ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021 Справа № 914/162/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Проектно-конструкторське технологічне бюро»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське»

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

про стягнення 197268,35 грн.

за участю представників:

від позивача Ковба В.А.

від відповідача Чернявська В.М.

від третьої особи Карвацька О.Р.

Суть спору: Державне підприємство «Проектно-конструкторське технологічне бюро» звернулось із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське» за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про стягнення 197268,35 грн.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2021р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.10.2021р. проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні 21.10.2021р. надав пояснення щодо предмета позову.

Розгляд справи здійснено з урахуванням розумного строку у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, з урахуванням обставин справи та інших критеріїв.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.

22.11.2017р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №152 (надалі договір).

Наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019р. №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, згідно із пунктом 2 якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України №459 від 15.05.2019р., днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019р.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 15.05.2019р. зареєстровано юридичну особу орган державної влади: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (ідентифікаційний код 42899921).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлову будівлю "А1-1" приміщення №1, №2 загальною площею 874,5 кв.м (№1- пл.450,8 кв.м та №2 - пл.423,7 кв.м), які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.3боїща,15, (далі - майно) (реєстровий номер - 02403452.1.АААДДЛ545), що перебуває на балансі Державного підприємства «Проектно-конструкторське технологічне бюро» (далі балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017р. і становить за незалежною оцінкою 1748462,00 грн. (один мільйон сімсот сорок вісім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 00 коп.) без ПДВ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою провадження виробничої діяльності юридичною особою, що є суб`єктом малого підприємництва безпосередньо на орендованих площах (виробництво паперової продукції) (інше використання).

Згідно із пунктом 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2017 року 22537,84 грн. Для суб?єкта малого підприємництва, що провадить виробничу діяльність безпосередньо на орендованих площах орендна плата визначена на підставі Методики з застосуванням коефіцієнту 0,7 становить без ПДВ за базовий місяць оренди жовтень 2017 15776,49 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди листопад 2017 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди жовтень 2017 року на індекс інфляції за листопад 2017 року.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користуванням майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно із пунктом 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;

- 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із пунктом 5.10. договору, орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання договору, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське» (орендар) та Державним підприємством «Проектно-конструкторське технологічне бюро» (балансоутримувач) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 22.11.2017р. №152.

Як зазначає позивач у позовній заяві, він неодноразово звертався до відповідача щодо необхідності укладення договору у відповідності до примірного договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, затвердженого наказом Фонду державного майна України, однак вказані звернення залишались без реагування.

Крім того, як вказано у позовній заяві, позивач надсилав відповідачу претензії щодо сплати заборгованості по орендній платі, відшкодуванні витрат балансоутримувача, в тому числі компенсації земельного податку згідно займаної площі та дощових стоків згідно займаної площі, а також податку на додану вартість з орендної плати, яка оплачується на рахунок бюджету, однак відповідач не надав жодної відповіді, і при цьому заборгованість не була оплачена.

22.09.2020р. позивач надіслав відповідачу претензію №11, в якій зазначено, що станом на 01.09.2020р. заборгованість орендаря перед балансоутримувачем становить 161683,67 грн. в тому числі:

- орендна плата балансоутримувачу за період з 01.01.2020р. по 31.08.2020р. 53467,89 грн.;

- відшкодування витрат балансоутримувача за період з 22.11.2017р. по 31.08.2020р. 25481.76 грн. (компенсація земельного податку згідно займаної площі 20828,42 грн. та дощові стоки згідно займаної площі 4653,34 грн.);

- податок на додану вартість з орендної плати, яка оплачується на рахунок бюджету за період з 22.11.2017р. по 31.12.2018р. 31354,96 грн., з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. 30585,97 грн., з 01.01.2020р. по 31.08.2020р. 20793,09 грн.

У вказаній претензії балансоутримувач вимагає в орендаря погасити заборгованість в розмірі 161683,67 грн. та зазначає, що у випадку несплати заборгованості чи залишення даної претензії без відповіді, балансоутримувач звертатиметься до суду для примусового стягнення заборгованості з покладенням на орендаря судових витрат у справі.

Як зазначає позивач, жодної відповіді на вказану претензію відповідач не надіслав, заборгованість не оплатив.

У позовній заяві вказано, що заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі згідно із пунктом 3.6. договору становить 66983,21 грн., заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість з орендної плати 439949,94 грн., заборгованість по відшкодуванню земельного податку 22090,75 грн. та заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків 6065,68 грн.

Крім того, посилаючись на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а також на пункт 3.7. договору., позивач зазначає, що відповідач зобов?язаний сплатити позивачу заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення суми боргу за час прострочення, три проценти річних від простроченої суми, а також пеню від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 197268,35 грн.

Із поданих позивачем матеріалів вбачається, що заявлені ним до стягнення 197268,35 грн. складаються з наступних сум:

- 66983,21 грн. заборгованість по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6. договору (30% орендної плати), включаючи податок на додану вартість із 30% орендної плати;

- 3467,53 грн. пеня, що нарахована на заборгованість по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6. договору (нарахована на 30% орендної плати та ПДВ із 30% орендної плати);

- 793,51 грн. 3% річних, що нараховані на заборгованість по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6. договору (нараховані на 30% орендної плати та ПДВ із 30% орендної плати);

- 118,80 грн. інфляційні втрати, що нараховані на заборгованість по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6. договору (нараховані на 30% орендної плати та ПДВ із 30% орендної плати);

- 87989,99 грн. заборгованість по відшкодуванню податку на додану вартість, що сплачується до бюджету із 70% орендної плати;

- 3734,66 грн. 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати;

- 3668,65 грн. інфляційні втрати, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати;

- 22090,75 грн. заборгованість по відшкодуванню земельного податку;

- 982,38 грн. 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню земельного податку;

- 1045,93 грн. інфляційні втрати, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню земельного податку;

- 6065,68 грн. заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків;

- 219,48 грн. 3% річних, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків;

- 107,78 грн. інфляційних втрати, що нараховані на заборгованість по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське» не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необгрунтованими та безпідставними.

Зокрема, як вказано у відзиві на позовну заяву, позивач не виступає стороною договору оренди, на порушення умов якого він посилається як на підставу для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та цим договором, а тому, враховуючи частину 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що позивач не може бути належним позивачем у даній справі.

Щодо твердження позивача щодо ухилення відповідача від укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача згідно із пунктом 5.10. договору оренди у відзиві на позовну заяву вказано, що договір оренди не містить жодних застережень щодо обов`язку саме відповідача виступити ініціатором або/чи надати проект договору.

Посилаючись на постанову Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020р. у справі №916/1423/18, відповідач зазначає, що ухиляння сторони договору оренди від прийнятих на себе зобов`язань, визначених договором оренди на підставі типового договору, затвердженого компетентним державним органом, відповідно до вимог спеціального закону, надає право третій особі відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України вимагати такого виконання зобов`язаною особою (орендарем) в судовому порядку, а тому згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України такі переддоговірні спори можуть розглядатися судами.

Отже, як вказано у відзиві на позовну заяву, позивач міг скористатися своїм правом на спонукання до укладення договору, проте, позивачем не було заявлено позов про спонукання до укладення договору, а був запропонований альтернативний спосіб договірних стосунків щодо оплати витрат та отримання послуг на утримання орендованого майна, а саме позивач виставив рахунки на оплату витрат.

При цьому відповідач зазначає, що він повідомив позивача про неналежне оформлення виставлених рахунків у зв`язку з відсутністю в них кількісних та якісних показників щодо об`єму наданих послуг та періодів, за які ці послуги надавалися, у зв`язку з чим з метою належного оформлення надання та оплати послуг позивача, відповідач просив про надання проекту договору на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, оригіналів первинних документів (актів надання послуг оренди, актів надання комунальних послуг, рахунків з розшифровкою відшкодування витрат).

Разом з цим, як зазначено у відзиві на позовну заяву, проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (датований 16.09.2019р.) був скерований відповідачу в кінці вересня 2019 року, тобто через рік після пропозиції відповідача щодо підписання договору, і при цьому в договорі були відсутні положення щодо надання послуг за актом приймання-передачі, виставлення рахунків з розшифровкою витрат.

Що стосується заборгованості по сплаті орендної плати, відповідач посилається на наказ Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області «Про перерахунок орендної плати» від 25.09.2020р. №01255, в якому вказано, що на період дії карантину з 12.03.2020р. нарахування орендної плати здійснюється в розмірі 50%, суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно додатку до цього наказу.

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що нарахування орендної плати балансоутримувачем з 12.03.2020р. повинно здійснюватися в розмірі 50% суми нарахованої орендної плати, у зв`язку з чим за твердженням відповідача розрахунок суми боргу орендної плати є безпідставним.

Що стосується заборгованості по відшкодуванню ПДВ, який, як зазначено в позовній заяві, оплачений до бюджету з орендної плати балансоутримувачем та застосування відповідальності за несвоєчасну сплату, відповідач зазначає, що згідно із пунктом 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством, а пункт 3.7. договору, на який посилається позивач в позовних вимогах, передбачає застосування встановлених у ньому санкцій виключно до орендної плати.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України, відповідач вказує на те, що сплаті підлягає сума ПДВ, нарахована на суму орендної плати в розмірі 30%, яка підтверджена складеною податковою накладною.

Що стосується заборгованості із сплати земельного податку, у відзиві на позовну заяву вказано, що позивачем не подано державного акту на право власності або права постійного користування землею, витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та її площі, на якій знаходиться об`єкт оренди. Також відповідач зазначає, що до позовної заяви не додано декларацій, які підтверджують нарахування земельного податку позивачем та її сплату.

Тобто, за твердженням відповідача, позивачем не підтверджено, що він дійсно є власником земельної ділянки (згідно Державного акту на право власності або права постійного користування земельною ділянкою в межах згідно з планом землекористування), розташованої під об`єктом оренди.

Що стосується сплати заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків, відповідач вказує на те, що плата за відведення дощових стоків в пункті 5.10. договору оренди серед переліку витрат не передбачена.

При цьому у відзиві на позовну заяву вказано, що позивачем до позовної заяви не додано належних розрахунків об`ємів дощових стоків, не зазначено площі земельної ділянки, з якої поверхневі стоки попадають в міську каналізаційну систему, а також вказано, що на території, на якій знаходиться орендоване нерухоме майно, відсутні дощозбірники, входи до каналізаційної системи побутового водовідведення, у зв`язку з чим на думку відповідача нарахування заборгованості за відведення дощових стоків є безпідставним.

Третьою особою подано письмові пояснення щодо предмета спору, в яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зазначає, що питання звільнення від орендної плати на період дії карантину регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», згідно із пунктом 1 якої, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики, здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2.

В поданих поясненнях зазначено, що на виконання вказаної Постанови КМУ, регіональним відділенням видано наказ від 25.09.2020р. №01255 «Про перерахунок орендної плати на період дії карантину», згідно якого відповідачу здійснено нарахування орендної плати в розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати до державного бюджету з 12.03.2020 по 20.11.2020 включно.

При цьому третя особа зазначає, що станом на дату подання вищезазначених пояснень заборгованість з орендної плати по договору оренди до державного бюджету відсутня.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, а також заслухавши пояснення представника третьої особи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оренда речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов?язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що об?єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), інше окреме індивідуально визначене майно.

Як встановлено судом, 22.11.2017р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатське» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №152 (надалі договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлову будівлю "А1-1" приміщення №1, №2 загальною площею 874,5 кв.м (№1- пл.450,8 кв.м та №2 - пл.423,7 кв.м), які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.3боїща,15, (далі - майно) (реєстровий номер - 02403452.1.АААДДЛ545), що перебуває на балансі Державного підприємства «Проектно-конструкторське технологічне бюро» (далі балансоутримувач). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.07.2017р. і становить за незалежною оцінкою 1748462,00 грн. (один мільйон сімсот сорок вісім тисяч чотириста шістдесят дві гривні 00 коп.) без ПДВ.

Факт передання вказаного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 22.11.2017р. №152, що підписаний між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Згідно із пунктом 17 вказаної Методики, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій: 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Вказані пропорції розподілу орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем узгоджуються з приписами пункту 3.6. договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;

- 30% на рахунок балансоутримувача.

При цьому, як було встановлено судом, відповідно до пункту 3.2. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справі, позивач Державне підприємство «Проектно-конструкторське технологічне бюро» є платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп.«б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Під постачанням послуг, згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 194.1.1 ст. 194 Податкового кодексу України податок становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

У листі Державної податкової адміністрації України № 11098/7/16-1517-01 від 04.06.2007, за результатами розгляду листа стосовно питання податкового обліку операцій оренди майна державних підприємств, орендодавцем якого виступає, зокрема, Фонд держмайна України, роз`яснено, що на дату виникнення податкових зобов`язань підприємство виписує податкову накладну на повну вартість орендної плати, де окремим рядком повинна бути виділена сума ПДВ, яка становить 20% бази оподаткування, визначеної п. 4.1, та додається до вартості орендної плати. Орендар на підставі податкової накладної та за умови фактичного списання коштів з банківського рахунку в рахунок оплати за користування майном включає суму ПДВ до складу податкового кредиту. У зв`язку з тим, що за вказівками Фонду держмайна України орендар самостійно направляє частки орендної плати безпосередньо до бюджету та підприємству, то таке підприємство, на балансі якого знаходиться орендоване майно, платіжні документи оформляє окремо на частину вартості орендної плати з урахуванням ПДВ та окремо на суму ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, що орендарем безпосередньо перераховується до бюджету.

Так, якщо об`єктом оренди є нерухомість державних підприємств, то орендар повинен оформити три платіжних документи (лист ДПАУ від 04.06.2007 № 11098/7/16-1517-01): один на перерахування до бюджету 70% суми орендної плати без урахування ПДВ; другий на перерахування держпідприємству 30% суми орендної плати з урахуванням ПДВ; третій на перерахування держпідприємству суми ПДВ, яка припадає на частину орендної плати, перерахованої до бюджету. Держпідприємство на дату першої події нараховує податкові зобов`язання та виписує орендарю податкову накладну на всю суму орендної плати.

Зважаючи на викладене, в даному у відповідача існує обов`язок сплатити позивачу 30% орендної плати включаючи ПДВ із 30% орендної плати, а також ПДВ із 70% орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із розрахунку заборгованості по орендній платі балансоутримувачу (30% орендної плати), позивач нарахував відповідачу за період з січня 2020р. по грудень 2020р. заборгованість по орендній платі разом з ПДВ із 30% орендної плати в розмірі 66983,21 грн., а також 3467,53 грн. пені, 793,51 грн. 3% річних та 118,80 грн. інфляційних втрат на вказану заборгованість по орендній платі разом з ПДВ.

Із розрахунку заборгованості по відшкодуванню ПДВ, що сплачується до бюджету вбачається, що позивач нарахував відповідачу за період з листопада 2017р. по грудень 2020р. заборгованість по відшкодуванню ПДВ із 70% орендної плати, що сплачується до бюджету в розмірі 87989,99 грн., а також 3734,66 грн. 3% річних та 3668,65 грн. інфляційних втрат на вказану заборгованість по відшкодуванню витрат на оплату до бюджету податку на додану вартість із 70% орендної плати.

Однак, слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12.03.2020р. на всій території України карантин.

При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», Кабінет Міністрів України постановив установити, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», Кабінет Міністрів України постановив орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Пунктом 2 додатку №2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» передбачено, що вітчизняним юридичним і фізичним особам, що є суб`єктами малого підприємництва, фізичним особам, які провадять виробничу діяльність безпосередньо на орендованих виробничих площах (зокрема в аеропортах) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1.2. договору, майно передається в оренду з метою провадження виробничої діяльності юридичною особою, що є суб`єктом малого підприємництва безпосередньо на орендованих площах (виробництво паперової продукції) (інше використання).

Отже, відповідач як орендар, який є суб`єктом малого підприємництва безпосередньо на орендованих площах, відповідно до пункту 2 Постанови №611, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків.

Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611, зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

З огляду на положення Постанови №611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.

За договором оренди орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.

Оскільки Постанова №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021р. у справі №910/13397/20.

Таким чином враховуючи наведене, а також зважаючи на те, що відповідач звертався до орендодавця з проханням про перерахунок орендної плати, суд дійшов висновку, що згідно з Постановою №611, починаючи з дати встановлення карантину, нарахування орендної плати за договором оренди нерухомого державного майна підлягає здійсненню у розмірі 50% від суми нарахованої орендної плати.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені норми законодавства, здійснивши перерахунок позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі з ПДВ, з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою передбачено здійснення нарахування відповідачу орендної плати у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати, суд дійшов висновку про те, що розмір заборгованості по орендній платі перед балансоутримувачем згідно із пунктом 3.6. договору (30% орендної плати) разом із ПДВ із 30% орендної плати становить 40585,17 грн., а розмір заборгованості по відшкодуванню ПДВ із 70% орендної плати, що сплачується до бюджету становить 77996,60 грн., що разом складає 118581,77 грн. (30% орендної плати та ПДВ зі 100% розміру орендної плати).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, зважаючи на те, що заборгованість по орендній платі з ПДВ становить 118581,77 грн., судом було здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані позивачем на 30% заборгованості по орендній платі та на заборгованість по відшкодуванню ПДВ зі 100% розміру орендної плати, суд дійшов висновку про те, що обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 2082,54 грн. пені, 4198,30 грн. 3% річних та 3787,45 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з чим такі вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку та заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків суд зазначає таке.

Як вбачається із поданого розрахунку заборгованості по відшкодуванню земельного податку, позивач за період з листопада 2017р. по вересень 2020р. щомісяця нараховує відповідачу 631,16 грн. земельного податку.

Із поданого розрахунку заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків вбачається, що позивач за період з листопада 2017р. по жовтень 2020р. щомісяця нараховує відповідачу 221,64 грн. земельного податку.

Як встановлено судом, загальна площа орендованого відповідачем майна становить 874,5 кв.м. При цьому, як стверджує позивач, загальна площа, що враховується для сплати земельного податку та плати за відведення дощових стоків становить 4957,00 кв.м.

Виходячи з наведеного позивач вважає, що відповідач зобов`язаний йому відшкодувати йому вартість земельного податку та плати за відведення дощових стоків пропорційно займаній площі.

Однак позивачем не подано жодної технічної документації, яка б могла підтвердити те, що загальна площа, яка враховується для сплати земельного податку та плати за відведення дощових стоків становить 4957,00 кв.м, що в свою чергу унеможливлює визначити суми земельного податку та плати за відведення дощових стоків, які відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу за 874,5 кв.м орендованої площі.

При цьому в матеріалах справи також відсутні докази того, що на виконання пункту 5.10. договору оренди нерухомого державного майна між орендарем та балансоутримувачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, плати податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.

Разом з тим суд зазначає, що у позивача було достатньо часу для подання до суду відповідних доказів на підтвердження позовних вимог в цій частині.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню земельного податку, заборгованості по відшкодуванню витрат за відведення дощових стоків і, відповідно, 3% річних та інфляційних втрат, що нараховані на таку заборгованість, слід відмовити за недоведеністю позивачем цих вимог.

За подання позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2959,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1555 від 25.11.2020р. на суму 2959,04 грн.

Керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1929,76 грн., оскільки позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатське (79037, місто Львів, вулиця Збоїща, будинок 15, ідентифікаційний код 30052646) на користь Державного підприємства Проектно-конструкторське технологічне бюро (79007, місто Львів, вулиця Данилишина, будинок 4, ідентифікаційний код 02403452) 128650,06 грн., з яких: 118581,77 грн. заборгованість по орендній платі (30% орендної плати та ПДВ зі 100% орендної плати), 2082,54 грн. пеня, 4198,30 грн. 3% річних та 3787,45 грн. інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1929,76 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.11.2021р.

СуддяПетрашко М.М.