Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 134/214/20

провадження № 61-12418св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Крижопільський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі - КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД») та просила визнати незаконним наказ головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 26 від 02 січня 2020 року «Про оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги» в частині встановлення їй як лікарю загальної практики - лікарю сімейної медицини ліміту в кількості 900 декларацій; та зобов`язати КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» перерахувати та виплачувати їй заробітну плату з розрахунку оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги 1 800 пацієнтів, починаючи з січня 2020 року.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, щонаказом головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 20 від 09 березня 2017 року «Про прийняття на роботу сумісника зовнішнього» вона прийнята на 0, 5 ставки лікаря загальної практики сімейної медицини Крижопільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини з 14 березня 2017 року з оплатою пропорційною відпрацьованому часу.

У результаті реформування сімейної медицини перестала існувати погодинна оплата праці сімейних лікарів і почала працювати відрядно-преміальна система оплати праці, яка передбачає оплату фактично виконаної роботи.

20 вересня 2018 року між адміністрацією Центру та профспілковим комітетом було укладено колективний договір, відповідно до якого посадові оклади сімейних лікарів та лікарів терапевтів закладу встановлюються від кількості підписаних декларацій та вікової структури населення.

Наказом головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 26 від 02 січня 2020 року «Про оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги у 2020 році» їй встановлено ліміт в кількості 900 декларацій.

Вважала встановлення їй такого ліміту незаконним, оскільки згідно з Порядком надання первинної медичної допомоги, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України» № 504 від 19 березня 2018 року, оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги становить 1 800 осіб на одного лікаря загальної практики - сімейного лікаря. При цьому жодним нормативним документом не передбачено можливості адміністрації лікувального закладу зменшувати оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги.

Такими діями порушено її право на отримання заробітної плати за фактично виконану роботу, оскільки станом на 01 січня 2020 року з нею підписали декларації 1 327 пацієнтів, яких вона обслуговує особисто, тоді як оплата її праці здійснюється, виходячи з ліміту 900 пацієнтів, а не 1 800.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним наказ головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 26 від 02 січня 2020 року «Про оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги» в частині встановлення ОСОБА_1 як лікарю загальної практики - лікарю сімейної медицини ліміту в кількості 900 декларацій.

Зобов`язано КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату з розрахунку оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги 1 800 пацієнтів, починаючи з січня 2019 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свавільно, у непередбачений законом чи іншим нормативно-правовим документом спосіб зменшив позивачу оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги (ліміт пацієнтів), що призвело до порушення її прав, яке полягає в зменшенні її оплати праці за фактично надані медичні послуги (виконану роботу).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач працює на умовах, які були встановлені колективним договором, які є обов`язковими як для роботодавця, так і для неї, і вона, в силу статті 21 Закону України «Про оплату праці» має право на оплату праці в розмірі, встановленому колективним договором. Встановлення головним лікарем позивачу половини від кількості ліміту 1 800 на одного лікаря відповідає умовам, на які була прийнята позивач на роботу за сумісництвом - 0, 5 ставки.

Разом з тим апеляційний суд зазначив, що права позивача на оплату праці за фактично виконану роботу відповідачем не порушуються, оскільки відповідно до Порядкуреалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги, до тарифу на медичне обслуговування пацієнтів, які подали декларації понад ліміт, застосовуються понижувальні коефіцієнти, що також відображено в оспорюваному наказі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

12 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права (з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не дослідив усі зібрані в справі докази, зокрема діючий колективний договір, який передбачає встановлення посадового окладу сімейного лікаря тільки в спосіб, визначений розділом ІV «Оплата праці» цього договору, а саме такий встановлюється від кількості підписаних декларацій та вікової структури населення, при цьому розмірів тарифних ставок, встановлення головним лікарем будь-яких половинчастих ставок колективний договір не передбачає.

Також апеляційний суд не врахував, що ні положеннями колективного договору, ні жодним нормативним документом не встановлено повноважень головного лікаря змінювати оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги, а тому безпідставно скасував законне рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Крижопільського районного суду Вінницької області.

18 січня 2021 року справа № 134/214/20 надійшла до Верховного Суду.

Представник КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» - Чудак В. Д. надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 з 09 березня 2017 року працює на посаді лікаря анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії в КНП «Крижопільська окружна лікарня інтенсивного лікування».

Також ОСОБА_1 займає 0, 25 посадового окладу лікаря-анестезіолога групи «Анестезіологів з палатами інтенсивної терапії» у КП «Піщанська ЦРЛ».

Згідно з наказом головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 20 від 09 березня 2017 року «Про прийняття на роботу сумісника зовнішнього», ОСОБА_1 прийнято на 0, 5 ставкилікаря загальної практики сімейної медицини з 14 березня 2017 року.

20 вересня 2018 року між адміністрацією КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» і профспілковим комітетом від імені трудового колективу укладено колективний договір.

Розділом ІV «Оплата праці» передбачено, що роботодавець зобов`язується посадові оклади сімейних лікарів встановити від кількості підписаних декларацій та вікової структури населення.

Наказом головного лікаря КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» № 26 від 02 січня 2020 року «Про оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги» ОСОБА_1 , лікарю загальної практики (сімейний лікар), у 2020 році встановлено ліміт - 900 декларацій (обсяг роботи 0, 5 ставки).

У вказаному наказі зазначено, що з 01 січня 2020 року за декларації, укладені понад встановлені ліміти оплата буде здійснюватися із застосуванням «понижувальних» коефіцієнтів.

Станом на 31 січня 2020 року з ОСОБА_1 уклали декларації 1 323 пацієнти.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництвом є виконання працівником, окрім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

За приписами статті 21 України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суди встановили, що позивач працює в КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» за сумісництвом на 0, 5 ставки лікаря загальної практики сімейної медицини.

Звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 зазначала, що оспорюваним наказом відповідач незаконно встановив їй ліміт - 900 декларацій, чим порушив її право на належну оплату праці.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2018 року № 504 затверджено Порядок надання первинної медичної допомоги (ПМД).

Пунктом 2 розділу І цього Порядку визначено, що:

надавач ПМД - це заклад охорони здоров`я будь-якої організаційно-правової форми, в тому числі комунальні некомерційні підприємства, або фізичні особи-підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та забезпечують на її основі медичне обслуговування населення, безпосередньо пов`язане з наданням ПМД;

оптимальний обсяг практики ПМД - це кількість осіб, яким лікар з надання ПМД може забезпечити надання якісної ПМД.

Головним завданням надавача ПМД є забезпечення населення комплексними та інтегрованими послугами зі всебічної, безперервної і орієнтованої на пацієнта ПМД, спрямованої на задоволення потреб населення у відновленні та збереженні здоров`я, попередження розвитку захворювань, зменшення потреби у госпіталізації та покращення якості життя (пункт 4 розділу І Порядку надання ПМД).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 розділу ІІ Порядку надання ПМД надавачі ПМД можуть утворювати групові практики ПМД для координації надання ПМД, забезпечення безперервності надання ПМД, раціонального та ефективного використання ресурсів на здійснення медичного обслуговування з надання ПМД.

Оптимальний обсяг практики ПМД становить: одна тисяча вісімсот осіб на одного лікаря загальної практики - сімейного лікаря; дві тисячі осіб на одного лікаря-терапевта; дев`ятсот осіб на одного лікаря-педіатра.

Обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку надання ПМД передбачено, що надавач ПМД має право залучати на підставі трудового або цивільно-правового договору інших осіб для забезпечення надання ПМД. Кількість таких осіб, які залучаються, та вимоги щодо їх кваліфікації визначаються самостійно надавачем ПМД.

ПМД надається пацієнтам відповідно до режиму роботи (години прийому пацієнтів лікарем з надання ПМД), який самостійно визначає надавач ПМД за погодженням із власником (пункт 2 розділу IV Порядку надання ПМД).

Особливості реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2020 рік, тарифи та коригувальні коефіцієнти були визначені Порядком реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2020 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1117, пунктами 5, 8 якого передбачено, що тариф за надання медичних послуг, пов`язаних з первинною медичною допомогою, встановлюється як капітаційна ставка за обслуговування одного пацієнта, який подав декларацію, протягом календарного року. До тарифу на медичне обслуговування пацієнтів, які подали декларації понад ліміт, застосовуються коефіцієнти залежно від рівня перевищення ліміту.

З огляду на вищевикладене, оскільки основним завданням відповідача як надавача ПМД є забезпечення надання якісної ПМД, яка надається пацієнтам відповідно до режиму роботи лікаря з ПМД, ураховуючи, що позивач працює у КНП «Крижопільський РМЦ ПМСД» за сумісництвом на 0, 5 ставки, обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що встановлення їй половини від кількості ліміту 1 800 на одного лікаря (оптимальний обсяг практики ПМД) відповідає умовам, на яких вона працює у відповідача.

При цьому, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, право позивача на оплату праці в даному випадку не порушено, оскільки згідно з оспорюваним наказом за декларації, укладені понад встановлені ліміти, оплата праці здійснюється із застосуванням відповідних коефіцієнтів, що відповідає пункту 8 Порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги на 2020 рік.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 рокубез змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов