КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1938/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

представник: адвокат Надєєва О.О.

відповідач: Голованівська районна державна адміністрація Кіровоградської області (26500, Кіровоградська область, смт. Голованівськ, вул. Соборна, 48, код ЄДРПОУ 04055044)

представник: Ковтонюк О.В.

про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , через представника Надєєву О.О. , звернувся до суду з позовом до Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області (надалі - Голованівська РДА) про визнання протиправним та скасування розпоряджень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 07.04.2015 року працював на посаді першого заступника голови Голованівської РДА. Однак, розпорядженнями голови Голованівської РДА №128-к від 02.03.2021 року та №133-к від 22.03.2021 року його було звільнено з цієї посади на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки всупереч вимогам частини 2 статті 40 КЗпП України йому не було запропоновано іншу посаду, зокрема посаду заступника голови Голованівської РДА, яка була вільна на дату попередження позивача про наступне вивільнення. Також представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 звільнено без попередньої на це згоди профспілкової організації, що суперечить статті 43 КЗпП України, а всупереч вимогам частини 2 статті 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" позивача звільнено з посади без погодження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації. З цих підстав представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голованівської РДА "Про звільнення ОСОБА_1 " №128-к від 02.03.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Голованівської райдержадміністрації "Про внесення змін до розпорядження голови Голованівської РДА від 02 березня 2021 року №128-к "Про звільнення ОСОБА_1 " №133-к від 22.03.2021 року;

- поновити позивача на посаді першого заступника голови Голованівської РДА з 23.03.21 року;

- стягнути з Голованівської РДА на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2021 року по дату прийняття рішення судом у даній справі, із розрахунку 1 048,88 грн. за один робочий день, без урахування обов`язкових податків та зборів.

Також представник позивача просила допустити негайне виконання судового рішення та зобов`язати відповідача подати звіт про його виконання.

Ухвалою судді від 26.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" до Голованівської РДА приєдналися Благовіщенська, Вільшанська, Гайворонська та Новоархангельська РДА, а Голованівська РДА стала їх правонаступником. Розпорядженням голови Голованівської РДА №1-р від 05.01.2021 року затверджено структуру апарату Голованівської РДА, з якої виключено посаду першого заступника голови Голованівської РДА. У зв`язку з цим ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40, статті 49-2 КЗпП України 06.01.2021 року повідомлено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади першого заступника голови Голованівської РДА, яку він займав. На момент вручення цього попередження вакантні посади були відсутні, оскільки згідно із штатною чисельністю працівників апарату Голованівської РДА, затвердженою розпорядженням голови Голованівської РДА №1-р від 05.01.2021 року, посади усіх працівників, крім посади голови та заступника голови райдержадміністрації, відносяться до категорій посад державної служби, а позивач не міг бути переведений на посаду державної служби, зайняття якої передбачає проходження конкурсу. Також позивачу не могла бути запропонована посада заступника голови Голованівської РДА, оскільки така посада раніше була запропонована колишньому заступнику голови Гайворонської РДА ОСОБА_3 , який надав свою згоду на переведення на цю посаду. Крім того, на засіданні профспілкового комітету Голованівської РДА, яке відбулося 15.01.2021 року, позивачу було запропоновано при наявності вакантних посад державної служби, які б відповідали його кваліфікаційному рівню, пройти добір на заміщення вакантної посади тимчасово на період карантину. Проте позивач не подавав заяв на заміщення вакантних посад державних службовців. Відповідач заперечує доводи позивача про порушення процедури звільнення, та зазначає, що профспілковим комітетом Голованівської РДА 15.01.2021 року надано згоду на звільнення позивача з посади (протокол №1 від 15.01.2021 року), а Кіровоградська обласна державна адміністрація листом №01-18/241/01 від 15.02.2021 року погодила його звільнення. Доводячи законність оскаржуваних розпоряджень та дотримання процедури звільнення, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подала відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки попри обов`язок працевлаштувати позивача, посада якого скорочувалася, він запропонував вакантну посаду заступника голови Голованівської РДА ОСОБА_3 в порядку переведення його з посади заступника голови Гайворонської РДА. Натомість позивачу не було запропоновано жодних посад, а профспілковий комітет не має таких повноважень. Стверджує, що позивач не був присутнім на засіданні профспілкового комітету, про його проведення не повідомлявся, до участі у ньому не запрошувався, про існування протоколу №1 від 15.01.2021 року не знав. Як вбачається зі змісту цього протоколу, на засіданні розглядався лист райдержадміністрації від 06.01.2021 року про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату Голованівської РДА, а не обґрунтоване подання про розірвання трудового договору з позивачем, як того вимагає частина 2 статті 43 КЗпП України. Крім того, протокол №1 засідання профспілкового комітету датований 15.01.2021 року, а спірне розпорядження прийняте 22.03.2021 року, тобто з порушенням строку, передбаченого статтею 43 КЗпП України. Також наполягає на тому, що лист Кіровоградської обласної державної адміністрації №01-18/241/01 від 15.02.2021 року адресований ОСОБА_4 як голові комісії з реорганізації районних державних адміністрацій в Голованівському районі, а тому не може вважатися погодженням на звільнення позивача, яке мав отримати голова Голованівської РДА.

Представник відповідача подав заперечення, у якому вказав, що при реорганізації Гайворонської РДА ОСОБА_3 як заступник голови цієї райдержадміністрації мав право на призначення на посаду заступника голови Голованівської РДА в порядку переведення з Гайворонської РДА, при цьому були враховані рівень його кваліфікації та продуктивність правці, а також стаж роботи. ОСОБА_1 пропонувалися вакантні посади у новій структурі Голованівської РДА на засіданні профкому 15.01.2021 року головним спеціалістом відділу з питань правової роботи, запобігання і виявлення корупції, управління персоналом апарату Голованівської РДА ОСОБА_6 , яка є членом профкому та до посадових обов`язків якої входить ведення кадрової роботи у Голованівській РДА. Позивачем заяви і повідомлення зайняти будь-яку з вакантних посад у новоствореній структурі апарату Голованівської РДА, у тому числі посаду заступника Голованівської РДА, не подавалися. Також вказує, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, оскільки про своє звільнення він дізнався у день видання розпорядження №128-к від 02.03.2021 року, а трудову книжку отримав 09.03.2021 року. Тому просить позов залишити без розгляду у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Ухвалою від 17.06.2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з квітня 2015 року працював на посаді першого заступника голови Голованівської районної державної адміністрації, на яку був призначений розпорядженням голови Голованівської РДА №55-к від 06.04.2015 року. (а.с. 13 - 19)

Підпунктом 11 пункту 1 Постанови Верховної Ради України №807-IX від 17.07.2020 року "Про утворення та ліквідацію районів" постановлено утворити у Кіровоградській області, зокрема, Голованівський район (з адміністративним центром у селищі міського типу Голованівськ) у складі територій Благовіщенської міської, Вільшанської селищної, Гайворонської міської, Голованівської селищної, Заваллівської селищної, Надлацької сільської, Новоархангельської селищної, Перегонівської сільської, Підвисоцької сільської, Побузької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а підпунктом 11 пункту 3 цієї постанови постановлено ліквідувати у Кіровоградській області зокрема Благовіщенський, Вільшанський, Гайворонський, Голованівський та Новоархангельський райони.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 16.12.2020 року №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій", пунктом 1 якого вирішено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1. Цим додатком передбачено, зокрема, що у Кіровоградській області до Голованівської райдержадміністрації приєднуються райдержадміністрації ліквідованих районів, а саме Благовіщенська, Вільшанська, Гайворонська та Новоархангельська райдержадміністрації.

Пунктом 3 цього Розпорядження установлено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів.

Пунктом 5 цього Розпорядження постановлено головам комісій з реорганізації районних державних адміністрацій забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з утворенням та реорганізацією районних державних адміністрацій внаслідок утворення та ліквідації районів, зокрема виконання планів вивільнення працівників районних державних адміністрацій, що припиняються; забезпечити виконання повноважень з управління справами районних державних адміністрацій ліквідованих районів, що реорганізуються шляхом приєднання до районних державних адміністрацій утворених районів, а також підготовку та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, відповідних рішень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 року №1345 "Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 р. №91" внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №91 "Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій", яким установлена гранична чисельність працівників обласних та районних державних адміністрацій.

Пунктом 2 цієї постанови постановлено головам обласних державних адміністрацій забезпечити організацію здійснення заходів:

- у тижневий строк - щодо попередження про можливе наступне звільнення працівників районних державних адміністрацій, які реорганізуються;

- у місячний строк з дати попередження - щодо проведення вивільнення державних службовців районних державних адміністрацій, які реорганізуються, відповідно до вимог законодавства про державну службу;

- у двомісячний строк з дати попередження - щодо проведення вивільнення працівників районних державних адміністрацій, які реорганізуються, відповідно до вимог законодавства про працю.

Розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації №913-р від 31.12.2020 року "Про реорганізацію районних державних адміністрацій в Голованівському районі" припинено юридичні особи публічного права - Благовіщенську РДА, Вільшанську РДА, Гайворонську РДА, Новоархангельську РДА - у зв`язку з реорганізацією шляхом приєднання до Голованівської РДА. Визначено Голованівську РДА правонаступником вищевказаних райдержадміністрацій. Утворено комісію з реорганізації районних державних адміністрацій в Голованівському районі, головою якої призначено голову Голованівської РДА ОСОБА_4 (а.с. 153 - 155)

Також головою Кіровоградської обласної державної адміністрації прийнято розпорядження №920-р від 31.12.2020 року "Про установлення граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій", яким установлено зокрема, що гранична чисельність працівників Голованівської райдержадміністрації, у тому числі апарату, з 01.01.2021 року складає 125 осіб. Головам районної державних адміністрацій затвердити граничну чисельність працівників структурних підрозділів районних державних адміністрацій у межах граничної чисельності, затвердженої цим розпорядженням. (а.с. 57)

У зв`язку з цим розпорядженням голови Голованівської РДА №2-р від 05.01.2021 року "Про затвердження структури та штатної чисельності працівників структурних підрозділів Голованівської районної державної адміністрації" з 05.01.2021 року затверджено структуру Голованівської РДА та штатну чисельність працівників Голованівської РДА.

Крім того, розпорядженням голови Голованівської РДА №1-р від 05.01.2021 року "Про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату Голованівської районної державної адміністрації" з 05.01.2021 року затверджено структуру апарату Голованівської райдержадміністрації та штатну чисельність працівників апарату Голованівської райдержадміністрації, якими посада першого заступника голови Голованівської райдержадміністрації не була передбачена. (а.с. 58 - 59)

Пунктом 6 розпорядження голови Голованівської РДА №8-р від 06.01.2021 року "Про упорядкування структури апарату Голованівської районної державної адміністрації" виключено із штатного розпису апарату районної державної адміністрацію зокрема посаду першого заступника голови районної державної адміністрації. А пунктом 11 цього ж розпорядження вирішено попередити ОСОБА_1 про вивільнення у зв`язку зі змінами в штатному розписі апарату районної державної адміністрації згідно зі статтею 49-2 КЗпП України. (а.с. 60 - 62)

Того ж дня 06.01.2021 року ОСОБА_1 вручено попередження голови Голованівської РДА про наступне вивільнення, яким його повідомлено про майбутнє скорочення посади першого заступника голови Голованівської РДА по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження та про те, що у зв`язку з відсутністю вакантної посади з ним буде припинено трудовий договір на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. (а.с. 12)

Профспілковий комітет Голованівської РДА, розглянувши на засіданні 15.01.2021 року лист райдержадміністрації від 06.01.2021 року №01-39/1/1 про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату Голованівської РДА, надав згоду на вивільнення у зв`язку зі скороченням посади першого заступника голови Голованівської РДА ОСОБА_1 , про що складено протокол №1 від 15.01.2021 року. (а.с. 64 - 66)

Голова Кіровоградської обласної державної адміністрації листом №01-18/241/01 від 15.02.2021 року погодив звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Голованівської РДА. (а.с. 67, 152)

На підставі цього листа голова Голованівської РДА видав розпорядження №128-к від 02.03.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким у зв`язку з реорганізацією Голованівської районної державної адміністрації відповідно до розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації №1-р від 05.01.2021 року "Про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату Голованівської районної державної адміністрації" ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника голови Голованівської РДА 09.03.2021 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. (а.с. 69)

Позивач у період з 05.03.2021 року по 19.03.2021 року перебував на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серії АЛГ №049676. (а.с. 106)

У зв`язку з цим головою Голованівської РДА видано розпорядження №133-к від 22.03.2021 року "Про внесення змін до розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації від 02 березня 2021 року №128-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю першого заступника голови Голованівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 з 5 по 19 березня 2021 року, внесено зміни в пункти 1 та 2 розпорядження голови Голованівської РДА "Про звільнення ОСОБА_1 " №128-к від 02.03.2021 року та викладено їх в новій редакції, зокрема:

"1. Звільнити ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Голованівської райдержадміністрації 22 березня 2021 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України…". (а.с. 11)

Не погодившись зі своїм звільненням, позивач 21.04.2021 року звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з цим позовом) передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Суд зазначає, що спірні розпорядження голови Голованівської РДА №128-к від 02.03.2021 року, №133-к від 22.03.2021 року у розумінні КАС України є рішеннями суб`єкта владних повноважень (індивідуальними актами). Водночас у розумінні КЗпП України ці розпорядження є наказами про звільнення. Розпорядження голови Голованівської РДА №128-к від 02.03.2021 року зі змінами, внесеними розпорядженням №133-к від 22.03.2021 року, стали підставою для припинення трудових відносин з позивачем та звільнення його з роботи, останнім днем якої став день 22.03.2021 року, про що у його трудову книжку внесено відповідні записи. (а.с. 19)

Тому суд вважає, що позивач, отримавши 22.03.2021 року копію розпорядження №133-к від 22.03.2021 року, яким остаточно оформлено його звільнення з роботи, вчасно звернувся до суду з позовом про визнання звільнення незаконним та про поновлення на роботі, подавши цей позов 21.04.2021 року. Відтак підстави для залишення позову без розгляду, на чому наполягав відповідач, відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон України "Про місцеві державні адміністрації".

Статтею 1 цього Закону передбачено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно зі статтею 4, частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації є юридичними особами.

Склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.

У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних місцевих державних адміністрацій, а також з урахуванням вимог статті 18 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", їх голови визначають структуру місцевих державних адміністрацій.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону (пункт 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"), затверджують положення та визначають структуру апарату (частина 5 статті 44 Закону).

Стаття 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначає статус заступників голів місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до цієї норми перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.

Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" перші заступники та заступники голови, інші посадові особи місцевих державних адміністрацій здійснюють функції і повноваження відповідно до розподілу обов`язків, визначених головами місцевих державних адміністрацій, і несуть відповідальність за стан справ у дорученій сфері перед головою місцевої державної адміністрації, органами виконавчої влади вищого рівня.

Статтею 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що гранична чисельність, фонд оплати праці працівників і витрати на утримання місцевих державних адміністрацій та їх апаратів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Граничну чисельність, фонд оплати праці працівників структурних підрозділів місцевої державної адміністрації, в межах виділених асигнувань, визначає голова відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно зі статтею 48 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" посадові особи місцевих державних адміністрацій є державними службовцями, їх основні права, обов`язки, відповідальність, умови оплати праці і соціально-побутового забезпечення визначаються Законом України "Про державну службу".

Водночас, пунктом 9-1 частини 2 статті 3 Закону України "Про державну службу" визначено, що дія цього закону не поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про кількість посад заступників голів місцевих державних адміністрацій" від 20.01.2016 року №29, постановлено головам місцевих державних адміністрацій під час вирішення питань, пов`язаних з призначенням на посади їх заступників, виходити з того, що кількість таких посад не може перевищувати трьох одиниць - у районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, включаючи першого заступника голови. Кількість посад заступників голів місцевих державних адміністрацій визначається в межах установленої граничної чисельності, фонду оплати праці працівників та видатків на утримання відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 року №606 "Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій" структура апарату місцевої державної адміністрації та статус його структурних підрозділів визначаються головою обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації з урахуванням вимог частини першої статті 44 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та інших нормативно-правових актів щодо утворення апарату для правового, організаційного, матеріально-технічного забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, проведення кадрової роботи, здійснення документообігу та контролю, розгляду звернень громадян, роботи патронатної служби, забезпечення мобілізаційної роботи, запобігання та виявлення корупції, доступу до публічної інформації, адміністрування (ведення) Державного реєстру виборців тощо.

Відповідно до статті 7-1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" утворення та реорганізація районних державних адміністрацій здійснюються Кабінетом Міністрів України після прийняття Верховною Радою України рішення про утворення та ліквідацію районів з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі здійснення реорганізації районних державних адміністрацій шляхом приєднання повноваження з управління справами таких юридичних осіб, забезпечення підготовки та прийняття районними державними адміністраціями, що припиняються, та їх посадовими особами рішень як суб`єктами владних повноважень з дня прийняття рішення про початок реорганізації здійснює голова районної державної адміністрації, до якої здійснюється приєднання інших юридичних осіб.

Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням Бюджетного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідні районні державні адміністрації, їхні структурні підрозділи, утворені як юридичні особи публічного права, реорганізуються в межах граничної чисельності, умов оплати праці працівників і норм витрат, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року №1321 затверджено Порядок здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються (надалі - Порядок №1321), який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням або реорганізацією райдержадміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, у зв`язку із зміною адміністративно-територіального устрою України.

Дія цього Порядку поширюється на райдержадміністрації, які у зв`язку з прийняттям постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів" підлягають утворенню та/або реорганізації.

Пунктом 4 Порядку №1321 передбачено, що якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України (далі - ліквідований район), включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району.

Згідно з пунктами 7, 10 Порядку №1321 перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації).

Райдержадміністрація, розташована в ліквідованому районі, продовжує здійснювати свої повноваження до моменту виникнення відповідного правонаступництва, передбаченого пунктами 7 і 8 цього Порядку.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1321 голова облдержадміністрації утворює комісії з реорганізації та затверджує їх персональний склад, а також затверджує плани вивільнення працівників райдержадміністрацій, що припиняються, за поданням голови відповідної комісії з реорганізації.

Комісія з реорганізації, серед іншого, забезпечує організацію заходів, пов`язаних із звільненням та переведенням працівників райдержадміністрацій, що припиняються.

Суд зазначає, що Закон України "Про місцеві державні адміністрації" не установлює порядку та процедури звільнення заступників голів місцевих державних адміністрацій з підстав, які не пов`язані з обставинами, передбаченими частиною 3 статті 10 цього Закону, зокрема у зв`язку з реорганізацією чи у зв`язку зі скороченням чисельності, штату, посад працівників.

З огляду на непоширення на заступників голів місцевих державних адміністрацій дії Закону України "Про державну службу", до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Статтями 1, 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 5-1 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. (стаття 22 КЗпП України)

Згідно з частиною 4 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 4 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У частині 5 статті 40 КЗпП України наголошено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у частині 2 статті 42 КЗпП України, зокрема працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації. (п.3 ч.2 ст.42 КЗпП України)

Статтею 49-2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Так, відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Виходячи з нормативного тлумачення частини 1 статті 40, частин 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Такі висновки відповідають правовим позиціям, сформульованим Верховним Судом України у постановах від 01.04.2015 року у справі №6-40цс15, від 25.05.2016 року у справі №6-3048цс15, від 18.10.2017 року у справі №6-1723цс17 та підтриманим Верховним Судом у постановах від 11.03.2020 року у справі №813/1220/16, від 18.03.2021 року у справі №300/770/19, від 31.05.2021 року у справі №0840/3202/18.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП України). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Суд установив, що позивач до звільнення займав посаду першого заступника голови Голованівської РДА - місцевого органу виконавчої влади, яка здійснювала виконавчу владу на території Голованівського району. Посада позивача входила до структури та штатного розпису структурного підрозділу Голованівської РДА - апарату Голованівської РДА. Позивач був посадовою особою місцевої державної адміністрації, проте на мав статусу державного службовця.

У зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України та пов`язаною з цим реорганізацією районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", Голованівської РДА стала правонаступником Благовіщенської РДА, Вільшанської РДА, Гайворонської РДА, Новоархангельської РДА, які до неї приєдналися. Це призвело до розширення юрисдикції Голованівської РДА на всю територію відповідних новоутворених районів. Одночасно процес приєднання супроводжувався змінами у складі і структурі Голованівської РДА, у чисельності її працівників.

Так, відповідно до структури та штатної чисельності працівників апарату Голованівської РДА, затвердженої розпорядженням голови Голованівської РДА №315-р від 27.11.2019 року, яка діяла у 2020 році та до 01.05.2021 року, штатна чисельність апарату складала 14 штатних одиниць, у тому числі перший заступник голови (1), заступник голови (1). (а.с. 143 - 147)

Згідно з розпорядженням голови Голованівської РДА №1-р від 05.01.2021 року з 05.01.2021 року структура та штатна чисельність апарату склала 24 штатних одиниці, у тому числі заступник голови (1). Посада першого заступника голови відсутня.

Наведене свідчить, що внаслідок зміни структури та штатного розпису Голованівської РДА, зокрема її апарату, чисельність працівників апарату зросла з 14 до 24 посад, проте посада першого заступника голови була скорочена.

Як вбачається з матеріалів справи, про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням штату (посади) позивача попереджено 06.01.2021 року головою Голованівської РДА ОСОБА_4 . При цьому одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням посади позивачу інша робота за відповідною професією чи спеціальністю, як того вимагає частина 2 статті 40, стаття 49-2 КЗпП України, запропонована не була.

Судом установлено, що у структурі та штаті апарату Голованівської РДА, а також її структурних підрозділів на момент попередження позивача про звільнення 06.01.2021 року були вакантні посади, зокрема посади заступника голови Голованівської РДА, а також посади державної служби, що відповідач не заперечує.

Жодна з цих посад позивачу не була запропонована. Доказів невідповідності позивача цим посадам за спеціальністю, кваліфікацією чи досвідом роботи відповідачем суду не надано.

Натомість голова Голованівської РДА ОСОБА_4 , діючи як голова комісії з реорганізації районних державних адміністрацій в Голованівському районі, 05.01.2021 року запропонував посаду заступника голови Голованівської РДА іншій особі - ОСОБА_3 - заступнику голови Гайворонської РДА, яка припинялася шляхом приєднання до Голованівської РДА. (а.с. 156 - 155) Згодом розпорядженням голови Голованівської РДА №132-к від 15.03.2021 року ОСОБА_3 призначено на посаду заступника голови Голованівської РДА 16.03.2021 року в порядку переведення з Гайворонської РДА на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України. (а.с. 89)

Суд вважає, що та обставина, що 05.01.2021 року ОСОБА_3 дав згоду на зайняття цієї посади (а.с. 63), не виключала обов`язок відповідача з 06.01.2021 року запропонувати цю вакантну посаду позивачу, який відповідав кваліфікаційним вимогам до цієї посади, та розглянути можливість залишення позивача на роботі шляхом переведення на цю посаду, з врахуванням його кваліфікації і продуктивності праці.

У матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем будь яких дій станом на момент попередження позивача про звільнення і до видання спірних розпоряджень, спрямованих на з`ясування наявності у позивача переважного прав на залишення на роботі у порівнянні з ОСОБА_3 , як того вимагає стаття 42 КЗпП України, зокрема проведення порівняльного аналізу продуктивності їх праці і кваліфікації.

Доводи відповідача про те, що позивачу не могли бути запропоновані посади державної служби, на які він міг бути призначений лише за результатами конкурсного відбору відповідно до Закону України "Про державну службу", суд відхиляє та зазначає, що у той період діяла норма пункту 8 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-IX, яка передбачала тимчасове, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зупинення дії положень Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу.

Судом установлено, що питання про можливість призначення позивача на вакантні посади державної служби в апараті Голованівської РДА на період дії карантину відповідачем не розглядалося, а такі вакантні посади після оголошення та проведення добору у лютому 2021 року йому не пропонувалися.

Також відповідачем не пропонувалися позивачу вакантні посади в інших структурних підрозділах Голованівської РДА.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 на засіданні профспілкового комітету Голованівської РДА 15.01.2021 року головним спеціалістом відділу з питань правової роботи, запобігання і виявлення корупції, управління персоналом апарату Голованівської РДА ОСОБА_6 були запропоновані вакантні посади у новій структурі Голованівської РДА, про що відмічено у протоколі №1 від 15.01.2021 року, суд відхиляє, оскільки такі обставини належними доказами не підтверджені. До того ж суд зазначає, що ОСОБА_6 не є суб`єктом призначення або керівником державної служби в Голованівській РДА та не має повноважень пропонувати позивачу, посада якого скорочена, інші посади в цьому державному органі в порядку забезпечення його працевлаштування відповідно до частини 2 статті 40, статті 49-2 КЗпП України.

Суд наголошує, що такі пропозиції мали виходити від голови Голованівської РДА як суб`єкта призначення, який одночасно з попередженням про звільнення позивача у зв`язку зі скороченням його посади внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу, повинен був запропонувати позивачу відповідні посади, а також інші вакантні посади, які з`явилися після цього та існували на день звільнення, враховувавши переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Звільнення позивача допускалося лише у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Ці обставини свідчать, що відповідач при звільненні позивача діяв необ`єктивно, упереджено, нерозсудливо, не дотримався порядку звільнення працівників, передбаченого частиною 2 статті 40 та частиною 3 статті 49-2 КЗпП України, що призвело до порушення трудових прав та гарантій позивача.

Судом установлено, що позивач був членом профспілки працівників державних установ Голованівської райдержадміністрації. (а.с. 27)

За змістом частини 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Статтею 43-1 КзПП України передбачені випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу"; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян.

Згідно з частиною 3 статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Оскільки позивач перебував на керівній посаді заступника голови районної державної адміністрації, при цьому не був членом виборного профспілкового органу та на нього не поширювалися додаткові гарантії при звільненні, установлені статтею 252 КЗпП України, тому відповідно до абзацу 8 частини 1 статті 43-1 КЗпП України згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 не потрібна.

Тож суд відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем статті 43 КЗпП України та не вдається в дослідження обставин проведення 15.01.2021 року засідання профспілкового комітету Голованівської РДА та оформлення його результатів.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Спірні розпорядження голови Голованівської РДА №128-к від 02.03.2021 року, №133-к від 22.03.2021 року, якими оформлено припинення трудових відносин з позивачем та звільнення його з роботи, як індивідуальні правові акти не відповідають критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 КАС України, та є протиправними. Відтак спірні розпорядження слід скасувати, а позов у цій частині вимог - задовольнити.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

У ході розгляду справи суд установив, що позивача незаконно звільнено з посади першого заступника голови Голованівської РДА 22.03.2021 року, який був останнім днем його роботи. Відтак, позивача слід поновити на цій посаді з 23.03.2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідачем до суду надано довідку №5 від 19.05.2021 року про заробітну плату позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, а саме за січень та лютий 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 нараховано та виплачено заробітну плату за ці місяці у сумі 20453,18 грн. та 20453,18 грн. відповідно (а.с. 70). Тож виходячи із кількості робочих днів у вказані місяці (19 та 20), середньоденний заробіток позивача складає 1048,88 грн. ((20453,18 грн. + 20453,18 грн.): 39).

Вимушений прогул позивача у період з 23.03.2021 року по 11.10.2021 року складає 140 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 146843,20 грн. (1048,88 грн. х 140 днів). Вказана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цієї суми позивачу.

Кошти втраченого заробітку за час вимушеного прогулу позивача слід стягнути на його користь з відповідача.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 22026,48 грн. (1048,88 грн. х 21 день) слід звернути до негайного виконання.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з`ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №128-к від 02.03.2021 року "Про звільнення ОСОБА_1 ", №133-к від 22.03.2021 року "Про внесення змін до розпорядження голови Голованівської районної державної адміністрації від 02 березня 2021 року №128-к "Про звільнення ОСОБА_1 "

Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області з 23.03.2021 року.

Стягнути з Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2021 року по 11.10.2021 року у розмірі 146 843, 20 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми 22 026, 48 грн. звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повне рішення суду складено 25.10.2021 року.