Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/295/21

Провадження №2/377/218/21

20 жовтня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Малишенко Т.О., за участю секретаря судового засідання - Ричок Х.В., за участі позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача ДСП «ЧАЕС» - Стужної В.М., представник іншого відповідача відсутній, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська Атомна Станція», Об`єднання «Ядерний страховий Пул» - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у виді стягнення грошової компенсації за спричинення ядерної шкоди, нанесене ядерним джерелом непереборної сили,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, та просила з урахуванням декількох уточнень до позовних вимог стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду у виді стягнення грошової компенсації за спричинення ядерної шкоди, нанесене ядерним джерелом непереборної сили, а саме 70 мільйонів грошової компенсації за заподіяну шкоду здоров`ю в момент виконання службових обов`язків по охороні громадського порядку під час аварії на ЧАЕС з 17.05. по 30.05.1986 року її чоловіка ОСОБА_3 , у якого захворювання пов`язане з виконанням обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в результаті чого настала його смерть. Також просила стягнути моральну шкоду у розмірі 1 мільйон гривень.

26.05.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами загального провадження.

30.09.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду.

20.10.2021 року у судовому засіданні позивач підтримала заявлені позовні вимоги, у суді дала поясненння аналогічно викладеними у позовній заяві та декількох уточненнях до позовної заяви.

Відповідач - представник ДСП «Чорнобильська АЕС», до суду подав відзив та декілька уточнень до відзиву, позовні вимоги не визнали. В судовому засіданні, просили відмовити в задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що статтею 90 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» окреслено сферу його застосування та вказано, що всі вимоги Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності. Враховуючи, що Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» був прийнятий та набрав чинності в 1995, то його можна застосувати лише до ядерних інцидентів починаючи з 1995, а тому на подію, що сталася в 1986 на Чорнобильській АЕС дія цього Закону не розповсюджується. Вважають позовні вимоги необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справиЮ тому просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач Об`єднання «Ядерний страховий Пул» свого представника в судове засідання не направив, від представника надійшла письмова заява, про розгляд справи за його відсутності. У письмових відзивах зазначили, що позовні вимоги не визнають, оскільки характер відшкодування ядерної шкоди природно відноситься не до цивільно-правової сфери, а до соціального захисту, функції якого здійснює держава Україна. Відповідно до частини восьмої статті 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом. Спеціальним законом є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначені та закріплені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, і який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров`ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов`язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі. Статтею 90 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено, що всі вимоги цього Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто після 1995 року. Об`єднання «Ядерний страховий пул» створене 19 листопада 2003 року. Обов`язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту здійснюється в Україні страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» згідно відповідних договорів страхування лише починаючи з 2004 року, зокрема по ДСП «Чорнобильська АЕС» страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциден почало здійснюватись страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» лише з 2012 року. Страховими подіями не є події, що сталися до укладання договору страхування. страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду внаслідок аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» не здійснювалось, і відповідальності за відшкодування шкоди внаслідок цієї аварії ні Об 'єднання ні страховики-резиденти члени Об 'єднання відповідно до вимог чинного законодавства не несуть. Тому просили в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Оператора Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», об`єднання «Ядерний страховий пул» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у виді компенсації за спричинення ядерної шкоди, нанесене ядерним джерелом непереборної сили відмовити в повному обсязі.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що в 1986 році чоловік позивача, ОСОБА_3 , був відряджений в м. Чорнобиль і м. Прип`ять, де приймав участь у заходах по ліквідації аварії на ЧАЕС і знаходився в зоні ЧАЕС з 17 травня по 30 травня 1986. В зв`язку з тим, що чоловік позивача ( ОСОБА_3 ,) був задіяний на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ним було отримано значну шкоду здоров`ю, що в свою чергу призвело до втрати працездатності та визнання його інвалідом 1 групи.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 12.06.2018 № 57, захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_3 , пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно з п.1 ст.IV Віденської Конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду (далі - Конвенція) відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною.

Вказана Конвенція Україною була ратифікована 12 липня 1997 року.

У зв`язку з ратифікацією Конвенції Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з приєднанням до Віденської конвенції» від 03.12.1997 року внесено зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 року № 39/95-ВР.

Згідно зі ст. 72 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку).

У ст. 90 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» окреслено сферу його застосування та вказано, що всі вимоги Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто після 1995 року.

Відповідно до ч.8 ст.73 вказаного Закону, відповідальність за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, встановлюється законом. Отже, спеціальним законом є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким визначені та закріплені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, і який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров`ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов`язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі.

Формою відшкодування ядерної шкоди, отриманої внаслідок Чорнобильської катастрофи, є призначення та виплата громадянам, віднесеним до категорії осіб, які постраждали внаслідок цієї катастрофи, і визнаним інвалідами, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильська АЕС" створено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2001 №399.

Відповідно до Статуту, основними завданнями ДСП "Чорнобильська АЕС" є забезпечення безпечної експлуатації ядерних установок, установок поводження з радіоактивними відходами та іншого обладнання ЧАЕС; безпечне зняття з експлуатації першого, другого та третього енергоблоків Чорнобильської АЕС та інших атомних електростанцій; перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему; забезпечення безпечного поводження з радіоактивними відходам накопичилися на Чорнобильській АЕС і утворюються у процесі зняття її з експлуатації.

Стаття 16 Конституції України передбачає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масі збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України, підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльно порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч.1 ст.73 цього Кодексу державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

З викладеного вбачається, що державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Статтею 95 Конституції України встановлено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Державний бюджет України.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням закону про Державний бюджет України.

Законом про Державний бюджет України щорічно затверджуються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів.

Згідно з ч.2 ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також коригування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Згідно із частиною четвертою зазначеної статті відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Бюджетним кодексом України несуть розпорядники бюджетних коштів.

Згідно із Порядком казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.01.2013 за № 130/22662, органи Казначейства здійснюють розрахунково - касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів, планів асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету, планів спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) або планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів.

Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами.

З 2006 року головним розпорядником коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію частини четвертої статті 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є Міністерство праці та соціальної політики України (з 01 січня 2011 року - Міністерство соціальної політики).

Головні розпорядники бюджетних коштів у межах доведених обсягів асигнувань самостійно визначають пріоритетні напрями використання бюджетних коштів та розподіляють їх за бюджетними програмами між регіонами, розпорядниками нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів.

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України і основним його завданням є розроблення і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики та розроблення проекту Державного бюджету України.

Отже, аналіз зазначених положень, а також норм Бюджетного кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема ст.7, 23, 35, 51 свідчить, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу не несе відповідальності за нарахування та грошові виплати та чинним законодавством передбачений спеціальний порядок відповідальності держави за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою -Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Статтею 90 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» визначено, що всі вимоги цього Закону застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто після 1995 року.

Отже, формою відшкодування ядерної шкоди громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є призначення та виплата громадянам, віднесеним до категорії осіб, які постраждали внаслідок цієї катастрофи, і визнаним інвалідами, державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров 'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 жовтня 2019 року по справі № 757/24468/16-ц).

З набранням чинності Закону України від 13 грудня 2001 року «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» правовий механізм відшкодування ядерної шкоди в Україні відповідає положенням Віденської конвенції (1963 року).

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» встановлено, що фінансове забезпечення цивільної відповідальності за ядерну шкоду здійснюється оператором шляхом:

1) страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

2) отримання інших видів фінансового забезпечення, передбачених законами України.

Страховим випадком при обов`язковому страхуванні цивільної відповідальності за ядерну шкоду є набрання законної сили судовим рішенням про відшкодування ядерної шкоди або укладення договору про відшкодування ядерної шкоди, стороною яких є відповідний страховик (ч.2 ст.8 Закону).

Об`єднання «Ядерний страховий Пул» створено відповідно до Закону України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», Закону України «Про страхування» згідно порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2003р. №953 «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду». ЯСП здійснює діяльність відповідно до Статуту об`єднання «Ядерний страховий пул», внутрішніх правил та положень.

Пунктом 2 Постанови встановлено, що Пул - це добровільне об`єднання страховиків- резидентів України, які в установленому порядку отримали ліцензію на проведення обов`язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Пул - неприбуткова організація, яка не має на меті отримання прибутку.

Таким чином, ОСОБА_4 не є страховиком, а є господарським об`єднанням, яке координує діяльність страховиків-резидентів України у сфері страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду, не одержує доходів від цієї діяльності (є неприбутковою організацією) та фінансується за рахунок членських внесків. ЯСП об`єднує всіх страховиків-резидентів України, які є учасниками ринку страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду.

Об`єднання «Ядерний страховий пул» створене 19 листопада 2003 року. Обов`язкове страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту здійснюється в Україні страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» згідно відповідних договорів страхування лише починаючи з 2004 року, зокрема по ДСП «Чорнобильська АЕС» страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциден почало здійснюватись страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» лише з 2012 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страховими подіями не є події, що сталися до укладання договору страхування.

Об`єднання є приватною юридичною особою та не відповідає за зобов`язаннями держави.

Таким чином, страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду внаслідок аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року страховиками-резидентами членами об`єднання «Ядерний страховий пул» не здійснювалось, і відповідальності за відшкодування шкоди внаслідок цієї аварії ні Об 'єднання ні страховики-резиденти члени Об 'єднання відповідно до вимог чинного законодавства не несуть.

На підставі наведеного суд дійшов до висновку, що чинним законодавством передбачений спеціальний порядок відповідальності держави за шкоду, спричинену Чорнобильською катастрофою, а тому позовні вимоги до ДСП «Чорнобильська АЕС», та Об`єднання «Ядерний страховий пул» є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.264, 265, 268 ЦПК України,

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська Атомна Станція», Об`єднання «Ядерний страховий Пул» - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у виді стягнення грошової компенсації за спричинення ядерної шкоди, нанесене ядерним джерелом непереборної сили - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено 22.10.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Державне спеціалізоване підприємства «Чорнобильська Атомна Станція», юридична адреса: 07100, Київська область, Вишгородський район, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, ЄДРПОУ 14310862.

Об`єднання «Ядерний страховий Пул», юридична адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, оф.24, ЄДРПОУ 3266215.

Суддя Т. О. Малишенко