією суддів не приймаються.

Разом з цим, у постановах №908/1654/18 від 13 серпня 2019 року, №910/9784/18 від 12 вересня 2019 року, №5023/5587/12 від 19 листопада 2019 року Верховний Суд зазначив про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, пунктом п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заявлені до стягнення позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. відповідають зазначеним критеріям, складають менше 2% від ціни позову, та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини у справах "Серявін та інші проти України" і "Трофимчук проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (довід). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Тому, інші заперечення, викладені у апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час їх розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції і додаткове рішення прийняті у відповідності до норм ст. 236, 244 ГПК України із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для їх скасування та задоволення вимог апеляційних скарг.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269-276, 281-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енерногенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 29 червня 2021 року, у справі №918/375/21 - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 13 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Матеріали справи №918/375/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.