Справа № 420/3190/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачук В.С.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представника відповідача: Шишової С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 21.01.2021 року №155350007039 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення із заявою про призначення пенсії, тобто з 30 вересня 2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Водночас, відповідачем було прийнято рішення від 21.01.2021 року №155350007039, яким їй було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки її страховий стаж становить 25 років 7 місяців та до нього не враховано періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року. При цьому підставою для неврахування періоду підприємницької діяльності з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року слугувало відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформації про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року. Водночас позивач зауважує, що нею єдиний внесок сплачувався систематично, а тому у відповідача не було підстав для відмови їй у призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 09.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року провадження у справі було зупинено та поновлено 20.07.2021 року.

20.09.2021 року у справі підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 07.10.2021 року позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просила їх задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, та зазначила, що у відповідності до частини 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стансу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.

Як зазначає відповідач, відповідно до ст. 24 Закону №1058-IV до страхового стажу зараховується період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за які сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно п. 3-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 Закону №1058-IV включаються, зокрема, період ведення підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

За твердженням відповідача страховий стаж позивача складає 19 років 10 місяців, стаж для визначення права на призначення пенсії за віком складає 25 років 07 місяців.

До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоду її підприємницької діяльності з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) відсутня інформація про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року.

Також, за твердженням відповідача, згідно даних обміну інформації з органами Державної податкової служби України станом на 31.03.2021 року за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдино внеску, а умовою розрахунку позначок та відповідно відображення інформації у Довідці ОК-5 є сплата внесків за відповідні періоди. Отже, причиною відсутності позначок є не сплата внесків за відповідні періоди.

Враховуючи вище наведене, інформація про сплату єдиного внеску за місяці 2018-2020 року з`явиться після сплати ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з наданого позивачем до суду Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 з 27.07.1995 року зареєстрована як фізична особа-підприємець за №2 557 017 00000 000357.

Відповідно до довідки Головного управління ДПС в Одеській області від 21.12.2020 року №27020/Л/15-32-12-05-18 вбачається, що позивачем у період з 2018 та 2019 роках здійснювалась сплата єдиного соціального внеску (а.с. 29, 100). Зазначені відомості також підтверджуються інтегрованими картками платника податку.

15.01.2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії. При цьому позивачем надавались до пенсійного органу: копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, довідка про стаж, довідка про перейменування підприємства від 26.05.2020 року, свідоцтво про народження дитини, довідка ГУ ДПС в Одеській області.

Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2021 року №155350007039 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії та зазначено, що у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.

Відповідачем зазначено, що страховий стаж позивача складає 19 років 10 місяців, стаж для визначення права на призначення пенсії за віком складає 25 років 07 місяців. До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано періоду підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (форма ОК-5) інформація про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року відсутня.

Також відповідачем у рішенні зазначено, що для вирішення питання щодо призначення пенсії ним буде направлено службову записку до відділу ведення карток реєстру застрахованих осіб щодо проведення коригування індивідуальних відомостей. Після проведення коригування позивача буде повідомлено про необхідність повторного звернення до пенсійного органу.

Водночас ОСОБА_1 не погоджується із зазначеним рішенням та вважає його протиправним, оскільки позивачкою сплачувався єдиний соціальний внесок за спірні періоди, докази чого нею було надано відповідачу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Відповідно ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 Закону №1058-IV включаються, зокрема, період ведення підприємницької діяльності із застосування спрощеної системи оподаткування за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

За змістом пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної в статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Частиною 10 статті 9 Закону №2464-VI передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 21 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від роботодавців.

У відповідності до частини п`ятої статті 21 Закону №1058-IV центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування надають Пенсійному фонду інформацію для ведення персоніфікованого обліку в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов`язкового державного соціальною страхування.

В силу частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 - дати набрання чинності законом) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установлено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із статтями 16 - 20 Закону №2464-VI, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду, зокрема від: податкових органів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1 (далі - Положення №10-1) відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року №794 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, відповідно до пунктів 1 - 8, 13 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Основні завдання персоніфікованого обліку: створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб; створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.

Персоніфікований облік здійснюється відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавства про обов`язкове державне пенсійне страхування, цього Положення. Персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). В основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб.

Уповноважений орган: створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат, тощо.

Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від: Державної податкової адміністрації; інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; роботодавців; інших підприємств, установ та організацій.

Пунктом 16 Положення №794 встановлено, що на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний індивідуальний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів. Персональна облікова картка фізичної особи повинна мати таку структуру: частина персональної облікової картки, де зберігаються анкетні дані про фізичну особу: ідентифікаційний номер; прізвище, ім`я та по батькові; дата народження: місце народження; стать; адреса постійного місця проживання; серія і номер документа, з якого взято відомості до персональної облікової картки: громадянство; номер домашнього телефону (за згодою); частина персональної облікової картки, що відображає сплату страхового збору (внесків) та стаж роботи фізичної особи: ідентифікаційний номер роботодавця; рік, за який внесено відомості; тривалість трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу роботи: сума заробітку (доходу), на який нараховується страховий збір (внески) на пенсійне страхування (помісячно); розмір страхового збору (внесків) на пенсійне страхування за відповідний місяць; відомості, які підтверджують наявність особливих умов праці, які дають право на пенсію на пільгових умовах.

За змістом статті 23 Закону №2464-VI на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від органів доходів і зборів відомості про суми надходжень, від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Разом з тим, пенсійні органи наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні із заявою про призначення пенсії було надано до пенсійного органу довідку Головного управління ДПС в Одеській області про сплату нею у календарні періоди з 2018 по 2020 рік сум єдиного соціального внеску. Водночас в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) зазначена інформація (станом на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу та до суду з позовом) була відсутня.

Разом з тим, в подальшому пенсійним органом було надано до суду витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), з якого вбачається, що на момент розгляду справи №420/3190/21 в суді в Реєстрі наявні відомості про сплату позивачем єдиного соціального внеску у період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 рік (період, який є спірний між сторонами під час розгляду адміністративної справи №420/3190/21).

Суд зауважує, що пенсійним органом не було надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що, маючи сумніви у наявності підстав для врахування позивачу при призначенні пенсії за віком спірних періодів здійснення підприємницької діяльності як страхового стажу, він використав всі надані йому законодавчі інструменти для перевірки відповідних обставин та фактів і забезпечення реалізації конституційного права позивача на призначення пенсії.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилалось на те, що ним лише в подальшому буде направлено службову записку до відділу ведення карток реєстру застрахованих осіб щодо проведення коригування індивідуальних відомостей.

На думку суду, твердження відповідача про відсутність в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про сплату позивачем страхових внесків за 2018 та 2019 роки є необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, позивачем виконано всі покладені на нього обов`язки, а неналежне функціонування реєстру та/або неповне відображення в ньому певних відомостей в жодному разі не може бути підставою для порушення права особи на пенсійне забезпечення.

Крім того, судом під час офіційного з`ясування обставин в адміністративній справі №420/3190/21 було отримано від позивача та Головного управління ДПС в Одеській області відомості та письмові докази на їх підтвердження щодо сплати ОСОБА_1 сум єдиного внеску за календарні періоди 2018-2019 років (а.с. 76-98, 101, 104-105,123-125).

На підставі вищезазначеного суд доходить висновку що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2021 року №155350007039 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а тому воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/3190/21 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2021 року про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством.

У задоволенні іншої частини позовної вимоги зобов`язального характеру слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 04.06.2021 року.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908,00 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 21.01.2021 року №155350007039 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2021 року про призначення пенсії за віком.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький