Справа № 683/1084/21
2/683/752/2021
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2021 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Завадської О.П.
секретаря Борикіній Л.В.
з участю: представника позивача адвоката Лещенка А.В.
відповідачки ОСОБА_1
представника відповідачки адвоката Возняк А.Г.
представника органу опіки та піклування Павліченко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинові Хмельницької області цивільну справу № 683/1084/21, 2/683/752/2021 за позовом громадянина Республіки Литви ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лещенко Андрій Вікторович, до ОСОБА_1 про примусове повернення дітей до Республіки Литви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), з участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області,
встановив:
В квітні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лещенко А.В., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове повернення дітей до Республіки Литви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), з участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 30 грудня 2015 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. З часу одруження вони постійно проживали в Литовській Республіці. У них на території Литовської Республіки народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти являються громадянами Литовської Республіки. Проживаючи в Литовській Республіці, вони також виховували позашлюбного сина відповідачки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначив, що перебував в однорічній відпустці по догляду за молодшою дочкою, займався вихованням дітей. Відповідачка, маючи всі необхідні документи на проживання, ніде не працювала, також оформила соціальну допомогу на сина. Старша дочка відвідувала місцевий заклад дошкільної освіти, менша ж була записана в чергу до закладу дошкільної освіти, який мала б відвідувати після досягнення двох років. В червні 2019 року вся сім`я поїхала відвідати матір відповідачки в с. Григорівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Після приїзду в Україну між сторонами траплялись суперечки. Внаслідок чого під впливом своєї матері відповідачка відмовилась з дітьми повертатись в Литовську Республіку, насильно залишивши їх із собою, та вимагає він нього сплати аліментів на утримання дітей. 03 жовтня 2019 року він офіційно звернувся до Міністерства юстиції України із заявою про повернення дітей до постійного місця проживання в Литовську Республіку в порядку, визначеному Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей. Оскільки в адміністративному порядку йому не вдалось повернути дітей, тому просить суд примусово повернути йому дітей.
Представник позивача підтримав позов за обставин на його обґрунтування. Зауважив, що повернення дітей буде відповідати інтересам дітей, оскільки це дасть їм можливість рости та розвиватись в європейській державі. Вказав, що мали місце випадки неналежного виконання відповідачкою своїх материнських обов`язків ще в Литовській Республіці, тому саме позивач займався вихованням та облаштуванням життя дітей, зокрема, зареєстрував за місцем свого проживання, забезпечив доступ до дошкільних навчальних закладів, до медичного обслуговування.
Відповідачка заперечила проти задоволення позову за безпідставністю. Підтвердила, що разом з чоловіком ОСОБА_6 після реєстрації шлюбу проживали в Литовській Республіці, в його однокімнатній квартирі, взятій ним у кредит, разом зі своїми дочками та її старшим сином, якому довелось спати в кухні. Повідомила, що позивач ніде не працював, постійно зловживав алкогольними напоями та проводив час за комп`ютером. Вона та її син часто зазнавали від нього психологічне та фізичне насильство, відчуваючи загрозу для свого життя та здоров`я. Одразу після народження меншої дочки вони в червні 2019 року всією сім`єю приїхали до її матері в Україну. Відповідач зареєстрував своє місце проживання за адресою проживання її матері в с. Григорівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, подав документи для оформлення тимчасової посвідки на проживання, шукав роботу. Проте згодом знову запиячив, відмовлявся вирішувати соціально-побутові питання сім`ї, агресував. Всі її намагання зберегти сім`ю позитивного результату не дали. Вкінці серпня 2019 року він, забравши на згадку дитячі свідоцтва про народження, повідомив, що їде додому. З того часу він не цікавиться дітьми, не бере участі у їх вихованні, утриманні. Вона з дітьми проживає в будинку своєї матері, у них є все необхідне для життя та виховання дітей, їм спокійно та комфортно. На даний час вона офіційно працює, є також тимчасові заробітки, діти відвідують відповідно школу, дитячий дошкільний заклад.
Представник третьої особи направив до суду письмові пояснення, де просив справу розглянути без його участі, при цьому зазначив, що оскільки позивач для ініціації судового розгляду питання повернення дітей до держави їхнього постійного проживання Республіки Литви залучив адвоката, тому функції центрального органу за Конвенцією (безпосередньо або його територіальними органами) при такому розгляді не здійснюються. При вирішенні справи поклався на розсуд суду.
Представник органу опіки та піклування заперечив проти задоволення позову. Повідомив, що за наслідками вивчення даного питання, зокрема, обстеження умов проживання відповідачки з дітьми, вбачається в інтересах дітей проживати з матір`ю.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків про наступне.
Судом встановлено, що 19 січня 2016 року відділом Цивільної метрикації міста Вільнюса, запис 179, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 19 січня 2016 року відділом Цивільної метрикації міста Вільнюс.
Під час шлюбу у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 28 липня 2016 року відділом Цивільної метрикації міста Вільнюс), та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (запис про народження в копії паспорта дитини № НОМЕР_3 , орган, що видав відділок поліції Вільнюс (19).
Діти народились в Литовській Республіці та є громадянами Литовської Республіки.
З моменту народження діти постійно проживали на території Литовської Республіки разом з батьками по АДРЕСА_1 , а з кінця серпня 2019 року разом із матір`ю на території України по АДРЕСА_2 , окремо від батька.
Під час розгляду справи встановлено та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що Окружний суд міста Вільнюса розглядає справу про розлучення сторін, а також, що в провадженні судів України та Литовської Республіки перебувають справи про визначення місця проживання дітей.
За результатами розгляду заяви позивача до Міністерства юстиції України про забезпечення повернення дітей до Литовської Республіки були вжиті попередні заходи реагування, зокрема, отримано письмові пояснення ОСОБА_1 з приводу заяви ОСОБА_11 , під час безпосередньої зустрічі працівника відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги з ОСОБА_1 , остання відмовилась добровільно повертати дітей до батька в Литовську Республіку та від мирного вирішення питання за допомогою процедури медіації (матеріали розгляду заяви ОСОБА_11 ).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердила, що спілкується з сім`єю відповідачки і знає, що вона з чоловіком та дітьми приїхала вкінці червня 2019 року з Литовської Республіки до матері в с. Григорівка Старокостянтинівського району Хмельницької області. Вкінці серпня 2019 року позивач повернувся в Литовську Республіку, а відповідачка з дітьми залишилась проживати в домогосподарстві матері. З того часу до дітей не приїжджав, не спілкувався з ними, матеріальної допомоги не надав. Син навчається в школі, старша дочка відвідує дитячий садок, менша виховується вдома, вони проживають в хороших житлових умовах, мають все необхідне для життя, навчання, доглянуті, життєрадісні, позивачка працює, має постійний дохід, також підробляє на тимчасових роботах, тримає домашнє господарство та город. Про життя в Литовській Республіці діти не пам`ятають, про батька не згадують.
Згідно інформації Старокостянтинівського районного відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому району Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 26 серпня 2021 року за № 35410 стягнення аліментів з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_13 , 2016 року народження, ОСОБА_14 , 2019 року народження, не проводилось у зв`язку з тим, що станом на 26 серпня 2021 року виконавчий лист не надходив та не перебуває у провадженні.
Судом встановлено, що відповідачка з 10 червня 2021 року працює на посаді менеджера зі збуту в товаристві з обмеженою відповідальністю «Нарс Авто» м. Старокостянтинів Хмельницької області, середньомісячна заробітна плата 5428 грн. (довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Авто» м. Старокостянтинів Хмельницької області від 10 червня 2021 року за № 06/02 та від 12 серпня 2021 року за № 0000-000001).
ОСОБА_1 позитивно характеризується по місцю роботи та проживання (характеристика товариства з обмеженою відповідальністю «Нарс Авто» м. Старокостянтинів Хмельницької області від 12 серпня 2021 року за № 08/03, старости Григорівського старостинського округу виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 25 серпня 2021 року за № 82).
Як вбачається з висновку психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 20 квітня 2021 року за № 40/01-06 під час бесіди ОСОБА_1 повідомляла про неодноразові випадки домашнього насильства зі сторони ОСОБА_11 відносно неї та її сина ОСОБА_15 під час їх спільного проживання в Литовській Республіці. На даний час діти батька не пам`ятають, він з ними не спілкується, не контактує, не утримує. Розвиток дітей відбувається в межах норми, в сім`ї дружні стосунки, наявний тісний контакт доньок з матір`ю та дівчаток між собою. З огляду на малолітній вік дітей немає жодних підстав визначати місце проживання дітей окремо від матері. Примусове розлучення дітей з матір`ю шкодитиме їх здоров`ю та розвитку, різке розлучення з матір`ю, або штучне пришвидшення процесів сепарації неминуче потягне за собою у дівчаток стан травматичного стресу, може спричинити сповільнення їх розвитку, особливо мовленнєвого, а можливо і виникнення аутичного спектру.
Згідно акту обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 служби у справах дітей виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 з дітьми: сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - навчається в 1 класі Григорівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відвідує Григорівський дошкільний заклад Старокостянтинівського району Хмельницької області, та дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - виховується вдома. Сім`я проживає за адресою: АДРЕСА_2 у трикімнатному будинку з усіма комунальними зручностями. Помешкання вмебльоване, наявна необхідна побутова техніка, дотриманий санітарний стан помешкання. Діти забезпеченні усім необхідним для навчання,
відпочинку, розвитку, одягом та взуттям по сезону, предметами гігієни, продуктами харчування, книгами, навчальним приладдям. На присадибній земельній ділянці площею 0,2 га вирощується городина, у підсобному господарстві утримуються кози та домашня птиця. ОСОБА_2 проживає окремо в Литовській Республіці, з родиною не спілкується, коштів на утримання дітей не надає. ОСОБА_1 забезпечує дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належним доглядом та вихованням, піклується про їх розвиток та здоров`я, купує необхідні речі, нею створено усі необхідні умови для виховання та проживання дітей.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини друга, восьма, дев`ята, десятастатті 7 Сімейного Кодексу України(далі -СК України)).
Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина третястатті 4 СК України).
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини»), ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.
Згідно з положеннями Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (статті 18 та 27 Конвенції про права дитини).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «М.С. проти України» зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що є благодійним.
При визначенні найкращих інтересів дитини одним із важливих чинників є тривалість часу, проведеного дитиною з одним із батьків, про що Верховним Судом зроблено правовий висновок у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 756/2109/16-ц.
З моменту переїзду дітей до України (червень 2019 року) ОСОБА_2 жодного разу не приїздив до них та не спілкувався особисто, щодо неможливості приїхати до України для того, щоб побачити дітей, стороною позивача не зазначено жодних об`єктивних причин, які перешкоджають йому у цьому.
Сьогодні, багатостороннім міжнародним договором, спрямованим на захист дитини від незаконного переміщення чи утримання, є Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька конвенція), яка була розроблена і підписана з метою запровадження міжнародно-правового Механізму мирного та впорядкованого повернення дітей, яких незаконно вивезено або які незаконно утримуються, що була укладена в рамках Гаазької конвенції з міжнародного приватного права ще у 1980 році і набула значного поширення в світі.
Відповідно до статті 13 (b) Конвенції 1980 адміністративний орган запитуваної держави не зобов`язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.
Головною перевагою Гаазької конвенції є можливість захистити дитину, її права, забезпечити мінімізацію негативного впливу на неї від протиправного вивезення або утримування, гарантувати право кожної дитини на стабільні умови життя і протидіяти випадкам використання дитини для маніпуляцій у сімейних взаємовідносинах батьками, іншими родичами, а також заперечувати можливість ставлення до дитини як до власності, а не як до особистості.
За наведених обставин, суд прийшов до висновку, повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Литовської Республіки не відповідає найкращим інтересам дітей, адже малолітні діти, їх матір, яка є громадянкою України, постійно проживають в Україні вже більше, ніж два роки, отже, - набули постійного місця проживання в Україні, мають тісні соціальні зв`язки та стабільні умови життя.
Суд зауважує, що примусове повернення дітей до іншої країни зумовить фактичне відібрання дітей у матері, а їх окреме проживання є реальною загрозою заподіяння психічної та фізичної шкоди здоров`ю дітей.
Враховуючи вищевказане, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 263-265, 355 ЦПК України,
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову громадянина Республіки Литви ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Лещенко Андрій Вікторович, до ОСОБА_1 про примусове повернення дітей до Республіки Литви, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), з участю органу опіки та піклування виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області.
Відмовити повернути малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьку ОСОБА_2 до постійного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , персональний номер особи НОМЕР_4 .
Відповідачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
Третя особа: Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), місцезнаходження: 29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 91, код ЄДРПОУ 43316784.
Повний текст рішення виготовлений 13 жовтня 2021 року.
Суддя
