ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2021 року м. Ужгород№ 260/3825/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд.18/5,м. Київ,01601), Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, буд. 7,м. Ужгород,Закарпатська область,88000), де позивачем в якості третьої особи зазначено Державну казначейську службу України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі відповідач 1), Закарпатського апеляційного суду (далі відповідач 2), де позивачем в якості третьої особи зазначено Державну казначейську службу України (далі третя особа) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є суддею Закарпатського апеляційного суду, однак у зв`язку набранням чинності 18 квітня 2020 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у квітні та до завершення карантину розмір суддівської винагороди було обмежено 10 розмірами мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. Позивач наголошує, що у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року відповідач нараховував та виплачував її суддівську винагороду з врахування вказаних змін, тобто у меншому розмірі. Вказані дії відповідача вважає протиправними, оскільки вони суперечать положенням ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушують гарантії незалежності суддів, встановлені Конституцією України, а тому підлягають захисту в судовому порядку. Також звертає увагу суду на визнання Конституційним Судом України зазначених змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» неконституційними.

Відповідачем 1 подав відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує, мотивуючи тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12.03.2020 року встановлено карантин. Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року, відповідно до якого встановлено обмеження нарахування, зокрема, суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Таким чином, зазначає, що суддівська винагорода позивача у період з 01.04.2020 року по 17.04.2020 року здійснювалася у повному обсязі, відповідно до вимог Закон України № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».

Відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення позову заперечує. Так, зокрема, зазначає, що суддівська винагорода суддям нараховується та виплачується за рахунок кошторису Закарпатського апеляційного суду. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» з 12.03.2020 року встановлено карантин. Верховною Радою України 13 квітня 2020 року прийнято Закон України № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», який набрав чинності 18 квітня 2020 року. Цим Законом встановлено обмеження нарахування, зокрема, суддівської винагороди, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. Таким чином, нарахована суддівська винагорода обмежується максимальним розміром 47 230 грн. (4723 х 10) на місяць. Отже, Закарпатський апеляційний суд не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» У подальшому Конституційним Судом України 28.08.2020 року ухвалено рішення № 10- р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», положень ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», абз.9 п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік». Дія ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» втратила чинність 28.08.2020 року. Таким чином, у період з 18.04.2020 р. по 28.08.2020 р. положення ч.1,3 ст. 29 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» (у редакції Закону № 553- IX) були чинними і на підставі них було здійснено нарахування та виплата Позивачу суддівської винагороди. Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 року № 10-р/2020 починаючи з 28.08.2020 року виплата суддівської винагороди позивачеві здійснюється у повному обсязі, відповідно до ст. 135 Закону.

Третя особа пояснення у встановлений судом строк не надала, про причини неподання не повідомила, про продовження процесуального строку для подання таких не клопотала.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що указом Президента України від 14 жовтня 2002 року №926/2002 «Про призначення суддів» позивача призначено па посаду судді Ужгородського районного суду Закарпатської області строком на 5 років.

Постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року № 298-VI «Про обрання суддів» позивача було обрано на посаду судді апеляційного суду Закарпатської області безстроково.

Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 297/2018 «Про переведення суддів» позивача було переведено па роботу на посаду судді Закарпатського апеляційного суду.

Наказом т.в.о. керівника апарату Закарпатського апеляційного суду від 01.10.2018 № 5 «Про зарахування до штату Закарпатського апеляційного суду па посаду судді» позивача зараховано до штату Закарпатського апеляційного суду з 02 жовтня 2018 року, у зв`язку з переведенням на посаду судді цього ж суду безстроково, на якій позивач працює по теперішній час.

Рішенням №1 зборів суддів Закарпатського апеляційного суду від 02 жовтня 2018 року «Про обрання на адміністративну посаду голови Закарпатського апеляційного суду» позивача було обрано головою Закарпатського апеляційного суду та наказом голови суду від 02.10.2018 № 33 та встановлено щомісячну доплату у розмірі 10 відсотків посадового окладу судді апеляційного суду.

Наказом голови суду від 03 жовтня 2018 року № 35 «Про надання доступу до державної таємниці» позивачеві встановлено доплату за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за ступенем секретності «цілком таємно» в розмірі 10 відсотків посадового окладу судді Закарпатського апеляційного суду.

Наказом голови суду від 09 жовтня 2018 року № 57 «Про встановлення щомісячної доплати за науковий ступінь кандидата наук» позивачеві встановлено щомісячну доплату за науковий ступінь кандидата юридичних наук у розмірі 15 відсотків посадового окладу.

Наказом в. о. голови суду від 17 травня 2019 року №91/ос «Про встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді, голові суду ОСОБА_2 » позивачеві встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадовою окладу за наявності стажу роботи більше як 25 років.

16 жовтня 2020 року Закарпатський апеляційний суд надав довідку про нараховану та виплачену суддівську винагороду за період з квітня по серпень 2020 року.

Спірні правовідносини виникли з приводу неправомірної, на думку позивача, виплати його суддівської винагороди у період з 18 квітня по 27 серпня 2020 року у меншому, аніж передбачено нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", розмірі.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Таким чином, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (надалі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

А частиною четвертою статті 135 Закону 1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Згідно з частинами п`ятою восьмою статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020, яким доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" статтею 29 наступного змісту:"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)".

У рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19), в якій розглянуто конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019 №193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, Конституційний Суд висловив позицію, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України.

Тобто Закон України "Про судоустрій і статус суддів" є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди. При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Оскільки, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 не скасовано норму Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 щодо розміру суддівської винагороди, при визначенні розміру суддівської винагороди відповідач повинен був керуватись вимогами статті 135 Закону №1402-VIII, а не статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020), застосування якої прямо суперечить нормі статті 130 Конституції України.

Також, слід врахувати, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо того, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Конституційний Суд України наголошував на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

За приписами статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Верховного Суду, Вищої ради правосуддя, апеляційної палати вищого спеціалізованого суду, а також у цілому щодо апеляційних, місцевих судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці.

Конституційний Суд України зазначав, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Відтак, обмеження виплати у цей період суддівської винагороди розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів, на підставі статті 29 Закону №294-ІХ було незаконним.

Матеріалами справи стверджується і не заперечується учасниками справи той факт, що заборгованість суддівської винагороди позивача за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) складає 632 715,58 грн. (а.с. 27).

Всупереч вимогам частини другої статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, обмеживши розмір суддівської винагороди, шляхом внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач 2 у цій справі, виконуючи вимоги Бюджетного кодексу України та Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік, були вимушені вчиняти дії, що порушують права та конституційні гарантії суддів. Отже, в силу своїх повноважень, відповідач 2, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду (протягом згаданого періоду) понад виділені йому для цього бюджетні асигнування.

З огляду на встановлення судом факту порушення прав позивача на одержання суддівської винагороди у визначеному статтею 135 Закону №1402 розмірі, суд погоджується із доводами позивача, що ефективним способом відновлення порушеного права є саме стягнення із Закарпатського апеляційного суду на користь позивача невиплаченої, однак нарахованої суддівської винагороди за період з 18 квітня по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) в загальній сумі 632 715,58 грн. із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

При цьому, суд вважає за можливе визначити конкретний розмір недоотриманої позивачем частини суддівської винагороди з огляду на те, що розрахунок такої суми самостійно здійснений відповідачем у наданій довідці № 02.5/7910/21 від 08.04.2021 року (а.с. 27).

За результатами вирішення справи позивач також просить звернути до негайного виконання рішення суду.

В цій частині суд зазначає, що відповідно до статті 244 частини 1 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до статті 371 частини 1 пункту 2 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Однак, суд зауважує, що передбачивши певні категорії справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, законодавець переслідував мету створити гарантії для забезпечення швидкого і реального захисту життєво важливих прав та інтересів позивача у виняткових ситуаціях, зокрема тоді, коли незаконно звільнена особа у відносинах публічної служби позбавлена джерел доходів, або ж в інших випадках, коли внаслідок порушення відповідачем закону про виплату грошового утримання у відносинах публічної служби, рівень доходів позивача істотно зменшився. Однак, як встановлено судом, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 10-р/2020 позивачеві відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29 серпня 2020 року, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах на цей час припинилося.

Враховуючи те, що рішення суду носить зобов`язальний характер, а також те, що порушення щодо позивача припинено, судом резюмується про відсутність правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.

Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (вул. Липська, буд.18/5,м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 26255795), Закарпатського апеляційного суду (вул. Довженка, буд. 7,м. Ужгород,Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ 42262749), де позивачем в якості третьої особи зазначено Державну казначейську службу України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Стягнути із Закарпатського апеляційного суду на користь ОСОБА_1 заборгованість суддівської винагороди в загальній сумі 632 715,58 (шістсот тридцять дві тисячі сімсот п`ятнадцять гривень 58 копійок) грн. із утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

3. У задоволенні позову в частині інших позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович