Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2021 Справа №607/10437/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Вийванка О. М.

за участю секретаря судового засідання Хримко У. А.

учасників справи

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Повстюк О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Драганівка», Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до відповідачів СГ ТзОВ «Драганівка», Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтували тим, що право власності на будівлю гаражів у розмірі 89/100 частки у ОСОБА_3 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину, після успадкування від ОСОБА_6 , яка набула її у власність на підставі акту приймання передачі нерухомого майна № 3 від 19.12.2018, видавник СГ ТзОВ «Драганівка» та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ТР № 017756 від 30.11.2018.

Водночас право власності на будівлю гаражів у розмірі 11/100 частки у ОСОБА_4 виникло на підставі: акту приймання передачі нерухомого майна № 3 від 19.12.2018, видавник СГ ТзОВ «Драганівка»; протоколу № 3/12 від 19.12.2018, рішення Драганівської сільської ради №7 від 27.01.2015; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ТР № 01776 від 27.09.2018.

Також зазначили, що земельна ділянка, на якій знаходяться будівлі позивачів, належала на праві колективної власності колгоспу «Драганівський». Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії ТР № 0086 від 16.09.1995, колгоспу передано у колективну власність 1557,9 га землі.

На підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу «Драганівський» від 18.02.1997, протокол №1, колгосп «Драганівський» було реорганізовано на СГ ТОВ «Драганівка», до якого перейшло право власності на майно, в тому числі земля, що належала колгоспу «Драганівський».

Відповідно до розрахунків потреби площі земельної ділянки для обслуговування будівлі гаражів, виконаних ТОВ «Галичинапроект», а також архітектором ОСОБА_7 , потреба площі земельної ділянки - 0,5066 га.

Однак, станом на цей час, відповідачі не переоформили права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будівлі гаражів, у зв`язку з перебуванням СГ ТОВ «Драганівка» в процесі припинення.

У зв`язкуіз недосягненням згодищодо досудовоговрегулювання спору,з підставвикладених упозові,позивачі просятьвизнати заними правовласності на земельну ділянку площею 0,5066 га, для обслуговування будівлі гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 у розмірі 89/100 частки та за ОСОБА_4 у розмірі 11/100 частки.

У судовому засіданні представник позивачів зміст позовних вимог підтримав, з підстав та обґрунтувань, викладених у позові та просив його задовольнити.

Представник СГ ТОВ «Драганівка» подав заяву про визнання позову, в подальшому представник СГ ТОВ «Драганівка» не брав участь, в зв`язку рішенням господарського суду Тернопільської області №921/763/19 від 01.06.2020.

Відповідно достатті 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Представник відповідача - Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у судовому засідання заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Посилаючись на те, що з приписів чинного на даний час земельного законодавства не вбачається можливості колишнім колективним сільськогосподарським товариствам самостійно вирішувати юридичну долю земельних ділянок несільськогосподарських угідь, в даному випадку сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Драганівка» до якого заявлено позов по справі та обґрунтовано порушення прав позивачів, яке окрім того, не надало суду доказів оформлення права власності за товариством на спірну земельну ділянку. А Підгороднянська сільська рада, до моменту державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку має повноваження надати її в оренду.

Механізм отримання земельних ділянок на підставі рішень органів місцевого самоврядування чітко прописано як в Земельному кодексу України так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема через звернення фізичних чи юридичних осіб, отримання дозволу на відведення земельної ділянки за проектом землеустрою, за яким ділянка буде сформована як об`єкт цивільних прав з визначенням площі, конфігурації, присвоєнням кадастрового номера, внесенням відомостей до Державного земельного кадастру та реєстрації права власності. Також земельна ділянка не має точної площі, місце розташування земельної ділянки та присвоєного кадастрового номеру, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представник Головне управлінняДергеокадастру уТернопільській області подав письмові пояснення в яких зазначив, що спірна земельна ділянка може перейти у власність чи користування позивачі лише після формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних правта присвоєння їй окремого кадастрового номера. Станом на сьогодні у позивачів виникає лише право на право звернення до відповідного виконавчої влади, який наділений повноваженнями щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачених статтею 122 ЗК України.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області в судове засідання не з`явився, однак попередньо подав клопотання про про розгляд справи у його відсутності.

Представник ОСОБА_5 , подав письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких вказав, що матеріали справине містятьжодного доказузнаходження належногопозивачам майна наземельній ділянціплощею 0,5066га,на якуна якувони просятьвизнати правовласності,як іжодного доказунаявності вСГ ТОВ«Драганівка» права користування земельноїділянки,на якійрозміщено приміщеннягаражів,що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, послався на ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності.

Крім того,зазначив,що спірназемельна ділянкане сформованаяк об`єктцивільних прав,не маєкадастрового номера,площі,місця розташуваннявідповідно доЗакону України«Про земельнийкадастр»,а відтак,й неможе бутипредметом позовнихвимог.Також,звернув увагуна те,що реєстраціяпозивачами прававласності набудівлю гаражів,які розташованіна спірнійземельній ділянці,до них,як донових власниківцього нерухомогомайна в силуположень ст.120ЗУ Українита ст.377ЦК України,не перейшло право власності на спірну земельну ділянку так як на момент передачі відповідного майна за актом приймання-передачі не мав права власності на земельну ділянку. Відтак вважає, що позивачами невірно обрано спосіб набуття права власності на земельну ділянку, оскільки, за наявності належних підтверджуючих документів щодо набуття у власність будівель/споруд правомірний спосіб набуття права власності на земельну ділянку ними визначений в ЗК України та не передбачає набуття права власності на земельну ділянку за рішенням суду, а тому просив відмовити у задоволені позову.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 адвокат Повстюк О.А. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

При розгляді справи судом, учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії, зокрема.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Протокольною ухвалою суд залучив в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 та Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області.

Протокольною ухвалою суд залучив за клопотанням позивача в якості співвідповідача Підгороднянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою суду уточнену позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до СГ ТОВ «Драганівка», Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , ГУ Дергеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на земельну ділянкузалишено без розгляду.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

У судовому засіданні з`ясовано, що на підставі рішення зборів уповноважених членів колгоспу "Драганівський" від 18 лютого 1997 року, протокол №1, колгосп "Драганівський" було реорганізовано в СТзОВ «Драганівка» до якого перейшло право власності на майно в тому числі земля, що належала колгоспу "Драганівський", що не заперечується сторонами та встановлена у рішеннях Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.05.2014, справа № 607/5493/14-ц, та від 30.07.2014, справа №607/11729/14-ц.

Згідно з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Драганівка» з 20.10.2015 перебуває в процесі припинення. Голова комісії з припинення або ліквідатор ОСОБА_8 .

Рішенням господарського суду Тернопільської області №921/763/19 від 01.06.2020, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Драганівка" оформлених протоколом № 2/11 зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Драганівка" від 18 листопада 2018 року, з питання третього порядку денного "Про зміну голови комісії з припинення (ліквідатора) Товариства", а саме: " 3. Звільнити ОСОБА_9 від виконання обов`язків голови комісії з припинення (ліквідатора) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Драганівка" та призначити ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) головою комісії з припинення (ліквідатором) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Драганівка" (ідентифікаційний код 03782500), членами комісії призначити: ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , місце проживання: 47721, с. Драганівка, Тернопільський район, Тернопільська область), ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_3 , місце проживання: 47721, с. Почапинці, Тернопільський район, Тернопільська область)". Скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 28.11.2018 №16511420005002847 "Зміна складу комісії з припинення/виділу", вчинену державним реєстратором Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області Рожком Романом Костянтиновичем.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 та ОСОБА_4 було виділено в рахунок майнового паю групі учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Драганівка» гаражі, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться АДРЕСА_1 відповідно до акту приймання - передачі нерухомого майна № 3, виданий 19.12.2018, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Драганівка»; протокол № 3/12, виданий 19.12.2018, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Драганівка»; рішення Драганівської сільської ради №7 від 27.01.2015; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: ТР № 01776 виданий 27.09.2018, видавник Драганівська сільська рада та свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: ТР № 01756 виданий 30.11.2018, видавник Драганівська сільська рада.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_12 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцем є її донька ОСОБА_3 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №209170573 від 15.05.2020, за ОСОБА_3 зареєстровано право спільної часткової власності, в розмірі 89/100 частки, на гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 652, виданого 15.05.2020, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Л. В.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №157225933 від 22.02.2019, за ОСОБА_4 зареєстровано право спільної часткової власності, в розмірі 11/100 частки, на гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться АДРЕСА_1 , на підставі: акту приймання передачі нерухомого майна № 3, виданий 19.12.2018, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Драганівка»; протокол № 3/12, виданий 19.12.2018, видавник Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Драганівка»; рішення Драганівської сільської ради №7 від 27.01.2015; свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія та номер: ТР № 01776 виданий 27.09.2018, видавник Драганівська сільська рада.

Згідно з державного акту на право колективної власності на землю серії ТР №0086 від 16.09.1995 року, виданого на підставі рішення Підгороднянської та Драганівської сільських рад народних депутатів від 31.08.1995 р., зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №47, колгоспу "Драганівський" Підгороднянською та Драганівською сільськими радами народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області передано у колективну власність 1557,9 гектарів землі, для ведення господарства.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно технічної експертизи №733/21-22 від 26.07.2021, згідно наданих на дослідження матеріалів, та за результатами складання схем, експерт приходить до висновку, що земельна ділянка, загальною площею 0,5066 га, яка згідно матеріалів розрахунку потреби площі земельної ділянки необхідна для обслуговування будівлі гаражів, загальною площею 589,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , знаходиться на землях Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Драганівка» згідно державного акту на право колективної власності на землю серія ТР №0089 від 16.09.1995.

Таким чином, земельна ділянка, площею 0,5066 га, на які розміщені гаражі, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 перейшли у власністьСГ ТзОВ «Драганівка», як правонаступника колгоспу "Драганівський", і призначена для обслуговування будівлі гаражів.

СГ ТзОВ «Драганівка» зверталося із заявами від 23.10.2019 та від 12.11.2019 про внесення відомостей до Державного земельного кадастру до відділу у Тернопільському районі міськрайонного управління у Тернопільському районі та м. Тернополі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, однак рішенням №РВ-6100653242019 від 31.10.2019 та №РВ-6100661332019 від 19.11.2019 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 3 Земельного кодексу України1990р. (в редакції чинній на час видачі державного акту на право колективної власності на землю) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Власник землі міг вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею.

Відповідно до частин першої-третьоїстатті 5 ЗК України 1990 року(в редакції, чинній на час набуття колгоспу "Драганівський" земельної ділянки у колективну власність) земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Згідно зст. 60 ЗК України (в редакції 1990р.)землі, передані колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам у колективну власність, поділялися на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

У відповідності достатей 22,23 ЗК України (в редакції 1990р.)право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Положеннями ч. 6 ст. 31Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"передбачено, що при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства. Аналогічні положення містилися вп. 7 ст. 34 Закону України „Про підприємства в Україні".

Відповідно до частини першоїстатті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Частинами першою - третьоюстатті 10 вказаного Законупередбачено, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановленихЗемельним кодексом України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбаченихстаттями 140-149 ЗК України.

Порядок припинення права на землю регулюєтьсяглавою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення як права власності на земельну ділянку, так і права користування земельною ділянкою.

Статтею 140 ЗК Українивстановлено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Судом не встановлено, що компетентний орган приймав рішення про припинення права власності на підставі чинного державного акту на право колективної власності на землю від 16.09.1995, також не встановлено інших підстав для припинення права колективної власності на землю колгоспу "Драганівський" та його правонаступника СГ ТзОВ «Драганівка».

Статтею 328 ЦК Українипередбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Разом з цим, підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються, зокрема,статтею 120 ЗК України.

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦК України доособи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першоюстатті 120 ЗКУкраїни (в редакції на момент набуття позивачами права власності на гаражі) передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертоюстатті 120 ЗКУкраїни в редакції на момент набуття позивачами права власності на гаражі) визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , набула право власності на частку у розмірі 89/100, а ОСОБА_4 набула право власності на частку у розмірі 11/100 на гаражі, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Українив поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Українислід виходитиз того,що увипадку переходуправа власностіна об`єктнерухомості увстановленому закономпорядку правовласності наземельну ділянкув набувачанерухомості виникаєодночасно звиникненням прававласності назведені наній об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Крім того, пунктом «е» частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, в силу імперативного законодавчого припису, відбувається перехід права на земельну ділянку, розміщену під цим жилим будинком, будівлею або спорудою, до нового власника, а відповідне право на цю земельну ділянку у попереднього власника припиняється, як зазначено у наведеній статті. При цьому перехід права на цю земельну ділянку відбувається відповідно до прямого припису закону незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки (Суд враховуєmutatis mutandisвисновки, викладені у пункті 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України,статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

При цьому принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил (пункт 8.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Посилання відповідача та третіх осіб на те, що спірна земельна ділянка не може бути передана позивачам, судом до уваги не береться, оскільки позивачі з моменту набуття права власності на гаражі, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , які належали колгоспу «Драганівський», до них як до нових власників цього нерухомого майна, із урахуванням положеньстатті 120 ЗК Українитастатті 377 ЦК України, переходить право власності на земельну ділянку, яка перебувала у колективній власності колгоспу «Драганівський» і на якій розташовані гаражі.

Щодо доводів представника відповідача та третьої особи на те, що спірна земельна ділянка не має кадастрового номера, площі, місця розташування, суд зазначає, що площа та місце розташування земельної ділянки, визначена висновком експерта за результатами проведення земельно технічної експертизи №733/21-22 від 26.07.2021, та реєстрацію права власності на гаражі, зокрема, земельна ділянка, площею 0,5066 га, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, право власності на земельну ділянку за колгоспом «Драганівський» зареєстровано відповідно до вимог чинного закону на час видачі державного акта, аЗакон України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про державний земельний кадастр»набрав чинності01 січня 2013 року.

Відповідно до частини другої розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Таким чином, не проведення реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі не позбавляє позивачів права власності на спірну земельну ділянку, а також права звернутися до компетентних органів щодо присвоєння кадастрового номеру.

За таких обставин, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що в даному випадку мають місце порушення прав позивачів, які підлягають захисту шляхом визнати за ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 89/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 11/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі наведеного, керуючись статями 2, 4, 5, 10 - 13, 76-82, 89, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, статтями 120 ЗК України, статтями 377 ЦК України,

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Драганівка», Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області про визнання права власності на земельну ділянку.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 89/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, площею 0,5066 га у розмірі 11/100 частки, для обслуговування гаражів, загальною площею 589,9 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивачі: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідачі: Сільськогосподарське товариства з обмеженою відповідальністю «Драганівка», місцезнаходження: с. Драганівка Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03782500.

Підгороднянська сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: с. Підгороднє вул. Зелена, буд. 2, Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14029197.

Треті особи:

ОСОБА_5 , місце реєстрації: с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області.

Головне управління Дергеокадастру у Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Лисенка, 20.

Рішення суду складено та підписано 18 жовтня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко