ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 року

м. Харків

справа№638/15406/19

провадження № 22-ц/818/4167/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

сторони справи:

позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року у складі судді Омельченко К.О.,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.

Позов обґрунтований тим, що 08.04.2016 року сталося ДТП винним в якому, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.06.2016 визнано ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована за полісом № АЕ/9013036, у зв`язку з чим потерпіла звернулася до позивача, та ним відшкодовано завдані відповідачем збитки потерпілому у розмірі 42494,96 грн. ОСОБА_1 вказаної суми позивачу не виплатив, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 42494,96 грн., а також позивачем понесені витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 577,60 грн., а загалом - 43072, 56 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року позов задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (сплачене страхове відшкодування в розмірі 43072 грн. 56 коп. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення мотивоване тим, що позивачем доведений належними та допустимими доказами факт виплати потерпілій ОСОБА_2 від страхового випадку страхового відшкодування у розмірі 42494,96 грн. Тому відповідно до вимог ч.1 ст. 1191 ЦК України, п.п. 38.2.1, ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ має право вимагати стягнення зазначеної суми з особи винної у завданні шкоди потерпілому, яким є відповідач у справі ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що справа розглянута за відсутності відповідача, без належного його повідомлення, тому він має право заявити про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Уважає, що позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності для захисту належних йому прав. Зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування було виплачене МТСБУ 27.08.2016, однак з позовом звернулися лише 02.10.2019, тобто на момент звернення позивача до суду, сплив строк позовної давності 27.08.2019.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах МТСБУ, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що не пропустив строк подачі позову. Так, позов поданий 25.09.2019, засобами поштового зв`язку, а відшкодування потерпілому позивач виплатив 28.09.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 7330 від 27.09.2016, тому трирічний строк позовної давності для звернення до суду не пропущений.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 п.3). ст. 376 ЦПК Українирозгляд судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Доводи апеляційної скарги в частини неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового розгляду знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно зістаттею 211 ЦПК Українирозгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок виклику та вручення судових повісток визначено статтями128,130 ЦПК України.

Відповідно до частин першої - п`ятоїстатті 128 ЦПК Українисуд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно з частинами першою-шостоюстатті 130 ЦПК Україниу випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Якщо особа не проживає за адресою, повідомленою суду, судова повістка може бути надіслана за місцем її роботи.

За змістом пункту 1 частини другоїстатті 223 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п.п. 1,3 ч.8ст. 128 ЦПК України).

За змістом висновків Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Відповідно до частин 1, 2, 5статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Принцип рівності сторінодин із складників ширшої концепції справедливого судового розглядупередбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №296/9824/19 (провадження №61-13685св20).

Матеріали справи не містять даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції. Направлене на адресу відповідача одне рекомендоване повідомлення про судове засідання на 28 квітня 2021 року, повернулось до суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а. с. 43 ), що не свідчить ні про відмову адресата від одержання відправлення, ні про його незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей128,130 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції порушив право позивача знати про час і місце судового засідання, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/4508/16.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині скасування рішення та ухвалення у справі нового рішення.

Матеріалами справи підтверджується 08.04.2016 року о 14-55 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ державний номер НОМЕР_1 , на перехресті вул. Клочківській та узвозу Пассіонарії в м. Харкові, у стані алкогольного сп`яніння, допустив зіткнення з автомобілем Suzuki державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та самовільно покинув місце ДТП (а.с. 6).

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.06.2016 ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 6).

Цивільно-правова відповідальність потерпілої ОСОБА_2 застрахована, що підтверджується полісом ЕА/9013036( а.с.9, 12).

Згідно повідомленням про ДТП від 11.04.2016 ОСОБА_2 та заяви ОСОБА_2 про виплату страхового відшкодування від 10.08.2016 звернулася до МТСБУ( а.с. 7).

Відповідно до звіту №16/04-А112 від 30.04.2016 вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілої склала 42494,96 грн. ( а.с. 13-17).

З платіжного доручення №7330рв від 27.09.2016, вбачається, що ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування на підставі наказу №7330 від 26.09.2016 року в розмірі 42494, 96 грн.( а.с.25).

З платіжного доручення № сф-0000137 від 06.06.2016, вбачається, що ОСОБА_2 відшкодовано витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 577,60 грн.( а.с.26).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон) в редакції на час скоєння ДТП у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Згідно підпунктів а, ґ пункту 41.1статті 44 ЗаконуМТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортнимзасобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правовувідповідальність; у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ,що визнаний банкрутом та/або ліквідований,длявиконання йогозобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно п.22.1статті 22 Закону у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Таким чином, зазначеним Законом встановлений порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

За таких обставин позов МТСБУ підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача в порядку регресу належить стягнути виплачене останнім страхове відшкодування у розмірі 42494, 96 грн.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

У Цивільному Кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 цього кодексу). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю 3 роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачене МТСБУ 27.09.2016, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати ( а.с. 25). З дійсним позовом, згідно даних конверту поштового відправлення МТСБУ звернулося 25.09.2019 ( а.с. 34), тому посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованим.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки за встановлених судом обставин інші наведені апелянтом аргументи не є суттєвими.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).

З огляду на вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для задоволення позову Моторно ( транспортного) страхового бюро України до нього, оскільки матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження позову.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду підлягає скасуванню лише з процесуальних підстав з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при зверненні до суду першої інстанції. Сплачений апелянтом судовий збір перерозподілу не підлягає.

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Моторного (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, МФО 322313, НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ) сплачене страхове відшкодування в розмірі 43072 (сорок три тисячі сімдесят дві) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, МФО 322313, НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук