Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 570/5213/19

провадження № 61-6467св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року у складі судді Красовського О. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Рівненського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - державний виконавець), заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профкапітал» (далі - ТОВ «ФК «Профкапітал»).

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2011 року у справі № 2-811/11 з нього на користь ПАТ «Західінкомбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 472 855,61 грн, а 01 квітня 2011 року на виконання цього рішення видано виконавчий лист.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 жовтня 2019 року задоволено заяву ТОВ «ФК «Профкапітал» про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувача ТОВ «Західінкомбанк» на правонаступника - ТОВ «ФК «Профкапітал».

14 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50823581 з виконання виконавчого листа

№ 2-811/11, виданого 01 квітня 2011 року.

Вважав зазначену постанову незаконною, оскільки її прийнято після спливу строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Рішення суду набрало законної сили 14 березня 2011 року, а виконавчий документ пред`явлено до виконання 12 квітня 2016 року, тобто після спливу встановленого у статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

У зв`язку з наведеним просив:

- поновити строк для оскарження дій державного виконавця (оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження йому не надсилалася, а про її наявність дізнався лише 29 жовтня 2019 року);

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № 50823581;

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14 квітня 2016 року ВП 50823581 з виконання виконавчого листа № 2-811/11.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні скарги мотивована тим, що:

- при відкритті виконавчого провадження від 14 квітня 2016 року ВП 50823581 з виконання виконавчого листа № 2-811/11 державний виконавець дотримався усіх вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його дій неправомірними;

- оскільки на момент прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 50823581 від 14 квітня 2016 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року з відповідними змінами та доповненнями, рішення щодо відкриття виконавчого провадження приймалося в межах та в порядку, передбаченому цим Законом в означеній редакції, а тому оцінка дій державного виконавця має здійснюватися ретроспективно, тобто в межах вимог тих законодавчих актів, що діяли на час вчинення оскаржуваних дій;

- необґрунтованими є посилання заявника на положення статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час ухвалення рішення суду) про те, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, оскільки згідно з пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV 21 квітня 1999 року (пункт 1 частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 327-IV (327-15 ) від 28 листопада 2002 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. Тобто, зазначений у виконавчому листі трирічний строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, встановлено судом із дотриманням вимог закону;

- на копії виконавчого листа Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2011 року у справі № 2-811/11, який перебуває на примусовому виконанні у Рівненському РВ ДВС ГТУЮ у Рівненській області, наявні відмітки про повернення виконавчого листа стягувачу із зазначенням причин повернення. Останньою відміткою на даному виконавчому листі є відмітка про відмову у відкриті виконавчого провадження від 21 березня 2016 року на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, засвідчена підписом державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління у Рівненській області Вержбіцького Д. В., та скріплена печаткою відділу;

- оскільки строк пред`явлення виконавчого документу відраховується від 21 березня 2016 року, на час відкриття виконавчого провадження, а саме 14 квітня 2016 року, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не був пропущений. З урахуванням положень частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року у державного виконавця існував обов`язок, а не право, відкрити виконавче провадження з метою примусового виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки, відкриваючи виконавче провадження від 14 квітня 2016 року ВП 50823581, державний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання необхідно відраховувати від 21 березня 2016 року, а тому на час відкриття виконавчого провадження 14 квітня 2016 року строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не був пропущений.

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скарги

У квітні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, задовольнити скаргу на неправомірні дії державного виконавця.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що стягувач мав право пред`явити виконавчий документ протягом трьох років з моменту його видачі, оскільки це суперечить положенням Закону України № 2677-VI від 04 листопада 2010 року, яким внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», про те, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року;

- суди необґрунтовано вказали, що мало місце переривання строків пред`явлення виконавчого документа, оскільки виконавчий лист вперше поданий з пропуском строків для його пред`явлення;

- суди при визначенні строку пред`явлення виконавчого документа безпідставно послалися на зміст виконавчого листа, у якому помилково вказано трирічний строк пред`явлення виконавчого документа;

- державний виконавець відкрив виконавче провадження 14 квітня 2016 року поза межами визначеного законом строку пред`явлення виконавчого документа, що було підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Зміст відзивів

У травні 2020 року до Верховного Суду від ТОВ «ФК «Профкапітал» надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими. Представник ТОВ «ФК «Профкапітал» вказує, що державний виконавець правомірно 14 квітня 2016 року відкрив виконавче провадження. Останньою відміткою на виконавчому листі Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2011 року у справі № 2-811/11 є відмітка про відмову у відкриті виконавчого провадження від 21 березня 2016 року на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Пред`явивши повторно 12 квітня 2016 року виконавчий лист до виконання, стягувач не пропустив строк його пред`явлення.

У травні 2020 року до Верховного Суду від Рівненського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Відзив мотивований тим, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущений.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 квітня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує порушення норм матеріального права, зокрема положень статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 04 листопада 2010 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких мотивів.

14 квітня 2016 року державний виконавець відділу ДВС Рівненського РУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 50823581, яка є предметом оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок по застосуванню статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

- заявник оскаржив дії державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 14 квітня 2016 року;

- скарга на дії державного виконавця подана 05 листопада 2019 року, тобто більш, ніж через три роки з моменту винесення оскарженої постанови;

- у скарзі на дії державного виконавця Кириченко В. В. посилався на те, що вказана постанова державного виконавця йому не надсилалася, а про її наявність він дізнався лише 29 жовтня 2019 року.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 по суті, суд першої інстанції усупереч нормам процесуального права не перевірив наявності чи відсутності підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду зі скаргою, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні вимог заявника. Означені порушення залишилися і поза увагою суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права касаційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржені ухвалу та постанову - скасувати з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 05 березня 2020 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук