Справа № 502/1491/18

Провадження № 1-кп/946/97/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2021 року м.Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у м. Ізмаїлі Одеської області у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160310000793 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новобахмутівка Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

раніше судимого:

29.12.2003 р. Ясинуватським районним судом за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ст. 70 КК до 12 років позбавлення волі;

06.07.2012 р. Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 06.01.2016 р. за відбуттям строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.345 КК України, -

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

інші учасники судового провадження: потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , представник потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,

перекладач ОСОБА_9 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

1. 26 травня 2016 року приблизно о 07 годині, більш точний час встановити не виявилось можливим, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , засудженого за вчинення цього злочину вироком Кілійського районного суду Одеської області у справі №502/1935/16-к від 12.12.2016 року, який набрав законної сили, та з іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділені в окремі провадження, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, приїхали на автомобілі марки «КІА Саrens» чорного кольору, 2007 року випуску, державний номерний знак « НОМЕР_1 », до корпусу №3 будинку АДРЕСА_3 , та направились до буд. АДРЕСА_3 , де мешкає ОСОБА_6 . Також, в цей час, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном, шляхом розбою, до будинку АДРЕСА_1 , окремо приїхала на своєму мопеді не встановленої марки та моделі, невстановлена особа та направилась до двору загального користування, корпусу №1 буд АДРЕСА_3 , з метою подачі сигналу іншим співучасникам, коли потерпілий ОСОБА_6 вийде з під`їзду з місця свого мешкання, а саме з буд. АДРЕСА_4 .

Далі, ОСОБА_3 , спільно з вказаними особами, після отримання візуального сповіщення про появу потерпілого ОСОБА_6 , який направлявся на велосипеді з двору будинку на проїжджу частину, скинули потерпілого ОСОБА_6 з велосипеда та почали наносити удари руками та ногами по голові та іншим частинам тіла ОСОБА_6 , а також здійснили постріл в область руки потерпілого ОСОБА_6 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Далі, ОСОБА_3 , спільно з іншими особами, вирвали з рук потерпілого ОСОБА_6 сумочку чорного кольору, в якій на той момент знаходились грошові кошти в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень різними купюрами. Після чого сіли до вищевказаного автомобіля марки «КІА Саrens», державний номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_10 та залишили місце події, тим самим маючи змогу розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, потерпілому ОСОБА_6 завдана матеріальна шкода на суму 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

2. Крім того, ОСОБА_3 з 11.07.2018 року до 22грудня 2020р. утримувався під вартою в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», яка розташована за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, проспект Суворова,70. За час тримання під вартою в державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму.

Так,30.01.2019року начальникомдержавної установи«Ізмаїльський слідчийізолятор» ОСОБА_11 винесено постановупро поміщенняобвинуваченого ОСОБА_3 до карцеруза порушенняп.п.4.2,4.3розділу ІПравил внутрішньогорозпорядку слідчихізоляторів Державноїкримінально-виконавчоїслужби України,затверджених наказомМіністерства юстиціїУкраїни від18.03.2013р.№460/5,зареєстрованих вМіністерстві юстиціїУкраїни 20березня 2013р.за №445/22977(далі Правила),що буличинними натой час.Виконання вищезазначеноїпостанови покладенона старшогорезервної групивідділу режимуі охоронидержавної установи«Ізмаїльський слідчийізолятор» ОСОБА_12 ,чергового помічниканачальника державноїустанови «Ізмаїльськийслідчий ізолятор»чергової зміни ОСОБА_13 ,начальника оперативноговідділу державноїустанови «Ізмаїльськийслідчий ізолятор» ОСОБА_14 ,а також,старшого оперуповноваженогооперативного відділудержавної установи«Ізмаїльський слідчийізолятор» ОСОБА_7 . Під час супроводу обвинуваченого ОСОБА_3 до карцеру, останній поводив себе агресивно, висловлювався нецензурною лайкою на адресу адміністрації державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», висловлював намір здійснити акт членоушкодження, чим порушив зобов`язання ув`язненого, передбачені вказаними Правилами. Під час поміщення ОСОБА_3 у карцер, останній продовжив вести себе агресивно, виражав неповагу до співробітників державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», на законні вимоги службових осіб не реагував.

У подальшому, о 21 годині 06 хвилин 30.01.2019 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи кримінально протиправний характер своїх дій, а також той факт, що старший оперуповноважений державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 знаходиться при виконанні службових обов`язків, наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в область обличчя, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді синця в лівій величній області, якій згідно висновку судово-медичної експертизи №42 від 15.02.2019 року відповідно до п.2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин,передбачений ч.2ст.345КК України, а саме умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Статті (частини статті) Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений

Кримінальний кодекс України

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій),

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм,

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків

карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Враховуючи кількість кримінальних правопорушень, у вчинені яких обвинувачується ОСОБА_3 , а також складність кримінального провадження з огляду на кількість доказів, що була досліджена, суд вважає за доцільне навести докази на підтвердження встановлених судом обставин окремо щодо кримінальних правопорушень, які були вчинені в різний час.

Докази по першому епізоду обвинувачення за ч.2 ст. 187 КК України.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину у висунутому обвинуваченні не визнав, та пояснив, що 26.05.2016 року приблизно о 10-11 годині він під`їхав на своєму автомобілі Mercedes-Benz E320 до будинку АДРЕСА_3 , в якому проживає ОСОБА_15 нін ОСОБА_16 , з метою отримати він нього позичені грошові кошти. Він дав у борг ОСОБА_15 ніну гроші для розвитку бізнесу, проте останній довгий час борг не повертав. Вказав, що ОСОБА_15 нін виходив з будинку разом із дружиною та своїм братом, направлялися до свого автомобілю - Skoda Octavia, білого кольору. Він, ОСОБА_3 , підійшов до Нужніна, дав йому ляпас та забрав гроші у розмірі 150 000 грн. Разом із ОСОБА_3 в автомобілі був ОСОБА_17 , вони разом позичили гроші, це був їх спільний дохід. Їх було тільки двоє. В них була зброя вогнепальний бойовий пістолет SIG Sauer, дозвіл на його використання був у ОСОБА_18 , котрий працював охоронцем. ОСОБА_19 він знає, з ним у нього конфліктні стосунки, він, ОСОБА_19 , неодноразово позичав у ОСОБА_3 гроші у борг. У 2016 році вони разом займалися бізнесом у смт. Затоці, а саме, здавали катера в оренду, мали постійний стабільний дохід. ОСОБА_19 не було в той день разом із ним. ОСОБА_19 був, скоріше за все, у смт.Затоці. Нужнін в поліцію не звертався. Хто такий Нуждін, вказаний в обвинувальному акті як потерпілий, він не знає.

Однак, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 у вчинені цього кримінального правопорушення, його вина повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказами, оціненими судом відповідно до ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження сукупності доказів, обсяг дослідження яких був визначений судом з урахуванням думок учасників судового провадження в порядку, передбаченому ст. 349 КПК, у відповідності до засад кримінального провадження, передбачених ст.ст. 22, 26 КПК, таких як диспозитивність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За усною заявою до чергової частини Кілійського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.05.2016 року ОСОБА_6 повідомив про те, що 26.05.2016 року о 07:10 годин, виходячи з двору будинку АДРЕСА_4 , до нього підбігли троє невідомих йому чоловіків застосувавши фізичну силу і предмет схожий на травматичний пістолет, заволоділи сумкою, в якій знаходилися 150 000 гривень та зникли у невідомому напрямку. Ця заява стала підставою для внесення відповідних відомостей 26.05.2016 р. до ЄРДР за №12016160310000489 та початку досудового розслідування (а.п.85 т.4)

Потерпілий ОСОБА_6 , будучи двічі допитаним судом, під час судового розгляду пояснив, що в 2016 році на початку 08 години ранку, він від`їхав на велосипеді від будинку де проживає, і коли знаходився між будинками де вузький прохід на нього напали три чоловіка, все сталося дуже швидко, після удару він упав лицем до землі, його били металевою трубою, він намагався закрити голову рукою і після цього побачив пістолет та почув постріл, в результаті пострілу була травмована його рука та хребет. Після цього у нього вирвали сумку, в якій були грошові кошти - 150000 гривень, які призначалися на операцію тестя. Не пам`ятає вже яким номіналом були купюри. Після цього побачив як особи, що на нього напали, тікали, сіли до автомобіля Кіа, чорного кольору та поїхали в напрямку м. Одеса, він добре запам`ятав водія та автомобіль. Нападників він не знає. При проведені слідчих дій він впізнав хто нападав та бив його по фотокарткам, та підтверджує, що впізнав саме особу, яка била його. Обвинуваченого він не знає, він не може стверджувати, що саме ОСОБА_3 на нього напав, грошові кошти в борг в нього не брав і в процесі нападу не чув вимогу про повернення грошових коштів. Хто саме стріляв він не бачив. З цивільним позовом не звертався до суду та на даний час грошові кошти йому не повернуті.

Вказані покази потерпілого повністю підтверджуються даними відповідного протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.07.2016 р. (а.п. 179 - 182 т. 3)., згідно якого потерпілий ОСОБА_6 впізнав як особу, яка безпосередньо здійснювала напад на нього, серед пред`явлених йому чотирьох осіб, особу зображену на фото під номером 4.

При цьому, відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.07.2018 року ОСОБА_20 зазначив, що на фото під номером 3, яке тотожне фото під номер 4 відповідно до наведеного протоколу від 15.07.2016 року, зображений ОСОБА_3 , якого він бачив у громадянина Гутова в с. Трудове.

У судутакож відсутнісумніви проте,що нафото під№4та під№3відповідно довказаних протоколіввпізнання за фотознімками від 15.07.2016 р. та від 09.07.2018 р. зображений саме ОСОБА_3 .

Cуд відкидає доводи захисника щодо не попередження потерпілого про кримінальну відповідальність в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки ст.228 КПК України не передбачено обов`язок слідчого попереджати особу, яка впізнає, про кримінальну відповідальність. Крім того, потерпілий ОСОБА_6 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо не правдиві покази під час судового розгляду, повністю підтримав дані вказаного протоколу впізнання за фотознімками від 15.07.2016 р.

Також суд не приймає до уваги і посилання сторони захисту на те, що надані фотознімки не були скріплені печаткою, оскільки положенням ст. 228 КПК України такий обов`язок слідчого не встановлений. Разом з цим усі пред`явлені 4 фотознімки були роздруковані в самому протоколі, що унеможливлює їх відокремлення від нього без пошкодження самого протоколу, що виключає необхідність додатково їх прошивати чи скріплювати печаткою. Вказані фотознімки були пронумеровані, що дає змогу достеменно встановити особу, яку було впізнано.

Також під час пред`явлення потерпілому для впізнання за фотознімками стороною обвинувачення були дотримані вимоги ч.7 ст. 228 КПК України, а саме фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню був пред`явлений особі, яка впізнає разом з іншими трьома фотознімками. При цьому фотознімки що пред`являлися не мають різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливало би на сприйняття зображення. Тобто особи на інших фотознімках тієї ж статті і не мають різких відмінностей з особою, яка підлягає впізнанню.

Стороною обвинувачення також були дотримані і вимоги ч.6 ст. 228 КПК України щодо не пред`явлення особи для впізнання у подальшому після пред`явлення особи за фотознімками.

Крім того, в протоколі наведено сукупність ознак за якими потерпілий впізнав особу, як таку що здійснила в складі групи на нього розбійний напад. Таким чином, у суду не має підстав ставити під сумнів та не приймати до уваги дані протоколу впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 від 15.07.2016 року та визнає цей доказ допустимим.

Також суд відкидає доводи захисника щодо не допустимості протоколу впізнання за фотознімками від 09.07.2018 року за участю ОСОБА_20 , що вони не були прошиті в зв`язку з тим, що вони вклеєні, скріплені печаткою що унеможливлює їх відокремлення від протоколу без його пошкодження та виключає необхідність їх прошивання. Що стосується відсутності печаток на фотознімку у фототаблиці, долученої як додаток до протоколу, суд пов`язує це з низькою якістю зображення самого фотознімку у фототаблиці. Так само при проведенні цієї слідчої дії були дотримані вимоги ст. 228 КПК України. Тому зміст цього протоколу не викликає у суду сумнівів щодо його достовірності та суд визнає його таким, що здобутий з дотриманням вимог КПК та визнає його допустимим доказом.

При цьому свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні 25.02.2019 р. пояснив, що він проживає в АДРЕСА_5 . Із ОСОБА_3 знайомий декілька років. ОСОБА_3 приїздив до нього у гості, допомагав по роботі. ОСОБА_3 проживав в будинку поруч за адресою: АДРЕСА_6 . Востаннє ОСОБА_3 був у нього в гостях у 2018 році декілька місяців, це було перед його затриманням. Про те, що ОСОБА_3 знаходився у с. Трудове Кілійського району у судовому засіданні також повідомив і свідок ОСОБА_22 , який в судовому засіданні 25.02.2019 р. пояснив, що познайомився із ОСОБА_3 у с.Трудове Кілійського району приблизно рік назад, бачив його в останнє восени 2018 року.

Про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 , про їх характер, про час та про предмети, якими вони були нанесені, свідчать дані висновку експерта №46 від 08.07.2016 року, згідно якого у ОСОБА_6 виявлені такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та забійної рани тім`яної області голови, а також вогнепальне проникаюче наскрізь кульове поранення м`яких тканин правої кисті. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку та забійної рани тім`яної області голови спричинені від дії тупого твердого предмету з обмеженими контактними поверхнями, які мають ребра. Поранення правої кисті могло бути спричинено внаслідок пострілу з вогнепальної зброї кульовим зарядом діаметром 0,9 1,0 см з вхідним отвором на тильній поверхні та вихідним отвором на внутрішній поверхні правої кісті. За критерієм розладу здоров`я вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, заподіяні в термін часу, вказаного в обставинах справи, тобто 26.05.2016 р., та в момент їх спричинення ОСОБА_6 найбільш імовірно знаходився своєю задньою чи боковою поверхнею тіла до нападника і знаряддя вчинення злочину (а.п.223-224 т. 5).

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 26.05.2016 року, об`єктом огляду є ділянка місцевості, яка розташована по вул. Вилківська в м.Кілія біля будинків 2 та 4. Між будинками розташований виїзд з дворів на вул. Вилківська шириною 3 метра. Ширина проїзної частини вул. Вилківська складає 6 метрів. На території виїзду з двору на поверхні бетонних плит виявлено дві ділянки з речовиною бурого кольору схожої на кров, які позначені цифрами 1 та 2. На пішохідній доріжці на відстані 2,5 м. в східному напрямку були виявлені плями речовини бурого кольору схожу на кров. Біля даних плям на відстані 0,4 м. в північно-східному напрямку виявлений один патрон металевий сріблястого кольору від пістолета довжиною 22,5 мм, діаметром 9 мм., передній край патрону закруглений в середині є пластмасова перетинка, капсула білого кольору з ржавим ободком, не надколений, який помічений цифрою 4. Біля бордюру на доріжці виявлений другий патрон від пістолету, гільза якого має золотистий колір довжиною 22 мм, діаметром 9 м, передній край гільзи звужений в середині якої виявлена резинова куля. На донці гільзи є маркування «СОВА 9 мм», капсуль патрону асиметрично наколотий. Інших об`єктів виявлено не було (а.п.182-187 т.4).

Дані вказаного висновку експерта та протоколу огляду місця події також повністю підтверджують пояснення потерпілого ОСОБА_6 щодо обставин здійснення на нього нападу та завданих йому тілесних ушкоджень, у тому числі із застосуванням зброї, та повністю спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_3 в цій частині.

ОСОБА_10 вироком Кілійського районного суду Одеської області від 12 грудня 2016 року визнаний винуватим у вчиненні цього злочину за ч. 2 ст. 187 КК відносно ОСОБА_6 у співучасті з іншими невстановленими особами (а.п. 126 133 т. 4).

Про те, що ОСОБА_3 приймав участь в нападі на ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном також свідчать і дані слідчого експерименту від 28.07.2016 р. (а.п. 169 174 т.4) та відеозапису слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 , згідно яким останній на місці розповів про обставини вчинення нападу на ОСОБА_6 по вул. Вилківська в м. Кілія та його учасників, які повністю співпадають з показами потерпілого. А також протоколом проведення слідчого експерименту від 07.07.2016 р. (а.п. 175 181 т. 4), та його відеозапису за участю свідка ОСОБА_23 , згідно якого вона розповіла, що вона була в стосунках з ОСОБА_3 та 25.05.2016 року чула розмови ОСОБА_24 з ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про підготовку вчинення нападу на валютчика та бачила в них пістолет, а 26.05.2016 року за певних обставин прибувши на вказане ОСОБА_24 місце на окраїні міста Кілія, дочекалась ОСОБА_24 та виїхали вони вже разом до м. Білгород-Дністровська, при цьому ОСОБА_24 демонстрував грошові кошти купюрами номіналом 100 та 200 грн., та переклав їх частину до її сумки.

Що стосується посилань захисника на недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_23 в зв`язку з тим, що вони надані суду під час судового розгляду в копіях, а не в оригіналах то слід зазначити таке. Вказані документи були надані суду під час судового розгляду після їх виділення з матеріалів іншого кримінального провадження відповідно до постанови прокурора від 30 серпня 2016 року (а.п. 174-176 т.3), і копії вказаних документів посвідчені Кілійським районним судом Одеської області та при їх дослідженні жодна із сторін кримінального провадження, у тому числі сторона захисту, не піддавала сумніву їх зміст та не заявила клопотання про витребування та огляду оригіналів, хоча не була позбавлена такої можливості. Враховуючи викладене, а також те, що копії вказаних документів посвідчені належним чином іншим судом у суду не виникає сумнівів у достовірності їх змісту.

Також незаслуговують наувагу посиланнязахисника навідсутність підписівпонятих впротоколах,оскільки захисникомне зазначенов якихсаме протоколах,і прицьому ч. 7 ст. 223 КПК України встановлює можливість запрошення для участі понятих в процесуальних діях на розсуд слідчого, прокурора. Тільки лише обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюється з обов`язковою участю не менше 2-х понятих.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні 25.02.2019 р. пояснив, що він знайомий із ОСОБА_19 , йому відомо, що ОСОБА_19 співучасник нападу на валютчика. Його попросили під`їхати до парку та він керував автомобілем «Кіа» універсал, чорного кольору із затонованим склом (а.п. 53 т. 2).

Також із оглянутого у судовому засіданні відеозапису (а.п. 206 т. 4) з камери відео- спостереження, яка розташована на будівлі магазину автомобільних запчастин по вул.Миру, в м.Кілія, та відеозапису з камери відеоспостереження, яка розташована на будівлі автозаправочної станції по вул. Кубишкіна в м.Кілія, відображено рух автомобілю марки «KIA Carens» чорного кольору з тонованим склом.

Що стосується посилання захисника щодо недопустимості копій відеозаписів, то суд визнає їх допустимими доказами з огляду на те, що відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг»у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважаєтьсяоригіналом електронного документа.

Матеріальний носій лишеспосіб збереженняінформації,який маєзначення,тільки колиелектронний документє речовимдоказом.Головною особливістюелектронного документає відсутністьжорсткої прив`язкидо конкретногоматеріального носія.Один ітой самийелектронний документ(відеозапис)може існуватина різнихносіях.Усі ідентичніза своїмзмістом примірникиелектронного документаможуть розглядатисяяк оригіналита відрізнятисяодин відодного тількичасом тадатою створення. Таким чином, записаний на оптичний диск носій інформації електронний файл у вигляді відеозапису єоригіналом (відображенням) електронного документа.

Дана позиція суду повністю співпадає з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 серпня 2021 року у справі № 756/8124/19.

Згідно протоколу огляду предмету від 01.07.2016 р. (а.п. 188 т. 4, а.п. 86 90 т. 4), 21.05.2016 року о 17:16 годині номер телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 здійснював телефонне з`єднання через базові станції, які розташовані в с.Караліно-Бугаз смт Затока та с. Шабо. Далі, встановлено, що 21.05.2016 року о 22:58 годині вказаний телефон здійснював телефонне з`єднання через базові станції, які розташовані на території Кілійського району в с.Шевченкове та с.Трудове Кілійського району. Останнє телефонне з`єднання відбулось на території с.Трудове о 23.05.2016 року о 20:00 годині. Далі, 26.05.2016 року о 19:52 годині відбулось телефоне з`єднання через базові станції, які розташовані в с.Кароліно-Бугаз смт.Затока. Ці дані вказують на те, що ОСОБА_10 , який приймав участь у нападі на потерпілого ОСОБА_6 , незадовго до нападу на потерпілого знаходився у тому числі і у с.Трудове Кілійського району, де перебував і обвинувачений ОСОБА_3 .

Оглянуті у судовому засіданні два DVD-R 4.7GB диски (а.п. 208 т. 4), на яких відображено проведення слідчим СВ Кілійського ВП Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області, ОСОБА_29 , слідчого експерименту, від 28.07.2016 року, в м.Кілія Одеської області, в присутності понятих, за участю захисника, підозрюваного ОСОБА_10 ,в своїй сукупності, з усією очевидністю вказують на те, що ОСОБА_10 , знаходився в м.Кілія, пересувався на своєму автомобілі марки "КІА", моделі "Carens чорного кольору, д.з. НОМЕР_1 , по вулицям міста Кілія, з 25.05.2016 року по 26.05.2016 року, та перебував, разом з іншими особами, в будинку АДРЕСА_7 , на відпочинку, а 26.05.2016 року на вул.Вилківська, за домовленістю з іншими особами, вчинив напад на ОСОБА_6 .

Оцінка версії обвинуваченого ОСОБА_3 .

Як буловище наведеноу вироку обвинувачений ОСОБА_3 ,заперечуючи своюпричетність донападу на ОСОБА_6 ,висунув версіюпро те,що,він вцей деньзабирав боргу ОСОБА_30 по АДРЕСА_3 в сумі 150000 грн., а потерпілий ОСОБА_6 йому не відомий.

Ухвалюючи рішення у цьому провадженні, суд, керуючись принципом верховенства права, відповідно до ст. 8 КПК також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, ЄСПЛ у рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» зазначив, що «за змістом п. 1 ст. 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення» (п.п. 23 25). У справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 15 березня 2011 року ЄСПЛ також зазначив і про те, що «ігноруючи конкретний, доречний і важливий довід заявника, національні суди не виконують своїх зобов`язань за пунктом 1 статті 6 Конвенції (щодо мотивування судових рішень), незважаючи на те, що в контексті кримінального провадження вона є суворішою» (п. 280).

Вказана версія ОСОБА_3 повністю спростовуються показами потерпілого ОСОБА_6 , які співпадають і підтверджуються даними висновку судово-медичної експертизи, протоколу огляду місця події, даними протоколів впізнання за фотознімками від 15.07.2016 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , від 09.07.2018 рок за участю свідка ОСОБА_31 , а також даними протоколу слідчого експерименту від 28.07.2016 р. (а.п. 169 174 т. 4) і відеозапису до нього за участю підозрюваного ОСОБА_10 , та протоколу слідчого експерименту від 07.07.2016 р. (а.п. 175 181 т. 4) і відеозапису до нього за участю свідка ОСОБА_23 , з яких випливає, що ОСОБА_3 у складі групи осіб здійснив напад на потерпілого ОСОБА_6 із застосуванням зброї з метою заволодіння грошовими коштами останнього, внаслідок чого ОСОБА_6 було завдано легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров`я.

Тому аналіз вищезазначених доказів по даному епізоду обвинувачення дає підстави суду дійти висновку, що кожний доказ по цьому епізоду обвинувачення є належним, допустимим та достовірним. В сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що саме ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 по цьому епізоду обвинувачення у вчиненні ним злочину та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 187 КК України.

При цьому при наданні кримінально-правової оцінки діям обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 9 його постанови від 06.11.2009 р. № 10 «Про Судову практику у справах про злочини проти власності», згідно якому небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Не містятьданих,що підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні, а саме не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають значення для нього, тобто є неналежними доказами:

Висновок експерта №612 Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи (а.п.104-106 т.4), відповідно з яким на металевих патронах жовтого та сріблястого кольорів, наданих на дослідження, виявлені потожирові виділення, при встановленні групової належності яких виявлений тільки антиген Н, який, як основний, властивий групі крові О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, а, як супутній, будь-якій групі крові за системою АВО, та згідно висновку експерта №419 (а.п.107-108 т.4) на двох металевих патронах жовтого та сріблястого кольору, вилучених під час огляду місця події, в об`єктах №№1-2 (нумерація відділення судово-медичної імунології) ядровмісні клітини не знайдені;

протокол обшуку від 10.07.2017 року (а.п.143 т.4), згідно якого під час обшуку будинку АДРЕСА_2 виявлено шприці, предмет, схожий на гранату.

Докази по другому епізоду обвинувачення у заподіянні працівникові правоохоронного органу ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину не визнав та в судовому засіданні 23.06.2020 року пояснив, що 30.01.2019 року він знаходився в неадекватному стані, оскільки приймав ліки, тому майже нічого не пам`ятає. ОСОБА_7 він не бив, а тільки штовхнув, через те, що той його образив. Після судового засідання його одразу помістили в карцер. Він не мав наміру бити ОСОБА_7 , знущатися над ним. Коли саме це було, дату та час, він не пам`ятає. В той час у нього було загострення невралгії, лікар-невролог йому прописав приймати медичні препарати. Він не пам`ятає із-за чого виник конфлікт. На відео з камер відеоспостереження видно, що він не бив ОСОБА_7 , а тільки відштовхнув його, це був не удар, а поштовх. В обличчя він не бив, в нього не було такої можливості фізично, оскільки знаходився під дією ліків, тільки штовхнув у груди. Працівники СІЗО виражалися на його адресу образливо, це і спровокувало його на такі дії. Він відштовхнув ОСОБА_7 від себе, щоб не виник ще більш серйозний конфлікт. В той день він собі наніс порізи на руках та ногах, щоб звернути на себе увагу.

Як вбачається із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30.01.2019 року (а.п.212 т.4) прийнято усну заяву ОСОБА_7 , ст. оперуповноваженого ДУУСУ про нанесення тілесних ушкоджень 30.01.2019 року біля 21 год. 00 хв. обвинуваченим ОСОБА_3 під час супроводження його в приміщення карцера ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». Ця заява потерпілого ОСОБА_7 , стала підставою для внесення 31.01.2019 року відповідних відомостей до ЄРДР за №12019160150000254 та початку досудового розслідування (а.п. 210 т. 4)

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що під час супроводу обвинуваченого ОСОБА_3 до карцеру, останній поводив себе буйно, наніс один удар правою рукою в його обличчя. Після цього він, разом із ОСОБА_32 та ОСОБА_33 заламали руки за спину ОСОБА_3 та вдягли кайданки. До карцеру було вирішено помістити обвинуваченого через те, що він порушив правила триманняув`язнених, не хотів виходити з камери та їхати до суду на судове засідання. Постанову про поміщення ОСОБА_3 до карцеру видав начальник установи.

Згідно витягу з Наказу №105/ЩС-18 від 31 жовтня 2018 року відповідно до пп. 1 п.1 ст. 65 Закону України «Про національну поліцію» призначено старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_7 старшим оперуповноваженим оперативного відділу ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». (а.п. 231 т. 4)

Вказані показання потерпілого повністю узгоджуються з показами свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_14 , які пояснили, що вони знаходилися на добовому чергуванні, під час супроводу до карцеру ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_7 по обличчю.

Про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , про їх характер, про час та про предмети, якими вони були завдані, свідчать дані висновку №42 від 15 лютого 2019 року, згідно якого у ОСОБА_7 виявлено синець в лівій величній області. Характер, морфологічні особливості описаного ушкодження у ОСОБА_7 свідчать про те, що він являється результатом дії (удару) тупого предмета. Характер ушкодження і ступінь враженості морфологічних особливостей в області їх (синець синюшного кольору з чіткими контурами) можуть вказувати на те, що наявне ушкодження у ОСОБА_7 , могло утворитися протягом доби до моменту обстеження. Наявний синець (в лівій величній області) у ОСОБА_7 має незначні скороминучі наслідки, тривалістю не більш як шість днів та згідно з п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. У зв`язку з відсутністю в ушкодженні відображення характерних слід утворюючих ознак травмуючого предмета, висловитися про конструктивних особливостей контактуючої поверхні зіткнення не представляється можливим. Не виключено, що виявлені тілесні ушкодження могли бути спричинені за обставин, які зазначає ОСОБА_7 «…затриманий ОСОБА_3 , знаходячись в режимному приміщенні ДУУСУ, вчинив опір працівнику вказаної установи та спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження…» (а.п.220-221 т.4).

Суд відкидає посилання сторони захисту щодо не попередження експерта про кримінальну відповідальність, що спростовується ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 лютого 2019 року (а.п. 218-219 ) про призначення судово- медичної експертизи, в якій експерта було попереджено про кримінальну відповідальність та самим висновком в якому вказано, що він складений на підставі вказаної ухвали слідчого судді.

Крім того, вказані показання потерпілого повністю узгоджуються з показами свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_14 , які пояснили, що вони знаходилися на добовому чергуванні, під час супроводу до карцеру ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_7 по обличчю.

Про те,що саме ОСОБА_3 завдав ОСОБА_7 вказанітілесні ушкодженнятакож свідчатьпокази свідка ОСОБА_12 ,який пояснив,що ввечері,точний часвін незапам`ятав,під часпоміщення докарцеру ОСОБА_3 , останній вдарив ОСОБА_7 в область обличчя. Він стояв біля дверей та бачив удар. Після того, як ОСОБА_3 привезли з суду він поводився агресивно.

Відповідно до постанови №66 про поміщення обвинуваченого до карцеру від 30.01.2019 року (а.п.230 т.4) обвинувачений ОСОБА_3 допустив порушення режиму тримання, яке полягає в тому, що 28.01.2019 року обвинувачений ОСОБА_3 звернувся з усною заявою до начальника відділу СВ та ПР капітана вн.сл. ОСОБА_35 щодо надання довіреності на ім`я його дружини. Йому було роз`яснено законні підстави та порядок посвідчення заповітів та довіреностей осіб узятих під варту та засуджених, стосовно яких вирок не набув законної сили. На що у обвинувачений ОСОБА_3 відреагував неадекватно, погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурною лайкою вимагаючи надати йому довіреність. Таким чином, своїми діями він порушив п.4.2. І розділу (Ув`язнені і засуджені зобов`язані: Не здійснювати умисних дій, що загрожують життю і здоров`ю інших осіб, а також принижують їх гідність; бути ввічливими між собою, а також з персоналом СІЗО, не вступати в суперечки з персоналом СІЗО, не принижувати його гідність, не протидіяти виконанню ним своїх обов`язків. На вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім`я та по-батькові, давати письмові пояснення), п.4.3. І розділу (Ув`язненим і засудженим забороняється: порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою вступати в суперечки та встановлювати неслужбові стосунки з персоналом СІЗО, а також особами, які їх відвідують; вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська) Правил внутрішнього розпорядку в слідчих ізоляторах ДКВС України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.03.13 №460/5. Розглянувши матеріали перевірки за фактом порушення вирішено ОСОБА_3 за грубе порушення режиму тримання помістити в карцер на 8 діб. (а.п. 230 т. 4).

Протоколом огляду місця події від 30.01.2019 року (а.п.213-217 т.4) встановлено, що об`єктом огляду являється приміщення карцеру корпусу №1 ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор». На момент огляду вхід до приміщення коридору, який веде до карцеру, в якому перебуває ОСОБА_3 . На момент огляду двері, які ведуть до карцеру металеві, є сліди кіптяви, під час огляду присутній запах диму. З внутрішньої сторони вхідної двері присутні плями бурого кольору. Приміщення карцеру на момент огляду, в якому знаходиться ОСОБА_3 на підлозі виявлено плями бурого кольору, на підлозі розстеллено матрац. Під час огляду будь-яких інших предметів не виявлено.

Висновком за фактом застосування старшим оперуповноваженим оперативного відділу старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_7 заходів фізичного впливу та спеціальних засобів від 21.02.2019 року (а.п.232-237 т.4) встановлено, що під час супроводу обвинуваченого до карцеру, останній поводив себе буйно, висловлювався лайкою в адресу адміністрації установи, намагався провокувати співробітників установи на конфлікт, висловлював намір здійснити акт членоушкодження, чим порушив зобов`язання обвинуваченого, передбачені абзацами 3/5 пункту 4.2 та абзацами Наказу Міністерства юстиції України №460/5. Під час поміщення до карцеру, обвинувачений наніс один удар правою рукою в обличчя старшого оперуповноваженого оперативного відділу старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_7 . Після чого до вказаного обвинуваченого було застосовано прийом рукопашного бою (загиб обох рук за спину) та спеціальний засіб, а саме, кайданки. Дана подія зафіксована на відеореєстратор, що офіційно зареєстрований в Установі. З письмових пояснень ОСОБА_7 стало відомо, що ОСОБА_3 під час поміщення до карцеру вів себе буйно, провокував співробітників Установи на конфлікт, погрожував розправою, на зауваження за заклики заспокоїтися не реагував, після чого наніс ОСОБА_7 удар в обличчя, після чого з метою недопущення подальших протиправних дій до вказаного обвинуваченого, дійсно, було застосовано заходи фізичного впливу та спеціальний засіб. Комісією встановлено, що дії ОСОБА_7 були правомірними. Після даної події обвинуваченого було оглянуто черговим фельдшером медичної частини №22. Під час огляду тілесних ушкоджень не виявлено. За результатами висновку вирішено вважати, що факт застосування старшим оперуповноваженим оперативного відділу старшим лейтенантом внутрішньої служби ОСОБА_7 заходів фізичного впливу та спеціальних засобів правомірним.

Відповідно дооглянутого судом17.06.2020року відеозапису(а.п.123т.5)та протоколу оглядупредмету від22.02.2019року (а.п.224-225т.4)слідчим слідчого відділу Ізмаїльського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_36 проведено огляд предмету, а саме: електронного носія інформації марки «Intenso» (а.п. 238 т.4), на якому міститься відеозапис з нагрудного відеореєстратора назви «Law Enforcenevt Audio аnd Video Recorder User Manual» чергового помічника ДУ «ІСІ» ОСОБА_13 , що виданий 19.02.2019 року начальником оперативного відділу ДУ «ІСІ» ОСОБА_14 . У результаті перегляду відеофайлу під назвою «Х70000_00000020200130210115_0065» встановлено, що зйомка відбувається в режимному приміщенні на території ДУ «ІСІ». У період з 00:01:13 по 00:01:34 зафіксовано як обвинувачений ОСОБА_3 у підвищеному тоні висловлюється на адресу працівників ДУ «ІСІ» з приводу свого незадоволення тим, що йому потрібно переміститися в інше приміщення. Далі, у період з 00:03:53 по 00:04:42 на відеозаписі міститься діалог між ОСОБА_3 та співробітником оперативного відділу ДУ «ІСІ» ОСОБА_7 , що відбувся в режимній кімнаті ДУ «ІСІ», під час якого ОСОБА_3 використовує нецензурну лайку та образливі виклики на адресу ОСОБА_7 . Потім, з 00:04:43 по 00:04:51 ОСОБА_3 різко направляється до ОСОБА_7 та штовхає його, супроводжуючи свої дії грубими виразами на адресу останнього. Після образливих висловів щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_3 різким махом кулака правої руки наносить удар в голову ОСОБА_7 , що чітко видно на відеозаписі, в період з 00:04:52 по 00:04:53. Одразу ж у вказану кімнату забігли співробітники ДУ «ІСІ» та запобігли нанесенню інших травматичних ударів ОСОБА_7 . Далі ОСОБА_3 висловлювався та виражав свою неповагу ОСОБА_7 та іншим співробітникам ДУ «ІСІ». В іншій частині даний відеозапис не містить ніякої інформації, що має значення для досудового розслідування. Після огляду об`єкт огляду упаковано у білий конверт та опечатано.

Як вбачається із довідки про заохочення та стягнення під час перебування в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» обвинуваченого ОСОБА_3 (а.п. 245 т.4) та характеристики начальника ВСПС на обвинуваченого ОСОБА_3 (а.п.246 т.4) за час тримання в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» характеризується негативно, не одноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності за порушення режиму тримання, заохочень не має. Правомірних взаємовідносин з персоналом не дотримується. На заходи виховного та профілактичного впливу реагує незадовільно, проявляє агресію до персоналу установи. Знаходиться на профілактичному обліку, як особа, схильна до скоєння акту членоушкодження та втечі (наказ №38 від 29.08.2018 року), також знаходиться на профілактичному обліку, як особу схильну до нападу (наказ №5 від 31.01.2019 року). Спальне місце намагається утримувати у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Не виконує законні вимоги персоналу установи. До обов`язків чергового по камерному приміщенню ставиться незадовільно.

Таким чином, аналіз вищезазначених доказів дає підстави суду зробити висновок, що кожний доказ по цьому епізоду обвинувачення є належним, допустимим та достовірним. В сукупності усі вищезазначені докази є взаємопов`язаними та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_3 умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу легке тілесне ушкодження у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків. Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним злочину за цьому епізоду обвинувачення, та, діючи згідно ст.337КПК України в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 345 КК України.

Узагальнюючий висновок

Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчинені ним кримінальних правопорушень, та кваліфікує його дії за:

- ч. 2 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб;

- ч.2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не вбачає.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальних актах про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст.91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальних актах не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Мотиви призначення покарання

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності дост. 65 67 КК Українивраховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний злочин середньої тяжкості та умисний тяжкий злочин.

За місцемперебування (ДУ«Ізмаїльський слідчийізолятор») ОСОБА_3 характеризується негативно,неодноразово притягувавсядо дисциплінарноївідповідальності запорушення режимутримання,заохочень немає,як особа,схильна доскоєння актучленоушкодження,втечі,та нападу. (а.п.246 т.4)

Отже, з урахуванням даних про особу ОСОБА_3 , зокрема, його характеристики з місця перебування, враховуючи, що ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення чисельних умисних злочинів проти власності, а також особливо тяжкого злочину проти життя особи, що також характеризує його особу, та знов вчинив умисний тяжкий злочин проти власності із застосуванням насильства, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог Кримінального кодексуУкраїни та передбачених ним санкцій виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 345 КК, оскільки призначення саме такого покарання досягне мети його застосування. Суд не вбачає підстав для застосовування положень як ст. 69, так іст. 75 КК. Суд також вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 187 КК Українияк обов`язкове.

Вказані обставини провадження а також те, що злочини вчинені при реальній сукупності дають підстави суду визначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання в силу ст. 70 КК України за сукупністю злочинів із застосуванням принципу часткового складання призначених покарань.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично був затриманий у цьому кримінальному провадженні 10.07.2018 року, та ухвалою слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 11.07.2018 року відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався у встановленому КПК порядку та 22 грудня 2020 року ОСОБА_3 був звільнений з-під варти, у зв`язку зі зміною йому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. На даний час обвинувачений ОСОБА_3 тримається під вартою в іншому кримінальному провадженні.

Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, то з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне застосувати відносно нього у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. При цьому строк покарання ОСОБА_3 слід обчислювати з моменту проголошення вироку та строк його попереднього ув`язнення з 10.07.2018 р. по 22.12.2020 р. та з моменту проголошення вироку до набрання ним законної сили слід зарахувати йому в силу вимог ч. 5 ст.72КК України у строк його покарання.

При цьому суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин за цим вироком 26.05.2016 р., тобто до внесення змін до ч. 5 ст. 72 КК України Законом України № 2046-VIII від 18.05.2017 р. У зв`язку з цим, враховуючи, що ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 2046-VIII від 18.05.2017 р. погіршує становище обвинуваченого, то згідно ч. 2 ст. 5 КК України, вона не має зворотної дії в часі, та застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 р., згідно якій зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Таке рішення суду повністю збігається з висновками щодо застосування відповідної норми права, викладені в п.103 постанови Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі №663/537/17. Тому ОСОБА_3 період попереднього ув`язнення з 10.07.2018 р. по 22.12.2020 р. та з дня ухвалення вироку до дня набрання ним законної сили слід зарахувати в строк покарання, виходячи з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2019 року арешт на добровільно виданий 19.01.2019 року ОСОБА_14 відеозапис, за період часу з 21 години 01 хвилин по 21 годину 12 хвилин 30.01.2019 року, з камери нагрудного відеореєстратора, який перебуває на балансі ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» за адресою: Одеська область, м.Ізмаїл, просп.Суворова,7, на флеш-карті марки «Intenso» сріблясто-чорного кольору, на якому зафіксовано нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_3 старшому оперуповноваженому ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 (а.п.223 т.4) залишити без змін, та в силу п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України його, як документи, слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирішення питання про долю речових доказів, долучених постановами слідчого у кримінальному провадженні за епізодом розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 є передчасним, оскільки зазначені речові докази мають значення для досудового розслідування інших кримінальних проваджень за виділеними матеріалами відносно невстановлених співучасників вчинення злочину.

Керуючись ст. ст.369 - 371,373 - 375 КПК України, суд -

ухвалив:

1. ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк дев`ять років із конфіскацією всього майна;

за ч. 2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк дев`ять років шість місяців із конфіскацією всього майна.

2. Застосувати ОСОБА_3 у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

3. Строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 23 жовтня 2021 року, та зарахувати йому в силу ч.5ст.72КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015 р. строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 10 липня 2018 року по 22 грудня 2020 року та з дня проголошення вироку, а саме з 23 жовтня 2021 року, до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день переднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

5. Залишити без змін накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.02.2019 р. арешт на відеозапис, та флеш-карту марки «Intenso», які зберігати в матеріалах кримінального провадження.

6. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.

8. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1