ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 жовтня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4900/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 13 вересня 2021 року надійшла позовна заява адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Луганській області) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06 липня 2021 року № 121630007782 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;

2) зобов`язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 зі зменшенням пенсійного віку, з врахуванням періодів роботи на шахті «Брянківська» підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року, підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею з 09 лютого 1988 року по 10 листопада 1988 року, учнем машиніста підйому з повним робочим днем під землею з 15 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року, машиністом підйому з повним робочим днем під землею з 28 квітня 1989 року по 25 березня 1991 року, а також з врахуванням періоду проходження підготовки машиністів курсів УКК м. Кіровська з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року, з дати звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 30 червня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 30 червня 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідачем винесено рішення від 06 липня 2021 року № 121630007782 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (5 років за списком № 1 або 5 років підземного пільгового стажу). В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача складає 29 років 08 місяців 29 днів, пільговий стаж - 02 роки 01 місяць 03 дні.

Відповідач не зараховує ані до страхового стажу, ані до пільгового стажу період роботи позивача на шахті «Брянківська» в якості підземного електрослюсаря з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року, оскільки запис про звільнення позивача не завірено печаткою підприємства та у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи.)

У тому числі відповідач не зараховує до пільгового стажу період з 09 лютого 1988 року по 25 березня 1991 року в якості підземного електрослюсаря, учня машиніста підйому, машиніста підйому на шахті «Брянківська» у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи.).

З оскаржуваним рішенням позивач не згоден, оскільки записами в трудовій книжці позивача за спірний період підтверджено зайнятість позивача на підземних роботах протягом повного робочого дня, тому відповідач безпідставно вимагає надання уточнюючих довідок.

Крім того, у позивача наявні довідки від 17 січня 2020 року № № 12, 13, 14, 20, що підтверджують пільговий характер роботи позивача в спірному періоді, які, незважаючи на їх видання на тимчасово окупованій території України, мають враховуватися при прийнятті рішення про призначення пенсії, оскільки їх неврахування матиме наслідком порушення прав позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Також представник позивача зауважує, що окремі недоліки трудової книжки не можуть бути підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту її оформлення.

З вищевказаних підстав представник позивача вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 24-25).

Від ГУПФУ в Луганській області 04 жовтня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 30-37).

ОСОБА_1 30 червня 2021 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області з особистою заявою про призначення пенсії за нормами статті 114 Закону № 1058-ІV, за результатами розгляду якої винесено рішення про відмову в призначенні пенсії від 06 липня 2021 року № 121630007782.

Відповідно до наданих документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, страховий стаж роботи ОСОБА_1 складає 29 років 08 місяців 29 днів, у тому числі підземний пільговий стаж 02 роки 01 місяць 03 дні, стаж за списком № 1 - 09 місяців 24 дні. Підземний пільговий стаж обчислений відповідно до даних Реєстру: з 13 березня 2002 року по 28 жовтня 2003 року на посаді машиніста підйомних машин ДВАТ «Шахта «Перевальська»; з 14 червня 2004 року по 08 грудня 2004 року на посаді підземного машиніста підйому ДВАТ «Шахта імені Артема». Пільговий стаж роботи за списком № 1, визначений підприємством ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ПАТ «Алчевський металургійний комбінат», що знаходиться на неконтрольованій українською владою території, обчислений відповідно до даних Реєстру. До пільгового стажу враховані місяці, в яких зазначені накази про проведення атестації робочих місць від 16 грудня 2009 року № 121 та від 09 липня 2014 року № 52.

До страхового стажу та до підземного пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи па шахті «Брянківська» в якості підземного електрослюсаря з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства та у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема, трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без , збереження заробітної плати, в учбових відпустах, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи).

До підземного пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період з 09 лютого 1988 року по 10 листопада 1988 року в якості підземного електрослюсаря, ученика машиніста підйому, машиніста підйому на шахті «Брянківська» - у зв`язку з неможливістю визнати за наданими документами, зокрема, трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи).

До підземного пільговою стажу позивача не зараховано період з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року - курси по підготовці машиністів в Кіровському УКК , та не зараховано період з 15 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року учнем машиніста підйому з повним робочим днем під землею на шахті «Брянківська», оскільки відповідно до листа Мінсоцзахисту від 05.1.1993 № 02-82 періоди навчання робітників підземним професіям зараховуються до пільгового стажу з додержанням певних умов:

а) в кожному випадку при наявності запису в трудовій книжні про навчання підземним професіям адміністрація підприємства повинна на підставі первинних документів підтверджувати тривалість роботи па підземних умовах (фактична кількість відпрацьованого часу в підземних умовах на підставі журналів обліку спусків-виїздів під землю);

б) навчання підземним професіям повинно проходи протягом повного робочого дня;

в) оплата праці зазначених робітників за час навчання професіям в підземних умовах повніша здійснюватися за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким вони навчаються.

Оскільки в трудовій книжні ОСОБА_2 відсутня інформація про фактичну кількість відпрацьованого часу в підземних умовах, та за якою тарифною ставкою проводилась оплата праці та час навчання в підземних умовах, відповідно тільки одна трудова книжка не може слугувати підтвердженням спеціального стажу за цей період, необхідна уточнююча довідка щодо підтвердження спеціального стажу.

До підземного пільгового стажу позивача також не зараховано період з 28 квітня 1989 року по 25 березня 1991 року в якості машиніста підйому з повним робочим днем під землею на шахті «Брянківська» - у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема, і трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи).

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що факт порушення відповідачем чинного законодавства в межах спірних правовідносин відсутній, оскільки законодавством чітко визначено процедуру, за якою провадиться призначення пенсії, а тому покладення обов`язку на відповідача діяти не у відповідності до Порядку, означає спонукання до порушень способу, що визначений законодавством.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями паспорту громадянина України, картки платника податків, має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 5-8).

Позивач 30 червня 2021 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком встановлено зразка (арк. спр. 41).

До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт громадянина України; диплом про навчання від 10 січня 1985 року серії НОМЕР_2 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; військовий квиток від 14 жовтня 1985 року серії НОМЕР_3 ; трудову книжку; індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (арк. спр. 11-15, 42-67).

Рішенням від 06 липня 2021 року № 121630007782 ГУПФУ в Луганській області відмовлено у призначені пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Відповідно до вказаного рішення пенсійний орган не зараховує ані до страхового стажу, ані до пільгового стажу період роботи позивача на шахті «Брянківська» в якості підземного електрослюсаря з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року, оскільки запис про звільнення позивача не завірено печаткою підприємства та у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи). Також відповідач не зараховує до пільгового стажу період з 09 лютого 1988 року по 25 березня 1991 року в якості підземного електрослюсаря, учня машиніста підйому, машиніста підйому на шахті «Брянківська» у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема, трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи) (арк. спр. 9-10).

Відповідно до розрахунку стажу страховий стаж ОСОБА_1 складає 29 років 08 місяців 29 днів, в тому числі пільговий підземний стаж - 2 роки 01 місяць 03 дні, за списком № 1 - 09 місяців 24 дні (арк. спр. 45-47).

Трудова книжка позивача від 23 січня 1985 року серії НОМЕР_4 містить такі записи щодо спірних періодів роботи (арк. спр. 11-15):

Шахта «Брянківська»:

запис № 2 від 14.01.1985 - прийнятий підземним електрослюсарем з повним робочим днем на підземній роботі, наказ від 16.01.1985 № 39/к;

запис № 3 від 14.10.1985 - звільнений у зв`язку з призовом до Радянської Армії, розпорядження від 14.10.1985 № 5;

запис № 6 від 09.02.1988 - прийнятий електрослюсарем 4 розряду з повним робочим днем на підземній роботі, наказ від 09.02.1988 № 127;

запис № 7 від 10.11.1988 - курси підготовки машиністів при Кіровському УКК, наказ від 10.11.1988 № 952;

запис № 8 від 15.03.1989- переведений машиністом підйому з повним робочим днем на підземній роботі , наказ від 15.03.1989 № 24;

запис № 9 від 28.04.1989 - переведений машиністом підйому з повним робочим днем під землею, наказ від 28.04.1989 № 359;

запис № 10 від 25.03.1991- звільнений за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ від 25.03.1991 № 236.

Інші періоди роботи позивача не є спірними, тому судом не досліджуються.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.

Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.

Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів пункту 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (пункт 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з абзацами першим, четвертим, п`ятим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно з пунктом 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (абзац перший пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1).

З вищевикладених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV за умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1.

За даними паспорта громадянина України вік ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії становив 55 років, тобто позивач досяг віку, необхідного для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах страхового стажу, суд зазначає таке.

Як слідує з вищевказаних правових норм, страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 березня 2018 року в справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року в справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року в справі № 577/2688/17, від 31 березня 2020 року в справі № 446/656/17, від 21 травня 2020 року в справі № 550/927/17, від 10 грудня 2020 року в справі № 195/840/17.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Крім того, аналіз положень Порядку № 637 свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

При цьому, оцінка рішенню відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, надається судом виключно виходячи зі змісту такого рішення.

Так, суд критично оцінює твердження пенсійного органу щодо неможливості зарахування до підземного пільгового стаду періоду роботи позивача з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року через те, що запис про звільнення не завірено печаткою підприємства, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси.

З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами.

Вищевказана позиція узгоджується з висновками Верховного суду, викладеними у постановах від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 та від 13 червня 2018 року в справі № 813/782/17.

Суд також ураховує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.

На думку суду, твердження відповідача стосовно того, що періоди роботи ОСОБА_1 з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року та з 09 лютого 1988 року по 25 березня 1991 року не підлягають зарахуванню до пільгового стажу у зв`язку з неможливістю визначити за наданими документами, зокрема трудовою книжкою, постійної зайнятості протягом повного робочого дня на підземних роботах, а саме: відсутня інформація про підземні спуски у шахту, про відволікання від роботи (перебування у відпустках без збереження заробітної плати, в учбових відпустках, участь у страйках, переведення на роботи з неповним робочим днем чи на інші роботи), не заслуговують на увагу з огляду на таке.

По-перше записи містять дані про повний робочий день під землею, тобто про характер виконуваної роботи; по-друге всі дані про характер виконуваною позивачем роботи містить довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17 січня 2020 року № № 12, 13, довідкою про виходи у шахту з повним робочим днем під землею від 17 січня 2020 року № 14 (арк. спр. 16-18).

За таких обставин періоди роботи позивача з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року та з 09 лютого 1988 року по 25 березня 1991 року відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 .

Стосовно того, що довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній видані підприємством «Луганской народной республики» суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів, виданих підприємствами, які тепер перебувають на тимчасово неконтрольованій території України. Крім того, положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий трудовий стаж роботи.

З наведених підстав суд вважає, що відповідачем неправомірно не взято до уваги інформацію, що міститься в довідках, наданих позивачем для підтвердження наявного трудового стажу, які видані установою «Луганской народной республики».

Щодо не зарахування до підземного пільгового стажу періоду з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року проходження курсів по підготовці машиністів в Кіровському УКК суд зазначає таке.

Посилання відповідача на лист-роз`яснення Мінсоцзахисту України від 05.11.1993 №02-82 орг. щодо необхідності підтвердження стажу навчання підземним роботам уточнюючими довідками підприємства із зазначенням фактичної кількості відпрацьованого часу в підземних умовах та оплати труда за тарифними ставками, передбаченими для робітників відповідних професій, яким такі працівники навчаються, є незмістовними, оскільки обов`язок підтвердження первинними документами записів в трудовій книжці відповідно до вказаного роз`яснення покладається саме на адміністрації підприємств. Відповідач, керуючись вказаним листом, перекладає вказаний обов`язок саме на позивача. Крім того, зазначене роз`яснення підлягає застосуванню в частині, що не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки має меншу юридичну силу за вимоги статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку № 637.

Отже, як встановлено судом, записи трудової книжки позивача за періоди з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року містять всі необхідні відомості щодо підтвердження його права на зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу при виконанні робіт, передбачених списком № 1.

Більш того, довідкою про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 17 січня 2020 року № 13 підтверджено, що цей період також має зараховуватися до пільгового страхового стажу за списком № 1.

Судом також встановлено, що згідно з дипломом про навчання від 10 січня 1985 року серії НОМЕР_2 та записом № 1 в трудовій книжці, позивач до працевлаштування на шахту «Брянківська» з 14 січня 1985 року підземним електрослюсарем з повним робочим днем на підземній роботі в період з 01 вересня 1981 року по 10 січня 1985 року навчався в ПТУ № 60 м. Горська за професією електрослюсар підземний.

З огляду на те, що позивач протягом 04 днів після закінчення навчання у ПТУ № 60 працевлаштувався за здобутою спеціальністю, а не врахування відповідачем періоду роботи з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року є протиправним, суд дійшов висновку, що відповідач також протиправно не зараховує до пільгового стажу за списком № 1 і період навчання позивача з 01 вересня 1981 року по 10 січня 1985 року.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача за списком № 1 періоду проходження строкової військової служби з 17 жовтня 1985 року по 20 листопада 1987 року, суд зауважує, що статтею 8 Закону № 2011-ХІІ визначено умовою для зарахування строкової військової служби до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, - якщо на момент призову на таку службу особа, зокрема, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Трудовою книжкою та військовим квитком позивача підтверджено, що на час призову на строкову військову службу позивач працював за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому час проходження позивачем строкової військової служби має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу позивача за списком № 1.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що загальний страховий стаж позивача за списком № 1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, становить 11 років 05 місяців 03 дні (стаж, який враховано відповідачем - 02 роки 01 місяць 03 дні + 03 роки 10 місяців 16 днів (періоди з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року та з 09 лютого 1988 року по 25 березня 1991 року) + 03 роки 04 місяці 10 днів (навчання в ПТУ з 01 вересня 1981 року по 10 січня 1985 року) + 02 роки 01 місяць 04 дні (військова служба з 17 жовтня 1985 року по 20 листопада 1987 року)).

За встановлених судом обставин та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин, суд погоджується з твердженнями позивача, що підтверджений наданими позивачем разом з заявою про призначення пенсії страховий стаж за списком № 1 дає ОСОБА_1 право на пенсію за віком на пільгових умовах, яка призначається відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника. Виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для задоволення позову в повному обсязі, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених в цій справі обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача, який у повній мірі сприятиме їх відновленню, є:

визнання протиправним та скасування прийнятого 06 липня 2021 року ГУПФУ в Луганській області рішення № 121630007782 «Про відмову у призначенні пенсії» ОСОБА_1 ;

зобов`язання ГУПФУ в Луганській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 30 червня 2021 року (дня звернення із відповідною заявою) із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи на шахті «Брянківська» підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року (9 місяців), підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею з 09 лютого 1988 року по 10 листопада 1988 року (09 місяців 02 дні), учнем машиніста підйому з повним робочим днем під землею з 15 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року (01 місяць 14 днів), машиністом підйому з повним робочим днем під землею з 28 квітня 1989 року по 25 березня 1991 року (01 рік 10 місяців 28 днів), проходження підготовки машиністів курсів УКК м. Кіровська з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року (04 місяці 06 днів), а також навчання в ПТУ № 60 за професією електрослюсар підземний з 01 вересня 1981 року по 10 січня 1985 року (03 роки 04 місяці 10 днів) та проходження військової служби з 17 жовтня 1985 року по 20 листопада 1987 року (02 роки 01 місяць 04 дні).

Вимога позивача про зобов`язання ГУПФУ в Луганській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, на думку суду, у повній мірі охоплюється вимогою щодо зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, тому додаткового зобов`язання не потребує.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з обранням судом належного способу захисту та виходу за межі позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 13 вересня 2021 року (арк. спр. 4).

Зважаючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій пенсійного органу, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме ГУПФУ в Луганський області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 06 липня 2021 року № 121630007782 «Про відмову в призначенні пенсії» ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV з 30 червня 2021 року із зарахуванням до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи на шахті «Брянківська» підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею з 14 січня 1985 року по 14 жовтня 1985 року, підземним електрослюсарем 4-го розряду з повним робочим днем під землею з 09 лютого 1988 року по 10 листопада 1988 року, учнем машиніста підйому з повним робочим днем під землею з 15 березня 1989 року по 28 квітня 1989 року, машиністом підйому з повним робочим днем під землею з 28 квітня 1989 року по 25 березня 1991 року, проходження підготовки машиністів курсів УКК м. Кіровська з 10 листопада 1988 року по 15 березня 1989 року, навчання в ПТУ № 60 за професією електрослюсар підземний з 01 вересня 1981 року по 10 січня 1985 року та військову службу з 17 жовтня 1985 року по 20 листопада 1987 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати по сплаті судового збору в розміні 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова