ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/3668/21 пров. № А/857/16307/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЗапотічного І.І. та Кузьмича С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Климович Тетяни Дмитрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. про визнання протиправною відмови щодо призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Волдінер Ф.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 06.07.2021р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

08.04.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Волинській обл. щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

зобов`язати ГУ ПФ України у Волинській обл. призначити та виплачувати позивачу з 06.01.2021р. пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу періоди роботи на посаді заступника директора по дошкільному вихованню Машівської НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитячий садок» в с.Машів Любомльського району Волинської обл. з 08.01.2004р. по 01.04.2015р.;

стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі (а.с.1-4, 34).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, здійснений судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.47 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.53-56).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Климович Т.Д., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.59-60).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р. затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, яким посада «заступник директора по дошкільному вихованню» не передбачена.

Разом з тим, згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затв. постановою КМ України № 963 від 14.06.2000р., посада «заступник директора дошкільного навчального закладу з навчальної, виховної, навчально-виховної роботи тощо» належить до категорії педагогічних працівників.

Оскільки, гарантії пенсійного та соціального забезпечення, пов`язаного із пенсією за вислугу років, закріплені за позивачем на рівні законодавчого акту - Закону України «Про освіту», то посилання суду першої інстанції лише на норми постанови КМ України № 909 від 04.11.1993р. без врахування положень Закону України «Про освіту» є безпідставним звуженням прав позивача, гарантованих на рівні закону.

Отже, заступник директора дошкільного навчального закладу з навчальної, виховної, навчально-виховної роботи, відповідно до законодавства, яке діяло на період роботи позивача на спірній посаді, є працівником освіти, тому стаж роботи позивача на посаді заступника директора по дошкільному вихованню НВК «Школа I-III ступенів - дитсадок» с.Машів, повинен зараховуватися до спеціального страхового стажу відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, оскільки посада «заступник директора з виховної роботи» віднесена до посад педагогічних працівників, педагогічний працівник закладу дошкільної освіти, який працював на цій посаді є працівником освіти та має право на призначення пенсії за вислугу років згідно з п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», навіть якщо зазначена посада прямо не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працювала з 02.03.1987р. по 17.11.2015р. у дошкільному навчальному закладі (дитячому садочку) Машівський НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ДНЗ» с.Машів Любомльського району Волинської обл. на наступних посадах:

02.03.1987р. призначена на посаду вихователя Машівського дитсадка;

з 01.03.1996р. переведена на посаду завідуючої цього ж дитсадка;

з 07.04.2001р. переведена з посади завідуючої Машівським дитсадком на посаду вихователя НВК «Школа І-ІІІ ступеня - дитсадок» с.Машів;

з 08.01.2004р. переведена з посади вихователя НВК «Школа І-ІІІ ступеня - дитсадок» с.Машів на посаду заступника директора по дошкільному вихованню;

з 01.04.2015р. назва посади «заступник директора з дошкільного виховання» змінена на посаду «завідувач дошкільного навчального закладу»;

17.11.2015р. звільнена із посади завідувача дошкільним навчальним закладом згідно п.5 ст.36 КЗпП України (а.с.8-9).

Стаж роботи позивача в цьому закладі освіти складає 28 років 08 місяців та 15 днів.

Наведені обставини також підтверджуються довідками Машівського НВК №№ 115, 116 від 30.12.2020р., довідками про заробітну плату № 83 від 29.09.2020р., № 595 від 08.10.2020р. (а.с.12-15), а також витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) (а.с.17-25).

У відповідності до записів трудової книжки № 6 від 08.01.2004р. та № 8 від 01.04.2015р. позивач ОСОБА_1 працювала на посаді «заступник директора по дошкільному вихованню Машівського НВК «Школа І-Ш ступенів - дитсадок».

01.04.2015р. назву посади «заступник директора з дошкільного виховання» змінено на посаду «завідувач дошкільного навчального закладу» згідно наказу Машівського НВК «Школа І-Ш ступенів - дитсадок» № 10 від 30.03.2015р. «Про заміну назви посади», чим підтверджується зміна назви займаної посади із збереженням тотожних посадових обов`язків.

Згідно довідки Вишнівської сільської ради Любомльського району Волинської обл. № 451/05-38 від 25.03.2021р. посада «заступник директора НВК «ЗОШ І-Ш ст.-дитячий садок» с.Машів», вказана у трудовій книжці під записом № 7 від 08.01.2004р., є ідентичною посаді «завідувач дошкільного навчального закладу с.Машів»; посадові обов`язки цих двох посад є рівнозначними (а.с.16).

06.01.2021р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Шацького об`єднаного управління ПФ України у Волинській обл. із заявою, в якій просила суд призначити пенсію за вислугу років згідно з п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.26-28).

Листом № 0300-0304-8/3813 від 22.01.2021р. відповідач ГУ ПФ України у Волинській обл. відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. При цьому, зазначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти незалежно від віку, за наявності вислуги років станом на: 01.04.2015р. - не менше 25 років; 01.01.2016р. - 25 років 06 місяців; 11.10.2017р. - не менше 26 років 06 місяців.

Згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, станом на 06.01.2021р. страховий стаж позивача становить 34 роки 01 місяць 23 дні. Стаж роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017р., становить 18 років 09 місяців 18 днів.

У зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідачем прийнято рішення № 032750001589 від 15.01.2021р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до п.2-1 розділу XV «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково повідомлено, що період роботи на посаді заступника директора по дошкільному вихованню НВК «Школа І-ІІІ ступенів - дитсадок» с.Машів не враховано до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років. Вказана посада не передбачена Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р. (а.с.29-30).

Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки посада «заступник директора по дошкільному вихованню Машівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів - дитсадок» в с.Машів, яку ОСОБА_1 обіймала в період з 08.01.2004р. по 01.04.2015р., не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, тому вказаний період не може бути зарахованим до спеціального стажу.

Разом з тим, однією з умов для призначення пенсії відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є наявність спеціального стажу роботи, належно підтвердженого, тобто, нормами чинного законодавства передбачено обов`язок щодо надання додаткових документів на підтвердження спеціального стажу.

Однак, таких належних додаткових документів позивачем не представлено.

Враховуючи викладене, відповідач правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не зарахувавши до спеціального стажу періоду роботи на посаді «заступника директора по дошкільному вихованню Машівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів - дитсадок» в с.Машів Любомльського району Волинської обл. з 08.01.2004р. по 01.04.2015р.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Частиною ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення», № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст.29 Закону України № 1060-ХІІ від 23.05.1991р. «Про освіту» (втратив чинність на підставі Закону України № 2145-VIII від 05.09.2017р.) структура освіти включає дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; самоосвіту.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України № 2145-VIII від 05.09.2017р. «Про освіту» (чинний з 28 вересня 2017 року) невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні сімейного та суспільного виховання, досягненнях вітчизняної науки, надбаннях світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей демократичного правового суспільства в Україні визначені Законом України № 2628-ІІІ від 11.07.2001р. «Про дошкільну освіту».

Статтею 5 цього Закону визначено, що систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім`ї.

Відповідно до ч.3 ст.27 вказаного Закону учасниками освітнього процесу у сфері дошкільної освіти, зокрема, є педагогічні працівники: директори, заступники директора з навчально-виховної (виховної) роботи, вихователі-методисти, вихователі, старші вихователі, асистенти вихователів, вчителі (усіх спеціальностей), вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з праці, інструктори з фізкультури, інструктори слухового кабінету, музичні керівники, керівники гуртків, студій, секцій, інших форм гурткової роботи та інші спеціалісти.

Постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р. затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, до якого включена робота:

в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи;

робота в дошкільних навчальних закладах на посадах: директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів. вчителів-логопедів, практичних психологів.

Згідно з приміткою 2 вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Отже, значущим питанням у розглядуваній справі є правильність визначення спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років, при цьому спірним є незарахування пенсійним органом до такого стажу періоду роботи позивача на посаді заступника директора по дошкільному навчанню НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитсадок» с.Машів, з 08.01.2004р. до 01.04.2015р.

Відповідь на вказане питання матиме вирішальний вплив на оцінку правомірності рішення пенсійного органу про відмову в призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Із змісту наведених норм слідує, що в розглядуваному випадку упродовж 08.01.2004р.-01.04.2015р. позивач працювала у НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитсадок» с.Машів.

Посада заступника директора по дошкільному навчанню НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитсадок» с.Машів стосується дошкільної освіти (дитячого садка).

Отже, функції позивача мали пряме відношення до здійснення керівництва дитячим садком в рамках цілого навчально-виховного комплексу, який позначає об`єднання освітніх, фінансових, інформаційних ресурсів навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів учнів.

Таким чином, характер займаної посади у НВК, який поєднує в собі ознаки закладів дошкільної освіти та повної загальної середньої освіти, дозволяє віднести роботу позивача до виконання функцій за посадою завідувача дошкільного навчального закладу.

Підтвердженням наведеного висновку є те, що 01.04.2015р. назву посади «заступник директора з дошкільного виховання» змінено на посаду «завідувач дошкільного навчального закладу» згідно наказу Машівського НВК «Школа І-Ш ступенів - дитсадок» № 10 від 30.03.2015р. «Про заміну назви посади».

Також ідентичність обов`язків за посадою заступника директора по дошкільному навчанню НВК «ЗОШ І-Ш ст.-дитячий садок» с.Машів та посадою завідувач дошкільного навчального закладу с.Машів стверджується довідкою Вишнівської сільської ради Любомльського району Волинської обл. № 451/05-38 від 25.03.2021р.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004р. № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., яка була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішуючи наведений спір, колегія суддів надає перевагу найбільш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, у зв`язку з чим дійшла до переконливого висновку про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 на посаді заступника директора по дошкільному навчанню НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитсадок» с.Машів, з 08.01.2004р. до 01.04.2015р., до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Водночас, у частині вимог позивача про наявність достатніх підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років як працівнику освіти колегія суддів враховує, що відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення їй спірної пенсії.

Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови у призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у листі № 0300-0304-8/3813 від 22.01.2021р. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.

Отже, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику освіти (разом з доданими документами).

В цілях забезпечення такого способу захисту прав позивача колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ України у Волинській обл. № 032750001589 від 15.01.2021р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику освіти, зміст якого доведений до позивача листом відповідача № 0300-0304-8/3813 від 22.01.2021р.

При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки цього судового рішення. Такі твердження відповідають вимогам ч.4 ст.245 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про часткову обґрунтованість та підставність заявленого позову, через що останній підлягає до часткового задоволення.

При цьому у порядку ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Волинській обл. на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1362 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.4, 62); всього 2270 грн.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.316, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника адвоката Климович Тетяни Дмитрівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2021р. в адміністративній справі № 140/3668/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. № 032750001589 від 15.01.2021р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років як працівнику освіти.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. вчинити наступні дії:

зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, період роботи ОСОБА_1 на посаді заступника директора по дошкільному навчанню НВК «Школа І-ІІІ ступенів дитсадок» с.Машів, з 08.01.2004р. до 01.04.2015р.;

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.01.2021р. про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків апеляційного суду, наведених в мотивувальній частині цього судового рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській обл. (місцезнаходження: 43026, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кравчука, буд.22В; код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 908 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви та 1362 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги; всього 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 28.10.2021р.