Справа № 991/6059/21

Провадження №11-сс/991/586/21

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

підозрюваної ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

прокурора ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Апеляційної палати Вищого антикорупційного судуапеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021року, якою задоволено клопотання старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 про арешт грошових коштів, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_5 , відкритих у АТ «Державний ощадний банк України» в межах кримінального провадження №12014000000000496 від 05листопада 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021року задоволено клопотання старшого детектива Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 та накладено арешт на грошові кошти, розміщені на усіх банківських рахунках ОСОБА_5 (ІПН - НОМЕР_1 ),відкритих в АТ"Державнийощадний банкУкраїни"(ЄДРПО00032129) з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),

за виключенням коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Не погоджуючись з вказаним рішенням адвокат ОСОБА_6 звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання детектива.

Згідно поданої апеляційної скарги сторона захисту вважає, що слідчим суддею в ході розгляду клопотання детектива було порушено положення cт.cт.132, 170, 173 КПК України, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_5 . На їхню думку, слідчим суддею не перевірялось питання обґрунтованості підозри у даному кримінальному провадженні. На підтвердження зазначеного захист вказує, що доводи сторони обвинувачення стосовно можливого зловживання працівниками НБУ службовим становищем є безпідставними та не відповідають системному аналізу норм законодавства з питань діяльності НБУ, оскільки вся процедура видачі стабілізаційного кредиту ПАТ "ВіЕйБі Банк" була здійснена в рамках виконання НБУ своїх прямих функцій, передбачених законодавством, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів ПАТ "ВіЕйБі Банк". Водночас стверджують, що оскільки кошти стабілізаційного кредиту є по суті поворотними коштами, тобто такими які ПАТ "ВіЕйБі Банк" зобов`язаний повернути у конкретний строк, посилання на те, що внаслідок надання стабілізаційного кредиту державі було спричинено тяжкі наслідки є некоректним. Крім того, як зазначає захисник, у змісті повідомлення про підозру взагалі не розкрито у чому полягали особисті інтереси ОСОБА_5 , а посилання сторони обвинувачення на нібито небажання підозрюваної погіршувати відносини з керівництвом ґрунтується виключно на припущеннях. На його думку, органом досудового розслідування не враховано наявності розподілу повноважень між структурними підрозділами НБУ та процедури встановленої для кожного з етапів підготовки, перевірки та надання стабілізаційного кредиту. Зокрема, що підозрювана ОСОБА_5 не була наділена повноваженнями для безпосереднього прийняття рішення про видачу вищезазначеного кредиту, а також перевірки змісту програми фінансового оздоровлення банку чи програми капіталізації банку, які детективом зазначаються як основні порушення при видачі стабілізаційного кредиту. Також слідством не враховано, що факт підготовки проектів документів для розгляду не гарантує їх погодження уповноваженими на це особами та прийняття рішень у зазначених проектах. За таких обставин захист стверджує, що стороною обвинувачення не доведено наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України. У той же час сторона захисту переконана, що оскільки Національний банк України активно вчиняє юридичні дії щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, результатом чого може бути повне або часткове погашення заборгованості, на теперішній час відсутні підстави для віднесення вказаної заборгованості за кредитним договором до суми завданої шкоди. А тому вважають, що висновок слідчого судді щодо порушення інтересів держави, які полягають у недоотриманні Державним бюджетом України прибутку НБУ внаслідок його зменшення через сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1366395734,0 гри. не підтверджується фактичними обставинами кримінального провадження. На їхню думку, на даний момент розмір збитків ймовірно завданих внаслідок кримінального правопорушення об`єктивно не може бути встановлений, а тому й розмір цивільного позову не може відповідати критерію обґрунтованості та бути підставою для арешту майна у кримінальному провадженні. Крім того сторона захисту стверджує, що оскаржувана ухвала слідчого судді призводить до надмірного та необґрунтованого процесуального обмеження прав ОСОБА_5 , зокрема, позбавляє основного законного джерела засобів до існування (заробітної плати). На їхнюдумку,накладення арештуна грошовікошти,розміщені наусіх банківськихрахунках ОСОБА_5 , порушує її право на користування та розпорядження винагородою за працю, що позбавляє її засобів до існування та утримання сім`ї. Відтак вважають, що потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право ОСОБА_5 на мирне володіння майном і явно порушує справедливий баланс між інтересами законного власника, гарантованими законом, та завданнями цього кримінального провадження.

В судове засідання з`явились підозрювана ОСОБА_5 , її захисник ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , прокурор ОСОБА_8 .

Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваної та її захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів провадження, детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05 листопада 2014 року за підозрою, в тому числі, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вказане кримінальне провадження було об`єднано із кримінальним провадженням №12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року.

В межах даного кримінального провадження, 24 травня 2021 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, а саме: у зловживанні службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому за попередньою змовою групою осіб (том 1, а.с. 8-44).

02 липня 2021 року стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Ознайомлення з відповідними матеріалами наразі триває.

В подальшому, 03 серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05листопада 2014 року, в тому числі до ОСОБА_5 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_5 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 1, а.с. 253-278).

06 вересня 2021 року старший детектив Національного бюро П`ятого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 звернувся до Вищого антикорупційного суду з клопотанням про арешт майна ОСОБА_5 в межах кримінального провадження №12014000000000496 від 05листопада 2014 року.

Як вбачаєтьсяз клопотаннядетектива,досудовим розслідуваннямвстановлено,що 10.10.2014в.о.Голови Національногобанку Українипідписав постанову№656/БТпро наданнястабілізаційного кредитуПАТ «ВіЕйБіБанк» підзаставу об`єктівнерухомості.Однак,Національним банкомпід часприйняття даногорішення допущенісуттєві порушеннянорм законодавства,що регулюютьпорядок тапідстави наданнястабілізаційних кредитівбанкам України.Кінцевим бенефіціарнимвласником банкуПАТ «ВіЕйБіБанк» натой часбув ОСОБА_11 . В порушенняпункту 3.1.Положення пронадання НБУстабілізаційних кредитівбанкам України(затвердженеПостановою ПравлінняНБУ №327від 13.07.2010),в якомуміститься вичерпнийперелік документів,які Банкмає податидо НБУдля отриманнястабілізаційного кредиту,ПАТ «ВіЕйБіБанк» намомент прийняттяПостанови «Пронадання стабілізаційногокредиту дляпідтримки ліквідності»№656/БТвід 10.10.2014не надавдо Національногобанку України:програму фінансовогооздоровлення банку,спрямовану навирішення протягомстроку користуваннястабілізаційним кредитомпроблем ліквідності,поліпшення структуриактивів,дохідності,рентабельності тощота програмукапіталізації банку,затверджену йогоспостережною (наглядовою)радою. 13.10.2014службовими особамиПАТ«ВіЕйБі Банк»укладено зНаціональним банкомкредитний договір№ 43від 13.10.2014про наданнястабілізаційного кредитуна загальнусуму 1200000000грн. Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту були нежитлові приміщення, майнова порука ОСОБА_11 .

Забезпеченням по отриманому стабілізаційному кредиту являлось:

1. Приміщення цеху по виробництву лікеро-горілчаної продукції, розташованому за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Промислова 29, що належить майновому поручителю ТОВ«Станіславська торгова компанія». Згідно звіту про незалежну оцінку майна проведеного ТОВ«Бізнес центр «Експертиза» приміщення оцінено у 1 250 000 000 грн.

2. Нежитлова будівля літ. «А-2» площею 574,7 кв. м., за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 106, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 23000000 грн.

3. Нежитлова будівля літ. «А-1» площею 802,2 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Гвардійців - Широнінців, 86, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 32000000 грн.

4. Нежитлова будівля літ. «2Б-6» площею 6180,9 кв. м. за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, що належить ПАТ «ВіЕйБі Банк». Приміщення оцінено у 545000000грн.

5. Майнова порука власника істотної участі банку ОСОБА_11 .

В ході досудового розслідування встановлено, що звіти про незалежні оцінки майна, виконані від імені ТОВ «Бізнес центр «Експертиза», виготовлені шляхом підроблення, а проведеними будівельно-оціночними експертизами встановлено, що загальна вартість переданого для Нацбанку в заставу майна ПАТ «ВіЕйБі Банк» становить 72 619 895 грн.

Постановою Правління НБУ від 19.03.2015 № 188 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі БАНК", а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 20.03.2015 № 63 розпочато його ліквідацію та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку.

У зв`язку з неповерненням ПАТ «ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від 13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст.51 Закону України «Про Національний банк України» на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 , будучи начальником відділу роботи із заставою управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області, діючи умисно, у співучасті та за попередньою змовою зі заступником начальника ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_12 , начальником управління моніторингу, аналізу та контролю грошово-кредитних відносин ГУ НБУ по м. Києву та Київській області ОСОБА_13 , всупереч інтересам НБУ, з метою одержання ПАТ «ВіЕйБі Банк» неправомірної вигоди, використала своє службове становище, унаслідок чого державі в особі НБУ завдано збитків у сумі 1 196 788 730,00 грн., що більш ніж у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Підставою для звернення до суду з вказаним клопотанням стала необхідність забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також наявність ризику того, що таке майно може бути відчужене чи передане на користь третіх осіб з метою приховування, що унеможливить відшкодування збитків у майбутньому. На думку детектива, накладення арешту на майно ОСОБА_5 необхідне з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

А тому, просив суд задовольнити клопотання та накласти арешт на майно ОСОБА_5 (ІПН - НОМЕР_1 ), а саме: грошові кошти, що знаходяться на усіхрахунках ОСОБА_5 ,відкритих в АТ "Державний ощадний банк України" (ЄДРПО 00032129). Розгляд даного клопотання просив здійснювати у закритому судовому засіданні та без виклику ОСОБА_5 , а також її захисників.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07 вересня 2021 року зазначене клопотання детектива було задоволено. Згідно ухвали суду слідчий суддя дійшла висновку, що зібраними під час досудового розслідування кримінального провадження доказами підтверджується наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. На її думку, надані детективом та досліджені під час судового засідання матеріали дають слідчому судді достатні підстави для висновку, що заявлена детективом мета забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. Слідчий суддя вважає, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_5 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1 366 395 734 грн., враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1366395 734 грн. (із яких 1196788730 грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Водночас, при вирішенні питання про накладення арешту на майно підозрюваної слідчою суддею врахованорозумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. На підставі вищенаведеного слідча суддя дійшла висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання детектива шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_5 .

Розгляд клопотання детектива про арешт майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, здійснювався слідчим суддею без повідомлення підозрюваної ОСОБА_5 та її захисників з метою забезпечення збереження майна, стосовно якого ставиться питання про арешт, оскільки в іншому випадку існує ризик його відчуження підозрюваною третім особам.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України,одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).

Згідно ч.1 ст. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2ст. 170 КПК Українипередбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 6ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч.10 ст. 170 КПК України).

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 173 КПК України,слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На переконання колегії суддів, стороною обвинувачення доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_5 , необхідність накладення якого обґрунтовано обумовлена потребою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування, що виправдовує таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклала арешт на грошові кошти ОСОБА_5 , з тих підстав, що заявлена детективом мета забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. В ході розгляду клопотання детектива слідчий суддя з`ясувала всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірила співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду, слідчий суддя за результатом розгляду клопотання детектива, дослідивши матеріали провадження, дійшла мотивованого висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, не вирішуючи при цьому питання про доведеність винуватості та остаточність кваліфікації її дій. Відтак, твердження сторони захисту стосовно нездійснення слідчим суддею перевірки обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддівАпеляційної палатиВищого антикорупційногосуду погоджуєтьсяз висновкомслідчого судді стосовнообґрунтованості підозри та вважає, що додані детективом до клопотання про арешт майна документи є достатніми для підтвердження можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення.

В розумінніст. 177 КПК України, «обґрунтована підозра» включає в себе наявність процесуального документу повідомлення про підозру та наявність достатніх доказів для вирішення питання про застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру підлягає обов`язковому здійсненню, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

24 травня 2021 року в межах кримінального провадження №12014000000000496 від 05листопада 2014 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України (том 1, а.с. 8-44).

Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_5 , перебуваючи в головному Управлінні НБУ у м. Києві та Київські області, виконуючи доведену до її відома вказівку ОСОБА_14 щодо необхідності надання позитивного висновку при прийнятність та достатність забезпечення, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_13 , в особистісних інтересах, не бажаючи погіршувати відносини із керівництвом ГУ НБУ у м.Києві та Київській області, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді видачі стабілізаційного кредиту під невідповідне забезпечення, будучи обізнаною про завищення ринкової вартості запропонованого забезпечення, знаючи про фактичну наявність рецензій на звіти про оцінку майна, свідомо не ознайомлюючись із їх змістом, діючи умисно, не перевіривши, чи вказані рецензії відповідають вимогам ст.13Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в порушення п. 3.4 Критеріїв оцінки застави, не отримавши підтвердження, що ТОВ«Станіславська торгова компанія» є пов`язаною з власником істотної участі в банку та її майно може виступати за стабілізаційним кредитом, виготовила та погодила висновок про прийнятність та достатність забезпечення № 06-003/18587, адресований заступнику директора Генерального департаменту банківського нагляду директору Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду ОСОБА_15 та передала його на підпис ОСОБА_16 .

Водночас, як вірно встановлено слідчим суддею, матеріали, додані до клопотання детектива, свідчать про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення кримінального провадження, за викладених у повідомленні про підозру обставин.

Так, висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України слідчий суддя дійшла на підставі безпосередньо досліджених у судовому засіданні документів, зокрема: листа ПАТ«ВіЕйБі Банк» №01-14636 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника Голови НБУ ОСОБА_17 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн. терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (том 1, а.с. 45); листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14638 від 07.10.2014 на ім`я заступника директора Генерального департаменту Директора департаменту пруденційного нагляду ОСОБА_15 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (том 1, а.с. 45 49); листа ПАТ «ВіЕйБі Банк» №01-14635 від 07.10.2014 на ім`я першого заступника начальника Головного управління НБУ по м.Києву і Київській області ОСОБА_14 щодо розгляду питання про надання кредиту рефінансування в сумі 6 млрд грн терміном на 5 років із заставою нерухомого майна (том1, а.с. 50); службової записки начальника відділу роботи із заставою за підписом начальника відділу роботи із заставою ОСОБА_5 від 08.10.2014 №06-309 відповідно до якої вартість заставного майна ПАТ «ВіЕйБі банк» є завищеною (том 1, а.с. 50-51); службової записки начальника управління правового забезпечення ОСОБА_18 від 08.10.2014, відповідно до якої надано зауваження щодо можливості отримання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту (том 1, а.с. 51 -52); електронного повідомлення заступника начальника Головного управління ОСОБА_12 від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якого вказано на невідповідність клопотання ПАТ «ВіЕйБі Банк» про надання стабілізаційного кредиту вимогам нормативно-правових актів НБУ. Вказане повідомлення було погоджено, зокрема ОСОБА_5 (том 1, а.с.52 -53); електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-003/18447/БТ, відповідно до якого за результатами розгляду пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо надання стабілізаційного кредиту встановлені недоліки та невідповідність клопотання нормативно-правовим актам НБУ (том1, а.с. 54-54); електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-003, відповідно до якого станом на 16 годину 09.10.2014 ПАТ «ВіЕйБі Банк» не усунуті зауваження структурних підрозділів НБУ щодо пакету поданих документів на отримання стабілізаційного кредиту (том 1, а.с. 55-55); електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18415, відповідно до якої пакет документів, поданий ПАТ «ВіЕйБі» для отримання стабілізаційного кредиту не відповідає вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», погодженим, зокрема ОСОБА_5 (том1, а.с. 56 -57); електронного повідомлення від 09.10.2014 №06-105/18501, відповідно до якого за результатом розгляді пакету документів ПАТ «ВіЕйБі Банк» щодо застави, наданого на усунення зауважень, встановлені невідповідності у звітах про незалежну оцінку нерухомості, а також не надано рецензії на звіти з оцінки майна, погодженим, зокрема ОСОБА_5 (том 1, а.с. 59-60); змісту пояснювальної записки затвердженої від імені ОСОБА_19 та погодженої від імені ОСОБА_15 , якою винесено на розгляд правління НБУ питання щодо надання ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційного кредиту в сумі 1200 млн грн для підтримки ліквідності (том 1, а.с. 61-64) із додатками; постанови правління НБУ від 10.10.2014 № 656/БТ «Про надання стабілізаційного кредиту для підтримки ліквідності», відповідно до якої прийнято рішення надати ПАТ «ВіЕйБі Банк» стабілізаційний кредит для підтримки ліквідності в сумі 1200 млн. грн. строком на 2 роки. Окрім того, у додатках до постанови, наявний список розсилання постанови 10.10.2014 №656/БТ з підписами осіб, які її отримали (том 1, а.с. 70 -73); висновку судово-технічної експертизи документів №572-273/1 від 29.09.2017, відповідно до висновків якої звіти про незалежну оцінку майна ТОВ «Бізнес Центр Експертиза» є підробленими, оцінювачем Драмарецькою не підписувались (том 1, а.с. 92-97); висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/187-СЕ/17 від 12.02.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 106, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5054075 грн. (том 1, а.с. 98-111); висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/136-СЕ/17 від 12.10.2017, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, 29, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 16236000 грн. (том 1, а.с. 112-118); висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/169-СЕ/17 від 31.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 44764 259 грн. (том 1, а.с. 119-132); висновку судової оціночно-будівельної експертизи №19/13-3/186-СЕ/17 від 04.01.2018, відповідно до висновків якої звіт про незалежну оцінку майна, що розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 86, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, а вартість будівлі становить лише 5809 818 грн (том 1, а.с. 133-146); висновку судової економічної експертизи від 14.12.2020 №СЕ2020/143 відповідно до якої державі в особі НБУ завдано матеріальних збитків на загальну суму 1366395734 грн., (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1196788730грн.), (том 1, а.с. 147-207).

Відтак, доводи сторони захисту стосовно відсутності у матеріалах провадження доказів причетності ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними документами.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. А тому, вирішуючи питання щодо наявності обґрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів також бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) згідно якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення «Фокс, Кембел і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини у вчиненні злочину чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі на підставі досліджених у судовому засіданні доказів дійшла правильного висновку про обґрунтованість підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

У той же час, відповідно до повідомлення про підозру від 24 травня 2021 року (том 1, а.с. 8-44), ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1196788730грн. заборгованості за тілом кредиту).

З метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, 03серпня 2021 року прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_10 було складено та долучено до матеріалів провадження цивільний позов в інтересах держави в особі Національного банку України до підозрюваних у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05листопада 2014 року, в тому числі ОСОБА_5 . Згідно вказаної позовної заяви, прокурор просить стягнути солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_5 , на користь держави в особі Національного банку України заподіяну шкоду в розмірі 1 366 395 734 грн. (том 1, а.с. 253-278).

На переконання колегії суддів, розглядаючи клопотання про арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий суддя не встановлює остаточний розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів врахувати заявлений стороною обвинувачення можливий розмір шкоди та перевірити співмірність ціни позову розміру шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину.

За таких обставин колегія суддів погоджується, що наявність у матеріалах провадження цивільного позову про стягнення солідарно з цивільних відповідачів, в тому числі ОСОБА_5 , на користь держави заподіяної шкоди в розмірі 1366395734грн., враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, яким державі в особі Національного банку України завдано майнової шкоди на загальну суму сформованих резервів під кредитні збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (із яких 1196788730грн. заборгованості за тілом кредиту), підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

При цьому слідчим суддею враховано, що відповідно до наявної у матеріалах провадження декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданої ОСОБА_5 (том, 1 а.с. 282-288), загальна сума грошових коштів на її банківських рахунках, відкритих в АТ «Державний ощадний банк України», на які детектив просить накласти арешт, становить 66 604 грн., що не перевищує розмір цивільного позову та суми завданої державі шкоди. Окрім цього, слідчим суддею також враховано, що з часу відображення у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, поданої ОСОБА_5 по дату розгляду клопотання детектива про арешт майна ймовірність внесення підозрюваною грошових коштів на належні їй рахунки в такій загальній сумі, з урахуванням якої їх загальний розмір перевищив би розмір шкоди, зазначеної у цивільному позові, відсутня. Разом з тим, вказані обставини колегією суддів не перевіряються, оскільки ніким не оспорюються, а відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги.

У той же час, колегія суддів вважає безпідставними твердження захисту стосовно необґрунтованості висновку слідчого судді щодо порушення інтересів держави. Як вбачається з матеріалів провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку з неповерненням ПАТ«ВіЕйБі Банк» суми кредиту за кредитним договором від13.10.2014 № 43 НБУ, станом на 01.09.2020, сформовані резерви під кредитні збитки на загальну суму 1 366 395 734 грн (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1 196 788 730 грн.), що зменшило суму прибутку Національного банку України та, як наслідок, відповідно до ст. 5-1 Закону України «Про Національний банк України», на таку ж суму зменшило перерахування прибутку НБУ до Державного бюджету України, що завдало тяжких наслідків державі. Тобто, за версією органу досудового розслідування, протиправними діями підозрюваних у кримінальному провадженні №12014000000000496 від 05 листопада 2014 року державі в особі НБУ заподіяно збитки у розмірі 1 366 395 734 грн. (у тому числі під заборгованість за тілом кредиту у сумі 1196788730 грн.). Не віднесення Національним банком України заборгованості ПАТ «ВіЕйБі Банк» за вказаним кредитним договором до категорії безнадійних не спростовує розмір збитків, завданих державі в особі НБУ внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. З аналогічних підстав колегія суддів відхиляє й доводи захисту стосовно очевидної необґрунтованості розміру цивільного позову вважаючи їх неспроможними.

Колегія суддів також відхиляє твердження сторони захисту, що оскаржувана ухвала слідчого судді позбавляє ОСОБА_5 основного законного джерела засобів до існування у вигляді заробітної плати, оскільки як вбачається з вказаного рішення суду слідчим суддею за результатом розгляду клопотання детектива було накладено арешт на грошовікошти,які розміщеніна усіхбанківських рахунках ОСОБА_5 ,відкритих в АТ "Державний ощадний банк України". Таким чином, слідчим суддею фактично накладено арешт на грошові кошти, які були розміщені на вказаних банківських рахунках станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали, що жодним чином не перешкоджає підозрюваній в подальшому отримувати заробітну плату за виконання службових обов`язків.

На переконання колегії суддів, додані до клопотання детектива матеріали свідчать про наявність правових підстав для накладення арешту, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) для запобігання можливості його відчуження чи передання на користь третіх осіб з метою приховування. Стороною обвинувачення доведено необхідність накладення арешту на майно ОСОБА_5 , а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Водночас, слідчим суддею вірно не взято до уваги наявність в матеріалах провадження цивільного позову ТОВ "Техносерв Україна" про стягнення в солідарному порядку, в тому числі з ОСОБА_5 , матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 85 229 193,74 грн, як підстави для накладення арешту на майно підозрюваної, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, яким завдано майнової шкоди лише державі в особі Національного банку України.

Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання детектива про арешт майна, зазначені адвокатом у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків слідчого судді.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна його власником не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимогст. 174 КПКУкраїнипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

У зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає постановлене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.170,171,173,309,405,407,422КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчогосудді Вищогоантикорупційного судувід 07вересня 2021року про арешт грошових коштів, розміщених на усіх банківських рахунках ОСОБА_5 відкритих у АТ «Державний ощадний банк України» в межах кримінального провадження №12014000000000496 від 05листопада 2014 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3