Справа № 188/669/21

Провадження № 1-кп/188/124/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки у кримінальному провадженні, внесеному до №12021040530000021 від 27.01.2021,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Хотин Хотинського району Чернівецької області, громадянина України, не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У клопотанні зазначається, що досудовим розслідуванням встановлені такі обставини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з частиною 2 статті 54 Земельного кодексу України навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частиною 3 статті 79 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Згідно з частиною 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Згідно з пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об`єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно з частиною 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-ІV об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Згідно з розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 №Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» земельні ділянки, зайняті пам`ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, встановлено, що до Переліку пам`яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим № 7988 включено курган, який розташований на території с. Старий Колодязь Хорошівської сільської ради Петропавлівського району на відстані 1 км на південний схід від центру с. Старий Колодязь на орному полі, датований II тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 2009 р. археологом Мишуста О.В. Курган № 7988 має наступні розміри: діаметр - 26 м, висота - 0,3 м, загальна площа кургану разом з охоронною зоною 0,1635 га, площа пам`ятки (самого кургану) 0,0522 га. Вказані об`єкти взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987р.

ТОВ «Еліта», код ЄДРПОУ 31136369, в особі директора ОСОБА_6 на підставі договору оренди землі від 14.12.2012 до квітня 2021 року, точної дати в ході проведення досудового розслідування встановити не вдалося, займалося обробітком земельної ділянки з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111, цільовим призначенням: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,8792 га, розташованої на території с. Старий Колодязь Хорошівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області на відстані 1 км на південний схід від центру с. Старий Колодязь, на орному полі. Земельна ділянка з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111 площею 4,8792 га на праві приватної власності належить ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №378240 від 15.10.2012.

На початку серпня 2019 року ОСОБА_6 для проведення сільськогосподарських робіт було залучено ОСОБА_3 , який згідно з усною домовленістю виконував роботи щодо висадження посівного матеріалу в ґрунт земельної ділянки з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111 загальною площею 4,8792 га. Отримавши від ОСОБА_6 завдання на проведення сільськогосподарських робіт, під час якого ОСОБА_3 був ознайомлений з тим, що в межах вказаної земельної ділянки знаходиться курган № 7988 з охоронною зоною загальною площею 0,1635 га, а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь яка діяльність на них забороняється, ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не руйнувати та не розорювати вказаний курган, включаючи його охоронну зону.

В порушення вказаних вимог законодавства ОСОБА_3 на початку серпня 2019 року в денний час доби, незважаючи на попередження з боку ОСОБА_6 , достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111 об`єкту археології - кургану №7988 з охоронною зоною загальною площею 0,1635 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану - об`єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, особисто, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення в процесі висадження посівного матеріалу, шляхом засівання земельної ділянки в межах охоронної зони кургану та насипу кургану самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,1635 га державної форми власності.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Під час судового розгляду прокурор надав письмове клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною обстановки, яку він вбачає в тому, що слідчим 27 квітня 2021 року було проведено додатковий огляд земельної ділянки з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111, в ході якого встановлено, що об`єкт археології - курган №7988 з охоронною зоною загальною площею 0,1635 га на день огляду не використовується, сільськогосподарськими культурами не засіяний та має визначену охоронну зону у вигляді встановлених межових знаків.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 197-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованого злочину, було віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості, а також те, що він вчинив кримінальне правопорушення вперше, повністю визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував спричиненні збитки, добровільно повністю усунув виявлені порушення шляхом звільнення зазначеної земельної ділянки та встановлення межових знаків у охоронній зоні, прокурор вважає, що у цьому випадку наявні підстави, передбачені ст. 48 КК України, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, оскільки діяння, вчинене ним, втратило суспільну небезпечність.

Вислухавши думки представника потерпілого і обвинуваченого, які не заперечували проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд зазначає таке.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч.1 ст.285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно ст.286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» міститься роз`яснення, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

В зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.

При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому

розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних,

міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних,

виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області,

міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому,

- тобто об`єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала

особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на

її суспільній небезпечності.

Для застосування ст.48 КК України необхідно встановити,

що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким

чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно

небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї

зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.

48 КК України - право, а не обов`язок суду, який вирішує це

питання в порядку, передбаченому КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вперше вчинив злочин, який згідно зі ст.12 КК України в редакції, яка діяла на момент вчинення інкримінованого злочину, відносився до злочинів невеликої тяжкості і судом визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність, оскільки з протоколу додаткового огляду земельної ділянки з кадастровим номером №1223887100:02:001:0111 від 27 квітня 2021 року судом встановлено, що об`єкт археології - курган №7988 з охоронною зоною загальною площею 0,1635 га на день огляду не використовується, сільськогосподарськими культурами не засіяний та має визначену охоронну зону у вигляді встановлених межових знаків. Представник потерпілого підтвердила в судовому засіданні, що шкода, завдана цим кримінальним правопорушенням, повністю відшкодована обвинуваченим.

Суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України , а також наслідки закриття провадження з підстави, передбаченої ст. 48 КК України, тому у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його згоди з клопотанням прокурора.

Враховуючи викладене, суд вважає правильним закрити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі ст.48 КК України в зв`язку зі зміною обстановки.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази не вилучалися.

Процесуальних витрат немає.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного та ст.48 КК України, керуючись ст.ст.284, 285, 286, 288, 372, 392, 395, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_3 у зв`язку зі зміною обстановки задовольнити.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, стосовно ОСОБА_3 закрити.

Ухвала набирає законної сили через сім днів з моменту її оголошення, якщо не буде оскаржена.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1