Справа № 127/27754/21

Провадження № 4-с/127/109/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарги ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова, а саме просить:

-визнати незаконною бездіяльність заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , оформлену у вигляді листа від 22.09.2021 року №О-1267/11.1/02.4/11067-2021/11.1 в рамках ВП №26573035;

-зобов`язати відповідальних осіб Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) здійснити в рамках ВП №26573035 всі необхідні виконавчі дії, якими зняти арешт з належних ОСОБА_1 грошових коштів.

Зі змісту матеріалів скарги вбачається, що в Ленінському відділі ДВС Вінницького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження з виконання вимоги від 28.04.2011 року №192у Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ у Ленінському районі м. Вінниці коштів в розмірі 6512,37 грн. Під час виконання виконавчого провадження було накладено арешт на банківські рахунки боржника. 08.01.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувача, у зв`язку із відсутністю в боржника майна. Повторно виконавчий документ не пред`являвся.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд виходить з наступного.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Зі скарги ОСОБА_1 вбачається,що підставоюдля зверненнядо судуза захистомправ останньогостала бездіяльність заступника начальникаЦентрально-Західногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції начальникаУправління забезпеченняпримусового виконаннярішень уВінницькій областіАндрія Сусковавчинена підчас виконаннявимоги Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці, що не є судовим рішенням, та яка постановлене не відповідно до ЦПК України.

Проте, право на звернення за правилами цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом.

Пунктом 14ст.106Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» визначено,що рішенняоргану Пенсійногофонду пронарахування пеніабо накладенняштрафу,передбачених частинамидев`ятоюі десятоюцієї статті,є виконавчимдокументом.

Пунктом 6Постанови ПленумуВищого СпеціалізованогоСуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ«Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року роз`яснено, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п`ята статті 82 Закону про виконавче провадження). У зв`язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК, а, помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК.

В той же час, в порядку ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, встановивши предмет оскарження, яким є бездіяльність заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання вимоги Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці про стягнення коштів, суд не убачає підстав для розгляду такої справи в порядку цивільного судочинства, оскільки процесуальним законодавством оскаржувані заявником дії виконавця віднесено до юрисдикції відповідного окружного адміністративного суду.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, вирішення зазначеного спору підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З практики Європейського Суду з прав людини вбачається, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круїз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом тому, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулюванню з боку держави.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на викладені положення норм чинного законодавства та заявлені вимоги, у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260, 352, 354, 447 ЦПК України суддя,-

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність заступника начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Андрія Сускова - відмовити.

Роз`яснити скаржнику, що він вправі звернутися із вказаною скаргою в порядку адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: