Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
25 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3686/21
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Луганській області щодо неоформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V) без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру;
- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Луганській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V), із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітню дитину.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що не маючи намір оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм персональних даних, вона особисто та безпосередньо звернулась з заявою до Управління Державної міграційної служби ( У ДМС) України в Луганській області (вх. № Б-12/6/4401-21 від 15 січня 2021 року), якою просила оформити та видати їй паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, та виключно на підставі Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ "Про громадянство України" та постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23 лютого 2007 року № 719-V), тобто без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
Заявою позивач просила: оформити на її ім`я і видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V, із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомості про неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження: серія НОМЕР_1 . Разом із заявою до територіального органу ДМС України позивачем було надано необхідні документи для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (дві фотокартки для оформлення бланку паспорту, копію внутрішнього паспорту громадянина України, копію свідоцтва про народження неповнолітньої дитини позивача.).
В заяві позивач зауважила, що згідно з частиною другою статті 6, частиною другою статті 19 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В заяві позивачем також зазначалось таке.
Оформлення на своє ім`я паспорта громадянина України для виїзду за кордон із застосуванням безконтактного електронного носія персональних даних є правом, а не зобов`язанням, та форма паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних є діючою. Оскільки Закон України від 20 листопада 2012 року № 5492-VІ "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" суперечить Конституції України, статті 8 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, що підтверджено у тому числі і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) - він не підлягає застосуванню. Обробка персональних даних з метою надання адміністративних послуг відбувається на підставі частини п`ятої статті 6 та пункту 2 статті 11 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297- VІ "Про захист персональних даних". Відповідно згода на обробку персональних даних суб`єктів звернення при отриманні адміністративних послуг законодавством України не вимагається, оскільки їх обробка необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків у сфері надання адміністративних послуг і відбувається в рамках дозволу, наданого володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень. Форма паспорта громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія передбачена чинним законодавством (постанова Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII).
Проте, залишивши поза увагою правову позицію Верховного Суду, викладену у мотивувальній частині судового рішення за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) відносно того, що Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" суперечить Конституції України, статті 8 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод, а тому не підлягає застосуванню, незважаючи на право позивача, гарантоване Конституцією України волевиявлення та не враховуючи законність вимог - і тим самим ігноруючи зазначені вище норми законодавства України, на вищезазначену заяву суб`єктом владних повноважень, яким є територіальний орган ДМС України, а саме, Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області позивачу у задоволенні її заяви було відмовлено.
Позивач не погоджується з наданою відмовою та просить позовні вимоги задовольнити.
Управління Державної міграційної служби України в Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 08 вересня 2021 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 30031/2021 подало відзив на позовну заяву від 03 вересня 2021 року за № 4401.8-11670/44.1-21, в якому у задоволенні позову просить відмовити повністю (арк. спр. 51-62).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що по-перше, звертаючись до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області з заявою у довільній формі від 15 січня 2021 року (вх. № Б-12/6/4401-21 від 15 січня 2021 року) щодо можливості оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомостей про неповнолітню дитину позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернулася до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян» та просила «надати зразок формуляра (заяви), заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриття провадження з надання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон - без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру...», що підтверджує, що позивач з питання оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до відповідача не зверталась та необхідних документів не надавала.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001) затверджено Порядок оформлення, видачі, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок № 152).
Відповідно пункту 4 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон оформлюється особам, які не досягли 16-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 16-річного віку, - на десять років.
Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон видається з моменту народження дитини. Внесення відомостей про неповнолітніх дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон їх батьків законодавством не передбачено. Позивач ОСОБА_1 має право оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон своїй неповнолітній доньці - ОСОБА_2 строком на 4 роки. З даного питання позивач до відповідача не зверталась.
По-друге, відповідач зазначив, що відповідно до Закону України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» внесено зміни до Закону України від 20 листопада 2012 року № 5492-VІ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, шо підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VІ), які набрали чинності з 01 жовтня 2016 року.
Згідно з вимогами частин першої-четвертої, сьомої статті 22 Закону України № 5492-VІ паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі: 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою).
Відповідно до частини другої статті 15 та частини другої статті 22 Закону № 5492-VІ Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07 травня 2014 року № 152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Частиною четвертою цієї постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 р. припиняється: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.
З огляду на викладене, відповідно до норм чинного законодавства з 20 грудня 2016 року органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою.
Відповідно до пункту 12 частини першої, частин третьої, сьомої статті 7 Закону № 5492- статті VІ до Реєстру вноситься, визначена частиною першою цієї статті, інформація про особу, а саме: відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення, зокрема: паспорта громадянина України для виїзду за кордон). Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України. Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється. Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб`єктів, передбачених пунктами 1, 2, 4-7 частини першої статті 2 цього Закону. Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку.
При цьому, відповідно до статті 8 Закону № 5492-VI внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону.
Таким чином паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до частини четвертої статті 22 Закону № 5492-VI виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
Враховуючи вищевикладене, прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, з 20 грудня 2016 року припинено, відповідно, в УДМС у Луганській області відсутні правові підстави для оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
Більш того, нормами чинного законодавства України визначено та затверджено один єдиний зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, іншого бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон чинним законодавством України не визначено, фізично не існує, відповідно, оформити позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон за неіснуючим бланком є неможливим.
По-третє, відповідач зазначив, що оформлення і видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон (незалежно від того, чи містить він, чи не містить безконтактний електронний носій) здійснюється за зверненням особи, тому не може розцінюватись як втручання в приватне, особисте життя, тим паче у сімейне життя, це вид адміністративної послуги, яка передбачена Законами України та надається заявнику за його бажанням на підставі відповідної заяви.
По-четверте, відповідач зазначив, що зазначена справа не є типовою до зразкової справи № 806/3265/17.
По-п`яте, на думку відповідача, у позовній заяві позивач помилково та безпідставно зазначає, що «Національне законодавство України дозволяє отримати паспорт для виїзду за кордон без електронного носія, згідно з Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим Постановою Верховної Ради від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, також Постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V».
Відповідач звертає увагу суду на те, що постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (внутрішній паспорт), яке не має жодного відношення до позивача у даній справі.
Пунктом 7 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V, на яке посилається позивач, визначено, що зразок паспорта (858-2007-П, 858а-2007-п) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 682 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» визнано, що з 01 квітня 2015 року втратив чинність зразок паспорта громадянина України для виїзду за кордон (технічний опис), що був передбачений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 858а «Про затвердження технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», на який посилається позивач.
Також Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 682 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено Зразок бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152» затверджено Зразок бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, та визначено, що з 20 грудня 2016 року припинено прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою.
Таким чином, на теперішній час відповідно до норм чинного законодавства України з 20 грудня 2016 року територіальні органи та підрозділи Державної міграційної служби України здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено вказаною постановою, відповідно у відповідача відсутні законні підстави та фізична можливість для оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія (його не існує).
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Користуючись правом на подання заяв по суті справи, позивачем подана відповідь на відзив від 13 вересня 2021 року б/н (арк. спр. 77-87). Відповідач правом на подання заперечень не скористався.
Ухвалою від 19 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 34-35).
Ухвалою від 26 серпня 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 44-46).
Ухвалою від 25 жовтня 2021 року заяву про доповнення до відповіді на відзив у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу без розгляду (арк. спр. 106-107).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) 15 січня 2021 року звернулась до відповідача із заявою, зареєстрованою за № Б-12/6/4401-21, в якій, зокрема, просила оформити на її ім`я і видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V, із зазначенням особливої відмітки в паспорті, зокрема, відомості про неповнолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження: серія НОМЕР_3 (арк. спр. 29, 64-66 зв.).
Листом Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20 січня 2021 року № Б-12/6/4401-21/4401.3/37-21 позивача повідомлено про те, що відповідно до норм чинного законодавства України з 20 грудня 2016 року органи та підрозділи Державної міграційної служби здійснюють прийом документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордом лише з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152. Також позивача повідомлено про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон видається з моменту народження дитини. Внесення відомостей про неповнолітніх дітей до паспорту громадянина України для виїзду за кордон їх батьків законодавством не передбачено (арк. спр. 30-31, 67-68).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360 затверджено Положення про Державну міграційну службу України (далі - Положення).
Згідно з пунктами 1, 2 Положення Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 24 Конституції України визначає, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.
Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 4 Закону № 5492-VI).
Порядок здійснення ідентифікації та верифікації встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 4 № 5492-VI).
За приписами абзацу першого частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 22 Закону № 5492-VI).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних.
До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа;15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою) (частина сьома статті 22 Закону № 5492-VI).
У паспорті громадянина України для виїзду за кордон за письмовим клопотанням заявника, а стосовно осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, - їхніх батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших представників може бути зазначена також додаткова змінна інформація, передбачена цим Законом (частина восьма статті 22 Закону № 5492-VI).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон»:
Затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що додається (пункт 1);
Установлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений та/або виданий на підставі документів, поданих до 1 січня 2015 р., є чинним протягом строку, на який його було видано (пункт 2);
Запроваджено з 1 січня 2015 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (пункт 3);
Установлено, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано (пункт 4).
Згідно з абзацом другим пункту 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 1001) (далі - Порядок № 152), паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.
За приписами пунктів 12-14 Порядку № 152 внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС (далі - відомчі інформаційні системи).
Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.
До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім`я та по батькові (далі - ім`я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку); 10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 15) дата заповнення заяви-анкети.
Відповідно до пункту 35 Порядку № 152 заявник для оформлення паспорта для виїзду за кордон в Україні подає такі документи: 1) паспорт громадянина України (для особи, яка досягла 14-річного віку та проживає в Україні); 2) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави, - у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 14-річного віку. Якщо батьки або один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, також подається довідка про реєстрацію особи громадянином України (у разі оформлення вперше паспорта для виїзду за кордон із застосуванням засобів Реєстру); 3) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, - у разі подання документів законним представником, крім випадків, коли законним представником є один із батьків; 4) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати; 5) у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон особі, яка не досягла 12-річного віку, або особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я та яка потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - може бути подано одну кольорову фотокартку розміром 10-15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування. Фотокартка повинна відповідати вимогам Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта під час приймання документів від заявника перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35 і 52 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства. У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа, уповноважений суб`єкт інформують заявника про відмову в прийнятті документів із повідомленням підстав такої відмови. За бажанням заявника відмова надається в письмовому вигляді. Якщо під час прийому документів заявник надав документ, що посвідчує особу та підтверджує належність до громадянства України, який, за даними відомчої інформаційної системи, визнано недійсним відповідно до підпунктів 5-8 пункту 89 цього Порядку, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта здійснює його вилучення відповідно до пункту 88 цього Порядку (пункт 24 Порядку № 152).
Згідно з пунктами 25, 26 Порядку № 152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. У разі виявлення помилок у заяві-анкеті працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб`єкта вносить до неї відповідні виправлення.
За змістом пунктів 82, 83 Порядку № 152 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, закордонна дипломатична установа має право відмовити заявнику в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) стосовно видачі паспорта для виїзду за кордон звернулася особа, яка не досягла 16-річного віку, або її законні представники/уповноважена особа, які не мають документального підтвердження повноважень на отримання паспорта для виїзду за кордон; 3) особа вже отримала два паспорти для виїзду за кордон, які є дійсними на день звернення (крім випадків, передбачених пунктом 22 цього Порядку); 4) заявник подав не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта для виїзду за кордон; 5) дані, отримані з відомчих інформаційних систем, баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову в оформленні або видачі паспорта для виїзду за кордон, яке доводиться до відома заявника в порядку і строки, встановлені законодавством, зазначаються підстави відмови.
Аналіз наведених правових норм в їх сукупності дає підстави для висновку, що видачі особі паспорта громадянина України для виїзду за кордон передує її звернення до відповідного органу/підрозділу ДМС України чи уповноваженого суб`єкта із визначеними пунктом 35 Порядку № 152 документами, формування заяви-анкети та її розгляд за передбаченою Порядком процедурою.
Подання заяви довільної форми з документами щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Порядком № 152 не передбачено.
За встановленою процедурою відповідний орган/підрозділ ДМС України чи уповноважений суб`єкт саме за результатом перевірки поданих громадянином документів або перевірки відповідної інформації приймає рішення про відмову в прийнятті документів, про оформлення паспорта для виїзду за кордон або про відмову в його оформленні.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з заявою-анкетою встановленого зразка та необхідними документами у встановленому законодавством порядку до територіальних органів УДМС не зверталась, отже, законодавчо встановлена процедура подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивачем не дотримана.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що у зв`язку зі зверненнями позивача із заявою довільної форми про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, останній надано відповідь за Законом України «Про звернення громадян». Окрім того, за положенням частини другої статті 22 Закону № 5492-VI мати паспорт громадянина України для виїзду за кордон є правом, а не обов`язком громадян України. І таке право може бути реалізовано не на власний розсуд особи, а у законодавчо встановлений спосіб з дотриманням певного порядку.
Щодо застосування норм Закону № 5492-VI, який за твердженням позивача з посиланням на рішення Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, не відповідає Конституції України, слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 150 Конституції України вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України належить виключно до компетенції Конституційного Суду України.
Закон № 5492-VI у встановленому порядку неконституційним не визнаний, є чинним, а тому згідно з положеннями статті 68 Конституції України є обов`язковим для виконання. Діючих альтернативних нормативних актів, які б врегульовували по іншому порядок видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, немає.
Отже, оскільки у інший спосіб оформлення закордонного паспорту громадянину України не передбачено, у відповідача були відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 без застосування безконтактного електронного носія персональних даних на підставі поданої нею заяви довільної форми.
Подання позивачем заяви невстановленої форми без сплати адміністративного збору не давало підстав для прийняття відповідачем жодного з рішень, передбачених Порядком № 152.
Суд зазначає, що отриманий позивачем лист від 20 січня 2021 року № Б-12/6/4401-21/4401.3/37-21 з роз`ясненням не є рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а є лише листом-відповіддю на заяву і містить посилання на діюче законодавство України, яке передбачає оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі книжечки, «права частина форзацу» якої містить безконтактний електронний носій.
Виходячи з вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність правових підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія з внесенням інформації про неповнолітню дитину позивача, суд дійшов висновку, що в оскаржуваних діях відповідача відсутні ознаки протиправності.
До того ж, відповідачем не створено перешкод позивачу в реалізації права на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, натомість надавалися повні та всебічні роз`яснення щодо порядку та процедури оформлення паспорту.
Щодо посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, суд їх не застосовує, оскільки воно стосуються інших правовідносин -оформлення та видачі паспорта громадянина України, а не паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив, зокрема, в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 816/1423/18 та постанові від 24 червня 2021 року у справі № 0240/3048/18-а.
Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом в постанові від 19 травня 2021 року у справі № 200/12324/20-а.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, якими вона обґрунтувала свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами.
В свою чергу відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства правомірність своїх дій та необґрунтованість позовних вимог позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, відповідач у межах спірних правовідносин діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить залишити без задоволення.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (ідентифікаційний код 37851432, місцезнаходження: вул. Партизанська, буд. 12, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.І. Чернявська
