-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 755/4380/21
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"22" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження № 12021100040000235, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 січня 2021 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 , 26.01.2021 року приблизно о 13 год. 15 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 60 км/год. по крайній лівій смузі руху проїзної частини пр-ту. П. Тичини з боку вул. Дніпровська Набережна, в напрямку вул. Шумського в м.Києві.
Проїзна частина пр-ту. П. Тичини має дві смуги руху в бік вул. Дніпровська Набережна, та дві смуги руху в бік вул. Шумського в м.Києві, мається горизонтальна дорожня розмітка 1.1, 1.3, 1.5, 1.14.3 ПДР України.
Під час руху водій ОСОБА_7 допустив порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України:
- п. 12.9 ПДР України - Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену впунктах12.4-12.7, наділянці дороги, девстановлено дорожні знаки3.29, 3.31,або натранспортному засобі, наякому встановлено розпізнавальнийзнаквідповідно допідпункту «и» пункту30.3цих Правил;
- п. 18.1 ПДР України Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_7 виразилось в тому, що він керуючи автомобілем «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 , та під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра) ПДР України, котрі розташовані біля будинку № 12 по пр-ту. Тичини в м. Києві, не зменшив швидкість свого автомобіля перед пішохідним переходом, де в той час проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу пр-ту. П. Тичини переходила пішохід ОСОБА_4 1995 р.н., яка рухалась зправа наліво по ходу руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 , чим створив їй небезпеку, після чого застосував екстрене гальмування та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 передньою лівою частиною свого автомобіля, та зупинив свій автомобіль за нерегульованим пішохідним переходом.
Згідно висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/111-21/5607-ІТ від 11.02.2021 року:
1. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.9.(б); 18.1 Правил дорожнього руху України.
2. В даній дорожній ситуації при заданих параметрах руху водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 змоменту виявлення пішохода, який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 , шляхом застосування екстреного гальмування, і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.1 ПДР України.
3. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 експертом, зтехнічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.9.(б); 18.1 ПДР України.
4,5. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України.
6. Розрахована швидкість руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить (63.3…66.1),км/год.
7. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-229-2021 від 24.02.2021 року, в результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження, а саме: відкрита травма лівого колінного суглобу: перелом надколінника зі зміщенням уламків, рвано-забійна рана передньої поверхні колінного суглобу.
Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил», зазначене тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе визнав повністю та пояснив суду, що 26.01.2021 р. у світлий час доби він, будучи водієм служби таксі, на автомобілі служби таксі «Volkswagen Polo» виконував замовлення. Офіційно не працевлаштований у службі, на підставі заяви отримав на 12 годин автомобіль, а також ключі, технічний паспорт та поліс страхування. Рухався по пр. П. Тичини у м. Києві зі швидкістю до 60 км/год. Дорога мала по дві смуги у кожному напрямку, одна смуга заставлена припаркованими автомобілями. Погода похмура, опадів не було. На пішохідному переході, по якому почала рухатись потерпіла, стояв припаркований автомобіль, тому він не бачив та не міг побачити її. Коли він побачив потерпілу ОСОБА_4 , застосував екстрене гальмування і намагався уникнути наїзду на неї, взявши напрямок трохи праворуч. Задів її капотом, на пішохідному переході. На автомобілі пошкоджень не було. Завчасно вжив заходи для зменшення швидкості. Після удару він вийшов з авто, хотів допомогти потерпілій підвестись, однак та відмовилась, оскільки нога була зламана. Швидку він не викликав. Чи надавав допомогу потерпілій водій, який рухався в зустрічному напрямку, він не пам`ятає. Пасажири вийшли з авто після ДТП, їх дані та контакти не збереглись. Після ДТП він повідомив у службу таксі про подію. Після подій 26.01.2021 він пропонував компенсацію потерпілій, однак вона не хотіла із ним спілкуватись. Цивільний позов визнав частково. В розмірі 7000 матеріальної та 3000 моральної шкоди. У скоєному щиро розкаюється.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомила, що 26.01.2021 приблизно о 13 годині в районі Березняки вона переходила дорогу на пішохідному переході. Бачила автомобіль обвинуваченого, білий «Фольцваген», метрів за 100 до переходу. Думала, що він зупиниться перед пішохідним переходом, оскільки інші водії зупинились. Після удару водій вийшов з авто, але до неї не підійшов. Потім її доставили до лікарні, де зробили операцію. Свідомість вона не втрачала. Після цього вона 7 місяців знаходилась вдома і не працювала. Швидку медичну допомогу викликав хтось з присутніх там людей. Після ДТП обвинувачений також не виходив на зв`язок із нею, жодних коштів не сплачував, допомоги на лікування не надавав, не вибачався. Також повідомила, що на момент ДТП офіційно не працювала, загалом приблизно протягом року не працює офіційно. Фактично працює кухарем, 12-годинний робочий день після травми стояти не може, тому зараз вимушена працювати не повний робочий день.
Так, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 26 січня 2021 року, складеного начальником слідчого відділення Дніпровського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_8 , в присутності водія та понятих, та ілюстративної таблиці до протоколу огляду, в м. Києві по пр-ту Тичини зафіксовано факт ДТП, під час якої пішоход ОСОБА_4 зазнала тілесних ушкоджень, а також зазначено розташування транспортного засобу (а.с. 6-15).
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-21/5607-ІТ від 11.02.2021 року:
1. В даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.9.(б); 18.1 Правил дорожнього руху України.
2. В даній дорожній ситуації при заданих параметрах руху водій автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 змоменту виявлення пішохода, який перетинав проїзну частину в межах нерегульованого пішохідного переходу, мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 , шляхом застосування екстреного гальмування, і тим самим мав технічну можливість виконати вимоги пункту 18.1 ПДР України.
3. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 експертом, зтехнічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.9.(б); 18.1 ПДР України.
4,5. Для оцінки дій пішохода ОСОБА_4 в умовах виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди спеціальних знань в галузі судової автотехніки не потрібно, вони (дії) можуть бути оцінені органами досудового розслідування (судом) самостійно, відповідно до вимог розділу 4 чинних Правил дорожнього руху України.
6. Розрахована швидкість руху автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 перед ДТП, яка відповідає слідам гальмівного юзу, становить (63.3…66.1),км/год.
7. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Volkswagen Polo» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 042-229-2021 від 24.02.2021 року, в результаті даної ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала наступні тілесні ушкодження, а саме: відкрита травма лівого колінного суглобу: перелом надколінника зі зміщенням уламків, рвано-забійна рана передньої поверхні колінного суглобу.
Відповідно п. п. 4.6. та 2.2.1./в «Правил» зазначене тілесне ушкодження у п. в) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Винуватість ОСОБА_7 , який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.
Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обираючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує вимогист. 65 КК Українищодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1ст. 286 КК України, що вказаний злочин відносяться до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно не працює, його соціальні зв`язки, має постійне місце проживання за місцем реєстрації, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_7 , суд визнає щире каяття, що передбачено п. 1 ч. 1ст. 66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання та передбаченіст.67КК України, судом не встановлено.
Згідно досудової доповіді провідного інспектора Подільського районного відділу філії ДУ «Центр пробації у м. Києві та Київській області» від 12.05.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , визначено рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, як низькій, в тому числі визначено низький ступінь ризику небезпеки для суспільства. На думку інспектора органу пробації виправлення ОСОБА_7 можливе у громаді без позбавлення або обмеження волі.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 злочину,а саме: його класифікацію заст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали;конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, його поведінку під час та після вчинення вказаного злочину.
А отже, беручи до уваги вказану досудову доповідь, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 ,який офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, поведінку під час та після вчинення вказаного необережного злочину, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи його критичне ставлення до вчиненого, відсутність міцних соціальних зв`язків, враховуючи позицію прокурора у судовому засіданні та потерпілої, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з метою його виправлення і попередження вчиненняним нових злочинів суд доходить до висновку,що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
В той же час, судом враховано, що кримінальне правопорушення, передбаченест. 286 КК України,законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілого щодо виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною в цьому питанні.
При вирішенні питання щодо доцільності призначення додаткового покарання обвинуваченому, суд враховує позицію Верховного суду, викладену в постанові від 12.03.2019 року справа № 495/9188/16-к,
Так суд враховує характер і обсяг допущених ОСОБА_7 грубих порушень Правил дорожнього руху України, що виразилось у скоєнні кримінального правопорушення на пішохідному переході.
Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування такої обставини потребує лише більш виваженого та обережного підходу при обранні заходу примусу, виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.
Водночас в судовому засіданні суду не було надано доказів того, що обвинувачений ОСОБА_7 дійсно працевлаштований у таксі та його робота пов`язана з постійними поїздками, а позбавлення його права керування транспортними засобами призведе до втрати ним роботи.
З урахуванням вказаних обставин, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, поведінки після вчинення злочину, конкретних обставин вказаного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 має бути призначене покарання із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідатиме його особі та обставинам вчиненого ним злочину.
Потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні заявлений цивільний позов.
Так, потерпіла просить стягнути з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 84 614 грн. 73 коп. та моральну шкоду в розмірі 45000 грн. Заявлена матеріальна шкода, обґрунтовується, зокрема: 7614, 73 грн. кошти, витрачені на використані ліки; 36000 грн. втрачений дохід за шість місяців; 27 000 грн. орієнтовна сума грошей на оренду житла за шість місяців; 14000 грн. орієнтовна вартість чотирьох місяців реабілітації.
При вирішенні заявленого ОСОБА_4 цивільного позову до ОСОБА_7 , суд дійшов висновку щодо необхідності його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Цивільний відповідач - обвинувачений позовні вимоги визнав частково, а саме 7 000 грн. матеріальної та 3 000 грн. моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1ст. 1195 Цивільного кодексу України(даліЦК) фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності (абз.1 ч.1ст.1197 ЦК України).
Тлумачення наведених норм дозволяє зробити висновок, що шкода, яка завдана здоров`ю, не може бути відшкодована в натурі та оцінена в грошовому еквіваленті. Саме тому об`єктом відшкодування є лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання такої шкоди. До таких втрат законодавець відносить, зокрема, заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (постанова Верховного Суду №191/48/16-ц від 11.09.2019 року).
Відповідно до ч.3ст.10 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ступінь втрати працездатності визначається відповідним або висновком медико-соціальної комісії, або висновком експерта. Проте потерпілим та його представником не надано суду таких висновків, що позбавляє суд визначити ступінь втрати потерпілим працездатності. Крім того, в судовому засіданні не було наведено доказів факту працевлаштування потерпілої, як на момент вчинення злочину, так і впродовж року до цього. Таким чином, необґрунтованими є вимоги про відшкодування втраченого потерпілою заробітку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Разом з цим, суд вважає обґрунтованими вимоги потерпілої про стягнення коштів, витрачених потерпілою на лікування, які підтверджені наданими копіями чеків, що складають 7614 грн. 73 коп., а тому задовольняє їх в повному обсязі.
Вимоги про стягнення з обвинуваченого орієнтовної вартості оренди житла задоволенню не підлягають, з огляду на їх необґрунтованість.
Щодо вимог потерпілої про відшкодування коштів, що мають бути витрачені на заплановану реабілітацію, суд враховує наступне.
Згідно ч.2ст.1202 ЦК Українистягнення додаткових витрат, передбачених ч.1ст.1195 ЦК України, може бути здійснене наперед у разі необхідності попередньої оплати послуг.
Поряд з цим, для стягнення цих витрат наперед цивільним позивачем не надано належних та беззаперечних доказів її необхідності, оскільки суду на обгрунтування вказаних вимог не було надано жодних документів, які б свідчили про призначення лікарем або рекомендації такої реабілітації потерпілій ОСОБА_4 на даному етапі, а також фактичні розрахунки, які обґрунтовують, власне, розмір цих витрат.
Тому в цій частині вимоги потерпілої задоволенню не підлягають.
Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріальна шкода, завдана злочином потерпілій ОСОБА_4 , підлягає стягненню у розмірі 7614, 73 грн., оскільки ці вимоги обґрунтовані та документально підтверджені.
Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В силу вимогст.1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Виходячи з положень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Суд приходить до переконання, що заподіянні ОСОБА_4 тілесні ушкодження, тривалість лікування заподіяли їй сильні фізичні та душевні страждання. З урахуванням особи обвинуваченого, виходячи з вимог розумності, з урахуванням ступеню вини цивільного відповідача суд доходить висновку, що злочином потерпілій було завдано моральної шкоди, яку суд оцінює в розмірі 45 000 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого - цивільного відповідача.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положеньст. 100 КПК України.
Речовий доказ у справі - автомобіль «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_9 , залишити у володінні власника.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
Витрати на залучення експерта у розмірі 3431,40 (три тисячі чотириста тридцять одна гривня сорок копійок) належать стягненню з обвинуваченого на користь держави.
На підставі викладеного , керуючись ст. ст.368,370,373, 374 КПК України, суд,
УХВАЛИВ:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК Українита призначити покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1ст. 76 КК Українипокласти на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 3431,40 (три тисячі чотириста тридцять одна гривня сорок копійок).
Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином, в розмірі 7614, 73 грн. (сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень сімдесят три копійки) та моральну шкоду в розмірі 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень.
Речові докази:
- автомобіль «Volkswagen Polo», н.з. НОМЕР_1 , який передано на зберігання ОСОБА_9 , залишити у володінні власника;
- DVD-R диск, на якому міститься відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, - зберігати при матеріалах кримінального провадження;
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_10
скопійовано
-
скопійовано
-
