Ухвала
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 346/103/17
провадження № 61-16444ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 (стягувач) - ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєва В. В.,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєва В. В.
Свої вимоги заявник мотивував тим, що на виконанні у Коломийському міськрайонному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року у справі № 346/103/17 про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - 600 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення 23 років, починаючи з 10 січня 2017 року.
ОСОБА_3 вважав, що державним виконавцем безпідставно визначено (збільшено) суму аліментів, яка підлягає сплаті, - 15 690, 00 грн. Починаючи з грудня 2018 року по червень 2019 року державним виконавцем неправильно визначено суму аліментів, яка підлягає стягненню, у розмірі 1 014, 00 грн, з липня 2019 року по листопад 2019 року - 1 059, 00 грн, з грудня 2019 року по червень 2020 року -1 100, 00 грн, з липня 2020 року по листопад 2020 року - 1 160, 00 грн, з грудня 2020 року по квітень 2021 року - 1 200, 00 грн.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просив скаргу задовольнити, зобов`язати головного державного виконавця провести перерахунок заборгованості зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа, виданого 09 квітня 2019 року на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 березня 2017 року у справі № 346/103/17, із врахуванням сплачених боржником сум.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Лейб`юка Б. Б. задоволено. Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_3 задоволено.
Зобов`язано державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєва В. В. провести розрахунок заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 346/103/17, виданого Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 09 квітня 2019 року, без урахування мінімального гарантованого розміру аліментів, передбаченого Сімейним кодексом України, та із врахуванням сплачених боржником сум. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
07 жовтня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 (стягувач) - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року і залишити в силі ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 липня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим,
що суд першої інстанції правильно, на відмінну від суду апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів на дитину у розмірі, не нижчому мінімуму, гарантованого СК України.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року у справі № 346/103/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено частково. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі - 600, 00 грн щомісячно до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 10 січня 2017 року.
Постановою головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Микицея В. Д. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 346/103/17.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа № 346/103/17 від 09 квітня 2019 року, складеного державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєвим В. В., заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів станом на 01 травня 2021 року становить 15 690, 00 грн.
Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання обов`язку батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина регулюється главою 16 Сімейного кодексу України.
Положення частини другої статті 182 СК України, яка розташована у главі 15 цього Кодексу і якою врегульовано порядок сплати аліментів на утримання дитини (до досягнення нею повноліття), не застосовуються при визначенні розміру й стягненні аліментів на повнолітніх дочку, сина, оскільки мінімальний розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина статтею 182 СК України не визначається, а статтею 200 СК України не встановлений.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 12 березня 2018 року у справі № 569/8960/17-ц, провадження № 61-3886 св 18.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєвим В. В. під час проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2017 року у справі № 346/103/17 на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, помилково визначено їх розмір, виходячи із 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, гарантованого статтею 182 СК України, якою врегульовано обов`язок батьків утримувати неповнолітніх дітей.
Судовим рішенням у справі № 346/103/17 аліменти із скаржника стягнуто у твердій грошовій формі у розмірі 600 грн на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, що не було враховано державним виконавцем.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 2-28/11, на які заявник послався у касаційній скарзі, оскільки висновки Верховного Суду стосуються стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанцій положень СК України, ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження» при перегляді в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 (яка є стягувачем) - ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) Панкратьєва В. В. - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
