РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2021 року м. Рівне№460/14048/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Рищук В.В.,

відповідача: представник Коженов С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору у ВП №50545444 від 14.09.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконанні Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебував виконавчий лист Рівненського міського суду Рівненської області у справі №569/7796/14-ц від 05.06.2015 про стягнення на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості в розмірі 619622,66 грн та 3654 грн судових витрат (ВП №50545444). 14.09.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому, керуючись ст.3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 62327,66 грн (ВП №50545444). Вказує про те, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% від суми, яка визначена у виконавчому листі №569/7796/14-ц від 05.06.2015. Звертає увагу на те, що визначаючи суму виконавчого збору, державний виконавець застосував Закон України "Про виконавче провадження" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII. Вважає, що внесені Законом №2475-VIII зміни до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" погіршили її становище, як боржника. Крім того, вказує, що виконавчою службою фактично не стягнуто з неї коштів за виконавчим листом, а тому у відповідача відсутні правові підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 62327,66 грн. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 19.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, поновлено пропущений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами, встановленими статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні о 14:00 год. 27.10.2021.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позову, вказав, що у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебувало виконавче провадження № 50545444 із виконання виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості по кредитному договору № 317Д від 13.09.2007 в сумі 619622,66 грн та судових витрат в сумі 3654 грн. 14.09.2021 стягувачем подано заяву про повернення виконавчого документа. На підставі поданої заяви, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження», державним виконавцем 14.09.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначив, що відповідно до ч.3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Наголосив, що державний виконавець не міг застосувати положення статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, який на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору був нечинним. Вважає, що в спірних правовідносинах державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законом, а відтак підстави для скасування оскарженої постанови відсутні.

У судовому засіданні 27.10.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Також повідомив, що виконавчий документ було добровільно виконано боржником відповідно до положень Закону України "Про іпотеку" шляхом реалізації нерухомого майна, яким було забезпечено виконання умов кредитного договору, і такі дії не були пов`язані з проведенням виконавчих дій.

Представник відповідача просив відмовити в позові повністю з мотивів, наведених у відзиві. Зазначив, що в межах виконавчого провадження було винесено постанову про звернення стягнення на пенсію боржника, звернення стягнення на кошти боржника, звернення стягнення на майно боржника, що в силу положень статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" є заходами примусового виконання рішень.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

22.03.2016 відділом ДВС у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) відкрито виконавче провадження №50545444, боржником в якому є ОСОБА_1 , стягувачем ПАТ "Укрсоцбанк". Вказані обставини підтверджуються результатом пошуку виконавчих провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с.9,24).

14.09.2021 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Коженовим С.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50545444 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.5-6).

Як ствердив представник відповідача в судовому засіданні, виконавчий документ було повернуто стягувачу за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (а.с.39), до якого перейшли права стягувача у виконавчому провадженні.

Також суд встановив, що старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Коженовим С.С. винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 14.09.2021 ВП №50545444, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір в сумі 62327,66 грн (а.с.7-8).

Вважаючи постанову від 14.09.2021 про стягнення виконавчого збору (ВП №50545444) протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), який був чинним на момент відкриття виконавчого провадження, було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 Закону №606-XIV було передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 11 Закону №606-XIV було встановлено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1). Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (ч.2).

З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Заходами примусового виконання рішень згідно зі ст.10 Закону №1404-VIII є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У частині 1 статті 18 Закону №1404-VІІІ закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що у виконавчому провадженні № 50545444 державним виконавцем вживалися заходи щодо виявлення майна та коштів боржника, а також були винесені постанови: про арешт коштів боржника від 21.10.2020 (а.с.34), про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 05.11.2020 (а.с.38), про арешт майна боржника від 15.06.2015 (а.с.32).

Суд зазначає, що надані відповідачем матеріали виконавчого провадження не містять жодних документально підтверджених відомостей про те, що вчинені державним виконавцем виконавчі дії призвели до повного чи часткового виконання виконавчого документа.

Частинами 1, 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній до 28.08.2018, передбачалося, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII (далі - Закон №2475-VIII) внесені зміни до ст.27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28.08.2018, за змістом ч.1, 2 якої виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами ч.5 ст.37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Згідно з ч.3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.4 ст.42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Із аналізу норм Закону №1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28.08.2018, слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення із боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Законом №2475-VIII внесені зміни до ст.27 Закону №1404-VІІІ, які набрали чинності з 28.08.2018, і виходячи із цих змін виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача та знаходження на примусовому виконанні виконавчого документа, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: у період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.02.1999 в справі №1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відтак, приписи ст.27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами ст. 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, чинній після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Таким чином, внесені Законом №2475-VIII до ст.27 Закону №1404-VІІІ зміни погіршують становище боржника.

Висновки аналогічного характеру викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2020 в справі №640/685/19, від 29.07.2020 в справі №1340/5050/18, від 12.08.2020 в справі №1340/5053/18, від 15.10.2020 в справі №280/5959/19, від 28.10.2020 в справі №400/878/20, від 21.01.2021 в справі №640/3430/19, від 28.01.2021 в справі №420/769/19, від 20.05.2021 в справі №640/32814/20 та від 08.07.2021 в справі №480/5242/19, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України враховуються судом при прийняті даного рішення.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 22.03.2016 Відділом державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) відкрито виконавче провадження №50545444, боржником в якому є ОСОБА_1 .

14.09.2021 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Львів) Коженовим С.С. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50545444 на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.5-6) та про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 62327,66 грн (а.с.7-8).

У сукупності викладених обставин, суд вважає, що оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршене у зв`язку із внесенням Законом №2475-VIII змін до ст.27 Закону №1404-VІІІ, що суперечить ст.58 Конституції України, а також те, що державною виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, то у державного виконавця не було підстав для стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Таким чином, постанова про стягнення виконавчого збору у ВП №50545444 від 14.09.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні документально підтверджені відомості щодо надіслання та вручення позивачу оскарженої постанови, висновок суду при відкритті провадження у справі про поновлення позивачу строку звернення з цим позовом до суду підтверджений в ході судового розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не підтверджено правомірність оспорюваної постанови належними та допустимими доказами, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судовий збір в сумі 908,00 грн. Оригінал квитанції про сплату судового збору від 05.10.2021 №0.0.2290503639.1 знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) ( вул. Замкова, 22А, м.Рівне, 33028, ідентифікаційний код 35007146) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 14.09.2021 (ВП №50545444) про стягнення виконавчого збору в сумі 62327,66 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та проголошений 27 жовтня 2021 року

Суддя Н.О. Дорошенко