П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/668/18

Провадження № 11-100заі21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (судді Желтобрюх І. Л., Бевзенко В. М., Білоус О. В., Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) у справі № 9901/668/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання дій неправомірними й скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до ВККС, у якому просила:

- визнати неправомірними дії колегії ВККС, вчинені 30 травня 2018 року в ході співбесіди під час проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, що полягали в розгляді скарги, яка надійшла до відповідача від голови зазначеного суду ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним і скасувати рішення колегії ВККС від 30 травня 2018 року, яким визнано позивачку такою, що не відповідає займаній посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуване рішення Комісії є необ`єктивним, невмотивованим і таким, що прийнято з порушенням принципів верховенства права та законності.

3. На думку позивачки, проведення співбесіди та дослідження досьє з подальшим ухваленням рішення здійснювалось неповноважним складом колегії ВККС за відсутністю члена колегії ОСОБА_3 , який входив до складу колегії Комісії.Крім цього, ВККС не вказала мотивів прийняття спірного рішення під час проведення співбесіди та оголошення резолютивної частини рішення; не навела жодного аргументу на обґрунтування свого рішення про визнання позивачки такою, що не відповідає займаній посаді. До того ж нормативно-правове регулювання здійснення оцінювання Комісією результатів за кожним із критеріїв оцінювання без визначення конкретних чинників, які впливають на таку оцінку, не відповідає принципу законності, адже суддя, відповідність займаній посаді якого перевіряється, не може передбачити для себе, за якими показниками та чинниками його буде оцінено.

4. На переконання позивачки, розглядаючи скаргу голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 відносно судді цього суду ОСОБА_1 та надаючи оцінку доводам цієї скарги, ВККС фактично здійснила дисциплінарне провадження, чим вийшла за межі наданих їй повноважень та виконала функції іншого органу. Поряд із цим скарга аналогічного змісту перебуває на розгляді у Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) і рішення за результатами розгляду цієї скарги не прийнято.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 лютого 2021 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині оскарження рішення ВККС від 30 травня 2018 року № 837/ко-18 щодо надання рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

6. Відтак Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з урахуванням зазначеної ухвали розглянув позовні вимоги про:

- визнання неправомірними дій колегії ВККС, вчинених 30 травня 2018 року в ході співбесіди під час проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, що полягали в розгляді скарги, яка надійшла до відповідача від голови зазначеного суду ОСОБА_2 ;

- визнання незаконним і скасування рішення колегії ВККС від 30 травня 2018 року, яким: визначено, що суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 479,125 бала; визнано суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 18 лютого 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

8. Судове рішення мотивовано тим, що:

- оцінка критеріїв компетентності, професійності та доброчесності, яка має на меті визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, покладена на членів ВККС і ґрунтується на засадах рівноправності та співпричетності у прийнятті рішення. Повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією цього органу як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою;

- набрана позивачкою за результатами кваліфікаційного оцінювання кількість балів є меншою за 67 відсотків від суми максимально можливих балів, а тому висновок ВККС про невідповідність судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді є таким, що відповідає вимогам закону. До того ж мотиви, з яких колегія ВККС дійшла таких висновків, викладені в тексті оскаржуваного рішення. Отже, немає передбачених статтею 88 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) підстав, які мали б наслідком скасування рішення ВККС, ухваленого за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 ;

- з огляду на пункт 10 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення), Комісія з метою встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за визначеними Положенням показниками вправі використовувати не лише дані суддівського досьє, а й інші відомості та дані, що перебувають у її розпорядженні, на підставі яких може встановлюватися відповідність судді критеріям кваліфікаційного оцінювання. Відтак твердження позивачки про протиправність дій ВККС щодо врахування під час співбесіди відомостей, повідомлених у скарзі голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 щодо судді цього суду ОСОБА_1 , є необґрунтованими;

- з огляду на частини третю та четверту статті 94, частину десяту статті 98, частини третю та четверту статті 101 Закону № 1402-VIII, пункти 2.1.1-2.1.3 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, формування складу колегії відбувається за рішенням Комісії й така колегія має передбачати у своєму складі не менше трьох членів ВККС. Пункт 24 розділу ІІІ Положення передбачає можливість оголошення перерви під час співбесіди із суддею на певний термін. Об`єктивно виправдано, що протягом такої перерви можливе настання певних життєвих обставин (факторів), які унеможливлять завершення розпочатого оцінювання тим складом колегії, що був призначений початково. Отже, доводи позивачки щодо неповноважності складу колегії ВККС, яка проводила кваліфікаційне оцінювання та ухвалила спірне рішення, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження;

- невчинення суддею дій щодо передачі до канцелярії суду судових справ, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, з долученими текстами судових рішень, свідчить про свідоме порушення таким суддею вимог процесуального закону та невиконання покладених на нього службових обов`язків. При цьому під час співбесіди суддя ОСОБА_1 не надала Комісії об`єктивних пояснень, підтверджених належними доказами, щодо поважності причин зволікання з передачею розглянутих під її головуванням судових справ. Не надано таких доказів і під час судового розгляду цієї справи;

- одним із показників відповідності судді критерію соціальної компетентності є дисциплінованість. Наявність тривалих періодів, протягом яких судді не мають повноважень щодо здійснення правосуддя, є ситуацією, на яку законодавство про статус суддів розраховане не було. Статус та обов`язки судді, який не має повноважень щодо здійснення правосуддя, законодавчо чітко не визначено. Незважаючи на це, суддівська етика вимагацє від судді, повноваження якого закінчилися, вживати всіх залежних від нього заходів щодо надання допомоги своєму суду, підвищувати як свою професійну кваліфікацію, так і своїх колег. Суддя, строк повноважень якого закінчився, зберігає статус судді і продовжує отримувати суддівську винагороду, що вимагає дотримання ним правил трудового розпорядку суду. Усвідомлюючи значимість своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки та вживати заходів для поглиблення своїх знань і вдосконалення практичних навичок. До того ж суддя за своїм статусом має відповідати найкращим критеріям зразкової поведінки. Судова діяльність та поведінка судді має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

9. Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу на те, що обставини щодо тривалої непередачі до канцелярії суду судових справ, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, систематична відсутність судді ОСОБА_1 на роботі без поважних причин, недотримання суддею трудової дисципліни та її небажання працювати згідно з регламентом роботи суду, зволікання з виготовленням умотивованих судових рішень, несвоєчасне надання суддею копій судових рішень для їх внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) - були предметом розгляду ВРП. За наслідками розгляду дисциплінарної справи ВРП констатувала факт наявності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIІI, а також склад істотного дисциплінарного проступку в розумінні пункту 1 частини дев`ятої статті 109 Закону № 1402-VIІI. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 30 жовтня 2020 року № 2993/1дп/15-20, залишеним без змін рішенням ВРП від 02 лютого 2021 року № 197/0/15-21, суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади судді.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

10. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що це рішення є протиправним і підлягає скасуванню на підставі пунктів 2-4 частини першої статті 317 КАС України.

11. ОСОБА_1 зазначила, що має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, зокрема стосовно того, що суддя не набрала 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, в той час, коли ні в рішенні ВККС, ні в матеріалах справи немає відомостей про оцінки, що були виставлені згідно з пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення, тому це виключає можливість перевірки їх арифметичного підрахунку для встановлення 67 відсотків. Отже, обставини щодо відсотків та балів є недоведеними та такими, що порушують принципи прозорості та верховенства права.

12. Скаржниця також зауважила, що висновки суду першої інстанції про невиконання позивачкою обов`язку судді щодо своєчасного внесення рішень до ЄДРСР не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки в період з квітня 2013 року по червень 2015 року такий обов`язок не був покладений на суддю. Обов`язок самостійно вносити рішення до ЄДРСР виник у судді лише після внесення 17 червня 2015 року змін до постанови КабінетуМіністрів України від 25 травня 2006 року № 740 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», що набули чинності 26 червня 2015 року. Проте з 25 лютого 2016 року у судді ОСОБА_1 такий обов`язок припинився у зв`язку з припиненням повноважень. Висновки суду в частині невчинення позивачкою як суддею дій щодо передачі до канцелярії суду судових справ, розгляд яких завершено ухваленням судового рішення, також не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, оскільки передача справ до канцелярії суду згідно з пунктом 2.11 Типової посадової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86, належить до обов`язків секретаря судового засідання, а не судді, і до того ж у матеріалах справи немає актів про втрату документів - 142 справ, що мали б бути складені канцелярією суду. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновків щодо порушення позивачкою трудової дисципліни без посилання на жодні норми матеріального права, при цьому визнав наявність правової невизначеності статусу судді, у якого припинилися повноваження, тобто погодився з тим, що особа з таким статусом не може чітко та передбачувано визначати правила поведінки, що унеможливлює будь-яку провину особи в цьому випадку у зв`язку з відсутністю якісного закону. Водночас усі так звані порушення трудової дисципліни були вчинені ОСОБА_1 після припинення повноважень судді, а тому такі нібито порушення не могли підірвати авторитет правосуддя.

13. На переконання ОСОБА_1 , пославшись у оскаржуваному рішенні на ті обставини (рішення ВРП та її дисциплінарного органу 2020-2021 років), які на час прийняття спірного рішення ВККС станом на 2018 рік ще не існували, суд першої інстанції порушив норми процесуального права.

14. Скаржниця також указала, що як у статті 88 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI), так і у статті 110 Закону № 1402-VІII є норма, яка передбачає, що суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом одного року з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню. Водночас у процесі оцінки судді ОСОБА_1 за критерієм професійної етики відповідач урахував наявність погашеного дисциплінарного стягнення, застосованого до позивачки у 2013 році, а також дисциплінарне провадження у 2016 році, стягнення за яким не було застосовано внаслідок спливу строку для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, висновок суду про можливість урахування погашених дисциплінарних стягнень суперечить нормам матеріального права та порушує правове становище позивачки.

15. На думку скаржниці, висновок суду першої інстанції про те, що «мотиви, з яких колегія ВККС дійшла таких висновків, викладені у тексті оскаржуваного рішення», не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки у спірному рішенні немає мотивів, з яких виходила ВККС при визначенні балів за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді, а окремі з обставин, зазначених у спірному рішенні відповідача, взагалі не могли братись до уваги під час визначення оцінок судді ОСОБА_1 . Крім цього, суд першої інстанції всупереч прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), указавши на дискреційність повноважень ВККС у прийнятті рішень стосовно суддів, позбавив позивачку засобів судового захисту порушених прав. На переконання скаржниці, посилання суду лише на дискреційні повноваження без установлення факту наявності меж таких повноважень та перевірки виходу за ці межі свідчить про неповне встановлення судом обставин справи.

16. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рух апеляційної скарги

17. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 березня 2021 рокувідкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, а ухвалою від 12 квітня 2021 року призначила справу до розгляду на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

18. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.

19. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з викладених у ній підстав.

20. Представник відповідачав судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

21. Указом Президента України від 24 лютого 2011 року № 246/2011 «Про призначення суддів», зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років. 24 лютого 2016 року строк повноважень ОСОБА_1 скінчився.

22. ВККС рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 . Цим рішенням було запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.

23. На першому етапі кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 склала анонімне письмове тестування, за результатами якого набрала 82,125 бала. За наслідками виконаного практичного завдання позивачка набрала 89 балів. Загалом на етапі складення іспиту ОСОБА_1 отримала 171,125 бала.

24. У подальшому позивачка пройшла тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

25. Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 64/зп-18 позивачку допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

26. 16 та 30 травня 2018 року ВККС провела співбесіду із суддею ОСОБА_1 (16 та 22 травня 2018 року у співбесіді оголошувалась перерва), під час якої колегією Комісії обговорено дані щодо її відповідності критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності за результатами дослідження суддівського досьє.

27. 30 травня 2018 року колегія ВККС за результатами проведеного кваліфікаційного оцінювання прийняла рішення № 837/ко-18, яким:

- визначила, що суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримала 479,125 бала;

- визнала суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;

- рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області.

28. Не погодившись із діями відповідача в ході співбесіди під час проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання, які полягали в розгляді скарги голови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 , а також вважаючи прийняте за наслідками кваліфікаційного оцінювання рішення Комісії незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

29. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

31. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії Комісії.

32. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону № 1402-VІІІ кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

33. На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 затверджено Положення.

34. Рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року № 144/зп-16 затверджено Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання.

35. Однією з підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є рішення Комісії про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом (пункт 2 частини четвертої статті 83 Закону № 1402-VIII).

36. Суд першої інстанції встановив, що 20 жовтня 2017 року Комісія рішенням № 106/зп-17 призначила кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

37. Пунктами 10 та 11 розділу V Положення (у редакції рішення ВККС від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18) встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді. Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

38. Частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

39. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Комісії щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України (частина друга цієї статті Закону № 1402-VIII).

40. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

41. Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

42. У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), series A, № 93).

43. Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

44. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

45. За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

46. За частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

47. Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

48. За правилами пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

49. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним і скасування рішення відповідача від 30 травня 2018 року № 837/ко-18, яким: визначено, що суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримала 479,125 бала; визнано суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді; рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

50. Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

51. Таким чином, рішення ВККС про надання рекомендації щодо звільнення судді з посади може бути оскаржено тільки разом із рішенням ВРП, ухваленим за відповідною рекомендацією.

52. Отже, рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а лише може бути підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

53. Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

54. ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

55. Ураховуючи наведене, а також статус і повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

56. При цьому таке оскарження рішення Комісії можливе лише в разі задоволення ВРП відповідної рекомендації про звільнення судді з посади.

57. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18 (провадження № 11-1344заі18), від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/831/18 (провадження № 11-1213заі19), від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/810/18 (провадження № 11-202заі20), від 28 жовтня 2020 року у справі № 9901/3/19 (провадження № 11-222заі20).

58. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 лютого 2021 року закрив провадження в цій справі в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення ВККС від 30 травня 2018 року № 837/ко-18, яким вирішено рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

59. За таких обставин рішення Комісії від 30 травня 2018 року № 837/ко-18, яким, зокрема: визначено, що суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді отримала 479,125 бала; визнано суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді, - також не може бути самостійним предметом судового розгляду.

60. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо неправомірності дій ВККС, вчинених 30 травня 2018 року під час співбесіди в ході проходження позивачкою кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, що полягали у розгляді скарги, яка надійшла до відповідача від голови зазначеного суду ОСОБА_2 , нерозривно пов`язані з позовною вимогою про скасування рішення ВККС від 30 травня 2018 року № 837/ко-18 та фактично є обґрунтуванням і метою останньої, а отже, їм також не може надаватися окрема правова оцінка судом, тому провадження у справі підлягає закриттю в обсязі заявлених позовних вимог у цілому.

61. Під час розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду встановила, що 23 лютого 2021 року ВРП рішенням № 428/0/15-21 звільнила ОСОБА_1 з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, а 11 березня 2021 року рішенням № 613/0/15-21 залишила без розгляду подання з рекомендацією ВККС від 22 жовтня 2018 року про звільнення позивачки з посади судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської областіна підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

62. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що звільнення судді ОСОБА_1 внаслідок застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, після якого начебто ВРП не може розглядати рекомендації ВККС про звільнення судді на підставі пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, не змінює видової ознаки, юридичної сили, значення та рекомендаційної природи оскаржуваного в цій справі рішення. Видається очевидним, що після рішення ВРП про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції Україниоскаржуване рішення ВККС певним чином утрачає свою актуальність, оскільки кваліфікаційне оцінювання та його наслідки мають відношення тільки до діючого судді, яким позивачка в цій справі перестала бути.

63. При цьому звільнення судді внаслідок застосування дисциплінарного стягнення після рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення такого судді з його посади не відносить оскаржуване в цій справі рішення ВККС до тих, які утворюють самостійний предмет судового спору і підлягають судовому контролю окремо від рішення, яке ухвалюється за відповідною рекомендацією ВККС. Водночас оскільки оскаржуване в цій справі рішення Комісії у зв`язку з його нерозглядом ВРП залишилося нереалізованим, таке рішення не може мати преюдиційного значення в разі майбутньої участі позивачки в конкурсах на зайняття посади судді.

64. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 9901/850/18 (провадження № 11-1288заі19).

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

65. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково.

66. За правилами частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

68. З огляду на те, що оскаржуване рішення ВККС не може бути предметом судового оскарження без відповідного рішення ВРП, ухваленого за відповідною рекомендацією, а також те, що рішенням від 11 березня 2021 року № 613/0/15-21 ВРП залишила без розгляду подання з рекомендацією ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 18 лютого 2021 року підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій справі.

69. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити у більш широкому розумінні у світлі частини третьої статті 124 Конституції України, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 319, 322, 325КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року задовольнити частково.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

Г. Р. Крет С. П. Штелик