Справа № 305/864/20

Номер провадження 1-кп/305/175/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рахів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 30.04.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070140000289 про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020 за ч.2 ст.246 КК України до 3 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України строком на 1 рік, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.2 ст.383 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_8 , 01 лютого 2020 року, о 23 годині 48 хвилин, будучи на території дворогосподарства по АДРЕСА_1 , умисно, з корисливих мотивів, з метою неповернення громадянці ОСОБА_9 її майна, а саме бензопили «Штіль-180», яку він раніше позичив у неї для тимчасового користування та яку остання вимагала повернути, зателефонував з мобільного телефону на спецлінію 102 та повідомив про те, що невідома особа незаконно проникла до житлового будинку, перекинула у ньому всі речі, пошкодила майно та здійснила крадіжку двох бензопил марки «Мотор Січ» та «Штіль-180».

У подальшому, 02 лютого 2020 року, о 01 год. 30 хв. ОСОБА_8 , маючи єдиний умисел на незаконне заволодіння бензопилою «Штіль-180», яка належить ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбаченого статтею 383 КК України, умисно, з корисливих мотивів, власноручно, без будь-яких застережень та зауважень, підписав протокол прийняття заяви про вчинення злочину, який з його слів склав інспектор Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_10 .

Так, зі змісту вказаного протоколу, невстановлена особа у період з 20:00 год. 01.02.2020 до 23 год. 30 хв., 02 лютого 2020 року, викрала з приміщення вищевказаного житлового будинку дві бензопили марки «Мотор Січ» та «Штіль-180», чим заподіяла йому шкоду на суму близько 20 тисяч гривень, тоді як на той час ОСОБА_8 було достовірно відомо, що зазначені дані не відповідали дійсності та крадіжку бензопил ніхто не вчиняв.

За вказаним фактом 02.02.2020 слідчим слідчого відділення Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020070140000096 за ч.3 ст.185 КК України.

Надалі, 02 лютого 2020 року, у період з 01 год. 35 хв. до 02 год. 10 хв., у ході проведення слідчим слідчого відділення Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 огляду місця події у приміщенні вищевказаного житлового будинку, ОСОБА_8 , будучи учасником цієї слідчої дії, достовірно знаючи про те, що бензопилу «Мотор Січ», яка належить йому та бензопилу «Штіль-180», яка належала ОСОБА_9 ніхто не викрадав, умисно, з корисливих мотивів та з метою подальшого привласнення чужого майна, у присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , повідомив слідчому завідомо неправдиві дані про те, що викрадені бензопили знаходились у приміщенні коридору цього будинку. За наслідками проведення вищевказаної слідчої дії - огляду місця події, ОСОБА_8 , власноручно без будь-яких зауважень та застережень підписав вказаний протокол огляду місця події.

Крім того, 01 лютого 2020 року, близько 23 години 48 хвилин, ОСОБА_8 , будучи в АДРЕСА_1 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про те, що бензопила «Штіль-180», яка належить ОСОБА_9 вартістю згідно висновку експерта 1900 гривень та перебуває у його тимчасовому віданні, з метою її незаконного привласнення, не бажаючи виконати усні вимоги потерпілої повернути бензопилу, зателефонував на спецлінію 102 та повідомив про те, що нібито того ж вечора невстановлена особа проникла до його житлового будинку, звідки викрала дві бензопили марки «Мотор Січ» та «Штіль-180».

Такими своїми умисними діями, ОСОБА_8 привласнив тимчасово ввірене йому майно - бензопилу «Штіль-180», що належала ОСОБА_9 , чим заподіяв останній матеріального збитку на суму 1900 гривень.

У подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, у період з 10 по 28 лютого 2020 року (точної дати та часу у ході досудового розслідування не встановлено), будучи в АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про те, що бензопила марки «Штіль-180» оранжевого кольору належить ОСОБА_9 , з метою незаконного збагачення продав бензопилу громадянину ОСОБА_14 за 800 гривень, а грошові кошти від продажу використав у своїх потребах, чим вчинив розтрату тимчасово ввіреного йому чужого майна.

Дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірено особі та ч.2 ст.383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування та слідчому про злочин, вчинене з корисливих мотивів.

Будучи допитаним у судовому засіданні, ОСОБА_8 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю та підтвердив обставини їх вчинення, зазначені в обвинувальному акті.

Зокрема пояснив, що дійсно у січні місяці 2020 року позичив від ОСОБА_9 бензопилу. У подальшому вирішив її не віддавати, а привласнити та продати. З цією метою подзвонив на спецлінію 102 та повідомив, що до його будинку проникла невідома особа і викрала дві бензопили. Потім коли прийшли працівники поліції він знову повідомив їм неправдиву інформацію про те, що у його будинку була крадіжка. Працівники поліції провели огляд його житлового будинку, після чого він підписав протокол огляду місця події. Зазначив також, що належну ОСОБА_9 бензопилу продав за 800 гривень, отримані кошти витратив на власні потреби. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав себе винним, він та інші учасники судового провадження не оспорюють докази щодо обставин справи, суд, з`ясувавши, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснивши учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів у даному провадженні. Тому, розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч.3ст.349 КПК України.

Окрім наведеного, за ініціативою сторін кримінального провадження в судовому засіданні досліджено письмові докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_8 .

Зокрема, з інформації Рахівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 14.05.2020 вбачається, що ОСОБА_8 перебуває на обліку відділу, оскільки засуджений на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області за ч.2 ст.246 КК України до 3 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік.

Згідно вимоги про судимість від 08.04.2020 ОСОБА_8 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020 за ч.2 ст.246 КК України.

З копії вироку Рахівського районного суду від 23.02.2011 вбачається, що ОСОБА_8 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч.ч.2,3 ст.185 КК України з призначенням покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

З копії вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020 (справа №305/1687/19) вбачається, що ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

З довідки про склад сім`ї, виданої Великобичківською селищною радою 10.04.2020 №2115 вбачається, що ОСОБА_8 не одружений.

Згідно довідок, виданих КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради ОСОБА_8 на обліках при психіатричному, фтизіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває.

З копії заяви про видачу паспорту вбачається, що ОСОБА_8 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .

Згідно характеристики, виданої Великобичківською селищною радою, ОСОБА_8 є постійним мешканцем смт. Великий Бичків. Не одружений. Проживає у будинку бабусі. Працює по найму без укладення трудової угоди. У громадському житті села активної участі не приймає. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності.

З досудової доповіді, складеної фахівцем І категорії Рахівського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Закарпатській області ОСОБА_15 , стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , вбачається, що згідно зібраної інформації на обвинуваченого, його способу життя, історії правопорушень, а також середньої оцінки ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення, його виправлення можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих громадян. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів у межах визначених законодавством.

Оскільки, показання обвинуваченого ОСОБА_8 , надані під час судового розгляду послідовні, не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, так як вони достатньо вагомі та чіткі, суд визнає показання обвинуваченого ОСОБА_8 належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_8 , за обставин, зазначених органом досудового розслідування в обвинувальному акті, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.191 КК України, як привласнення та розтрата чужого майна, яке було ввірено особі та ч.2 ст.383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування та слідчому про злочин, вчинене з корисливих мотивів.

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд зазначає наступне.

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до п.3 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Окрім цього, відповідно до п.4 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставить у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, дослідивши матеріали справи, суд на підставі вимог ст.66 КК України, визнає обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б у відповідності до вимог ст.67 КК України, обтяжували покарання ОСОБА_8 судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні виду, міри покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, віднесених законом до категорії нетяжких злочинів, неперебування ОСОБА_8 на спеціальних обліках, а також те, що він у вчиненому щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю злочину, посередньо характеризується за місцем свого проживання, інкриміновані діяння скоїв під час іспитового строку.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_8 , суд не приймає до уваги досудову доповідь стосовно нього, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства з огляду на наступне.

Як вбачається з вказаної досудової доповіді участі у її складенні ОСОБА_8 не приймав, тобто така складалася лише на підставі інформації, що надана уповноваженими особами.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_8 через короткий проміжок часу, після винесення вироку суду від 16.01.2020, яким його засуджено до покарання у виді обмеження волі та звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, під час іспитового строку, вчинив два умисні нетяжкі злочини, один з яких, був спрямований на приховування іншого злочину.

З огляду на наведене суд вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі у розмірах, визначених санкцією статті буде відповідати тяжкості вчинених правопорушень, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.

При цьому, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, йому необхідно призначити покарання з урахуванням вимог ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Окрім цього, у ході судового розгляду встановлено, що на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020 ОСОБА_8 визано винуватим за ч.2 ст.246 КК України до 3 років обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

Таким чином, ОСОБА_8 необхідно призначити остаточне покарання за сукупністю вироків з огляду на наступне.

Вимогами ч.ч.1,2,4та 5ст.71КК Українирегламентовано,що якщозасуджений післяпостановлення вироку,але доповного відбуттяпокарання вчинивнове кримінальнеправопорушення,суд допокарання,призначеного зановим вироком,повністю абочастково приєднуєневідбуту частинупокарання запопереднім вироком.При складанніпокарань засукупністю вироківзагальний строкпокарання неможе перевищуватимаксимального строку,встановленого дляданого видупокарання вЗагальній частиніцього Кодексу.Остаточне покаранняза сукупністювироків,крім випадків,коли воновизначається шляхомпоглинення одногопокарання іншим,призначеним умаксимальному розмірі,має бутибільшим відпокарання,призначеного занове кримінальнеправопорушення,а такожвід невідбутоїчастини покаранняза попереднімвироком. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у статті 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у частині другій цієї статті.

Відповідно до правового висновку щодо правозастосування, який міститься в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 червня 2020 року (справа №766/39/17) при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:

а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів);

б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).

З огляду на викладене, суди, призначаючи остаточне покарання, повинні застосовувати правила, передбачені ст.71 КК, якщо злочин вчинено саме після постановлення попереднього обвинувального вироку, а не після набрання ним законної сили.

Оскільки, на підставі вироку Рахівського районного суду Закарпатської області від 16.01.2020, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.246 КК України, а інкриміновані йому діяння за даним вироком вчинив 01.02.2020, то до покарання за даним вироком ОСОБА_8 необхідно приєднати частину невідбутого покарання за попереднім вироком.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191 та ч.2 ст.383 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.191 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

-за ч.2 ст.383 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити до відбуття ОСОБА_8 покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного ОСОБА_8 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рахівського районного суду від 16.01.2020 та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

Початок строку відбування покарання рахувати з дня фактичного приведення вироку до виконання, тобто з дня затримання ОСОБА_8 на виконання цього вироку.

Речовий доказ по справі, а саме бензопилу марки «Штіль-180», яка передана під збережну розписку ОСОБА_14 після вступу вироку у законну силу - повернути ОСОБА_9 , як законній власниці.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити ОСОБА_8 та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку в канцелярії суду.

Головуюча: ОСОБА_1