Справа № 192/2216/19

Провадження № 1-кп/192/4/21

В И Р О К

Іменем України

"02" листопада 2021 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, кримінальні провадження №№12019040570000711, 12020040570000427, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19листопада 2019 року, 12серпня 2020 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Камянкодніпровське, Запорізької області, громадянина України, не зареєстрований, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який має повну загальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одруженого, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні немає, ступеню інвалідності не має, раніше судимого:

-03 квітня 1997 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 206 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

-29 червня 2000 року вироком Нікопольського районного суду Дніпропетровської області за ч.ч. 2, 5 ст. 140, ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі;

-08 червня 2004 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-22 жовтня 2004 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 18 жовтня 2007 року по відбуттю строку покарання;

-21 січня 2009 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ст. 297 КК України до 2 років обмеження волі. Звільнений 22 березня 2010 року умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців 16 днів ;

-30 листопада 2011 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-10 січня 2012 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

-13 листопада 2012 року вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі. Звільнений 18 листопада 2016 року по відбуттю строку покарання;

-14 листопада 2019 року вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника по епізоду за ч. 1 ст. 125 КК України ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 будучи засудженим 14 листопада 2019 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за вчинення корисливого кримінального правопорушення, перебуваючи на іспитовому терміні за вказаним вироком, 18 листопада 2019 року приблизно о 17 год. 00 хв., знаходячись у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1 , під час виниклого конфлікту з ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим злочинним умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , діючи умисно, наніс останній один удар кулаком правої руки в область грудної клітини ліворуч, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні грудної клітини ліворуч від внутрішнього краю лівої ключиці до низу до ІІІ міжребір`я по біля грудинній лінії, що за своїм характером по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 , 04 липня 2020 року приблизно о 20 год. 00 хв., знаходячись поруч з територією домоволодіння АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_6 , пошкодив дерево яблуні, яке розташоване поруч з подвір`ям. ОСОБА_6 побачивши вказану ситуацію вирішив зупинити дії ОСОБА_3 та почав робити зауваження останньому, в ході спілкування, на ґрунті неприязних відносин виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Так, приблизно о 20 год. 05 хв. того ж дня, а саме 04 липня 2020 року, ОСОБА_3 діючи умисно, схопив дерев`яну палицю, яка лежала поруч на землі та наніс три удари дерев`яною палицею, яку тримав двома руками по лівій руці в область ліктьової кістки, два удари дерев`яною палицею, котру тримав двома руками по голові в область лобу, два удари дерев`яною палицею, яку тримав двома руками по тулубу в область лівої сторони тазу ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у виді перелому ліктьової кістки лівого передпліччя у верхній третині зі зміщенням кісткових уламків, що за своїм характером по ступеню тяжкості відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так як термін зростання кісткової тканини складає понад 21 добу.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину в пред`явлених йому обвинуваченнях не визнав.

По епізоду спричинення умисних легких ушкоджень показав, що він разом з ОСОБА_7 проживали разом, ніяких конфліктів між ними не було, обвинувальний акт є фіктивним, оскільки заяви від ОСОБА_7 до працівників поліції не надходило.

По епізоду спричинення умисних середньої тяжкості тілесне ушкодження показав, що будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він не спричиняв, оскільки взагалі з ним не знайомий.

Дії ОСОБА_3 по епізоду спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Дії ОСОБА_3 по епізоду спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 кваліфікуються за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а саме спричинення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Показаннями свідка ОСОБА_8 , який будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що він 18 листопада 2019 року, ввечері, точний час він не пам`ятає, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 знаходилися в буд. АДРЕСА_1 , де вживали алкогольні напої та в цей час між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 наніс один дар по ОСОБА_7 .

Письмовими доказами:

Протоколом допиту ОСОБА_7 від 21 листопада 2019 року, який досліджений судом, оскільки потерпіла згідно лікарського свідоцтва про смерть №83 від 02 липня 2020 року померла, яка показала, що 18 листопада 2019 року приблизно о 17 год. 00 хв., між нею та обвинуваченим виникла сварка, в ході якої обвинувачений наніс їй один удар кулаком правої руки в область грудної клітини ліворуч.

Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 19 листопада 2019 року, згідно якого ОСОБА_7 звернулася з усною заявою про спричинення тілесних ушкоджень за обставин, що сталися 18 листопада 2019 року приблизно о 17год. 00 хв. в смт Солоне по вул. Чукмарьова, ОСОБА_3 спричинив тілесні ушкодження заявниці (Т. 1 а.с. 91).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 83 від 02 липня 2020 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т. 1 а.с. 80).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21 листопада 2019 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_7 заявила, що на фото № 3 вона впізнає свого співмешканця ОСОБА_3 , який 18листопада 2019 року завдав їй тілесні ушкодження (а.с. 92-94)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 23 листопада 2019 року з фототаблицею, згідно якого потерпіла показала, яким чином їй було завдано тілесні ушкодження обвинуваченим (Т. 1 а.с.95-97).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 25 листопада 2019 року з фототаблицею, згідно якого обвинувачений показав, яким чином він завдав тілесні ушкодження потерпілій (Т. 1 а.с.98-100).

Висновком експерта № 151Е від 21 листопада 2019 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні грудної клітини ліворуч від внутрішнього краю лівої ключиці донизу до ІІІ міжребір`я по біля грудинній лінії, що спричинені від дії тупого твердого предмету або при ударі об такий, не виключена можливість, що могли утворитися в термін, на який вказує обстежена. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на передній поверхні грудної клітини ліворуч від внутрішнього краю лівої ключиці донизу до ІІІ міжребір`я по біля грудинній лінії відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи характер, локалізацію, ступінь вираженості виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, не виключена можливість, що вони могли утворитися з висоти падіння власного зросту, та не виключена можливість, що вони могли утворитися при вказаних нею обставинах, а саме з показів ОСОБА_7 , які вона дала під час допиту потерпілої 21 листопада 2019 року (Т. 1 а.с.101, 102).

Суд не приймає доводи сторони захисту, що протокол допиту потерпілої є неналежним доказом, оскільки суд безпосередньо не допитував потерпілу в судовому засіданні, оскільки враховуючи, ту обставину, що потерпіла померла до того, як судом було визначено обсяг доказів та порядок їх дослідження і тому суд був позбавлений можливості безпосередньо допитати потерпілу, тому на думку суду дослідження протоколу допиту потерпілої не порушено принцип безпосередності, враховуючи, що провести безпосередній допит потерпілої суд позбавлений можливості з об`єктивних причин її смерті.

Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 750/7023/18.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме спричинення умисних середньої тяжкості тілесне ушкодження ОСОБА_6 , підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 даними під час судового розгляду, який показав, що 04 липня 2020 року приблизно о 20 год. 00 хв. біля його подвір`я по АДРЕСА_2 , побачив як ОСОБА_3 ламав дерево яблуні, яке звисає за забір, у зв`язку з чим він зробив йому зауваження, на що ОСОБА_3 відреагував агресивно та взяв палку, довжиною приблизно 1 м, яка тримала забір та яку він тримав двома руками наніс потерпілому удари по голові, в лобну ліву частину, після чого ОСОБА_6 закрив голову руками, та ОСОБА_3 , який стояв від потерпілого на відстані менше 1 м обличчям один до одного, наніс йому тією ж палкою, яку тримав двома руками приблизно три удари по ліктьовій кістці лівої руки, по тулубу в області спини, потім потерпілий пішов до хати та заховався.

Показаннями свідків:

ОСОБА_9 , який будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що 04липня 2020 року приблизно о 20 год. 00 хв. він їхав на велосипеді по вул. Радянська в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, а саме зі сторони греблі, де в цей час він зупинився та він побачив, що біля двору, а саме біля паркану відбувалася бійка між двома особами, під час якої він побачив як довгою палкою спричинялися удари зверху вниз, потім потерпілий почав відбігати, кому саме наносилися удари палкою він не бачив.

ОСОБА_10 , яка будучи допитаною в судовому засіданні, показала, що вона була присутня під час проведення слідчого експерименту на якому ОСОБА_3 показав як наносив удари по голові, лівій руці та по тулубу потерпілому ОСОБА_6 , обвинувачений добровільно показував механізм спричинення тілесних ушкоджень.

ОСОБА_11 , яка будучі допитаною в судовому засіданні, підтвердила показання свідка ОСОБА_10 .

Письмовими доказами:

Протоколом огляду місця події від 11 серпня 2020 року з фототаблицями, згідно якого предметом огляду була територія поруч з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 , тобто місце вчинення кримінального правопорушення (Т. 1 а.с. 165-167).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 серпня 2020 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_6 заявив, що на фото № 3 він впізнає ОСОБА_3 , який 04 липня 2020 року завдав йому тілесні ушкодження (Т. 1 а.с. 162-164)

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19 серпня 2020 року з фототаблицями, згідно якого потерпілий показав, яким чином йому було завдано тілесні ушкодження обвинуваченим (Т. 1 а.с. 168-172).

Протоколом проведення слідчого експерименту від 29 вересня 2020 року з фототаблицями, згідно якого обвинувачений показав, яким чином він завдав тілесні ушкодження потерпілому (Т. 1 а.с.173-177).

Висновком експерта № 90 Е від 25 серпня 2020 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому ліктьової кістки лівого передпліччя у верхній третині зі зміщенням кісткових уламків, що спричинені від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею або при ударах об такі, можливо утворилися в термін на який вказує потерпілий та в медичній документації, а саме 04 липня 2020 року. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому ліктьової кістки зі зміщенням кісткових уламків відносяться до середніх тілесних ушкоджень, так як термін зростання кісткової тканини складає понад 21 добу. Враховуючи характер, локалізацію та ступінь вираженості виявлених тілесних ушкоджень не виключена можливість, що вони могли бути утворені в результаті не менше трьох ударів дерев`яною палицею, котру тримав двома руками, по лівій руці у область ліктьової кістки, та не виключна можливість, що вони могли утворитись при обставинах встановлених в ході допиту ОСОБА_6 в якості потерпілого 12 серпня 2020 року та слідчого експерименту від 19 серпня 2020 року (Т. 1 а.с.147-149).

Дослідивши всебічно, повно й неупереджено в судовому засіданні обставини кримінальних правопорушень, та оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази на підтвердження обставин кримінальних правопорушень, є належними, допустимими та достовірними, і в своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про вину обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень за пред`явленими обвинуваченням.

Суд розцінює невизнання вини обвинуваченим як намагання ухилитись від покарання за вчинені кримінальні правопорушення, оскільки під час судового розгляду достовірно встановлено факт заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку та нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальні правопорушення перебуваючи на іспитовому терміні, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Стороною обвинувачення в обвинувальних актах, в якості обставини, яка пом`якшує покарання вказано щире каяття, обставиною, яка обтяжує покарання стороною обвинувачення по епізоду спричинення умисних легких тілесних ушкоджень вказано вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою обвинувачений перебував у близьких відносинах, по епізоду спричинення умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень вказано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного, те, що він вину не визнав, тому суд вважає, що в даній справі відсутня така обставина, яка пом`якшує покарання, як щире каяття.

Також, суд, заслухавши покази обвинуваченого, в частині спричинення умисних легких тілесних ушкоджень вважає, що в даній справі наявні такі обставини, які обтяжують покарання, а саме вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою обвинувачений перебував у близьких відносинах, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 та обвинувачений тривалий термін співмешкали і проживали як подружжя без реєстрації шлюбу, а також рецидив злочинів, враховуючи, що на момент вчинення злочину по епізоду заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 обвинувачений мав непогашену судимість за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року.

Що стосується обставин які обтяжують покарання вчинення злочину щодо особи похилого віку, то суд вважає, що обвинувачений при вчиненні злочину відносно потерпілого ОСОБА_6 небув обізнаний про його вік та наявність в нього ступеню інвалідності, і тому така обстявина, яка обтяжує покарання відсутня.

Керуючись принципамизаконності,справедливості,обґрунтованості таіндивідуалізації покарання,з урахуваннямвідсутності обставинсправи,які пом`якшуютьпокарання,наявності обставин,які обтяжуютьпокарання,суд вважаєза доцільнепризначити ОСОБА_3 покарання зач.1ст.122КК Україниу видіпозбавлення воліна строк1рік 6місяців,оскільки призначеннямбільш м`якоговиду покаранняне будедосягнено виховноїмети покарання, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, за ч. 1 ст.125 КК України, у виді громадських робіт строком 180 годин і з врахуванням положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбування покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку, встановленого вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року, тому, суд вважає, що при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, слід керуватись ч. 1 ст. 71 КК України, та частково приєднати до покарання призначеного за цим вироком невідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі і остаточно слід визначити ОСОБА_3 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню відносно обвинуваченого не застосовувався тому початок строку відбуття покарання для обвинуваченого, слід встановити з дня початку фактичного виконання даного вироку.

При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ч. 9 ст.100КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Оскільки суду не було надано жодного речового доказу, тому й вирішити питання, щодо їх долі суд позбавлений можливості.

Потерпілий ОСОБА_6 до початку судового розгляду пред`явив до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 228000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні заявлений цивільний позов цивільний позивач підтримав, прокурор проти задоволення цивільного позову не заперечував, обвинувачений проти задоволення цивільного позову заперечував з підстав не доведення винуватості у пред`явленому обвинувачені обвинуваченого.

Суд вважає, що цивільний позов слід задовольнити частково виходячи з такого.

Статтею 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Потерпілий ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 228000 грн. 00 коп., при цьому в судовому засіданні він зазначив, що при визначені розміру моральної шкоду ним враховано і матеріальні затрати на лікування тілесних ушкоджень заподіяних йому обвинуваченим.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт заподіяння потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди діями обвинуваченого, і визначаючи її розмір суд враховуючи, що діями обвинуваченого було заподіяно потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, тому 20000 грн. 00 коп., це саме той розмір, який є достатнім для відшкодування заподіяних потерпілому ОСОБА_6 моральних страждань. Визначений цивільним позивачем розмір 228000 грн. 00 коп., суд вважає дуже завищеним і таким, що не відповідає рівню заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 .

Таким чином суд вважає, що з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 слід стягнути на відшкодування моральної шкоди 20000 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частині позову ОСОБА_6 слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , винуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 122 КК України у виді одного року шести місяців позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт строком сто вісімдесят годин.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком один рік шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 листопада 2019 року терміном один рік шість місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком три роки.

Строк покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту початку його фактичного виконання.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , який мешкає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_6 , який мешкає: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

В задоволені іншої частини позову ОСОБА_6 відмовити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, потерпілому.

Головуючий: суддя ОСОБА_1