ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/588/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 (колегія суддів: Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О., Плахов О. В.) і рішення Господарського суду Луганської області від 25.02.2021 (суддя Зюбанова Н. М.) у справі

за позовом керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Старобільської міської ради Луганської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Калмичанка" про розірвання договору оренди землі та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гребеник І. А.,

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калмиківської сільської ради Старобільського району Луганської області (далі - Калмиківська сільрада) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Калмичанка" (далі - СТОВ агрофірма "Калмичанка") про розірвання договору оренди землі, укладеного 01.11.2016 (з урахуванням додаткової угоди до договору від 29.09.2017) між Старобільською районною державною адміністрацією (далі - Старобільська РДА) та СТОВ агрофірмою "Калмичанка", та зобов`язання відповідача повернути земельні ділянки.

2. На обґрунтування позовних вимог керівник Старобільської місцевої прокуратури з посиланням на статті 526, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 19, 20, 22, 93, 141, 143 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) зазначив про використання земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Розпорядженням Голови Старобільської районної державної адміністрації (далі - РДА) від 21.07.2008 № 395 затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) пасовищ поліпшених власниками сертифікатів КСП "Новий Донбас".

4. Згідно з цим проектом земельні ділянки, що розташовані в контурі № 1275, а саме № 610, № 611, № 612, № 613, № 615, № 616, № 617, № 618, № 624, № 625, № 626, № 627, № 628, № 629, № 630, № 631, № 633, № 635, № 638, № 639, № 640, № 641, № 636, № 637, № 652, № 653, № 654, № 655, є незатребуваними земельними ділянками (стаття 87 проекту).

5. Згодом розпорядженням цього ж Голови від 01.11.2016 № 324 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) 28 невитребуваних земельних часток (паїв) (пасовищ) для надання їх в оренду терміном на 20 (двадцять) років СТОВ агрофірмі "Калмичанка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Калмиковській сільраді.

6. Об`єктом цієї технічної документації були невитребувані земельні ділянки (пасовища) № 610, № 611, № 612, № 613, № 615, № 616, № 617, № 618, № 624, № 625, № 626, № 627, № 628, № 629, № 630, № 631, № 633, № 635, № 638, № 639, № 640, № 641, № 636, № 637, № 652, № 653, № 654, № 655.

7. Згідно з кадастровими планами на ці земельні ділянки, що містяться у вказаній землевпорядній документації, код цільового призначення визначений 01.01 - землі сільськогосподарського призначення, угіддя - пасовища.

8. 01.11.2016 між Старобільською РДА та СТОВ агрофірмою "Калмичанка" укладено договір оренди землі з числа невитребуваних земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Калмиківській сільраді строком на 20 років.

9. Згідно з пунктом 2 договору передані в оренду земельні ділянки є пасовищами.

10. Відповідно до пунктів 14, 15 договору земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення - для сільськогосподарського використання.

11. При укладенні договору сторони домовилися, що зміна цільового призначення земельних ділянок забороняється (пункт 25).

12. 29.09.2017 між Старобільською РДА та СТОВ агрофірмою "Калмичанка" укладено додаткову угоду, за якою орендовану площу зменшено до 18,189 га у зв`язку з витребуванням трьох земельних ділянок, а саме: № 611 площею 0,8194 га - кадастровий номер 4425181000:05:002:0611, № 612 площею 0,8201 га - кадастровий номер 4425181000:05:002:0612 та № 613 площею 0,8194 га - кадастровий номер 4425181000:05:002:0613.

13. У травні 2019 року Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області здійснило заходи державного нагляду (контролю) стосовно суб`єкта господарювання СТОВ агрофірми "Калмичанка", про що склало акт, відповідно до якого на момент перевірки державним інспектором встановлено факт використання СТОВ агрофірмою "Калмичанка" пасовищ з метою вирощування соняшника на площі 32,69 га - контур 637, що є використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

14. 19.06.2020 Старобільска місцева прокуратура разом зі спеціалістами Калмиківської сільради провела обстеження земельних ділянок, що використовуються СТОВ агрофірмою "Калмичанка" згідно з договором, та у складеному акті установлено, що земельна ділянка засіяна пшеницею.

15. 15.10.2020 Старобільська місцева прокуратур направила позивачу листа від 05.10.2020 № 34-4430вих-20 з повідомленням про намір звернутися до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Калмиківської сільради з позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Рішенням господарського суду Луганської області від 25.02.2021 у задоволенні позову відмовлено.

17. Місцевий господарський суд виходив з недоведеності фактів використання відповідачем земельних ділянок не за цільовим призначенням та недоведеності істотного порушення договору оренди землі від 01.11.2016.

18. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

19. Перший заступник Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

20. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема статей 24, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 37 Закону України "Про охорону земель", а також ухваленням судових рішень без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19 та від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

21. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.

Позиція Верховного Суду

22. Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

23. Відповідно до статті 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

24. За змістом статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

25. Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

26. У статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

27. Статтею 22 ЗК України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

28. До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

29. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;

г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;

ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

30. Як убачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, передані відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є пасовищами.

31. Утім, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили яким чином, земельні ділянки, що є предметом спору у цій справі, мають використовуватися з урахуванням умов договору, а саме пункту 2, закону та кадастрової документації. При цьому з урахуванням визначення земельних ділянок як пасовищ, суди також не встановили можливість їх використання для вирощування сільськогосподарських культур.

32. Статтею 1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

33. У статті 36 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

34. При цьому статтею 35 цього ж Закону визначено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані:

- дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

- дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

- забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

35. За змістом статті 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель. Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19.

36. При цьому суд враховує, що необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей і пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов передбачена Законами України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року", Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

37. Отже, висновки судів про те, що діяльність відповідача стосовно розорювання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які за своїми характеристиками відносяться до пасовищ, не є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірних земельних ділянок, є передчасними.

38. До того ж висновок суду апеляційної інстанції про недоведеність систематичного розорювання земельних ділянок (оскільки акт обстеження земельної ділянки від 19.06.2020 таких даних як систематичне розорювання спірної земельної ділянки, вирощування на ній сільськогосподарських культур задля збирання урожаю, а не для випасання худоби не містить), є також передчасним та зроблений без урахування всіх обставин справи та зібраних у ній доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Відповідно до частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції, здійснюючи касаційний розгляд, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 цього ж Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

41. У зв`язку з тим, що встановлення вказаних вище обставин справи віднесено до компетенції судів попередніх інстанцій та їх встановлення пов`язане з дослідженням доказів, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

42. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, то розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 і рішення Господарського суду Луганської області від 25.02.2021 у справі № 913/588/20 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич