РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року справа № 580/4017/21

17 годин 50 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді Трофімової Л.В., за участі секретаря судового засідання Осадчого В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 580/4017/21

за позовом приватного акціонерного товариства «Черкасирибгосп» (вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814) [представник позивача адвокат Кучерук В.В. за ордером]

до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663) [представник відповідача Левенець А.М. витяг ЄДР, за посадою]

треті особи: державне підприємство «Укрриба» (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421) [представник третьої особи не прибув],

регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325) [представник третьої особи не прибув],

Леськівська сільська рада Черкаського району Черкаської області (вул. Центральна, 53, с. Леськи, Черкаський район, Черкаська область, 19640, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33456597) [представник третьої особи Михно П.Г. за довіреністю]

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004391401, прийняв рішення.

05.08.2019 ПрАТ «Черкасирибгосп», звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі № 580/2443/19, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 15.04.2019 №0004331401, №0004371401, №0004391401, №0004401401, №00004381401, №0004421401, №0004431401 та від 11.07.2019 №0007771401; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області на користь ПрАТ «Черкасирибгосп» сплачений судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн (а.с.7 т.1 копія платіжного доручення від 05.08.2019 №2831 про сплату судового збору у сумі 135466 грн).

Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задоволено частково: рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2443/19 від 09.10.2019 (суддя Гайдаш В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 скасовано; справу за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, позаяк встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на землю, є повноваженням місцевої ради, що виконується шляхом прийняття відповідного рішення: «задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки гідротехнічні споруди, що передані ПАТ «Черкасирибгосп» на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 №29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є Державне підприємство «Укрриба», тому у позивача відсутні правові підстави для сплати земельного податку щодо земель, на яких розташовані такі гідротехнічні споруди». У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 зазначено, що судами першої та апеляційної інстанції не витребувані та не перевірені рішення відповідних місцевих рад про визначення ставки земельного податку у 2018 році.

11.06.2021 справа № 580/2443/19 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду та згідно протоколу передачі судової справи передана судді Л.В. Трофімовій. 16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693857) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.

16.06.2021 згідно з ухвалою (ЄДРСР 97693858) позовні вимоги щодо кожного ППР виділено у самостійні провадження з присвоєнням номерів справ (580/4016/21, 580/4017/21, 580/4018/21, 580/4019/21, 580/4020/21, 580/4021/21, 580/2022/21). Суд з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 17.06.2021 (ЄДРСР 97758459) у справі № 580/4017/21 призначено підготовче судове засідання на 07.07.2021, у якості третьої особи залучено Леськівську сільську раду Черкаського району Черкаської області (вул. Центральна, 53, с. Леськи, Черкаський район, Черкаська область, 19640, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33456597).

02.07.2021 від позивача надійшло клопотання про об`єднання справ в одне провадження. Судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ (а.с.22 т.1), позаяк позовні вимоги стосуються актів ненормативного характеру, що ґрунтуються на застосуванні рішень різних суб`єктів місцевого самоврядування у реалізації кожним із них принципів податкового законодавства та повноважень у сфері запровадження на визначеній території громади податків і пільг.

02.07.2021 від позивача надійшла заява про відвід судді (а.с.27-29 т.1), згідно з ухвалами від 06.07.2021 (ЄДРСР 98143570) та від 08.07.2021 (ЄДРСР 98221294) вирішено питання відводу судді (а.с.57-59, 63-64 т.2).

У зв`язку з надходженням 02.07.2021 до суду заяви про відвід судді, підготовче засідання 07.07.2021 не відбулося. Підготовче судове засідання призначено на 12.07.2021.

12.07.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про заміну відповідача (а.с.71 т.2), яке протокольною ухвалою було задоволено замінено Головне управління ДФС у Черкаській області правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області. Ухвалою від 12.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження (ЄДРСР 98273579) на 30 днів і призначено підготовче судове засідання на 10.09.2021.

07.09.2021 до суду надійшло клопотання позивача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Черкаської області (а.с.1-4 т.3), у задоволенні якого протокольною ухвалою від 10.09.2021 було відмовлено, позаяк відповідно до ППР грошове зобов`язання є неузгодженим, а вимог кредитора у справі про банкрутство відповідач не направляв до Господарського суду Черкаської області. Ухвалою від 10.09.2021підготовче провадження у адміністративній справі № 580/4017/21 закрито та призначено розгляд по суті на 28.09.2021 (ЄДРСР 99517782): оголошено перерву на 01.10.2021 (ЄДРСР 99936194). У судовому засіданні від 01.10.2021 (ЄДРСР 100073650) у розгляді справи по суті оголошено перерву на 06.10.2021 (а.с.201 т.3). У судовому засіданні від 06.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення (а.с.206 т.3).

В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що під час винесення спірного ППР щодо заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку з юридичних осіб по Леськівській ОТГ за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 у сумі 628 820,89 грн з нарахуванням штрафних санкцій у сумі 157 205,22 грн. Відповідачем не встановлено, що позивач є власником чи користувачем земельної ділянки (кадастровий номер: 7124984500:01:001:0005) площею 1161,4027 га, що розташована в Леськівській сільській раді Черкаського району Черкаської області, а також земельної ділянки (кадастровий номер 7124988500:01:001:0001) площею 719,5231 га, що розташована в межах Худяківської сільської ради, що підтверджується витягом з ДЗК, де зазначено, що земельна ділянка є державною власністю із цільовим призначенням «для рибогосподарських потреб», інформація про власників і користувачів відсутня. Відповідачем не було взято до уваги зміст договору зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд) від 01.12.2010 № 29/10, що обліковуються на балансі ДП «Укрриба». Відповідно до зазначеного договору балансоутримувачем майна (гідротехнічних споруд), що розташовані на земельних ділянках (кадастрові номери: 7124984500:01:001:0005 і 7124988500:01:001:0001) є ДП «Укрриба», а власником держава, в особі Фонду державного майна України. У додаткових поясненнях представника позивача від 07.09.2021 зазначено, що однією із підстав прийняття оскаржуваних ППР слугували державні акти на право постійного користування земельними ділянками, що видані у період з 1998 року по 2001 рік Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Черкасирибгосп» акт постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 17-113 (у межах Леськівської сільської ради). Земельні ділянки знаходилися під гідротехнічними спорудами, що належали Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Черкасирибгосп». Під час приватизації на базі Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Черкасирибгосп» було створено сільськогосподарське-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп». Питання власності гідротехнічних споруд вирішувалось відповідно до наказів Мінагрополітики та ФДМ України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», наказу Мінагрополітики від 22.05.2003 № 145 «Про здійснення передачі гідротехнічних споруд», наказу Державного департаменту рибного господарства від 03.06.2003 № 114 «Про створення комісії з передачі майна», наказу Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 «Про затвердження акту прийому-передачі гідротехнічних споруд, що не увійшли до статутного фонду СРВАТ «Черкасирибгосп», на баланс ДП «Укрриба». З 01.01.2013 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими. Гідротехнічні споруди, що обліковуються на балансі ДП «Укрриба», передані позивачу на зберігання відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 № 29/10 є державною власністю, балансоутримувачем якої є ДП «Укрриба», суб`єктом управління Державне агентство рибного господарства України. Рішеннями судів у справі № 5026/1934/2011 підтверджено факт, що ДП «Укрриба» є балансоутримувачем майна-гідротехнічних споруд і користувачем земельних ділянок на яких воно знаходиться, а Фонд держмайна є власником вказаного майна, тому рішення судів у цій справі мають преюдиційне значення, позаяк факти, встановлені цими рішеннями не потребують доказування у даній справі. Позивачем зазначено, що в додатку до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 17-113 у межах Леськівської сільської ради та Худяківської сільської ради використовувались земельні ділянки з кадастровими номерами: 7124984500:01:001:0005 (площею 1161,4027 га) та 7124988500:01:001:0001 (площею 719,5231 га), проте площі з кадастровими номерами, що використовувались перевіряючими, не співпадають з площею у даному державному акті. Під час здійснення перевірки не перевірявся факт оприлюднення рішення Лесківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22.06.2018 № 30-06/VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» та рішення Худяківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 05.06.2018 № 27-18/VІІ «Про внесення змін в рішення про встановлення місцевих та інших податків на 2018 рік». Зазначене рішення до позивача не доводилось, в друкованих засобах також не опубліковувалось. Рішенням Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ та рішенням Худяківської сільської ради від 05.06.2018 № 27-18/VІІ не встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки державної форми власності, якими є земельні ділянки з кадастровими номерами: : 7124984500:01:001:0005 та 7124988500:01:001:0001, тому позивачем відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Земельного кодексу України було застосовано мінімальну ставку податку. У письмових поясненнях позивача від 28.09.2021 (а.с.114-117 т.3) зазначено, що позивач відповідно до критеріїв визначених Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» відноситься до категорії «мале підприємство», що підтверджується відповідними показниками, відображеними у фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік. Відповідно до ч.1 ст.82 ПК України тривалість перевірки суб`єкта малого підприємництва обмежена строком 10 робочих днів, проте наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» передбачено проведення перевірки позивача тривалістю 20 робочих днів. Повідомлення про проведення перевірки та наказ про проведення перевірки були отримані позивачем 14.01.2019, а перевірка розпочалась 21.01.2019. Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 14.02.2019 № 324 продовжено строк проведення документальної планової виїзної перевірки позивача на 10 робочих днів продовження строків перевірки здійснено з порушенням закону. Вважаючи, що перевірка призначена та проведена у порядку, що суперечить вимогам законодавства, акт має бути визнаний неналежним доказом у адміністративній справі, що не породжує відповідних правових наслідків і не може бути покладеним в основу жодних рішень контролюючого органу в тому числі в основу спірного ППР. Під час судового засідання представник позивача просив не брати до уваги позицію щодо процедурних питань організації і проведення перевірки. Представник позивача від 01.10.2021 обґрунтовував показники діяльності позивача, обліку основних засобів у контексті наказу про облікову політику, зазначивши, що спір з відповідачем щодо визначення критеріїв належності позивача до суб`єктів малого підприємництва відсутній. У письмових поясненнях (а.с.190-198 т.3) від 01.10.2021 представник позивач вважає, що оскаржуване ППР складено та прийнято з порушенням п.1 ч.3 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами ППР платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2015 № 1204. Щодо державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 17-113 зазначив: до 1998 року земельна ділянка та гідроспоруди, що на ній знаходилися, перебували у державній власності на балансі Черкаського обласного державного виробничого сільськогосподарсько-рибоводного підприємства «Черкасирибгосп». У 1998 році під час приватизації гідроспоруди були передані на баланс СРВАТ «Черкасирибгосп», власником яких був Фонд держмайна, а балансоутримувачем СРВАТ. До 2003 року відбувалось оформлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками. У 2003 році гідроспоруди вилучені з балансу СРВАТ «Черкасирибгосп» і передані на баланс ДП «Укрриба», з цього часу СРВАТ «Черкасирибгосп» втратило право постійного користування земельними ділянками у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, що знаходиться на цій земельній ділянці. У результаті гідротехнічні споруди, так і земля на якій вони розташовані, не увійшли до статутного капіталу СРВАТ «Черкасирибгосп» залишились у державній власності, повноваження щодо управління якою повною мірою належить до повноважень Фонду держмайна. Гідротехнічні споруди, що з 2003 року обліковуються на балансі ДП «Укрриба», передані на зберігання для ПрАТ «Черкасирибгосп» відповідно до договору зберігання від 01.12.2010 № 29/10. Протягом 2018 року позивач був зберігачем державного майна гідротехнічних споруд рибницьких ставків, що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання, що знаходиться на земельних ділянках у Кам`янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області. Вказаний факт зберігання, а не оренди підтверджується рішеннями судів у справі № 5026/1934/2011 про визнання недійсним договору від 01.12.2010 №29/10, а також підтверджено, що ДП «Укрриба» є балансоутримувачем майна гідротехнічних споруд і користувачем земельних ділянок на яких воно знаходиться, власником вказаного майна є Фонд держмайна. Оскільки з 2010 року гідроспоруди рибогосподарських технологічних водойм лиманного товарно-рибного господарства «Худяки» загальною площею 2208,1499 га були передані позивачу на зберігання, то ДП «Укрриба» звернулась з проханням розробити паспорт рибогосподарської технологічної водойми, тому такий паспорт було розроблено спеціалістами проектної організації ТОВ «Рибпромсервіс» у грудні 2014 року. Твердження відповідача, що паспорт є неналежним доказом у справі через те, що він не затверджений і не погоджений з уповноваженими органами є безпідставним, позаяк наказом Мінагрополітики від 16.12.2013 № 742 не передбачено. У 2018 році позивач не був ні власником, ні користувачем вказаних земельних ділянок під такими гідротехнічними спорудами ДП «Укрриба». Позивачу у 2018 році не належало нерухоме майно (гідротехнічні споруди), відповідно у позивача відсутній обов`язок зі сплати земельного податку із земельних ділянок під цим нерухомим майном, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» за результатами перевірки здійснено безпідставно. Під час здійснення перевірки факт оприлюднення рішення Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22.06.2018 № 30-06/VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/ VІІ «Про встановлення місцеві та інших податків на 2018 рік» не перевірявся та не досліджувався, зміст до позивача не доводився. З періоду, на який рішення має застосовуватися, з урахуванням пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому його прийнято. До оскаржуваного ППР додано детальний розрахунок штрафних санкції за заниження позивачем податкових зобов`язань із земельного податку. Представник позивача вважає, що таких розрахунок зроблено невідповідно до висновків перевіряючих контролюючого органу, так як зазначена у ньому щомісячна сума нарахованого податкового зобов`язання є однаковою за півріччя та рік, проте в акті перевірки ставки податку за даними перевірки є різними за перше та друге півріччя 2018 року. Здійснюючи перевірку відповідачем не використано дані Державного земельного кадастру, витяги з якого були надані позивачем для врахування. Додатки до вказаних витягів містять експлікації земельних угідь, де є інформація про те, що знаходиться під гідроспорудами та будівлями. Лише невелика частина площі знаходиться під будівлями, що належать позивачу, а інша переважна частина площі є під гідроспорудами державної форми власності. Загальна площа земельної ділянки під господарськими дворами та будівлями позивача складає 10,6403 га. З огляду на незначну площу майна, позивачем було сплачено земельний податок у сумі 804 970,41 грн за 2018 рік. Якщо застосувати ставку податку, що застосували перевіряючі, то зобов`язання позивача мало би бути 9 563,70 грн (тобто переплата позивача складає 795 406,71 грн). Звертаємо увагу суду на безпідставність посилання ревізорів на те, що відповідно до додатка до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 17-113 позивачем використовувались земельні ділянки, позаяк такий додаток до акту взагалі не існує. З огляду на той факт, що рішення Леськівської сільської ради 22.06.2018 № 30-06/VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/ VІІ «Про встановлення місцеві та інших податків на 2018 рік» не було оприлюднено, позивачем відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ЗК України було застосовано мінімальну ставку податку. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням письмової позиції від 01.10.2021 вх.37947/21, позовні вимоги просив задовольнити повністю.

Представником відповідача у письмових поясненнях від 27.09.2021 з додатками (а.с.23-112 т.3) щодо оскаржуваного ППР зазначено, що позивачем 20.02.2018 було подано декларації № 9025871748 та № 9025871601 згідно яких у розрахунках земельного податку позивач задекларував на підставі витягів з Державного земельного кадастру від 19.11.2013 № НВ-7100910022013 та від 22.11.2013 № НВ-7100936572013 земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 71204984500:01:001:0005 (площею 1161,4027 га) з нормативно грошовою оцінкою 16569808,00 грн та кадастровий номер 7124988500:01:001:0001 (площею 719,5231 га) з нормативно грошовою оцінкою 14265,50 грн. Позивачем задекларовано та сплачено земельний податок в розмірі 3% від грошової оцінки вказаних земельних ділянок в сумі 497 039,71 грн і 307 930,70 грн. Проте, рішенням Леськівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 22.06.2018 № 30-6/VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про встановлення місцевих податків і зборів на 2018 рік» змінено ставку земельного податку на земельні ділянки водного фонду, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) з 12% на 3% (у першому півріччі) та на 6,5% (у другому півріччі) від їх нормативної грошової оцінки». Відповідно до п.2 зазначеного рішення від 22.06.2018 № 30-6/VІІ зазначено про застосування таких знижених ставок з 01.01.2018.

Також рішенням Худяківської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 05.06.2018 № 27-18/VІІ «Про внесення змін в рішення про встановлення місцевих та інших податків на 2018 рік» внесено зміни у рішенні Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VІІ «Про встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік» ставка земельного податку на землі водного фонду для рибогосподарських потреб встановлена у розмірі 9,6% від їх нормативної грошової оцінки. Тому позивач не доплатив 628 820,89 грн, штрафна санкція склала 25% у сумі 157 205,22 грн. Позивач посилається на витяги з ДЗК від 19.11.2013 № НВ-7100910022013 та від 22.11.2013 № НВ-7100936572013 як доказ відсутності у останнього у постійному користуванні вказаних ділянок. Згідно з інформацією ДЗК про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.02.2018 та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.11.2018 № 145604431 та від 22.01.2019 № 153406111земельна ділянка була внесена 09.06.2016 до вказаного реєстру за суб`єктом речового права ПАТ «Черкасирибгосп» (код ЄДРПОУ 00476814) на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 170113. Позивач зазначає, що на вищевказаних земельних ділянках (71204984500:01:001:0005 та 7124988500:01:001:0001) розташоване державне майно гідротехнічні споруди, а позивач є зберігачем цим споруд, проте фактичну площу цих гідроспоруд жодним документом (звітним, обліковим) не доводить, а в Державному реєстрі внесена загальна площа земельних ділянок. На обґрунтування позиції відповідач зазначає практику ВС у справі № 809/3896/13-а. Посилання позивача на судові рішення у справі № 5026/1934/2011 є безпідставним (на думку відповідача), позаяк у вказаній справі не встановлювалися правові підстави користування спірними земельними ділянками, відповідно підтвердити чи спростувати будь-яку обставину в цій справі вказані судові рішення не можуть. Враховуючи, що позивач у 2018 році був землекористувачем спірних земельних ділянок, посилання позивача на ст. 120 ЗК України є безпідставним, оскільки належних доказів, що саме на цих земельних ділянках знаходяться споруди чи будівлі, що належать іншому власнику, відсутні. Відповідно до листа від 18.06.2021 № 1014/04-26 Виконавчий комітет Леськівської сільської ради повідомив, що рішення ради було опубліковано до 15.07.2017, тому належало до виконання. Відповідач вважає, що оскаржуване ППР прийняте законно та обґрунтовано, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У письмових поясненнях відповідача від 01.10.2021 (а.с.123-140 т.3) представником щодо допущених, на думку позивача, процедурних порушень зазначено таке: копія наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 28.12.2018 № 399/23-00-14-0105 були направлені позивачу 29.12.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що уповноваженою особою позивача було отримано 09.01.2019 під розпис. Перевірка проводилась з 21.01.2019 по 01.03.2019, термін проведення перевірки продовжувався на 10 робочих днів відповідно до наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 14.02.2019 № 324 (копію наказу вручено 15.02.2019 головному бухгалтеру під розпис). За результатами перевірки складено акт від 18.03.2019 № 87/23-00-14-0107/00476814. Податковий кодекс України не містить визначення суб`єкт малого підприємництва та іншого платника податків. Згідно звіту про нарахування єдиного внеску ПрАТ «Черкасирибгосп» за грудень 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 113 осіб, а тому відповідно до ст. 55 ГК України позивач належить до іншого платника податків - суб`єкта середнього підприємництва, тому тривалість документальної планової виїзної перевірки позивача визначена 20 робочих днів, проводження 10 робочих днів. У зв`язку із створенням філії «Ставкове рибне господарство «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» (код ЄДРПОУ 37715586) тривалість складання акта перевірки 10 робочих днів. Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ДП «Укрриба» у поясненнях від 05.07.2021 (а.с.55, 67 т.2) зазначила, що ДП «Укрриба» не володіє інформацією, що допомогла би у вирішенні судової справи, просить розгляд справи здійснювати без участі представника третьої особи. У письмових поясненнях від 03.09.2021 (а.с.134-135 т.2) ДП «Укрриба» повідомлено, що правовідносини між ПрАТ «Черкасирибгосп» та ДП «Укрриба» щодо державного майна виникли 15.02.2019 у результаті укладеного договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 1933, що належить до державної власності (майно перебуває на балансі ДП «Укрриба» та було передано в оренду з метою його використання у рибогосподарській діяльності. Договір № 1933 припинено внаслідок отримання 08.04.2021 представником позивача заяви орендодавця про розірвання договору оренди. Договором не врегульовано питання землекористування в силу вимог законодавства, а гідротехнічні споруди були передані в оренду відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

05.07.2021 від третьої особи Виконавчого комітету Леськівської сільської ради надійшов лист № 1085/04-26, яким суд повідомлено про вчасне опублікування на офіційному сайті рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2018 рік» та рішення від 22.06.2018 № 30-6/ VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про місцеві податки і збори на 2018 рік», а також рішення Худяківської сільської ради від 13.12.2017 № 23-1/VІІ «Про внесення змін в рішення Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VІІ «Про встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік» (зі змінами)» та від 05.06.2018 № 27-18/VІІ «Про внесення змін в рішення про встановлення місцевих та інших податків на 2018 рік» відповідних рішень до 15.07.2017. У зв`язку з добровільним об`єднанням Леськівської і Худяківської громад у 2019 році, було створено новий сайт Леськівської сільської територіальної громади, а попередні версії сайтів були доступні для перегляду на час дії вказаних рішень, після чого припинили свою роботу та на даний час недоступні (а.с.53 т.2). Третьою особою були надані копії рішення Леськівської сільської ради від 29.01.2016 № 5- /VII «Про внесення змін в рішення сільської ради від 14.07.2015 № 49-1 «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2016 рік», копії рішення Леськівської сільської ради від 14.07.2015 № 49-1 «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2016 рік», копії рішення Леськівської сільської ради від 20.03.2009 № 34-3 «Про порядок встановлення розмірів річної орендної плати за земельні ділянки, що виділяються для користування в адміністративних межах Леськівської сільської ради», копії рішення Леськівської сільської ради від 19.05.2011 № 8-2 «Про внесення змін до рішення «Про внесення змін до рішення від 20.03.2009 № 34-3 «Про порядок встановлення розмірів річної орендної плати за земельні ділянки, що виділяються для користування в адміністративних межах Леськівської сільської ради» (а.с.1-47 т.2).

13.08.2021 третя особа регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (а.с.93-132 т.2) надала такі пояснення: правовідносини між регіональним відділенням ФДМ по Черкаській області, правонаступником якого є регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській і Чернігівській областях та ПрАТ «Черкасирибгосп» щодо державного майна виникли з 15.02.2019 внаслідок укладення договору оренди окремого індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1933 гідротехнічні споруди в межах Жашківського, Городищенського, Черкаського, Канівського та Кам`янського районів у кількості 479 інвентарних об`єктів, назви та реєстрові номери яких визначені згідно з висновком про вартість, розміщене в адмінмежах Черкаської області (зокрема Черкаський район - Лесківська с/р, Худяківська с/р, Сагунівська с/р, Червонослобідська с/р), що перебуває на балансі ДП «Укрриба». Майно передано в оренду з метою використання в рибогосподарській діяльності. Пунктом 5.11 договору передбачено, що орендар зобов`язаний протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Договором оренди № 1933 не регулюється питання землекористування, позаяк регіональне відділення не має повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, а лише виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємству, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, здійснює контроль за надходженням до державного бюджету плати за оренду державного майна. Державна реєстрація земельних ділянок здійснена у 2013-2014 роках. Договір оренди № 1933 припинено внаслідок отримання 08.04.2021 представником позивача заяви орендодавця про розірвання договору оренди, станом на 05.08.2021 майно не повернуто. Надання в оренду водних об`єктів регулюється відповідно до Закону України «Про аквакультуру». Відповідно до статті 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди ставки можуть надаватися для рибогосподарських потреб. Сплата орендної плати за водний об`єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об`єктом. Третьою особою повідомлено, що Регіональне відділення не володіє інформацією чи укладалися ПрАТ «Черкасирибгосп» для здійснення господарської діяльності договори оренди водних об`єктів одночасно з оформленням права користування (зберігання, оренди) гідротехнічними спорудами. Матеріали приватизаційної справи цілісного майнового комплексу СРВАТ «Черкасирибгосп» в архіві Регіонального відділення відсутні, позаяк приватизацію здійснював ФДМ України, просить розгляд справи проводити без участі представника.

Ефективне судове провадження залежить від поведінки учасників процесу та їх представників. Зловживання процесуальними правами є у разі, якщо внаслідок реалізації права створюються перешкоди у вирішенні завдання адміністративного судочинства (ЄДРСР 89675396). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу (пункт 1 частини 5 статті 44 КАС України). Суд зазначає, що договір оренди гідротехнічних споруд, що перебуває на балансі державного підприємства «Укрриба» (25592421) у межах Городищенського, Жашківського, Канівського, Черкаського, Кам`янського районів від 15.02.2019 №1933, укладений між регіональним відділенням ФДМ України та ПАТ «Черкасирибгосп», для використання в рибогосподарській діяльності не поширюється на спірний період сплати земельного податку у 2018 році (а.с.99-109 т.2), позаяк йдеться про відносини поза межами здійснених заходів податкового контролю у цій справі.

Предметом спору у даній справі є визначення змісту і характеру податкового обов`язку позивача зі сплати земельного податку як елемента місцевого податку податку на майно, стосується змін регулювання елементів земельного податку та різного тлумачення учасниками щодо застосування ставки як одного із основних елементів податку за рішенням суб`єкта владних повноважень органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду та пропорційності втручання держави в особі контролюючого органу у право власності платника податку.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.12.2018 № 2665 та направлень на перевірку від 18.01.2019 № 67/23-00-14-0106, № 68/23-00-14-0106, від 21.01.2019 № 73/23-00-13-0505, від 03.01.2019 № 8/23-00-13-0411, № 9/23-00-13-0411 згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 75, статті 77, статті 82 Кодексу № 2755 та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік було проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Черкасирибгосп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018. Результати перевірки оформлені актом від 18.03.2019 № 87/23-00-144-0107/00476814. За результатами перевірки встановлено, що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Кодексу № 2755 позивачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 по Леськівській сільській раді Черкаського району Черкаської області встановлено заниження земельного податку на суму 290 026,17 грн (787 065,88 497 039,71), а також встановлено заниження земельного податку по Худяківській сільській раді Черкаського району Черкаської області на суму 338 794,72 грн (646 725,42 307 930,70) (а.с.160-161 т.2). На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.04. 2019 №0004391401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб по Леськівській та Худяківській сільським радам Черкаського району Черкаської області у сумі 786 026,11 грн., з яких 157 205,22 штрафні санкції (а.с.169-171 т.2). Вважаючи прийняте ГУ ДФС у Черкаській області ППР №0004391401 протиправним ПрАТ «Черкасирибгосп» звернулося до суду із позовом, обравши спосіб захисту відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України про скасування індивідуального акта. Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачами, третіми особами аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено (частина 2 статті 19), що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. У Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 зазначено, що Конституція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Держбюджет, але встановлює деякі особливості для його змісту, що обумовлює певні вимоги для його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності. Рішення про місцевий бюджет нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду. Відповідно до частини 3 статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, що впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Відповідно до п.52-6 підрозділу 10 розділу XX Кодексу №2755 органам місцевого самоврядування у 2020 році надано право прийняти рішення про внесення змін до прийнятого рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів щодо зменшення ставок єдиного податку, та/або плати за землю, та/або податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, проте у 2018 році такого правового регулювання не було.

15.05.2019 ВС у справі №825/1496/17 (ЄДРСР 82119034) зазначив: правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Відповідно до ч.12 ст.59 Закону № 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон №1160-IV). Згідно із загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, що вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 статті 4 Кодексу №2755 вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Норма підпункту 4.1.9 Кодексу встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення. Верховний Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями щодо застосування в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи мають можливість покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть коли вони містяться в нормативному акті. Легітимні очікування особи мають місце лише тоді, коли існує певна практика застосування відповідних норм, що дозволяє стверджувати про обґрунтованість правових прагнень особи. ВС у справі №826/18755/15 (ЄДРСР 76381181) підкреслив: спеціальні принципи податкового законодавства спрямовані, окрім іншого, на конкретизацію одного з аспектів принципу правової визначеності вимоги розумної стабільності права, що зумовлює необхідність незмінності правових приписів протягом певного часу.

Спеціальні норми податкового законодавства визначають зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин та повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків (їх основних і факультативних елементів), внесення змін до податкового законодавства, так і на стадії застосування норм, якими визначений податковий обов`язок обчислити і сплатити податок.

Верховний Суд у справі №428/7176/14-а (ЄДРСР 76698647) зазначив: згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 Кодексу №2755 податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Нова нормативна грошова оцінка вступила в силу в період, коли відносини оплати за землю регулювалися ПК України. База оподаткування є елементом податку, тісно пов`язаним з об`єктом оподаткування, а нормативна грошова оцінка конкретна вартісна характеристика бази. Процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України: це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації. Нормативна грошова оцінка як економічна та правова категорія є динамічною, залежить від ряду факторів суб`єктивного та об`єктивного характеру і може змінюватися протягом бюджетного періоду. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 21-423а12.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння та користування земельною ділянкою, що перебуває в державній чи комунальній власності, без встановлення строку. Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві. Відповідно до частини 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Згідно із Законом України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку і орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (стаття 13); нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку (стаття 5). Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Кодексу №2755 для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Згідно із Законом України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 1160) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Регуляторний акт це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт. Відповідно до статті 36 Закону № 1160 визначені особливості прийняття регуляторних актів органами та посадовими особами місцевого самоврядування, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проєкт регуляторного акта не був оприлюднений.

Надаючи оцінку доводам позивача про неоприлюднення рішення Леськівської і Худяківської сільських рад щодо встановлення місцевих податків на 2018 рік, як зазначено у листі від 05.07.2021 № 1085/04-26 Виконавчим комітетом Леськівської сільської ради надано відомості, згідно з якими підтверджено факт своєчасного опублікування на офіційному сайті рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2018 рік» та рішення від 22.06.2018 № 30-6/ VІІ «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VІІ «Про місцеві податки і збори на 2018 рік», а також рішення Худяківської сільської ради від 13.12.2017 № 23-1/VІІ «Про внесення змін в рішення Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VІІ «Про встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік» (зі змінами)» та від 05.06.2018 № 27-18/VІІ «Про внесення змін в рішення про встановлення місцевих та інших податків на 2018 рік» відповідних рішень до 15.07.2017. У зв`язку з добровільним об`єднанням Леськівської і Худяківської громад у 2019 році, було створено новий сайт Леськівської сільської територіальної громади, а попередні версії сайтів були доступні для перегляду на час дії вказаних рішень, після чого припинили свою роботу та на даний час недоступні (а.с.53 т.2). Пунктами 4 відповідних рішень від 20.06.2017 № 21-1/VІІ (а.с.35 т.3) та від 14.07.2017 № 19-4/VІІ (а.с.53 т.3) секретарю сільської ради доручено оприлюднити прийняті рішення на офіційних сайтах громад, копії рішень надіслати до Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, суд критично оцінює твердження позивача про не доведення до відома позивача (не опублікування) відповідних рішень Леськівською і Худяківською сільськими радами про місцеві податки у 2018 році з урахуванням неспростованих тверджень представника третьої особи щодо зворотного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Кодексом №2755.

Судом встановлено, що згідно офіційних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Черкасирибгосп» має філію «Телепино» ПрАТ «Черкасирибгосп» (код ЄДРПОУ вп:37715586). Публічне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» 23.12.2016 було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» (справа № 401/66/19).

Судом встановлено, що на підставі наказу від 28.12.2018 №2665 (а.с.128 т.3) і від 14.02.2019 №324 (а.с.130 т.3), повідомлення №398/23-00-14-0105 та направлення наказу та повідомлення (а.с.126-127, 129 т.3) здійснено податковий контроль працівниками відповідача виїзну документальну планову перевірку за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та складено акт від 18.03.2019 №87/23-00-14-0107/00476814. Позивач використав процедуру адміністративного узгодження грошових зобов`язань.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відповідно до справи № 711/1481/20 (ЄДРСР 98588478) вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.04.2021 про виправдування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 алишено без змін. У судовому рішенні зазначено: директор ДП «Укрриба» підтвердив, що ПрАТ «Черкасирибгосп» протягом 2018 року відповідно до договору зберігання з правом ористування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» від 01.12.2010 №29/10, було зберігачем державного майна гідротехнічних споруд рибницьких ставків, яке обліковується на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання, що знаходяться на земельних ділянках в Кам`янському, Городищенському, Жашківському, Канівському та Черкаському районах Черкаської області. Але при цьому земельні ділянки на ПрАТ «Черкасирибгосп» не передавалися. Суд дійшов висновку, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів умислу обвинувачених на несплату податків та підроблення документів, що також не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Працівник ГУ ДПС у Черкаській області, який брав участь у проведенні податкової перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» в частині нарахування і сплати земельного податку, під час допиту у судовому засіданні пояснити які саме документи ним використовувалися під час перевірки, зокрема якими він визначив, що підприємство є користувачем земельних ділянок не зміг, сказав, що цих даних не пам`ятає, не зміг підтвердити, що під час перевірки використовувалася інформація з Державного земельного кадастру. Також не зміг пояснити джерело інформації щодо кадастрових номерів земельних ділянок, за яким було донараховано земельний податок. При ознайомленні з Державними актами на право постійного користування землею, виданими на СРВАТ «Черкасирибгосп», пояснити чому в Акті податкової перевірки зазначено про наявність додатків до Державних актів на право постійного користування землею не зміг.

ВГСУ у справі № 5026/1934/2011 ЄДРСР 24967763 встановлено: 01.12.2010 Державне підприємство «Укрриба», як замовник, і Сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, уклали договір зберігання з правом користування майна (гідротехнічних споруд), що обліковуються на балансі Державного підприємства «Укрриба» №29/10 відповідно до умов якого замовник зобов`язався передати зберігачу, а останній прийняти на зберігання з правом користування згідно з актом приймання-передачі, нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставків, що обліковуються на балансі ДП «Укрриба» на праві господарського відання згідно з додатком №1 та розташоване за адресою: головне підприємство -м. Черкаси, вул. Портова, 5. Рибницькі дільниці: с. Вязівок Городищенського району Черкаської області (Рибгосп «Вязівок»), с. Бузівка Жашківського району Черкаської області (Рибгосп «Гірський Тікич»), с. Телепине Кам`янського району Черкаської області (Рибгосп «Телепине»), Канівський район Черкаської області (Рибгосп «Степанці»), с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Червона слобода») та с. Худяки Черкаського району Черкаської області (Рибгосп «Худяки»). Відповідно до п. 1.3 вказаного договору право власності на майно до зберігача не переходить, майно зберігається ним та використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої із замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, що не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна. Пунктом 2.3 договору визначено, що зберігач зобов`язався за користування майном щомісячно вносити плату, визначеному протоколом узгодження ціни (додаток №2 є невід`ємною частиною договору), що складає 15095,91 грн з ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 15 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. 01.12.2010 Державне підприємство «Укрриба», як замовник, і сільськогосподарсько-рибоводне відкрите акціонерне товариство «Черкасирибгосп», як зберігач, підписали акт приймання-передачі державного майна, за яким замовник передав зберігачу, а останній прийняв на зберігання з правом користування державне майно (гідротехнічні споруди). Відповідно до спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд» гідротехнічні споруди, у тому числі і вказані вище, як такі, що під час приватизації підприємств рибної галузі не увійшли до статутних фондів створених товариств, передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України. На виконання наказу Міністерства аграрної політики України від 22.05.2003р. №145 «Про здійснення передачі гідротехнічних споруд» за актом приймання-передачі від 01.09.2003, затвердженим наказом Державного департаменту рибного господарства від 05.09.2003 №1482 зазначені гідротехнічні споруди були передані на баланс Державного підприємства «Укрриба» і закріплені за ним на праві повного господарського відання.

Перевіряючи за критеріями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ППР від 15.04.2019 №0004391401 судом враховано висновки Верховного Суду у справі № 922/2378/20 (власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України). У висновку ВПВС у справі № 629/4628/16-ц зазначено: до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо преюдиційності рішень у справі № 5026/1934/2011, де підтверджено факт, що ДП «Укрриба» є балансоутримувачем майна-гідротехнічних споруд і користувачем земельних ділянок на яких воно знаходиться, а Фонд держмайна є власником вказаного майна, суд вважає, що посилання позивача на судові рішення у справі № 5026/1934/2011 є безпідставним, позаяк у вказаній справі не встановлювалися правові підстави користування спірними земельними ділянками.

Надаючи оцінку твердженню позивача про те, що позивач відноситься до категорії «мале підприємство» та відповідно до ч.1 ст.82 ПК України тривалість перевірки суб`єкта малого підприємництва мала б бути обмежена строком 10 робочих днів суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 55 ГК України суб`єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб`єктів малого підприємництва, у тому числі до суб`єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва. Суб`єктами малого підприємництва є юридичні особи суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Суб`єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України. Інші суб`єкти господарювання належать до суб`єктів середнього підприємництва. Згідно із звітом про нарахування єдиного внеску ПрАТ «Черкасирибгосп» за грудень 2018 року середньооблікова кількість штатних працівників становила 113 осіб (а.с.131 т.3), а тому твердження представника позивача щодо віднесення позивача до суб`єкта малого підприємництва відхиляються судом і, як наслідок, тривалість документальної планової виїзної перевірки позивача правомірно визначена відповідачем у 20 робочих днів (а.с.128 т.3).

Надаючи оцінку твердженню позивача про застосування судової практики щодо спірних правовідносин, суд зазначає про її нерелевантність до спірних правовідносин: ВС у справі №826/13307/18 (ЄДРСР 90804294) врахував, що позивач вже не є підприємством державної форми власності, але продовжує користуватися вказаними землями на праві постійного користування. На позивача як юридичну особу, що не відноситься до державної форми власності, у якої земельні ділянки перебувають у постійному користуванні, під час сплати земельного податку розповсюджуються положення пункту 5.2 Положення про плату за землю у м. Києві, а саме ставка податку встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від того, чи оформлено право користування землею належним чином; ВС у справі №825/308/17 (ЄДРСР 71979241) йдеться про нових власників майна і про орендну плату за землю у контексті спірного ППР, що не подібне до обставин справи за позовом ПрАТ «Черкасирибгосп»; ВС у справі №822/2696/17 (ЄДРСР 74820587) йдеться про орендну плату за землю; ВС у справі №804/4739/16 (ЄДРСР 86387954) йдеться про земельний податок з фізичних осіб не є релевантною практикою до обставин справи № 580/4017/21.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Pedersen and Baadsgaard проти Данії від 17.12.2004, № 49017/99 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, що їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Під час розгляду справи учасниками не заперечувалось, що рішення ради із запровадження місцевих податків і зборів на території громади є нормативно-правовими/регуляторними актами, що спрямовані на правове регулювання господарських відносин і на них розповсюджується дія Закону № 1160.

Позивач зазначив про відсутність оприлюдненого в установленому порядку рішень Леськівської і Худяківської сільських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році. Відповідачем до суду надано докази тексту рішень Леськівської і Худяківської сільських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів у 2018 році (а.с.35-90 т.3), у матеріалах справи є лист Виконавчого комітету Леськівської сільської ради від 05.07.2021 № 1085/04-26 (а.с. 53 т.2), що підтверджує вчасне оприлюднення рішень на відповідних офіційних сайтах рад.

Відповідно до ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Відповідно до ч.5 ст.59 Закону №280/97 акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк ведення цих актів у дію. Законодавчо визначений порядок оприлюднення регуляторних актів у місцевих або у разі їх відсутності, інших друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами. Відповідно до ст.22 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації. Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» звернув увагу на те, що згідно ч.2 cт.57 Конституції України є нечинними, не можуть застосовуватись ті закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, що не доведені до відома особи у встановленому законом порядку.

ВС у справі № 809/276/18 зазначив: нечинний нормативно-правовий акт не може порушувати права і свободи та інтереси фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, що належать захисту в порядку адміністративного судочинства згідно із положеннями ч.1 ст.2 КАС України, позаяк нечинний нормативно-правовий акт не створює юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення, відтак не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. З урахуванням, що оспорюване рішення не було опубліковане в засобах масової інформації у порядку, визначеному законодавством, є нечинним, а відтак не породжує прав та обов`язків для сторін.

Наявні у матеріалах справи докази свідчить про факт прийняття відповідними сільськими радами рішень та їх вчасне опублікування. Наявний у матеріалах справи лист (а.с.53 т.2) обґрунтовує неможливість доступу до попередніх версій сайтів Леськівської та Худяківської сільських рад через реорганізацію, що свідчить про дотриманням органом місцевого самоврядування положень ст. 12, 13 Закону № 1160 та ст. 59 Закону №280 щодо порядку та строків оприлюднення інформації.

Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею від 29.09.1998 № ЧР 17-113 видано Черкаському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству «Черкасирибгосп» у розмірі 147,97 га землі для ведення рибоводного господарства (а.с.272-277 т.2). 19.11.2013 згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку земельну ділянку, площею 1161,4027 га, що знаходиться у Леськівській сільській раді Черкаського району Черкаської області, було зареєстровано та присвоєно кадастровий номер: 7124984500:01:001:0005 (а.с.246 т.2), а земельній ділянці, площею 719,5231 га, що знаходиться у Худяківській сільській раді Черкаського району Черкаської області, присвоєно кадастровий номер: 7124988500:01:001:0001 (а.с.250 т.2). Форма власності цих земельних ділянок визначена як державна, вид використання для рибогосподарських потреб, категорія земель землі водного фонду. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правокористувачем земельних ділянок, розташованих у Леськівській і Худяківській сільських радах з кадастровими номерами 7124984500:01:001:0005 та 7124988500:01:001:0001 значиться ПАТ «Черкасирибгосп» (ЄДРПОУ 00476814), вид іншого речового права визначено як право постійного користування земельною ділянкою, підстава виникнення іншого речового права державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 29.09.1998 № ЧР 17-113 (а.с. 91,92, 103 т.3).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 16 Кодексу №2755 платник податків зобов`язаний: 16.1.2 вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3 подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4 сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (п.8.1 ст.8 Кодексу №2755). Відповідно до п.10.1.1 ст.10 Кодексу №2755 податок на майно належить до місцевих податків. Органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території (п.284.1 ст.284 Кодексу №2755). Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 Кодексу №2755). Одним із принципів оподаткування є стабільність (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Кодексу №2755): зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому будуть діяти нові правила та ставки. Під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи (стаття 7 Кодексу №2755): 7.1.1 платники податку; 7.1.2 об`єкт оподаткування; 7.1.3 база оподаткування; 7.1.4 ставка податку; 7.1.5 порядок обчислення податку; 7.1.6 податковий період; 7.1.7 строк та порядок сплати податку; 7.1.8 строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування (п.7.2 ст.7 Кодексу №2755). Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (стаття 3 Бюджетного Кодексу України). Відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 25 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) визначено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

У Кодексі №2755 поняття щодо платників податку вживаються в такому значенні: відповідно до пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 земельний податок обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі податок для цілей розділу XII цього Кодексу назва розділу XII «податок на майно» із змінами, внесеними згідно із Законом № 71-VIII від 28.12.2014); п. 14.1.73. землекористувачі юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 місцеві ради обов`язково (п. 10.2-1 ст.10) установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Відповідно до статті 265 Кодексу №2755 податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Розділ XIII «Плата за землю» Кодексу №2755 виключено на підставі Закону від 28.12.2014 № 71-VIII. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі (п.10.3 статті 10 Кодексу №2755).

Відповідно до статті 269 «платники земельного податку» (назва статті 269 із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII) Кодексу №2755 платниками податку є: 269.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 землекористувачі; 269.2 особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Судом встановлено і сторонами визнано, що платник податку ПрАТ «Черкасирибгосп» у 2018 році не використовував спеціальний режим оподаткування (не перебував на спрощеній системі оподаткування).

Відповідно до статті 270 Кодексу №2755 об`єктами оподаткування є: 270.1.1 земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування (стаття 271 Кодексу №2755) є: 271.1.1 нормативна грошова оцінка земельних ділянок з рахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; 271.1.2 площа ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до п. 271.2 статті 271 Кодексу №2755 рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до п.12.3.3 ст.12 Кодексу №2755 Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до статті 274 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 274.1 ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки; 274.2 ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до статті 277 Кодексу №2755 (у редакції станом на 01.01.2018) ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено: 277.1 ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Відповідно до статті 282 Кодексу №2755 передбачено пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб, проте учасники не зазначали про наявні пільги у позивача і відповідні докази не надавали. Земельні ділянки (стаття 283 Кодексу №2755), що не оподатковуються земельним податком за матеріалами справи не встановлені.

Податкове зобов`язання з цього податку (п.287.10 ст.287) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) у межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Кодексу №2755. Базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку є календарний рік. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Під час подання першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст.286 Кодексу №2755). Сторонами визнається, що у 2017 році позивач сплачував єдиний податок (платники єдиного податку звільнялися від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно у частині земельного податку).

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу №2755 визначено, що грошове зобов`язання платника податків сума коштів, що платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з латника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом №2755, така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Кодексу №2755).

Судом встановлено, що позивач не був позбавлений права надати контролюючому органу достовірні, достатні і належні докази (декларації, квитанції про сплату, роздруківки звірки з електронного кабінету платника податку) та документи/розрахунки з метою реалізації права задекларувати і сплатити земельний податок.

Як встановлено судом (а.с.27-30 т.3) позивачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 20.02.2018 № 9025871748 визначено земельну ділянку (категорія 10.07) у значенні «державна реєстрація прав власності/користування (у разі наявності)» з таким кадастровим номером: 7124984500:01:001:0005, площею 1161,4027 га, що розташована в Леськівській сільській раді Черкаського району Черкаської області. Позивачем у відповідних графах податкової декларації (а.с.29 т.3) визначено нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки, ставку податку та визначено річну суму земельного податку. Зокрема річна сума земельного податку з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 7124984500:01:001:0005 становить: 1161,4027 га х 14 265,50 грн х 3% = 497 039,71 грн.

У податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (а.с.31-33 т.3) від 20.02.2018 № 9025871601 визначено земельну ділянку (категорія 10.07) у значенні «державна реєстрація прав власності/користування (у разі наявності)» з таким кадастровим номером: 7124988500:01:001:0001, площею 719,5231 га, що розташована в Худяківській сільській раді Черкаського району Черкаської області. Позивачем у відповідних графах податкової декларації (а.с.33 т.3) визначено нормативну грошову оцінку одиниці площі земельної ділянки, ставку податку та визначено річну суму земельного податку. Зокрема річна сума земельного податку з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки 7124988500:01:001:0001 становить: 719,5231 га х 14 265,50 грн х 3% = 307 930,70 грн.

Загальна сума податку нарахованого та сплаченого позивачем за податковими деклараціями від 20.02.2018 № 9025871748 та № 9025871601 становить 804 970,41 грн.

У письмових поясненнях позивачем у п.7.1 (а.с.197 т.3) зазначено, що лише невелика частина площі знаходиться під будівлями, що належать ПрАТ «Черкасирибгосп», а уся інша переважна частина площі є під гідроспорудами державної форми власності. Загальна площа земельної ділянки під господарськими дворами та будівлями позивача складає 10,6403 га, тому враховуючи те, що майно позивача займає незначну площу, підприємством було сплачено земельний податок у сумі 804 970,41 грн за 2018 рік, проте якщо застосувати ставку податку, що застосували перевіряючі під час перевірки, зобов`язання позивача мали би бути 9 563,70 грн (тобто переплата позивача становить 795 406,71 грн).

Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженого наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 №252 гідротехнічні споруди це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 під спорудами розуміється будівельні системи, пов`язані з землею, що створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Відповідно до наказу Держкомзему України від 23.07.2010 № 548, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) визначено за кодом 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Відповідно до додатку 1, затвердженого рішенням Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VII «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2018 рік» визначено такі ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 1) ставка податку за земельні ділянки, нормативно грошова оцінка яких проведена у відсотках від нормативної грошової оцінки для земель водного фонду становить 3% (пп.6.1.7 п.6.2); 2) ставки податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державною та комунальної форми власності) для земель водного фонду становить 12% (пп.6.2.7 п.6.2) (а.с.44 т.3).

Згідно з рішенням Леськівської сільської ради від 22.06.2018 № 30-6/VII «Про внесення змін до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VII «Про встановлення місцевих податків, зборів та інших податків на 2018 рік» було внесено зміни до пп.6.2.7 п.6.2 та визначено, що ставка податку для земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) становитиме 3% (перше півріччя 2018 року) та 6,5% (друге півріччя 2018 року). Рішення набирає чинності з дня його офіційного оприлюднення та застосовується з 01.01.2018 (а.с.52 т.3).

Відповідно до додатку 2, затвердженого рішенням Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VII «Про встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік» визначено такі ставки земельного податку для юридичних осіб за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження): 1) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено становить 3% (пп.а п.5.1.3 ч.5.1 ст.5); 2) ставки податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання становить 8% (ч.5.2 ст.5) (а.с.55 т.3).

Рішенням Худяківської сільської ради від 13.12.2017 № 23-1/VII «Про внесення змін в рішення Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VII «Про встановлення місцевих та інших податків та затвердження відповідних Положень на 2018 рік» (зі змінами)» визначено, що ставки встановлюються на 2018 рік та вводяться в дію з 01.01.2018; ставки податку для юридичних осіб за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) визначено в розмірі 3% (а.с.65-88 т. 3).

Згідно з рішенням Худяківської сільської ради від 05.06.2018 № 27-18/VII «Про внесення змін в рішення про встановлення місцевих та інших податків на 2018 рік» внесено зміни до ставок земельного податку для земель водного фонду, зокрема для земель, призначених для рибогосподарських потреб ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено визначено в розмірі 9,6%; рішення набирає чинності з 01.07.2018 (а.с.89-90 т.3).

Конституційний Суд України висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп). Однак, таке правило не повною мірою застосовується до податкових правовідносин. Так Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях погоджується з наявністю широких меж національних органів влади у регулюванні податків та зборів, якщо вони, очевидно, не позбавлені розумних підстав; суд також погоджується з можливістю ретроспективних змін до законодавства, згідно з яким, у виняткових випадках, на платників податків покладаються додаткові обов`язки по їх оплаті. Як зазначено у рішенні у справі N.K.M. v. Hungary (заява № 66529/11, п. 51), оподаткування зі зворотною дією у часі може застосовуватися в основному для усунення технічних недоліків закону, зокрема, коли така міра врешті решт виправдовується міркуваннями публічного інтересу. Відповідно до ст. 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, що встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Це положення процесуального закону узгоджується з підходами Європейського суду з прав людини: принцип унеможливлення зворотної дії закону в часі не застосовується, коли нове законодавство ставить особу в сприятливіший стан (Scoppola v. Italy, заява № 126/05, п. 102-111).

Під час проведення податкової перевірки ПрАТ «Черкасирибгосп» відповідачем встановлено, що у податковій декларації позивача від 20.02.2018 № 9025871748 неправильно застосовано ставку податку у розмірі 3%, позаяк відповідно до рішення Леськівської сільської ради від 20.06.2017 № 21-1/VII, зміненим рішенням Леськівської сільської ради від 22.06.2018 № 30-6/VII ставку земельного податку за земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) зменшено з 12% до 3% у першому півріччі 2018 року, а у другому півріччі до 6,5%. Перевіряючи задекларовані позивачем суми податкового зобов`язання згідно з податковою декларацією позивача від 20.02.2018 № 9025871601 відповідачем встановлено неправильне застосування ставки податку у розмірі 3%, позаяк відповідно до рішення Худяківської сільської ради від 14.07.2017 № 19-4/VII, зміненим рішенням Худяківської сільської ради від 13.12.2017 № 23-1/VII, що зазнало змін рішенням Худяківської сільської ради від 05.06.2018 № 27-18/VII ставку земельного податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) зменшено з 8% до 3% у першому півріччі 2018 року, а з 01.07.2018 ставка визначена в розмірі 9,6%. Оцінюючи аргументи учасників і докази у справі, суд встановив, що грошове зобов`язання зі сплати земельного податку по Леськівській і Худяківській сільських радах з урахуванням податкових декларацій від 20.02.2018 № 9025871748 і № 9025871601 (а.с.27-33 т.3) за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 занижене на загальну суму 786 026,11 грн з урахуванням штрафних санкцій на підставі п.123.1 ст.123 Кодексу №2755 у сумі 157 205,22 грн.

Твердження позивача у відсутності статусу платника відхилені як необґрунтовані, позаяк до самостійно визначеного і узгодженого податкового зобов`язання за податковою декларацією із сплати земельного податку уточнюючих декларацій, розрахунків не надано, про помилковість чи надмірність сплати податку аргументів і доводів не надано. Судом не встановлено, що позивач звертався до відповідача як контролюючого органу з проханням не визнавати таку звітність податковою з обґрунтуванням обставин помилкового подання звітності. Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Кодексу №2755 передбачено, що виправлення помилок у раніше поданій податковій декларації, здійснюється шляхом надсилання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації. ВС у справі № 520/1186/19 наголосив: лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатись податковою звітністю.

Оцінюючи, чи діяв відповідач з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, суд зазначає про таке. Згідно з пунктом 61.1 ст.61 Кодексу №2755 податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів. Згідно з пп. 20.1.18 п.20.1 ст.20 Кодексу №2755 контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Відповідно до п.19-1.1.1 статті 19 Кодексу №2755 до функції контролюючих органів належить здійснення адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проведення відповідно до законодавства перевірки платників податків. У постанові від 29.01.2020 у справі №818/1221/17 Верховний Суд зазначив, що податкові повідомлення-рішення (ППР) вважаються публічною інформацією. Фінансова відповідальність виникає у разі вчинення особою податкового правопорушення протиправного винного діяння у формі дії чи бездіяльності.

Надаючи оцінку аргументу позивача що у оскаржуваному ППР невірно зазначено адресу позивача: позивач знаходиться не у Придніпровському, а у Сосновському районі м. Черкаси, суд зазначає про наявний ідентифікаційний код як ключовий інструмент ідентифікації особи з огляду на таке.

Відповідно до статті 45 Кодексу №2755 податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle проти Франції, 16.12.1992 зазначив, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, позаяк доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові у правосудді. Верховний Суд у постанові від 05.08.2020 у справі № 177/1163/16-ц зазначив: під час застосування процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, що можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 923/37/20 та роз`яснив: зміна найменування юридичної особи, в тому числі й скасування запису про її перейменування, не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування.

Позивачем-платником податків у контексті принципу змагальності не надано доказів щодо інформування відповідача у поданій звітності в електронній формі та/або під час електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті про належність податкової адреси до конкретного району міста та у зв`язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої держави в цілому та у Черкаській області (Верховна Рада України проєкт від 15.06.2020 прийняла постанову 17.07.2020 № 3650 «Про утворення та ліквідацію районів» http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69132) та/або відповідного рішення про зміну та присвоєння поштової адреси об`єктам нерухомого майна позивача.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо того, що зазначено як підстави «начебто порушень» п.14.1.73 і 269.1.2 Кодексу №2755, суд зазначає про таке. Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Черкаській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 82 Кодексу №2755 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Черкасирибгосп» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, що оформлена актом від 18.03.2019 №87/23-00-144-0107/00476814.

За результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті перевірки (а.с. 160-161 т.2), що позивачем порушено підпункт 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, в результаті чого занижено земельний податок за 2018 рік за земельними ділянками, що знаходяться у Леськівській і Худаківській сільських радах Черкаського району Черкаської області на підставі акта перевірки ГУ ДФС у Черкаській області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.04.2019.

Доказів про те, що виданий державний акт постійного користування земельною ділянкою та відповідне рішення ради з порушенням чинного законодавства України матеріали справи не містять. Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до п.5 НПСБО бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об`єкта за такими групами: права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо); права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо). Відповідно до п.6 НПСБО придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов`язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання (п.25 НПСБО). У бухобліку право постійного користування земельною ділянкою показують на субрахунку 122 «права користування майном».

Судом встановлено, що в акті перевірки не йдеться про облікові регістри власних та залучених земельних ресурсів позивача субрахунок 101 «земельні ділянки», що є складовою одиницею синтетичного рахунку 10 «основні засоби», щодо права користування земельними ділянками субрахунок 122 «права користування майном» та про використання відомостей з реєстрів, крім Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення сільських рад (яких саме не конкретизовано), позаяк докази бухгалтерського обліку земельних ділянок позивач не надав під час розгляду справи у суді.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст.44 Кодексу№2755 платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

ВС у справі № 140/388/19 (ЄДРСР 90242392) зазначив, що сам по собі акт податкової перевірки і дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни або припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання заперечень до акта. Акт податкової перевірки є службовим документом, у якому зафіксовані виявлені в ході перевірки порушення. Доводи, думки, інформація з акта перевірки, складеного перевіряючими, вивчається та оцінюється, зокрема, начальником або заступником начальника контролюючого органу. І за наявності податкових порушень саме ці особи приймають ППР, яким і визначаються грошові зобов`язання платника податків.

Надаючи оцінку аргументу позивача щодо додатків до державного акта на право користування, яких не існує, варто зазначити, що акт перевірки як носій інформації, що складений перевіряючими, не є актом ненормативного характеру, тому несуттєві недоліки оформлення службового документа не впливають на зміст висновків і прийняття рішення управлінського характеру. Надаючи оцінку аргументу позивача щодо порушенням пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 Кодексу №2755 та п.1 ч.3 розділу II наказу МФУ від 28.12.2015 №1204, де передбачено, що податкові повідомлення-рішення у випадках, визначених Кодексом, повинні містити: суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок, суд зазначає таке. У розрахунку штрафних санкцій до спірного ППР зазначено п.123.1 ст.123 Кодексу №2755, проте під час оформлення спірного акта індивідуальної дії зазначено п.54.3 статті 54 і пункт 58.1 статті 58 Кодексу №2755, що місять декілька підпунктів та різних за конструкцією абзаців, що не деталізовані у ППР № 0004391401.

Перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що збільшуючи податкове зобов`язання ПрАТ «Черкасирибгосп» на суму 628 820,89 грн і застосовуючи штрафні санкції 157 205,22 грн щодо обчислення земельного податку за земельними ділянками по Леськівській і Худаківській сільських радах Черкаського району Черкаської області за період 2018 року відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає підстави дійти висновку про правомірність дій Головного управління ДПС у Черкаській області під час винесення ГУ ДФС у Черкаській області податкового повідомлення-рішення від 15.04.2019 № 0004391401, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Враховуючи, що позивачеві відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5, 6-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Учасники справи:

позивач: приватне акціонерне товариство «Черкасирибгосп» [вул. Смілянська, 2, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 00476814];

відповідач: Головне управління ДПС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44131663];

треті особи: державне підприємство «Укрриба» [вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 25592421], регіональне відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях [просп. Голосіївський, 50, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43173325], Леськівська сільська рада Черкаського району Черкаської області [вул. Центральна, 53, с. Леськи, Черкаський район, Черкаська область, 19640, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 33456597].

Повне судове рішення складено 18.10.2021.

Суддя Л.В. Трофімова