ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2021 р. Справа № 924/868/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом виконувача обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир

до товариства з обмеженою відповідальністю Біо стандарт У, м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 318,80 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, 10711,87 грн (плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом)

встановив: виконувач обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Біо стандарт У, м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 318,80 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, 10711,87 грн (плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом).

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позову прокурор посилається на здійснення 03.03.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу, орендованого відповідачем, за результатами чого зафіксовано перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів (акт від 03.03.2021 №033418). Як на правову підставу позову посилається, зокрема на положення ст. ст. 16, 22, 909, 1166 ЦК України, ст. ст. 1, 6, 33, 34, 48, 60 Закону України Про автомобільний транспорт, ст. 29 Закону України Про дорожній рух, Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1997 №363, Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 №1306.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (від 23.09.2021), в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зазначив, що у позові не доведено, що захист інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, як і не доведено факту відсутності такого органу. Крім того, прокурором не підтверджено власні повноваження на підписання та подання позову до суду, а також невідкладність такого позову. Стверджує, що надані відомості щодо відстані, пройденої транспортним засобом, не можуть бути належним доказом у справі, відсутні також підтвердження статусу відповідної ділянки дороги як дороги загального користування. Зауважив щодо незрозумілого визначення підстав позову (недоведеність збитків). Посилаючись на положення ст. 226 ГПК України щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, просить залишити позовну заяву без розгляду.

Від прокурора надійшла відповідь на відзив (від 07.10.2021), в якій зазначив, що територіальні органи Укртрансбезпеки є уповноваженими органами для здійснення державного контролю на автомобільному транспорті. Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті без створення юридичної особа, а тому саме Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо захисту порушених інтересів держави. Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача зазначив факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету. Зауважив, що звертаючись до суду, Шепетівська окружна прокуратура діяла не в порядку самопредставництва, тобто діяла не в інтересах Шепетівської окружної прокуратури як юридичної особи, а у порядку представництва інтересів держави, тому позовна заява правомірно підписана виконувачем обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури. У доповненні до відповіді на відзив (від 11.10.2021) прокурор зазначив про те, що відповідачем не надано жодного спростування наданих прокурором доказів як щодо пройденої відстані, так і щодо статусу вказаної ділянки дороги як дороги загального користування.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

На підставі направлення на рейдову перевірку від 01.03.2021 №010895 працівниками Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 03.03.2021та відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, графіка роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на І квартал 2021 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами габаритно-вагового контролю в місці проведення 235 км а/д Київ-Чоп (с. Анета) працівниками Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2021 №03.03.2021. В акті зафіксовано: автомобіль Volvo FH номерний знак НОМЕР_1 , причіп Inter Cars NW номерний знак НОМЕР_2 , суб`єкта, що перевіряється, зокрема, перевізника ТОВ «Біо стандарт У», маршрут руху транспортних засобів із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користуванням. Павлоград - 235 км а/д Київ-Чоп (с. Анета), найменування та вид вантажу шрот соняшниковий, та вагові параметри вищезазначених транспортних засобів: нормативно допустима повна маса 40 тонн, фактична повна маса 39,85 тонн; осьові навантаження: нормативно допустиме 11-11-22 тонни, фактичне 6,900 9,100 23,85 тонн.

Згідно з довідкою від 03.03.2021 №048747 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, яку складено щодо вищенаведених транспортних засобів, повна маса транспортного засобу 39,85 тонн, навантаження на осі: 1) 6,900, 2) 9,100, 3) 8,250, 4) 7,500, 5) 8,100 тонн.

До матеріалів перевірки додано копії чеків зважування транспортних засобів від 03.03.2021 (вага 429), товарно-транспортної накладної від 02.03.2021 №139, згідно з якою перевізником ТОВ «Біо стандарт У» (водій ОСОБА_1 ) здійснювалось перевезення шроту соняшникового з м. Павлоград Дніпропетровської області до м. Бучач Тернопільської області; свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів з реєстраційними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за Ткачук Л.М.; нотаріально посвідченого договору найму (оренди) транспортного засобу від 28.02.2020, за яким наймодавцем ( ОСОБА_2 ) передається наймачу (ТОВ «Біостандарт У») в користування (найм/оренду), а наймачем приймається в найм/оренду танспортні засоби, а тому числі автомобіль марки Volvo, модель FH, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп марки Inter Cars, модель NW, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; сертифікату відповідності від 27.11.2017 та свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 21.01.2022 (прилади автоматичні для зважування дорожній транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь) з додатком (заводський номер пристрою 429).

За результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом щодо вищезазначених транспортних засобів складено акт від 03.03.2021 №263297.

В акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення: перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу, ТТН 02.03.2021 №139 (шрот соняшниковий), з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 8,41%, навантаження на строєну вісь 23,85 т при дозволених 22 т, у тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевищення встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Акти, довідка підписані посадовими особами, що провели перевірку, та водієм.

Управлінням Укртрансбезпеки до акту складено розрахунок від 03.03.2021 №263297 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (постанова КМУ від 27.06.2007 №879).

Відповідно до зазначеного розрахунку пройдена транспортними засобами відстань становить 797 км; фактичне навантаження на строєну вісь становить 23,85 т, що є перевищенням нормативу на 8,41%, плату за проїзд нараховано на 1,85 т із розрахунку 0,20 євро/км. Всього за 1 км проїзду 0,20 євро/км.

Зазначено, що розрахунок виконано відповідно до затвердженої формули (з урахуванням норм постанови КМУ від 27.06.2007 №879): П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, км; К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру до 10 в% - К=2; від 10% до 40% - К=3; більші ніж 40% - К=5).

У розрахунку вказано загальну суму до сплати 318,80 євро та зазначено, що оплату необхідно провести в гривнях відповідно до офіційного курсу НБУ на день проведення розрахунку. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки звернулось до відповідача з листом (від 05.03.2021), у якому повідомило про виявлене згідно з атом від 03.03.2021 №263297 порушення, нарахування плати за проїзд в сумі 318,80 євро та необхідність здійснення відповідачем її оплати. До листа додано розрахунок від 03.03.2021 №263297 (список листів рекомендованих та список поштових відправлень від 11.03.2021, в тому числі поштового відправлення №1001427053180 на адресу відповідача, результати відстеження поштового відправлення №1001427053180 про вручення 20.03.2021).

У матеріалах справи наявний лист Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.05.2021, Хмельницькій обласній прокуратурі, в якому з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, якою затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Закон України Про автомобільний транспорт, з метою захисту інтересів держави управлінням надано інформацію щодо представництва інтересів держави в особі управління в порядку господарського судочинства з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з ТОВ «Біо стандарт У» в сумі 318,80 євро; зазначено про направлення відповідачу повідомлення про заборгованість з документами, складеними за результатами габаритно-вагового контролю; повідомлено про неоскарження відповідачем станом на 06.05.2021 дій службових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення контролю та складання розрахунку плати за проїзд.

Прокурор звернувся до позивача з листом-повідомленням (від 01.06.2021) щодо представництва прокурором в суді інтересів держави, в якому з метою належного виконання функцій представництва інтересів держави в суді, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив про намір прокурора звернутися до суду з позовом до ТОВ «Біо стандарт У» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 10711,87 гривень. Просив вжити заходів щодо проведення досудового врегулювання спору за фактом стягнення плати та якщо це питання не врегулюється в добровільному порядку і якщо не будуть вжиті заходи представницького характеру самостійно, просив направити прокурору інформацію з обов`язковим роз`ясненням причин невжиття заходів представницького характеру самостійно.

У відповідь позивач листом (від 10.06.2021) повідомив про неоскарження відповідачем дій службових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення контролю та складання розрахунку плати за проїзд та про те, що управлінням позов подаватися не буде.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідач нараховану плату за проїзд автомобільними дорогами у зв`язку з виявленим фактом перевищення нормативних параметрів при здійсненні перевезення вантажу в добровільному порядку не сплатив, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з позовом про стягнення з відповідача цієї плати.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно із ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Частиною 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

В обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, прокурор посилається на те, що позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не вжито заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу в заявленому до стягненні розмірі, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, та дає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Так, з матеріалів справи слідує, що позивачем листом від 12.05.2021 повідомлено прокурора про те, що Укртрансбезпеку законодавством не наділено правом звернення до суду щодо стягнення плати за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, та надано прокурору інформацію щодо представництва інтересів держави в суді в порядку господарського судочинства з питання стягнення плати за проїзд з відповідача.

Також у листі (від 10.06.2021) позивач зазначив, що відповідний позов подаватися не буде.

Таким чином, невжиття позивачем заходів щодо захисту інтересів держави шляхом стягнення з відповідача коштів в судовому порядку за умови обізнаності позивача про наявність відповідних порушень, про що свідчить вищенаведене листування прокурора з позивачем, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами на користь держави.

Така бездіяльність позивача як компетентного органу, який здійснює відповідні повноваження у сфері спірних правовідносин, є самостійною юридичною особою, однак який незалежно від причини не здійснює захисту інтересів держави, виключає можливість трактування прокурора як альтернативного суб`єкта звернення до суду, що замінює компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У цьому випадку прокурор виконує саме субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні позивача, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту інтересів держави.

При цьому щодо посилань позивача на те, що самою Державною службою з безпеки на транспорті прокурора не було повідомлено про неможливість подання відповідного позову чи необхідність його подання прокурором, оскільки листування прокурора велося зі структурним підрозділом Служби, суд звертає увагу на Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.20215 №103, згідно з яким Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 Положення).

У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано лист (від 01.06.2021) першого заступника керівника Шепетівської окружної прокуратури, у якому прокурор повідомив позивача про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру та про намір здіснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі позивача шляхом подання позовної заяви.

При цьому з приводу посилань відповідача на непідтвердження невідкладності позову судом враховується інформування позивачем прокурора про відсутність наміру подання відповідного позову до суду (лист від 10.06.2021).

Кім того, суд вважає слушними доводи прокурора, наведені на спростування позиції відповідача щодо непідтвердження власних повноважень виконувача обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури на підписання позовної заяви.

Так, відповідно до ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" керівник окружної прокуратури, зокрема, представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями. У разі відсутності керівника окружної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника окружної прокуратури, а в разі його відсутності - один із заступників керівника окружної прокуратури (ч. 3 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру").

Частинами 3, 4 ст. 56 ГПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Таким чином, повноваження щодо здійснення представництва прокуратури саме у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно.

Отже, аналіз вищенаведених положень дозволяє дійти висновку про відмінність правового статусу особи, яка є представником юридичної особи у правовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями на підставі закону, та правового статусу прокурора, який здійснює визначену ст. 131-1 Конституції України функцію представництва інтересів держави, зокрема шляхом подання позову (зазначені висновки відповідають позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 25.09.2019 у справі №819/198/17).

З огляду на вищенаведене спростовуються посилання відповідача на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді як на підставу залишення позовної заяви без розгляду.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною 7 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27 п. 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного слідує, що Укртрансбезпека виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт).

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування від 27.06.2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 3 п. 2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до визначення, наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), габаритно-ваговий контроль - це перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Також згідно з підпунктом 4 п. 2 Порядку габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку).

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (п. 16 Порядку).

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних (п. 20 Порядку).

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку).

Згідно з п. 27 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Пунктом 28 Порядку передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку).

Відповідно до п. 31-1 Порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Також за визначенням, наведеним у п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

При цьому документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно зі ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт повинні пред`являтися особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Як убачається з матеріалів справи, посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку орендованих відповідачем транспортних засобів: автомобіля Volvo FH номерний знак НОМЕР_1 , причепа Inter Cars NW номерний знак НОМЕР_2 , за результатами якої складено акт від 03.03.2021 №263297 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.03.2021 №048747, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2021 №033418, а також здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.03.2021 №263297.

Зокрема, вищенаведеним актом про проведення перевірки зафіксовано: перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових норм без відповідного дозволу, ТТН 02.03.2021 №139 (шрот соняшниковий), з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм на 8,41%, навантаження на строєну вісь 23,85 т при дозволених 22 т. З акту про перевищення параметрів від 03.03.2021 слідує перевищення нормативних вагових параметрів транспортних засобів, а саме: осьові навантаження: нормативно допустиме 11-11-22 тонни, фактичне 6,900 9,100 23,85 тонн. Довідка про результати здійснення контролю містить відомості про навантаження на осі: 1) 6,900, 2) 9,100, 3) 8,250, 4) 7,500, 5) 8,100 тонн.

Доказів, які би спростовували зафіксовану вагу, суду не подано.

З приводу доводів відповідача щодо статусу відповідної ділянки автомобільної дороги як дороги загального користування судом враховується, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги; автомобільні дороги на приватних територіях.

При цьому автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях та поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення (ст. ст. 7, 8 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Враховуючи зазначену у направленні на рейдову перевірку від 01.03.2021 ділянку дороги та місце перевірки, зафіксоване в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.03.2021, акті додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.03.2021, а саме: 235 км автодороги сполученням Київ-Чоп (що відповідачем у встановленому порядку не оскаржено та не спростовано), суд критично оцінює посилання відповідача на недоведення належності відповідної ділянки автомобільної дороги до доріг загального користування. Будь-яких доказів щодо віднесення вказаної ділянки автомобільної дороги до вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відомчих (технологічних) автомобільних доріг; автомобільних доріг на приватних територіях відповідачем не надано.

Також, беручи до уваги місце проведення перевірки та пункт навантаження, зазначений у товарно-транспортній накладній, на підставі якої відповідачем здійснено перевезення вантажу, суд вважає необґрунтованими належними та допустимими доказами посилання відповідача на відсутність доказів щодо пройденої транспортними засобами відстані. При цьому за приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 37, 41 Порядку передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідачем дії позивача як органу, уповноваженого здійснювати нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства у спірних правовідносинах, вчинені під час проведення перевірки та оформлені відповідними документами, оскаржені не були.

Зі складеного позивачем розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.03.2021 слідує, що розмір плати за проїзд визначено позивачем відповідно до вимог Порядку №879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879. Доказів, які би спростовували зазначене, суду не подано.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Доказів сплати відповідачем нарахованої плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в заявленому до стягнення розмірі, доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування правопорушення та нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

З приводу доводів відповідача щодо невизначеності підстав позову та зазначення прокурором про те, що заявлена до стягнення сума є збитком державі, суд звертає увагу, що відповідно до змісту позовної заяви, відповіді на відзив, прокурором підставу позову визначено як факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету. При цьому суд зауважує, що обов`язковість внесення відповідної плати передбачена законодавством, а відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування виступає призначенням вказаної плати.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідач факт перевищення нормативно-вагових параметрів зареєстрованими за ним транспортними засобами не спростував, нараховану плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не сплатив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 10711,87 грн (що еквівалентно 318,80 Євро відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №926/16/19, від 12.02.2020 у справі №917/210/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Також у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" Суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов виконувача обов`язків керівника Шепетівської окружної прокуратури, м. Шепетівка Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир до товариства з обмеженою відповідальністю Біо стандарт У, м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області про стягнення 318,80 євро, що еквівалентно відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, 10711,87 грн (плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом) задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біо стандарт У, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Будівельників, буд. 1, кв. 169 (код 39838916) на користь держави в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, м. Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, буд. 12, до Державного бюджету України 10711,87 грн (десять тисяч сімсот одинадцять гривень 87 коп.), що еквівалентно відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку 318,80 євро) (одержувач: ГУК у Жит.обл/ТГ м. Житомир/22160100, код ЄДРПОУ 37976485, Казначейство України, рахунок №UA858999980313171216000006797, код платежу 22160100).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біо стандарт У, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Будівельників, буд. 1, кв. 169 (код 39838916) на користь Хмельницької обласної прокуратури, м. Хмельницький, пров. Військоматський, буд. 3 (код 02911102) 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова

Видрук. 3 прим.: 1 до справи, 2 ТОВ Біо стандарт У (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Будівельників, 1, кв. 169), 3 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ). Всім рек. з пов. про вруч.

Адреси електронної пошти:

1. Шепетівська окружна прокуратура: shepetiv_oprok@khmel.gp.gov.ua

2. Державна служба України з безпеки на транспорті: contact@dsbt.gov.ua

3. Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки: 24@dsbt.gov.ua

4. Хмельницька обласна прокуратура: secretariat@khmel.gp.gov.ua