КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/382/21
номер провадження: 22-ц/824/7620/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Орел П.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2021 року у складі судді Савицького О.А., у справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар Ірина Олександрівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Любов Анатоліївна, про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Локо» (далі - ТОВ «ФК «Локо»), ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі - ТОВ «ФК «Процент»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., в якому просила:
визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 ;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51685470 від 18 березня 2020 року 16:29:16, приватний нотаріус Гречана Р.Т., Київський міський нотаріальний округ, місто Київ (номер запису про право власності: 36000406);
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 552355556 від 19 листопада 2020 року 13:57:03, приватний нотаріус Біловар І.О., Київський міський нотаріальний округ, місто Київ (номер запису про право власності/довірчої власності: 39272814);
визнати недійним договір іпотеки від 01 грудня 2020 року, серія та номер: 1126, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А.;
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55443737 від 01 грудня 2020 року 13:28:41, приватний нотаріус Косенко Л.А., Київський міський нотаріальний округ, місто Київ (номер запису про іпотеку: 39466746);
скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 554453578 від 01 грудня 2020 року 14:13:53, приватний нотаріус Косенко Л.А., Київський міський нотаріальний округ, місто Київ (номер запису про обтяження: 39467319).
Одночасно представник позивачки ОСОБА_4 - адвокат Сіваченко В.В. подав до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на даний час право власності на спірну квартиру зареєстровано на ім`я відповідачки ОСОБА_1 , а тому вона може відчужити дане майно на користь третіх осіб, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також може призвести до затягування розгляду справи та обмеження прав позивачки на ефективний судовий захист. Вказує, що накладення арешту на спірну квартиру до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачки, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивачки.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачкою не доведено обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернувся до суду. Вказує, що вона є єдиним власником спірної квартири, а ТОВ «ФК «Процент» є законним іпотекодержателем спірного майна. Зазначає, що накладення арешту на квартиру порушує її право на реєстрацію місця проживання у цій квартирі. До того ж у справі відсутні будь-які докази того, що вона має намір відчужити спірну квартиру. Крім того, вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відчуження спірної квартири є неможливим, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься заборона на її відчуження.
Під час апеляційного розгляду встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 15 січня 2021 року (а.с.112).
18 серпня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшов лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Габрієль Л.Є. від 10 серпня 2021 року № 147/01-16 про те, що 25 травня 2021 року відкрито спадкову справу №14-2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину та подав відповідну заяву є дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.163).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_3 , правонаступником процесуальних прав та обов`язків померлої ОСОБА_2 (а.с.118-119).
Представник ОСОБА_3 - адвокат Сівченко В.В. подав відзив на апеляційну скарг, у якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Вважає, що вжиті судом заходи забезпечення позову є законними та обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції належним чином встановив дійсні обставини справи, які свідчать про те, що існує загроза зміни власника спірного нерухомого майна, що призведе до зміни відповідача й третіх осіб у цивільній справі та неефективного захисту прав позивача. Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження № 61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що у січні 2021 року ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , звернулась до суду з позовом до ТОВ «ФК «Локо», ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біловар І.О., ТОВ «ФК «Процент», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А., про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішень державних реєстраторів.
Установлено, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали власником спірної квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_1 .
Також встановлено, що спірна квартира обтяжена іпотекою згідно договору іпотеки від 01 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Процент», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Л.А.
Отже, між сторонами виник спір щодо законності набуття відповідачкою ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , витребування цього майна з володіння відповідачки на користь позивачки, визнання недійсним договору іпотеки, предметом якого є спірна квартира, скасування рішень державних реєстраторів щодо реєстрації права власності ОСОБА_1 на дану квартиру та щодо обтяження цієї квартири іпотекою.
Таким чином, вид забезпечення позову, який просила застосовувати ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , відповідає позовним вимогам.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивачка вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_1 здійснити відчуження належної їй квартири на користь третіх осіб, а також існує ризик звернення стягнення на це майно, яке є предметом іпотеки, що призведе до зміни відповідача та третіх осіб у цивільній справі та утруднить поновлення порушених її прав.
Отже, враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує можливість відповідачки, як власника спірної квартири, на власний розсуд розпоряджатися нею, а також існує ризик звернення стягнення на спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Також колегія суддів враховує, що забезпечення позову є передбаченим законом тимчасовим обмеженням, яке полягає у захисті законних інтересів позивачки у разі коли відповідачка буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання рішення суду.
Застосування обраного позивачкою заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення її прав та законних інтересів. Застосування такого заходу забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а також не наведено фактів, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання рішення суду у разі не застосування такого заходу забезпечення позову, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки забезпечення позову у даному спорі спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вжите забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує прав учасників спору.
Крім того, колегія суддів враховує, що системний аналіз наведених вище норм закону вказує на те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення суду про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення (пункт 7 (абз.3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не було враховано та не досліджено ту обставину, що спірне майно перебуває в іпотеці та на даний час іпотекодержателем цього майна є ТОВ «ФК «Процент», не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки згідно чинного процесуального законодавства обтяження іпотекою нерухомого майна, яке є предметом спору, не є перешкодою для вжиття заходів забезпечення позову щодо цього майна.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на спірну квартиру порушує право відповідачки на реєстрацію місця проживання у цій квартирі, оскільки вказані обставини не є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаний вище спосіб.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді:
