ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021м. ДніпроСправа № 904/7560/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі:

судді Колісника І.І.

за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників:

від позивача: Падашуля Є.Г. - адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Меркурій", смт Софіївка, Софіївський р-н, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Виконавчого комітету Софіївської селищної ради, смт Софіївка, Софіївський р-н, Дніпропетровська область

відповідача-2: Софіївської селищної ради, смт Софіївка, Софіївський р-н, Дніпропетровська область

про визнання права постійного користування земельною ділянкою; визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора; зобов`язання вчинити дії

СУТЬ СПОРУ:

Селянське (фермерське) господарство "Меркурій" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "Меркурій" (код ЄДРПОУ - 20282785) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248, загальною площею 20,0 га, що розташована на території Софіївської селищної сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що 17.03.1994 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000015. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №59378323 від 21.07.2021;

- зобов`язати Виконавчий комітет Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву керівника Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" Моренка Романа Валентиновича від 16.07.2021 за реєстраційним номером 46785335 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248 за Селянським (фермерським) господарством "Меркурій" (код ЄДРПОУ - 20282785.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.03.1994 Софіївська селищна рада передала, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку площею 20,0 га, кадастровий номер 1225255100:03:004:0248, розташовану на території Софіївської селищної ради для ведення селянського (фермерського) господарства в постійне користування, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000015, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 10.

Отримавши зазначену земельну ділянку, ОСОБА_1 зареєстрував Селянське (фермерське) господарство "Меркурій".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, однак позивач залишається діючим суб`єктом господарювання й має намір й надалі використовувати спірну земельну ділянку.

16.07.2021 керівник Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" Моренко Роман Валентинович звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області із заявою (реєстраційний номер заяви - 46785335) для проведення державної реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248 за Селянським (фермерським) господарством "Меркурій".

21.06.2021 державним реєстратором винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59378323. Відмовляючи в реєстрації, державний реєстратор зазначив, що заяву про державну реєстрацію іншого речового права подано особою, в якої відсутні підстави для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, що визначені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Позивач вважає, що зазначене рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за № 59378323 від 21.07.2021 порушує права позивача як землекористувача, фактично унеможливлює здійснення оформлення права користування земельною ділянкою, а тому є протиправним, таким що не відповідає нормам Конституції України та нормам земельного законодавства України.

У відзивах на позов, що подані до суду 23.09.2021, відповідачі позов не визнають та просять відмовити у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідачі зазначають, що відповідно до статті 92 Земельного кодексу України на праві постійного користування земельна ділянка може бути надана лише підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної або комунальної власності. А тому, на їхню думку, громадяни та юридичні особи приватного права не можуть мати земельні ділянки для фермерського господарства на праві постійного користування.

Відповідачі стверджують, що чинне законодавство не передбачає такої підстави припинення права користування земельною ділянкою як створення фермерського господарства. Лише власник може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Чинний Земельний кодекс України не містить норм про набуття права постійного користування земельною ділянкою самим фермерським господарством у зв`язку із зміною його засновника, оскільки фермерське господарство не набуває усього обсягу прав на земельну ділянку, отриману саме фізичною особою для фермерського господарства.

Відповідачі зауважують, що позивачем не надано жодного документа, який би свідчив про те, що ОСОБА_1 дійсно передав Селянському (фермерському) господарству «Меркурій» у користування земельну ділянку, отриману згідно з державним актом на право постійного користування землею від 17.11.1993 № б/н, а також документів, які б могли засвідчити той факт, що це господарство є законним землекористувачем земельної ділянки та в нього наявний правовстановлюючий документ на таку земельну ділянку.

Відповідачі звертають увагу суду на те, що на підставі договору про спільну господарську діяльність з колишнім землекористувачем останні чотири роки спірну земельну ділянку обробляв ФОП Кокоть, що, в свою чергу, доводить, що ця земельна ділянка не використовувалася безпосередньо Селянським (фермерським) господарством «Меркурій».

На думку відповідачів підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинне законодавство серед набуття права на землю громадянами та юридичними особами не передбачає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Єдиним належним доказом наявності права постійного користування земельною ділянкою може бути лише державний акт на право постійного користування землею, а не будь-які інші документи. Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю засновника CФГ, на ім`я якого було видано акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги до державного реєстратора відповідачі не визнають. Посилаючись на приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вважають що державним реєстратором порушень закону допущено не було.

Ухвалою суду від 31.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.09.2021, за наслідками якого підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.10.2021.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За викладених обставин, суд розглядає справу за відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору.

За наслідком судового засідання 21.10.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Софіївської районної Ради народних депутатів від 17.11.1993 було вирішено надати ОСОБА_1 в постійне користування 20 га орної землі для ведення селянського (фермерського) господарства.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП Сф № 000015 (далі - державний акт), який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 10.

За відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 24.03.1994 було зареєстровано Селянське (фермерське) господарство "Меркурій" (далі - позивач, С(Ф)Г "Меркурій").

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка площею 20 га (далі - спірна земельна ділянка) зареєстрована 19.08.2019 за власником - територіальною громадою в особі Софіївської селищної ради (далі - відповідач-2), має кадастровий номер 1225255100:03:004:0248 та розташована на території Софіївської селищної ради (а.с. 27).

Наведені обставини вбачаються з матеріалів справи, а також встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 у справі № 904/6142/20, у зв`язку з чим згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи (а.с. 28 - 31)

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.12.2017 (а.с. 25).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач залишається діючим суб`єктом господарювання, керівником якого є Моренко Роман Валентинович - син померлого засновника С(Ф)Г "Меркурій" (а.с. 12-13, 40).

Маючи намір продовжити використання спірної земельної ділянки у господарській діяльності С(Ф)Г "Меркурій", позивач 16.07.2021 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області (далі - відповідач-1) із заявою за реєстраційним № 46785335 для проведення державної реєстрації іншого речового права, а саме права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248 за С(Ф)Г "Меркурій".

За результатами розгляду заяви позивача державним реєстратором прийнято рішення за №59378323 від 21.07.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (далі - оскаржуване рішення). Підставою для відмови в рішенні вказано те, що заяву про державну реєстрацію іншого речового права подано особою, в якої відсутні підстави для реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, що визначені статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Для реєстрації подано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2021 у справі № 904/6142/20, яке не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою.

Невизнання права постійного користування за С(Ф)Г "Меркурій" і стало причиною спору.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо права користування позивачем спірною земельною ділянкою після смерті його засновника ОСОБА_1 та наявності правових підстав для відповідної державної реєстрації цього права за позивачем.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За частиною першою статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди), шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

За частиною першою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною першою статті 122 Земельного Кодексу України встановлено, що саме до повноважень сільських, селищних, міських рад відноситься передача земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону № 561-ХП від 18.12.19903, чинного на момент створення С(Ф)Г "Меркурій") (далі - Земельний кодекс України) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, у тому числі громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що спірна земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 на праві постійного землекористування для ведення селянського фермерського господарства не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 № 3312-XII, чинного на момент створення С(Ф)Г "Меркурій" (далі - Закон № 3312-XII) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися, окрім іншого, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Отже, за змістом нормативних положень Закону України "Про фермерське господарство" можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19) та від 23.06.2020 у справі №922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції на момент смерті ОСОБА_1 - 03.12.2017) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів частини першої статті 27 Земельного кодексу України (у редакції на момент створення С(Ф)Г "Меркурій" - 24.03.1994) право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Правове становище С(Ф)Г як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Отже, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення С(Ф)Г є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття С(Ф)Г правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення С(Ф)Г і подальшої державної реєстрації С(Ф)Г як юридичної особи, може бути припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Звідси у разі смерті громадянина - засновника С(Ф)Г відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

За таких обставин належним законним користувачем спірної земельної ділянки є позивач у цій справі, а тому позов про визнання за ним права постійного користування цією земельною ділянкою є законним й обгрунтованим.

При цьому суд враховує, що пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22.09.2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Щодо позовних вимог до відповідача-1, пов`язаних з відмовою у державній реєстрації права Селянського (фермерського) господарства «Меркурій» на спірну земельну ділянку, суд зазначає про таке.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити з його ефективності.

У будь-якому разі підставою для звернення до суду з позовом є наявність самого факту порушення права. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить і саме з метою його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Визнання судом за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою має відповідні правові наслідки.

Так, за частиною першою статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" однією з підстав для державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 31-1 цього Закону передбачені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень. Зокрема встановлено, що реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення.

Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

За змістом наведених норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнане судом за позивачем право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає державній реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, отриманого у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви позивачем.

Тому, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області № 59378323 від 21.07.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та зобов`язання останнього розглянути заяву керівника С(Ф)Г "Меркурій" від 16.07.2021 за реєстраційним номером 46785335 про державну реєстрацію права постійного користування спірною земельною ділянкою не становитиме ефективного способу захисту права позивача, що є підставою для відмови у позові в частині вимог позивача до відповідача-1.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн, виходячи з однієї позовної вимоги немайнового характеру до відповідача-2, покладаються на відповідача-2, а решта судового збору у сумі 4540,00 грн, сплаченого за подання позову, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 165, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" до відповідача-1 - Виконавчого комітету Софіївської селищної ради та відповідача-2 - Софіївської селищної ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Меркурій" (53100, Дніпропетровська обл., Софіївський р-н, смт Софіївка, вул. Першотравнева, буд. 16, ідентифікаційний код 20282785) право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248, загальною площею 20,0 га, розташованою на території Софіївської селищної ради, для ведення селянського (фермерського) господарства, про що 17.03.1994 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № 000015, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 10.

Стягнути з Софіївської селищної ради (53100, Дніпропетровська обл., Софіївський р-н, смт Софіївка, вул. Шкільна, буд. 19, ідентифікаційний код 04339669) на користь Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" (53100, Дніпропетровська обл., Софіївський р-н, смт Софіївка, вул. Першотравнева, буд. 16, ідентифікаційний код 20282785) судовий збір у сумі 2270,00 грн.

Відмовити у позовних вимогах Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" до Виконавчого комітету Софіївської селищної ради про: - визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області № 59378323 від 21.07.2021 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; - зобов`язання Виконавчого комітету Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області повторно розглянути заяву керівника Селянського (фермерського) господарства "Меркурій" Моренка Романа Валентиновича від 16.07.2021 за реєстраційним номером 46785335 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1225255100:03:004:0248 за Селянським (фермерським) господарством "Меркурій" (код ЄДРПОУ - 20282785).

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540,00 грн покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.11.2021.

Суддя І.І. Колісник