Справа № 191/3459/18

Провадження № 1-кп/191/265/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12018040390000950 від 05.06.2018 року, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Синельникове, громадянина України, одруженого, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

за участю у судовому засіданні: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з обвинувальним актом у кримінальномупровадженні внесеномудо ЄРДРза №12018040390000950від 05.06.2018року ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 05 червня 2018 року, приблизно о 15-00 годині, він, спільно з двома невстановленими особами, яких встановити в ході досудового розслідування не надалося можливим, та у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження, знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час до них у двір прибув, з метою вирішення боргових зобов`язань, раніше йому знайомий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_3 , спільно з двома невстановленими особами, яких встановити в ході досудового розслідування не надалося можливим, та у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження, раптово виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , групою осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення

тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , групою осіб,

ОСОБА_3 спільно з двома невстановленими особами, яких встановити в ході досудового розслідування не надалося можливим, та у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів потерпілому, групою осіб, вони можуть заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, передбачаючи можливість настання таких наслідків, та бажаючи їх настання, коли потерпілий ОСОБА_6 наблизився до них, та протягнув праву руку для привітання, двоє невстановлених чоловіків, схопили потерпілого руками за обидві руки, та із застосуванням фізичної сили схилили його головою вперед. Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи діяти з метою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, групою осіб, наніс не менше 2-х ударів металевою трубою по спині потерпілого та не менше 2-х ударів по голові потерпілого, а всього, спільними діями групою осіб, ОСОБА_3 спільно з двома невстановленими особами, яких встановити в ході досудового розслідування не надалося можливим, та у відношенні яких матеріали виділені в окреме провадження, нанесли не менше 20 ударів в різні

анатомічні ділянки і площини тіла, заподіявши потерпілому ОСОБА_6

тілесні ушкодження у вигляді: сукупної відкритої проникаючої черепно-

мозкової травми; забою головного мозку 3 ступеню; вогнищевих забоїв правої скроневої, лівої лобової і потиличної часток; субдурального згортку в лівій скроневій долі; субарахноїдального крововиливу; пневмоцефалії; перелому скроневої кістки з 2-х сторін, тім`яної кістки зліва, потиличної кістки, перелому основи черепу; забитої рани голови; рваної рани правої вушної раковини; розриву правого слухового проходу; закритої травми грудної клітини; забою грудної клітини; закритої травми живота; саден та забоїв м`яких тканин грудної клітки, черевної стінки і попереку.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 269 від 19.07.2018, тілесні ушкодження у вигляді: сукупної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними забоями головного мозку 3 ступеню, крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією (повітря в порожнині черепу), переломами кісток склепіння та основи черепу, за своїм характером, та у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікованоза ч.2ст.121КК України,тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчинене групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не визнав в повному обсязі, цивільний позов також не визнав. Надав пояснення суду, що 05.06.2018 року він дзвонив потерпілому ОСОБА_8 і казав йому, щоб він залишив у спокої, тому що він особисто потерпілому нічого не заборгував. 05.06.2018 року він приїхав в обід з роботи, його привіз ОСОБА_9 . Він побув вдома, перекусив, пройшло хвилин 30. Вдома була молодша сестра з подругою. Він почув крик біля калитки і побачив, що стояв ОСОБА_8 , який увійшов з криками у двір, почав висувати претензії, що він заборгував гроші. Наніс удар в голову, він на декілька секунд втратив свідомість, але швидко отямився. ОСОБА_8 погрожував йому та його родині. Він сказав, що зараз вийде батько. Але ОСОБА_8 був у збудженому стані, він не заспокоювався, у нього були червоні очі, він намагався зайти в будинок. Між ними розпочалася бійка, як вона відбувалась він не пам`ятає тому не може розповісти в деталях. Потім він побачив, що у ОСОБА_10 рана на голові, прийшов до тями. Він посадив його на бордюр і пішов за водою, почав йому поливати воду на шию. В цей момент прийшов ОСОБА_11 , побачив це, зателефонував і викликав « Швидку», пішов за ліками в аптеку. Телефон випав у Мотайла М, коли його забирала « Швидка». Кому він віддав телефон він не пам`ятає. Не визнає себе винуватим, оскільки вважає, що діяв в межах необхідної оборони, оскільки обвинувачений прийшов до нього до дому, погрожував йому та його родині, вдома була молодша сестра з подругою. Крім того, йому було відомо про те, що ОСОБА_8 є учасником боїв без правил, тобто фізично більш розвинений і тому вважав його погрози реальними і захищався від нападу. Під час перебування ОСОБА_10 в лікарні його батьки надавали йому матеріальну допомогу на 10 тисяч гривень. Але він не визнає цивільний позов, тому що вважає себе невинуватим.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що 05.06.2018 року він спав вдома приблизно до 12-00 годині, прокинувшись побачив на своєму мобільному телефону багато пропущених дзвінків. Він передзвонив на цей номер і йому відповів ОСОБА_12 , який повідомив що може віддати йому борг . Вони домовилися, що близько 13-00 години вони зустрінуться на переїзному мості Попросив, щоб він прийшов сам. Потерпілий прийшов до ОСОБА_3 додому разом з ОСОБА_13 . Постукав в хвіртку, вона була відкрита. Коли зайшов у двір, та повернув ліворуч, то на веранді побачив ОСОБА_3 , а з ним ще двоє чоловіків. Він протягнув руку, щоб привітатись, з цими особами він не був знайомий. Один з чоловіків став зліва від потерпілого, ОСОБА_12 стояв посередині, а третій чоловік стояв справа. В той момент коли потерпілий протягнув руку для привітання, то його схопили за плечі, наклонили вниз і нанесли два удари, він голосно кричав і звав на допомогу. Після чого він побачив як ОСОБА_3 почав наносити йому удари металевою трубою. 1-1, 5 метра, яка була обмотана чорною ізолентою. Його ударили в потиличну ділянку голови. Після цього він пам`ятає ще не менше двох ударів важким твердим предметом в потиличну ділянку голови. Чимось накрили і поливали водою. Покривало було сірого кольору, він нікого не бавив біля себе. Після чого він пам`ятає події відривками. Усього він пам`ятає 4 удари по спині та 6 ударів по голові, також били ногами в груди. Також пояснив, що раніше він займався бойовими мистецтвами. Поїхав на зустріч з ОСОБА_14 , так як він дуже добре спілкується з ОСОБА_15 , тому вирішив йому допомогти забрати гроші у ОСОБА_16 . ОСОБА_3 він знав близько півтора роки, але тісно вони не спілкувалися. Після побиття він перебував у реанімації 21 день, потім проходив лікування в відділенні нейрохирургії. На цей час перебуває на диспансерному обліку у отолярінголога з діагнозом « глухота І ступеню». Підтримав свій цивільний позов на суму 21615,95 грн.- відшкодування матеріальної шкоди і 500000,00 грн.- відшкодування моральної шкоди.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснив, що обвинувачуваний ОСОБА_3 його син. 05.06.2018 року він знаходився на роботі. Їм зателефонувала ОСОБА_18 і повідомила про те, що у них вдома сталася бійка. Через декілька хвилин вони з дружиною вже були дома. Зайшовши у двір свого домоволодіння він побачив що на ганку їхнього будинку сидів незнайомий йому чоловік, та був закутаний в покривало коричневого кольору, неподалік від цього хлопця на землі лежали речі на яких була речовина бурого кольору. Він присів навпроти хлопця та запитав як він себе почуває, останній кивнув головою. Біля нього стояв його син ОСОБА_12 та ОСОБА_19 . Син надавав цьому чоловіку медичну допомогу. Свідок знайомий з ОСОБА_20 , тому що син у нього працював. Потім, на його запитання, син розповів, що він перебував вдома та до подвір`я прийшов ОСОБА_21 , почав йому погрожувати, та що в них відбулася бійка, в процесі їхньої боротьби ОСОБА_21 здобув собі травму. В дворі біля винограднику були помітні сліди бійки, поламаний кущ смородини, витоптаний город. В цей же день близько 19-30 годині до нього додому приїхали поліцейські та почали обшук, ніякого дозволу на обшук вони не пред`явили. Обшук тривав приблизно 3-3,5 години. Вилучили одяг ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , а також шкатулку. Цього ж дня біля 21-00 години викликали до поліції його, дружину та неповнолітню доньку, їх всіх допитували. Хто був присутній при допиті неповнолітньої доньки він не знає, їм не повідомляли, що вона може не давати пояснення. Донька весь час плакала, їй було 12 років. Також через 1,5-2 місяці був ще один обшук, вилучили кепку та печатки. Після цих подій він відвідував у лікарні ОСОБА_24 , надав йому грошову допомогу у розмірі 10000 грн. Також пояснив, що після цієї події він почав збирати інформацію про ОСОБА_24 , від сина дізнався, що він займається вибиванням боргів, також займався боями без правил у клітці. До поліції син про здирництво не звертався.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачуваний ОСОБА_3 її син. 05.06.2018 року перебувала на роботі. Близько обіду їй зателефонувала ОСОБА_18 та повідомила, що на їх подвір`ї відбувається бійка. Вона про це повідомила чоловіка та вони разом поїхали додому. Коли вони приїхали додому, то побачила, що її син надає першу медичну допомогу (на столі були бинти, перекис водню, вода) раніше не знайомому їй хлопцю, який сидів на ганку на стільці, був закутаний в покривало коричневого кольору. Хлопець був при тямі, намагався встати, але не зміг, він стогнав. Вона попросила ОСОБА_26 , щоб він викликав швидку допомогу. В дворі на городі були видні сліди бійки, витоптані помідори, квіти. Про те, що у дворі відбувається бійка їх повідомила ОСОБА_18 , а їй сказав її чоловік. Коли приїхали з роботи, то у дворі були ще ОСОБА_19 та чоловік. В будинку була донька з подругою. В цей же день після 17-00 години до них додому приїхали біля 10 чоловік поліцейських, які проводили обшук чи огляд в будинку, сараях на подвір`ї. Також повідомили, що її сина підозрюють в побитті ОСОБА_27 . В цей же день її чоловіка та доньку викликали на допит до поліції. Приблизно через 2 місяці був знову обшук чи огляд їхнього домоволодіння, було біля чотирьох чоловік. Наступного дня вона з чоловіком приїздили до ОСОБА_8 в лікарню та надали на лікування 10000 грн. Також пояснила, що близько двох неділь до цієї події їй син розповідав, що ОСОБА_8 йому не дає проходу, чого він не знає. Її син ніколи до адмін. або кримінальної відповідальності не притягався. Її донька через пару днів розповіла їй, що бачила в дворі відбувалася бійка, спочатку били ОСОБА_16 (сина), а потім ОСОБА_28 бив якогось хлопця.

Малолітня свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні пояснила, що вона рідна сестра ОСОБА_3 05.06.2018 року, вдень, вона прийшла разом з подругую до себе додому та знаходилися у своїй кімнаті. Потім вона почула якийсь шорох, та побачила, що виноградник шатається. Коли виглянула у вікно, то побачила бійку, ОСОБА_28 бився з якимось чоловіком, вони були вдвох. Вона злякалась, але подрузі нічого не сказала і та нічого не чула, тому що була в навушниках, але потім вона сама побачила і пішла додому. Чоловік з яким дрався брат сидів на землі. Через деякий час брат попросив її принести води щоб умити хлопця і надавав йому медичну допомогу. Потім приїхав ОСОБА_30 , вона його бачила, потім він кудись поїхав. Згодом вона зателефонувала батькам.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він замовив у ОСОБА_3 відео карту, яка коштувала 2200 грн. та він пообіцяв її придбати, але перестав відповідати на його дзвінки. Гроші він йому відав зразу. Він також дзвонив з інших мобільних телефонів, на що ОСОБА_12 сказав щоб він йому не дзвонив, бо зламає носа. Тоді він звернувся до ОСОБА_24 , якого він давно вже знає, щоб той поговорив з ОСОБА_14 щодо повернення грошей, винагороди за це він ОСОБА_31 не обіцяв. Потім йому дзвонив ОСОБА_12 і сказав, щоб він прийшов. 05.06.2018 року близько 12-30 години він зустрівся з ОСОБА_8 , біля перехідного мосту і пішли до ОСОБА_3 додому. Хвіртка була відчинена, ОСОБА_8 засвистів, на що ОСОБА_12 сказав щоб вони заходили. В двір ОСОБА_8 зайшов перший, а він за ним. У дворі він побачив трьох чоловіків, які стояли біля ганку будинку, з них він знав тільки ОСОБА_3 . Чоловіки були великі « амбали». Одному на вигляд було 25-30 років, іншому десь 20 років. У ОСОБА_3 в руках був предмет схожий на палку, чи дерев`яну чи металеву. Побачивши все це він злякався і побіг. Не звернувся в поліцію, бо ОСОБА_12 йому раніше погрожував, тому він злякався. Тих чоловіків свідок не знає, не пам`ятає і впізнати не зможе. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_24 сильно побили. На власні очі бійки він не бачив. Чоловіків свідок бачив на відстані 7-10 метрів, у що був одягнутий ОСОБА_12 та інші чоловіки він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні пояснила, що вона працює фельдшером МПС. Влітку, вона вже не пам`ятає якого року у них був виклик. Вони приїхали на вул. Виконкомівську. Там на веранді сидів чоловік у якого була відкрита ЧМТ. Ще у дворі був інший чоловік та жінка. У дворі будинку вона побачила чоловіка на вигляд 25-30 років, який сидів, у нього була агресивна поведінка, він хватав оточуючих за руки та говорив нерозбірливі слова. При огляді у нього було виявлені багато ушкоджень, таких як: ВЧМТ, струс головного мозку, ушиблина рана затилочної області, садна, синці та інші пошкодження. Чоловіка відразу відвезли до приймального відділення Синельниківської ЦРЛ. Окрім побитого чоловіка в дворі знаходилося ще два чоловіка, один з яких пояснив, що знайшов хлопця біля двору та завів у двір.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні пояснив, що 05.06.2018 року з 07-00 години, він разом з ОСОБА_14 працювали на будівництві в с. Іванівка, Синельниківського району. Близько 13-00 години він відвіз його додому за адресою: АДРЕСА_1 , для того щоб він пообідав та відпочив. Близько 15-00 години він поїхав до будинку ОСОБА_23 для того щоб забрати його та поїхати далі працювати. По дорозі набрав ОСОБА_34 по телефону і почув, що він схвильований. У дворі побачив, що під навісом лежить якійсь чоловік , в якого на голові була кров, а ОСОБА_12 поливав на нього водою з пластикової пляшки. Свідок викликав « Швидку», зателефонував батькам ОСОБА_3 та поїхав в аптеку. В дворі були видні сліди боротьби, ніяких сторонніх предметів у дворі він не бачив. За цей час ОСОБА_12 допоміг підвестись чоловіку та посадив на табуретку, з будинку виніс покривало, яким його укрив, та виніс перекис водню, яким намагався промивати рани на голові. Вдома ще була сестра ОСОБА_3 , яка йому приносила воду. Через декілька хвилин в двір зайшла мати ОСОБА_23 , яка прийшла в стан шоку. Десь через 10 хвилин приїхала « Швидка допомога». Він та ОСОБА_12 відвели побитого хлопця до машини « Швидкої допомоги». В цей час випав мобільний телефон ОСОБА_8 , звідки він не бачив. Цей телефон йому віддав ОСОБА_12 , який потім вилучила поліція. Про події які сталися ОСОБА_12 йому нічого не розповідав. Мотайла ОСОБА_35 до цього дня він не знав. ОСОБА_3 знає, так як він на той момент зустрічався з його донькою, він спокійний та не конфліктний. Від своєї доньки він чув, що з ОСОБА_3 вимагали гроші, хто саме він не знає. Сам ОСОБА_12 йому нічого не розповідав. Удари ОСОБА_8 він не наносив. ОСОБА_12 часто брав у нього його мобільний телефон, але кому він телефонував він не знає. Про те, що ОСОБА_12 буде в цей день з кимось зустрічатися, він йому не говорив.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні пояснив, що з потерпілим він не знайомий. ОСОБА_23 знає близько року, так як працювали разом у ОСОБА_37 дворі у ОСОБА_3 він ніколи не був. При бійці між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 він присутній не був. Подробиць бійки він не знає. 05.06.2018 року цілий день він був на роботі, будував гараж по вул. Миру. Близько 11-12 годин він від`їхав за будівельними матеріалами, в 13-30 годин вже повернувся і до вечора був на роботі. В цей день він декілька разів телефонував ОСОБА_38 з приводу будівельних матеріалів, так як ОСОБА_11 керував цими питаннями. Про подію яка сталася між ОСОБА_14 та ОСОБА_8 він дізнався від мешканців міста.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні пояснила, що потерпілий ОСОБА_24 її син. 05.06.2018 року близько 17-00 години їй подзвонили та повідомили, що її син ОСОБА_40 знаходиться в Синельниківський ЦРЛ з тілесними ушкодженнями, і його збираються перевозити до лікарні ім.. Мечникова м. Дніпро. Вона одразу поїхала до лікарні та знайшла сина в травматологічному відділенні Синельниківської ЦРЛ. Син був в неконтактному стані, йому робили операцію на голові. В лікарні вона зрозуміла, що при синові відсутній його мобільний телефон, який 05.06.2018 року при виході з дому був при ньому. Також пояснила, що 05.06.2018 року близько 13-00 години її син ОСОБА_24 виїхав з дому на велосипеді, куди їй невідомо.

Свідок ОСОБА_41 , в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 він добре знає, вони в дружніх стосунках. Зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що у нього був конфлікт з ОСОБА_8 , через борг, але як йому розповів ОСОБА_12 борг він віддав в травні 2018 року. Також у нього також був конфлікт з ОСОБА_8 , він вважає, що через дружбу з ОСОБА_14 ОСОБА_8 вдарив його в область голови ногою. Також знає, що ОСОБА_22 раніше займався бойовими мистецтвами та боями без правил. Присутнім при бійці між ОСОБА_8 та ОСОБА_14 він був, подробиць не знає.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження №12018040420000571 містяться належним чином посвідчені копії письмових доказів, то суд, відповідно до вимог ст. 99 КПК України, під час судового розгляду оглянув оригінали письмових доказів в кримінальному провадженні № 12018040390000950 від 05.06.2018 року, які зберігаються в матеріалах кримінальної справи № 191/3459/18.

-довідка №2497 від 05.06.2018 року, видана КЗ «Синельниківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради (т.3, а.с.6), відповідно до якої 05.06.2018 року о 15-00 годині в приймальне відділення лікарні був доставлений ОСОБА_6 , 1996 року народження з діагнозом: ВЧМТ, забій головного мозку І ст.., СГМ, внутрішньомозгова гематома, кровотеча з правого вуха, перелом кісток склепіння та основи черепа, опіки спини;

-постанова про визнання речовими доказами від 05.06.2018 року (т.3, а.с. 15), відповідно до якої визнано речовими доказами: три запечатані упаковки бинтів та 1 рулон бинту без упаковки; фрагменти бинтів у кількості 2 шт. зі слідами речовини бурого кольору; бейсболка (кепка); футболка; флакон перекису водню; перчатки; чоловічі кофта та шорти; металева труба з отворами;

-висновок експерта№269від 19.07.2018року (т.3,а.с.140-144), відповіднодо якого тілесні ушкодження у вигляді: сукупної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними забоями головного мозку 3 ступеню, крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією (повітря в порожнині черепу), переломами кісток склепіння та основи черепу, за своїм характером, та у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

-висновок експерта (експертиза за матеріалами справи) № 148 від 10.09.2020 року, відповідно до якої на підставі наданих медичних і судово-медичних даних, у гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлені тілесні ушкодження у вигляді: - сумісної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними забоями головного мозку III ст., крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією, перелому кісток склепіння та основи черепу, забійної рани та гематоми потиличної ділянки, рваної рани правої вушної раковини, розриву шкіри правого слухового проходу, що призвели до формування сенсо-невральної приглухуватості справа і виникненням двостороннього мастоїдиту; забою та саден м`яких тканин грудної клітини живота та поперекової області, саден лівого плечового суглобу.

Встановлені тілесніушкодження увигляді сумісноївідкритої проникаючоїчерепно-мозковоїтравми зчисленними забоямиголовного мозкуІІІ ступеню, крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією, перелому кісток склепіння та основи черепу, забійної рани та гематоми потиличної ділянки, рваної рани правої вушної раковини, розриву шкіри правого слухового проходу, могли вплинути на порушення слуху гр. ОСОБА_6 , а саме, формування сенсоневральної приглухуватості справа, і перебувають у прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, що були заподіяні гр. ОСОБА_6 05.06.2018р.

Встановлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними забоями головного мозку III ст., крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією, перелому кісток склепіння та основи черепу, забійної рани та гематоми потиличної ділянки, рваної рани правої вушної раковини, розриву шкіри правого слухового проходу, призвели до виникнення після травматичних змін головного мозку, а саме, двостороннього мастоїдиту, посттравматичних змін обох лобових, скроневих та потиличних часток, та перебувають у прямому причинному зв`язку з тілесними ушкодженнями, що були заподіянні гр. ОСОБА_6 05.06.2018 року;

-акт судово-медичного обстеження №214 від 07.06.2018 року згідно до якого у ОСОБА_3 встановлено садно шкіри на передній поверхні правого передпліччя у середній третині; смуго подібне садно шкіри на передній поверхні середньої третини правої гомілки та на внутрішній поверхні правої гомілки у середній третині; судово- медичні експертні та клінічні дані щодо наявності, характеру та численності тілесних ушкоджень правих верхньої і нижньої кінцівок, локалізація їх у взаємно різних анатомічних ділянках і площинах голови, свідчать за те, що вони є наслідками тупої травми та спричинені не менш як трьома- чотирма контактами з тупим, твердим травмуючим предметом ( предметами), з обмеженою контактуючою поверхнею, чим могли бути кисть руки стулена в кулак, взута нога або будь-який інший предмет з аналогічними властивостями ; характер виявлених ушкоджень не суперечить строкам їх спричинення , тобто 05.06.2018 року; всі вищевказані тілесні ушкодження кінцівок, як окремо так і у сукупності відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень ( а.с.47-48 т.3).

Суд не приймає до уваги заперечення сторони захисту про те, що протокол обшуку від 05.06.2018 року є неналежним доказом, оскільки судом встановлено, що обшук проводився в той же день, через декілька годин після кримінального правопорушення і був пов`язаний з переслідуванням особи, яка підозрювалась у вчиненні кримінального правопорушення.

В матеріалах кримінального провадження №12018040390000950 ( а.с.49 т.3) міститься клопотання про проведення обшуку, яке зареєстровано в Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області 06.06.2018 року і 07.06.2018 року слідчим суддею Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області був наданий дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстроване ОСОБА_17 (1/2 частини) та ОСОБА_25 (1/2 частини), де міг знаходитися ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проведено 05.06.2018 в період часу з 19.17 годин до 20.10 години з метою безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, так як іншим способом виявити ОСОБА_3 та врятуванням майна, а також вилученням речей, які мають істотне значення для встановлення істини кримінального правопорушення.

Вказане судове рішення ( провадження №1кс-/191/413/18, справа № 191/2106/18) опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07.06.2018 року , має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК України, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку, що обшук 05.06.2018 року в домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 був проведений відповідно до встановленої законом процедури. Відповідно, докази, які були вилучені в ході вказаного обшуку- є допустимими доказами у справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність вини у діях обвинуваченого ОСОБА_3 та достатність і допустимість доказів, яки доказують вину обвинуваченого, або спростовують її, суд враховує положення ч.1 ст.337 КПК України.

У відповідності до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться в межах висунутого особі обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді та встановлює межі майбутнього судового розгляду.

Європейський Суд з прав людини, практика якого згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України,є частиною національного законодавства у своїх рішеннях неодноразово вказував на критерії, яким має відповідати обвинувальний акт у кримінальному провадженні ( рішення ЄСПЛ від 26 червня 2008 року у справі « Ващенко проти України»), де суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене, як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення ЄСПЛ у справі « Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року) зазначено, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню « обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 19.12.1989 у справі « Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Відповідно до ст.7 КПК України однією із засад кримінального провадження- є безпосередність дослідження доказів.

Згідно до вимог ст.23 КПК України- суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне. В ході судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_11 , ОСОБА_42 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що пояснення свідка ОСОБА_43 стосовно передумов події кримінального правопорушення є чіткими, послідовними та синхронними. Разом з тим, пояснення свідка ОСОБА_43 , які стосуються співучасників кримінального правопорушення- є не чіткими, неконкретизованими. Свідок не зміг надати детальний опис чоловіків, яких він бачив у дворі обвинуваченого ОСОБА_3 в той момент, коли вони зайшли туди разом з потерпілим ОСОБА_44 . Також свідок не зміг назвати одяг, який був вдягнутий на присутніх чоловіках, в тому числі на ОСОБА_45 .

Також, суд враховує те, що на питання суду потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що на момент події він не знав чоловіків, які на нього напали. Потерпілий також не міг надати суду опис зовнішності цих чоловіків.

Ці неузгодженості у поясненнях потерпілого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_43 ставлять під сумнів версію обвинувачення щодо спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 умисно, групою осіб.

Крім того, пояснення свідка ОСОБА_43 спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , які пояснили суду, що крім обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_10 у дворі нікого не було. Свідок ОСОБА_29 також пояснювала суду про те, що бійка була між її братом ОСОБА_14 та якимось чоловіком. Інших осіб у дворі не було.

Також, за версією обвинувачення ОСОБА_14 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 з групою осіб відносно яких матеріали виділені в окреме провадження. Разом з тим, станом на момент ухвалення вироку відносно ОСОБА_3 вказані особи органом досудового розслідування не встановлені.

Отже, твердження обвинувачення про те, що у ОСОБА_3 та невстановлених осіб раптово виник умисел на спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому групою осіб спростовуються тими обставинами, які були встановлені судом під час судового розгляду. Як вже зазначалось вище, суд вважає, що в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження те, що спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 було вчинено групою осіб.

З цих підстав суд не приймає до уваги докази, які були надані стороною обвинувачення в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018040390000950 від 05.06.2018 року:

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2018 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 22.08.2018 ( а.с.208-209 т.3);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2018 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 22.08.2018 ( а.с.210-211 т.3);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.08.2018 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 22.08.2018 ( а.с.212-213 т.3);

- технічна інформація ПРАТ « Київстар»; ПрАТ « ВФ України»; ТОВ « Лайфселл», оскільки інформація, яка відображена в цих носіях не підтверджена іншими об`єктивними доказами у справі, отже носить суто інформативний характер.

Суд вважає, що свідчення свідків ОСОБА_46 та ОСОБА_47 , які були надані ними під час судового розгляду узгоджуються одне з одним, повно та всебічно дозволяють відтворити обставини справи.

Це відповідає вимогам ст.23 КПК України, щодо безпосередності дослідження доказів і допиту свідків.

Суд приймає до уваги такі обставини справи, які були встановлені під час судового розгляду і які мають значення для справедливого та об`єктивного судового рішення.

Потерпілий ОСОБА_8 підтвердив суду той факт, що допомагав свідку ОСОБА_15 повернути гроші, які йому заборгував обвинувачений ОСОБА_12 і з цією метою прибув додому обвинуваченого ОСОБА_3 05.06.2018 року. Ці самі обставини були підтверджені судом свідком ОСОБА_13 .

Суд приймає до уваги протокол огляду предмету від 20.07.2018 року в якому відображений огляд мобільного телефону « Meizu», належного потерпілому ОСОБА_8 при огляді смс повідомлень на телефоні виявлені смс-переписка с номером абонента НОМЕР_2 і вбачається, що з 01.06.2018 року по 04.06.2018 року потерпілий направляв абоненту 0677177948 смс- в тому числі смс наступного змісту : « не удивляйся при встрече ты сам себе яму роешь»; « ну смотри сам, за язык тебя никто не тянул. Научу тебя дурочка отвечать за слова как за поступки».

Також, суд вважає доведеним і це підтвердив потерпілий ОСОБА_8 , що він професійно займався бойовими мистецтвами і приймав участь у змаганнях. Отже потерпілий фізично підготовлений і у обвинуваченого були підстави побоюватись, що потерпілим будуть застосовані заходи фізичного впливу. Пригнічений стан обвинуваченого ОСОБА_3 у зв`язку з конфліктом з потерпілим ОСОБА_8 підтвердили суду свідки ОСОБА_25 , ОСОБА_11 та ОСОБА_48 .

Отже, суд робить висновок про те, що коли потерпілий ОСОБА_8 05.06.2018 року близько 13 години прийшов додому до обвинуваченого ОСОБА_3 , останній відчував тривогу та напруженість.

Актом судово-медичного обстеження №214 від 07.06.2018 року згідно до якого у ОСОБА_3 встановлені тілесні ушкодження, яки утворились від 3-4 ударів з твердою контактуючою поверхнею, що підтверджує пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що бійка була обоюдною і потерпілий ОСОБА_8 наніс йому декілька ударів ( а.с.47-48 т.3).

В свою чергу, це спростовує пояснення потерпілого ОСОБА_10 в тій частині, що його одразу взяли за руки, накинули на нього ковдру, внаслідок чого він не міг рухатись.

Виходячи з положень статей 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.Мотив злочину -цеусвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.

У цьому контексті необхідно виходити з правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 травня 2015 року у справі № 5-25кс15. Зокрема, якщо, цілеспрямовано наносячи удар, особа не конкретизує у своїй свідомості, яку саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, то в цьому випадку така особа діє з невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого вона хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров`ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. У таких випадках винувата особа має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно.

Також непрямий умисел має місце в тому випадку, якщо у підсудного не було чіткого уявлення про характер і тяжкість можливих наслідків. Питання про умисел винного або відсутність такого умислу необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, поведінку підсудного та потерпілого, що передувала події, їхні стосунки (п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»).

Відповідно до ч.1 ст.37 КК України- уявною обороною визнаються дії, пов`язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Крім того, ч.2 та ч.3 ст.37 КК України визначають, що уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відповідальності як за перевищення меж необхідної оборони.

Підставою необхідної оборони є лише реальне суспільно небезпечне посягання, тобто таке, яке фактично існує в об`єктивній реальності, а не в уяві особи. Іноді, однак, особа знаходиться в такій ситуації, коли які-небудь вчинки іншої людини (потерпілого) вона в силу обстановки, що склалася, помилково сприймає за суспільно небезпечне посягання, у зв`язку з чим заподіює потерпілому - тому, хто посягає, шкоду.

Підсумовуючі свої висновки суд зазначає наступне:

Стаття 6 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини» передбачає, що кожний при пред`явленні йому любого кримінального обвинувачення має право на справедливий судовий розгляд.

Положення,щодо презумпціїневинуватості врегульованістаттею 17КПК України,відповідно доякої - особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили. Ніхтоне зобов`язанийдоводити своюневинуватість увчиненні кримінальногоправопорушення імає бутивиправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом.Підозра,обвинувачення неможуть ґрунтуватисяна доказах,отриманих незаконнимшляхом.(ч.2,ч.3ст.17КПК України).

Окремо суд наголошує на тому, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи ( ч.4 ст.17 КПК України) .

Відповідно доч.1ст.22КПК України-кримінальне провадженняздійснюється наоснові змагальності,що передбачаєсамостійне обстоюваннястороною обвинуваченняі стороноюзахисту їхніхправових позицій,прав,свобод ізаконних інтересівзасобами,передбаченими цимКодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом ( ч.2 ст.22 КПК України).

Стаття 92 КПК України встановлює, що доказування події кримінального правопорушення і вини обвинуваченого покладається на слідчого і прокурора.

Згідно зчастиною 1статті 26КПК України- сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків ( ч.6 ст.22 КПК України) .

Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу.

Згідно положень статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження, що в Україні визнана відправною точкою правосуддя. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

У ч.1 ст. 91 КК України наведені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивного з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюєтьсялише за умови, коли в ході судового розгляду винуватістьобвинуваченого у вчиненні злочину доведена.

Виходячи з вимог ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи, мають тлумачитись на користь обвинуваченого .

Аналізуючи та оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.2 ст. 121 КК України стороною обвинувачення не доведена.

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 в частині того, що він діяв у стані необхідної оборони, що виключає кримінальну відповідальність за спричинення тяжких тілесних ушкоджень.

До таких висновків суд прийшов, виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_12 та потерпілий ОСОБА_8 були знайомі тривалий час. Хоча між обвинуваченим ОСОБА_3 був словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_8 , з приводу боргу свідку ОСОБА_15 і потерпілий є особою спеціально підготовленою для бійки, але до події кримінального правопорушення потерпілий фізично на обвинуваченого не впливав.

Те, що під час події кримінального правопорушення 05.06.2018 року між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 відбулась обоюдна бійка не створювало для обвинуваченого ОСОБА_3 реальної загрози, яка б вимагала для самооборони від нападу металевою трубою і спричинення потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень в такій кількості, з такими характером і локалізацією.

Частиною 3ст.337КПК Українипередбачено,що з метоюухвалення справедливогосудового рішеннята захиступрав людиниі їїосновоположних свободсуд маєправо вийтиза межівисунутого обвинувачення,зазначеного вобвинувальному акті,лише вчастині зміниправової кваліфікаціїкримінального правопорушення,якщо цепокращує становищеособи,стосовно якоїздійснюється кримінальнепровадження.

Суд вважає доведеним те, що 05 червня 2018 року, приблизно о 15-00 годині ОСОБА_3 знаходився за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . В цей час до них у двір прибув, з метою вирішення боргових зобов`язань, раніше йому знайомий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між потерпілим ОСОБА_8 та обвинуваченим ОСОБА_3 , виникла обоюдна бійка в ході якої обвинувачений, помилково оцінюючи дії потерпілого як суспільно небезпечні, перебуваючи у стані уявної оборони, з метою захисту від посягання на себе, але маючі умисел спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , застосовуючи предмет у вигляді металевої труби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що шляхом завдання ударів потерпілому, він може заподіяти потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, передбачаючи можливість настання таких наслідків, та бажаючи їх настання, наніс не менше 2-х ударів металевою трубою по спині потерпілого та не менше 2-х ударів по голові потерпілого, а всього наніс не менше 20 ударів в різні анатомічні ділянки і площини тіла, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді: сукупної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми; забою головного мозку 3 ступеню; вогнищевих забоїв правої скроневої, лівої лобової і потиличної часток; субдурального згортку в лівій скроневій долі; субарахноїдального крововиливу; пневмоцефалії; перелому скроневої кістки з 2-х сторін, тім`яної кістки зліва, потиличної кістки, перелому основи черепу; забитої рани голови; рваної рани правої вушної раковини; розриву правого слухового проходу; закритої травми грудної клітини; забою грудної клітини; закритої травми живота; саден та забоїв м`яких тканин грудної клітки, черевної стінки і попереку.

У відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 269 від 19.07.2018, тілесні ушкодження у вигляді: сукупної відкритої проникаючої черепно-мозкової травми з численними забоями головного мозку 3 ступеню, крововиливами під оболонки головного мозку, пневмоцефалією (повітря в порожнині черепу), переломами кісток склепіння та основи черепу, за своїм характером, та у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджена належними та допустимими доказами, які в своїй сукупності та взаємному зв`язку є достатніми для доведення обвинувачення.

Дії ОСОБА_3 судом кваліфіковано за ст.124 КК України, як умисне заподіяннятяжких тілеснихушкоджень,вчинене приперевищенні межнеобхідної оборони .

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно дост. 12 КК Українивідноситься до нетяжких злочинів, особу винуватого, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не судимий, перебуває в шлюбі, має на утриманні малолітню дитину та дружину. Після отримання потерпілим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень і перебування в лікарні- надавав йому матеріальну допомогу на лікування.

Пом`якшуючі покарання обставини, відповідно дост.66КК України часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обтяжуючі покарання обставини, згідност.67КК України судом не встановлені.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує положення ст.ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням обставин справи та обставин, що характеризують обвинуваченого, ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ст. 124 КК України у вигляді позбавлення волі.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне для виправлення обвинуваченого призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Призначення покарання із застосуванням ст.ст.75,76 КК України відповідає принципу гуманізму, який закріплений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і надасть можливість обвинуваченому виправитись, піклуватись про свою родину, відшкодувати шкоду потерпілому.

Потерпілим ОСОБА_6 був заявлений цивільний позов про стягнення на його користь матеріальної шкоди в сумі 21615 грн.95 коп. та про відшкодування моральної шкоди в сумі 500000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідност. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1177 даного Кодексу, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідност. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В розрахунку матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що під час лікування ним було витрачено 31615 грн.95 коп., вказана матеріальна шкода була частково відшкодована обвинуваченим на суму 10000,00 грн.

Суд перевірив надані потерпілим документи- фіскальні чеки, квитанції. Суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими, підтверджені доказами , а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оскільки судом зроблений висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.124 КК України то цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд враховує ситуацію та обстановку події, а саме те, що потерпілий мав фізичну перевагу перед обвинуваченим і прийшов до нього додому з метою отримання боргу; обставини, які передували події кримінального правопорушення- те, що потерпілий протягом тривалого часу намагався отримати від обвинуваченого гроші, та здійснював тиск.

Також в цивільному позові зазначено, що у потерпілого порушені нормальні життєві стосунки з оточуючими через неможливість продовжити активне життя; суттєво обмежений з вибором роду занять через глухоту; відбулись зміни у звичному укладі та способі життя через необхідність постійно надглядатись у профільних лікарів.

Однак, на момент закінчення судового розгляду потерпілим суду не надано в порядку доповнення ніяких документів, які б підтверджували обставини вказані в цивільному позові на обґрунтування позовних вимог в сумі 500000,00 грн.

При таких обставинах суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 50000 ( п`ятдесят тисяч) грн.

Також суд вважає необхідним вирішити питання стосовно речових доказів у справі у відповідності дост.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.3,ч.5, п.7, ч.9ст.100 КПК України- документи, які надані суду з матеріалами кримінального провадження зберігаються в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.369 - 371,373 - 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 ( два ) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2( два ) роки.

На підставі п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтисядля реєстраціїдо уповноваженогооргану зпитань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 21615( двадцять одну тисячу шістсот п`ятнадцять тисяч) грн.95 коп.на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 50 000(п`ятдесят тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази :

-три запечатаніупаковки бинтівта 1рулон бинтубез упаковки;фрагменти бинтіву кількості2шт.зі слідамиречовини бурогокольору;бейсболка (кепка);футболка;флакон перекисуводню;печатки;чоловіка кофтата шорти,металева трубаз отворами, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Синельниківського РУП ( а.с.15-16 т.3), після набрання вироком законної сили - знищити;

- чоловіче пляжне взуття (шлепанці), які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Синельниківського РУП ( а.с.217, т.3), після набрання вироком законної сили - знищити;

- мобільний телефон «MEIZU», який знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Синельниківського РУП ( а.с.221, т.3), після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон «Fly», який знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Синельниківського РУП ( а.с.226, т.3), після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 ;

- велосипед синього кольору, який переданий на зберігання ОСОБА_39 (а.с.231-232, т.3), після набрання вироком законної сили залишити в користування ОСОБА_39 ;

- покривало коричневого кольору зі слідами речовини бурого кольору, який знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Синельниківського РУП ( а.с.239-240, т.3), після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору.

Суддя: ОСОБА_1