П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/110/21Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Турецької І. О.,

суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

30.12.2020 Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» (далі ТОВ «Атаман і К»), в якому просило:

-визнати обґрунтованим рішення від 23.12.2020 року про застосування умовного адміністративного арешту майна;

-зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках у банках.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що норми застосування адміністративного арешту відображаються у пп.94.2.8 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, де зазначено, що арешт майна може бути застосовано у разі, якщо платник податків відмовляється від проведення, відповідно до вимог цього Кодексу, інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів.

Враховуючи, що платник податків відмовився від проведення такої інвентаризації, 23.12.2020 контролюючим органом прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту платника податків, обґрунтованість якого позивач просить суд перевірити в межах даного позовного провадження.

При цьому, ГУ ДПС у Вінницькій області, з посиланням на практику Верховного Суду у справі №280/2993/19 (постанова від 26.06.2020), вважає, що податковий орган має право/обов`язок звернутися до суду в порядку загального провадження з дотриманням загальних строків звернення до суду з позовними вимогами про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, і такий строк, відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, становить три місяці з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Оскільки відповідач 21.12.2020 фактично відмовився від проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, то тримісячний строк звернення до суду ним не пропущено.

Також, з посиланням на вимоги пп.94.6.2 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, позивач просить зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках у банках відповідача.

Позивач стверджує про те, що податкове законодавство розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків. Тобто, якщо адміністративний арешт на майно накладається за рішенням керівника органу державної податкової служби, обґрунтованість якого має бути перевірена судом, то арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно за рішенням суду. При цьому, жодного рішення контролюючий орган у такому разі не приймає.

До того ж, позивач пояснює, що Податковим кодексом вживаються два поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, ухваленого за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у задоволенні позову ГУ ДПС у Вінницькій області відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись останньою практикою Верховного Суду, дійшов висновку про те, що, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Водночас, у межах даної справи судом першої інстанції встановлено, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача прийнято 23.12.2020, тоді як звернення з позовом відбулось 30.12.2020 (дата здачі позову на пошту).

У зв`язку з такими обставинами, оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Тому, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про визнання обґрунтованим рішення від 23.12.2020 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках у банках відповідача, суд відзначив, що накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках. Тому, зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Водночас, суд першої інстанції вказав, що, у межах даної справи, позивачем не заявлено вимогу щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків відповідача, з законодавчо визначених підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву.

Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ГУ ДПС у Вінницькій області в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник в апеляції наводить доводи аналогічні доводам позову, зокрема щодо дотримання строків звернення до суду з вимогою про підтвердження обґрунтованості рішення від 23.12.2020 року про застосування умовного адміністративного арешту майна.

Також вважає помилковими доводи суду, що ним не заявлені вимоги про накладення арешту на кошти, адже зупинення видаткових операцій платника податків на розрахункових рахунках у банках власне передбачає накладення арешту на кошти.

ТОВ «Атаман і К» не скористалося правом подання відзиву на апеляцію.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження, оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Фактичні обставини справи.

14.12.2020, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №4473к, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Атаман і К» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 01.10.2019 по 31.10.2020.

16.12.2020, відповідно до вимог пп.20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, представнику ТОВ «Атаман і К» вручено лист-вимогу щодо проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 18.12.2020.

18.12.2020 ГУ ДПС у Вінницькій області отримано лист від ТОВ «Атаман і К» в якому зазначено, що підприємством 16.12.2020 отримано копію наказу № 4473к від 14.12.2020, яка завірена неналежним чином, а тому наявні підстави для недопуску контролюючого органу до проведення наведеної перевірки.

21.12.2020 посадовими особами позивача складено Акт про відмову в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Атаман і К» (а.с.13-14).

Начальник управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області, керуючись пп. 94.2.8 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, звернувся до в. о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області із зверненням від 22.12.2020 (а.с.7), в якому просив застосувати умовний адміністративний арешт майна відповідача, у зв`язку з відмовою в проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Атаман і К» на запит від 16.12.2020.

23.12.2020 року о 14:00 год. в. о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області прийняв рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.8), відповідно до якого вирішено:

-застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Атаман і К»;

-надіслати рішення ТОВ «Атаман і К» з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, які є аналогічними доводам позову, колегія суддів керується наступними нормами податкового законодавства.

Право звернення до суду суб`єктом владних повноважень податковим органом визначено статтею 94 ПК України, а саме: на суд покладено обов`язок перевірити обґрунтованість рішення контролюючого органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків. Відтак, для здійснення судового контролю за рішенням податкового органу, яке зачіпає права та інтереси платника податків, податковий орган зобов`язаний звернутись до суду.

Зверненню податкового органу до суду передує процедура застосування адміністративного арешту, встановлена статтею 94 ПК України, відповідно до якої, - контролюючим органом може бути накладено арешт на майно платника податків, який полягає у обмежені або забороні платнику податків реалізацію прав розпорядження або користування його майном. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом (94.1).

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (п.п.94.6).

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні (п.п.94.10).

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (п.п.94.19.1); скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт (п.п.94.19.6); прийняттям судом рішення про припинення адміністративного арешту (п.п.94.19.7).

Тобто, відповідно до п.п. 94.19.1 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Застосовуючи вказані норми Податкового кодексу України та вирішуючи спір у межах даних правовідносин, колегія суддів вважає необхідним звернутися до практики Верховного Суду, зокрема, яка викладена в останніх його постановах від 16.12.2020 судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (справа № 820/5045/18) та постанова від 21.04.2021 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 820/1895/17).

Про те, що необхідно керуватися саме останньою практикою Верховного Суду свідчать висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/10947/17.

Так, за аналогічним предметом спору, Верховний Суд, в тому числі і судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, дійшов висновку про те, що в разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до п.п.94.19.1 пункту 94.19 ст. 94 ПК України.

Керуючись таким висновком суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання обґрунтованим рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, оскільки відповідне рішення контролюючим органом прийнято 23.12.2020, а звернення з даним позовом відбулось 30.12.2020, тобто з пропуском строку у 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту.

За таких обставин, посилання позивача на те, що до спірних правовідносин слід застосувати тримісячний строк звернення до суду, передбачений абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, є необґрунтованим.

Щодо зупинення видаткових операцій.

Арешт коштів на рахунку платника податків, відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Отже, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

До того ж, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках. Тому, зупинити видаткові операції з підстав, передбачених Податковим кодексом України, можна не інакше, як шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках платника податків.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 803/3853/15.

Податковим кодексом України передбачена можливість застосування такого заходу податкового примусу, як зупинення видаткових операцій, а саме: контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків (пп.20.1.32. п.20.1. ст.20); контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов`язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (абз.2, 3 п.89.4. ст.89); контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (абз. 2, 3 п. 91.4. ст.91).

Крім того, відповідно до п.п.94.1, 94.2.8 ПК України, - адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, в тому числі, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Натомість, звертаючись до суду з позовом у даній справі, податковий орган не зазначив в позовній заяві, а також апеляційній скарзі мотивів чи обґрунтувань про наявність підстав для звернення до суду з вимогою зупинення видаткових операцій, а лише зазначив норми права, які регулюють застосування такого виняткового заходу.

Слід також вказати, що контролюючий орган у позовній заяві не конкретизував у яких саме банках, на яких рахунках та у межах якої суми він просить зупинити видаткові операції платника податків, що позбавляє суд застосувати відповідні заходи до ТОВ «Атаман і К».

За таких обставин справи, аргументи скаржника не є спроможними та судом апеляційної інстанції не приймаються.

За такого правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що відсутні підстави для втручання в нього.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Ураховуючи, що дана справа правомірно була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), після її перегляду в апеляційному порядку, відсутні підстави для касаційного оскарження.

Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та зупинення видаткових операцій платника податків залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доповідач - суддя І. О. Турецька

суддя Л. В. Стас

суддя Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 28.10.2021 року.