Справа № 175/679/21

2/310/2304/21

РІШЕННЯ

Іменем України

13 жовтня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області, треті особи - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області, треті особи - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, про розірвання договору про влаштування прийомної дитини на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю, мотивуючи свої вимоги наступним. Розпорядженням голови Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області від 11 грудня 2012 року № 880 «Про створення прийомної сім`ї на базі родини ОСОБА_1 і влаштування та спільне проживання малолітнього ОСОБА_2 » в м. Шахтарську була створена прийомна сім`я ОСОБА_1 та влаштовано дитину-сироту ОСОБА_2 . На підставі зазначеного розпорядження було укладено договір про влаштування прийомної дитини на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю ОСОБА_1 . В зв`язку з проведенням АТО сім`я позивачки разом з прийомною дитиною була вимушена виїхати до смт. Слобожанське (Ювілейне) Дніпровського району Дніпропетровської області, де вони були зареєстровані як переселенці. Передбачені п. 2 вищевказаного договору обов`язки Шахтарської районної державної адміністрації відповідачем не виконуються, що порушує права особи з числа дітей-сиріт ОСОБА_2 . На даний час останній підписав контракт від 30 серпня 2019 року про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді рядового складу. Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області не повноважна припинити договір щодо влаштування ОСОБА_2 , щоб дозволити вивести його з прийомної сім`ї, оскільки Дніпропетровська райдержадміністрація не була стороною договору. Фактично договір при зміні місця проживання прийомної сім`ї ОСОБА_1 розірвано не було, що дає підстави для звернення до суду з вимогою про його розірвання. Просила позовні вимоги задовольнити та ухвалити рішення про розірвання договору від 11 грудня 2012 року № 1, укладеного між Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області та ОСОБА_1 .

Позивачка в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, надала заяву про розгляд справи без її участі у зв`язку з карантинними обмеженнями, позов підтримала в повному обсязі (а.с. 43).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті Бердянського міськрайонного суду.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник органу опіки та піклування в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, будучі повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі в зв`язку з відсутністю фінансування для відряджень працівників служби у справах дітей, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 44).

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно ст. 256-1 СК України прийомна сім`я - сім`я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно зі ст. 256-4 СК України рішення про створення прийомної сім`ї приймається районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчим комітетом міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, на основі типового договору укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім`ї, зобов`язаний контролювати виконання прийомними батьками своїх обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Положення про прийомну сім`ю та типовий договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства» утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, повинні бути передані під опіку чи піклування, на усиновлення або влаштовані на виховання в сім`ї громадян (прийомні сім`ї), в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу на повне державне утримання. Вихованцям таких закладів створюються необхідні умови для їх всебічного і гармонійного розвитку, підготовки до самостійного життя та праці.

Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчально-виховних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передачі дітей на виховання та спільне проживання в прийомні сім`ї або дитячі будинки сімейного типу, а також положення про них затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за умовами виховання і проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім`ях опікунів (піклувальників), усиновителів, у дитячих будинках сімейного типу, в прийомних сім`ях покладається на органи опіки і піклування, центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді або інші спеціально уповноважені органи.

Відповідно ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Держава гарантує матеріальну допомогу на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, у дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім`ях у порядку, встановленому законодавством України.

Постановою КМУ від 26 квітня 2002 року № 565 затверджено Положення про прийомну сім`ю (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення метою утворення прийомної сім`ї є забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім`ї на виховання та спільне проживання. Відповідно п. 6 зазначеного Положення, на підставі рішення про утворення прийомної сім`ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім`ї на виховання та спільне проживання.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Шахтарської державної адміністрації від 11 грудня 2012 року № 880 «Про створення прийомної сім`ї на базі родини ОСОБА_1 і влаштування, виховання та спільне проживання малолітнього ОСОБА_2 » було створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_1 (а.с. 10-11).

У відповідності з договором № 1 про влаштування прийомної дитини на виховання та спільне проживання у сім`ю ОСОБА_1 від 11 грудня 2012 року, укладеним між Шахтарською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 , Шахтарська райдержадміністрація передала, а ОСОБА_1 прийняла з 11 грудня 2012 року на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю дитину-сироту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).

Вказаним договором визначені обов`язки сторін, а також випадки припинення договору, зокрема, у відповідності з п. 6.6 договору його дія припиняється у разі переїзду прийомної сім`ї в іншу адміністративно-територіальну одиницю області або за межі області.

У відповідності з п. 2 Положення прийомні діти виховуються у прийомній сім`ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Абз. 2 п.6 Положення передбачено наступні підстави припинення договору:

- виникнення у прийомній сім`ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (тяжка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей);

- невиконання прийомними батьками обов`язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретровірусної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю);

- досягнення дитиною повноліття;

- досягнення батьками пенсійного віку;

- виявлення обставин щодо навмисного виведення дитини з прийомної сім`ї з метою усиновлення її іноземцями, за винятком ситуацій, якщо іноземець є родичем дитини, - за згодою сторін;

- з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 СК України.

Згідно з п. 28 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі набуття нею чи надання їй повної цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено ст. 16 ЦК України.

Застосоваваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тбто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що «застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам».

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач, який згідно з розпорядженням КМУ від 07 листопада 2014 року № 1085 перебуває на території, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження, не виконує умов спірної угоди та не перераховує щомісяця до 20 числа на особові рахунки батьків-вихователів у банківській установі або не виплачує через державні підприємства поштового зв`язку кошти в розмірі двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку, що є істотним порушенням договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 травня 2017 року № 0000211289, фактичним місцем проживання/перебування ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

У відповідності з паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Дніпропетровським РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області 24 квітня 2015 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто і на даний час, і на час взяття його на облік як внутрішньо переміщену особу ОСОБА_2 виповнилось 18 років. Даних про те, що останній навчається у відповідному навчальному закладі, матеріали справи не містять. Натомість, у відповідності з позовною заявою ОСОБА_2 30 серпня 2019 року підписано контракт про проходження військової служби у ЗСУ.

Таким чином, оскільки прийомна сім`я ОСОБА_1 переїхала до іншої області, з 04 березня 2017 року ОСОБА_2 є повнолітньою особою, тобто не має статусу дитини-сироти, не навчається у навчальному закладі, договір, укладений між Шахтарською райдержадміністрацією та ОСОБА_1 , повинен бути припинений, а тому у відповідача відсутні обов`язки, визначені вищевказаним договором.

Крім зазначеного, суд зауважує, що обов`язок здійснення призначення та виплати щомісячної державної допомоги на дитину і грошового забезпечення прийомним батькам в межах видатків, передбачених у державному бюджеті, закріплено не в оспорюваному договорі, а в розпорядженні голови Шахтарської районної державної адміністрації від 11 грудня 2012 року № 880.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Шахтарської районної державної адміністрації Донецької області, треті особи - ОСОБА_2 , орган опіки та піклування в особі Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2021 року.

Суддя О. М. Вірченко