Справа № 712/10459/21

Провадження № 1-кс/712/5111/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України,-

В С Т А Н ОВ И В:

Прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.

Клопотання мотивується тим, що СВ Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020251010000030 від 26.02.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 згідно з наказом № ЮЮ 000000184/1 від 19.04.2017 продовжив виконувати обов`язки Генерального директора ПАТ «Юрія» з 19.04.2017.

Відповідно до п. 1.2 статуту ПрАТ «Юрія», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «Юрія», товариство здійснює діяльність на підставі та у повній відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про акціонерні товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про депозитарну систему» та інших законодавчих актів, які діють на території України.

Відповідно до п. 3.8.3 статуту ПрАТ «Юрія» товариство зобов`язане виконувати інші обов`язки, що передбачені чинним законодавством України.

Згідно з Розділом 9.3 «Генеральний директор» статуту ПрАТ «Юрія», виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Генеральний директор, який в межах, передбачених Статутом, самостійно приймає рішення щодо здійснення керівництва господарською діяльністю та керування поточними справами Товариства, які оформлюються у вигляді наказів та розпоряджень, що є обов`язковими для виконання усіма працівниками Товариства.

Крім того, до компетенції та повноважень Генерального директора належать: здійснення керівництва господарською діяльністю Товариства, керування поточними справами Товариства; вирішення питань організації виробництва, постачання, збуту, фінансування, кредитування, обліку і звітності, здійснення комерційних розрахунків, внутрішнього контролю, трудового розпорядку, інші питання діяльності працівників Товариства; організація виконання планів діяльності Товариства, виконання Товариством зобов`язань перед державою і контрагентами за господарськими договорами, вимог з охорони праці та техніки, вимог щодо охорони навколишнього природнього середовища; прийняття рішень про введенні в експлуатацію, виведенні з експлуатації (консервація), списання основних засобів, незалежно від їх вартості; раціональне використання всіх ресурсів Товариства для одержання максимального прибутку; затвердження внутрішніх положень підприємства, посадових інструкцій працівників, інструкцій, планів; керівництво роботою внутрішніх структурних підрозділів та забезпечення виконання покладених на них завдань; прийняття на роботу та звільнення з роботи співпрацівників Товариства, застосування заходів заохочення та накладення стягнення; всі питання, що стосуються фінансово-господарської діяльності Товариства, крім тих, які законодавством, Статутом або рішенням загальних зборів віднесені до компетенції іншого органу Товариства; видавати накази, інструкції та інші акти, які стосуються поточної та оперативної діяльності Товариства; підписувати фінансові, банківські, процесуальні та інші документи; приймати на роботу, переводити та звільняти працівників згідно чинного законодавства та ін.

Згідно з положеннями ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних ресурсів загальнодержавного значення належать підземні води.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до ст. 19 Кодексу України про надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбаченихстаттею 23цього Кодексу.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно пп. 6 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011, дозвіл без проведення аукціону надається у разі геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, видобування підземних вод (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування питних підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді Генерального директора ПрАт «Юрія», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто будучи службовою особою, діючи в порушення вищевказаних вимог ст.ст. 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст. 44, 46, 48, 49 Водного кодексу України та пп. 6 п. 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, в період з 30.07.2018 по 24.01.2020, знаходячись на території ПрАТ «Юрія», яке розташоване за адресою: вул. Кобзарська, 108, м. Черкаси, більш точний час у ході досудового розслідування не було встановлено, достовірно знаючи, що термін дії спеціального дозволу на користування надрами №4412 від 29.07.2013 закінчився 29.07.2018 та новий спеціальний дозвіл очолюване ним ПрАТ «Юрія» у встановленому законом порядку не отримало, умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи уповноваженим здійснювати керівництво господарською діяльністю Товариства, керувати поточними справами Товариства, вирішувати питання організації виробництва, внутрішнього контролю, трудового розпорядку, інші питання діяльності працівників Товариства, здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення (водних ресурсів підземні води), шляхом викачування води з 2 підземних свердловин глибиною 37 метрів (№1) та 34метри (№3) за період з 30.07.2018 до 24.01.2020 об`ємом 262 304 м3 підземної води, чим відповідно до висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи №786/20-23 від 03.08.2020 та розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне користування надрами (підземні води), складеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу, спричинено шкоду на загальну суму 824 946,08 грн.

За вказаних обставин ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Вінницька область, Томашпільський район, с. Липівка, громадянин України, працюючий Генеральним директором ПрАТ «Юрія», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .

Причетність ОСОБА_4 до вчиненого злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків, висновками експертів, вилученими на підставі ухвал суду документами, актом перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу та іншими доказами.

Крім того, ОСОБА_4 неодноразово викликався органом досудового розслідування для допиту в якості підозрюваного.

Проте, у вказані дати останній для проведення слідчих дій не з`являвся та про причини неприбуття на виклики до органу досудового розслідування не повідомляв.

Крім того, на адресу ПрАТ «Юрія», де генеральним директором являється ОСОБА_4 скеровувалися запити про витребування доказів про те, на даний час відповіді від акціонерного товариства на адресу Черкаської окружної прокуратури не надходила.

Таким чином, вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органів досудового розслідування та перешкоджає проведенню досудового розслідування.

Крім того, у зв`язку із тим, що ОСОБА_4 не з`являвся на виклики до органу досудового розслідування, фактичне місце знаходження та місце проживання не відоме постановою від 21.09.2021 ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та суду, вплив на свідків (підлеглих йому працівників ПрАТ «Юрія») та таким чином перешкоджання кримінальному провадженню.

Вищевказані обставини можуть бути підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникненню кримінальної відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів, впливати на свідків та іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

На підставі вищевикладеного, вважає за необхідне застосувати запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків.

11 жовтня 2021 року ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240, ч. 2ст. 364-1КК України.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задоволити.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили в клопотанні відмовити, оскільки повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення ОСОБА_4 отримано 11.10.2021 року.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 240 КК України незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, за яке державною екологічною інспекцією Центрального округу 27.01.2020 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 47 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Штраф ОСОБА_4 сплатив. Тобто, ОСОБА_4 поніс адміністративне покарання за ті ж самі правопорушення, за яке була висунута підозра слідчим у кримінальному провадженні, що вказує на незаконність та необґрунтованість повідомлення про підозру.

Відповідно до штатного розпису ПрАТ «Юрія» на підприємстві передбачена посада головного інженера та затверджено посадову інструкцію, а тому саме головний інженер є відповідальною посадовою особою, до компетенції якого входить питання контролю використання води та контроль щодо дотримання термінів дозвільної документації на спеціальне водокористування, а відтак, такий процесуальний документ повинен бути скасованим.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Посилання захисника та підозрюваного про необізнаність останнього про підозру, отримання підозри лише 11.10.2021 року, необґрунтованість підозри, слідчий суддя не бере до уваги виходячи з наступного.

Підозрюваний ОСОБА_4 був обізнаний про підозру та його захисник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси зі скаргою на повідомлення слідчого про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2021 року, яка залишена без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11.10.2021 року, у задоволенні скарги ОСОБА_4 в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 на повідомлення слідчого про підозру у вчиненні кримінального правопорушення відмовлено.

Ухвалю слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 вересня 2021 року встановлено «в судовому засіданні встановлено, що старшим слідчим через засоби поштового зв`язку направлено рекомендований лист (трекінг відправлення № 1800605363083) за адресою м. Черкаси, вул. Кобзарська, 108 на ім`я ПрАТ «Юрія», де генеральним директором є ОСОБА_4 , що підтверджується копією квитанції Укрпошти від 27.07.2021 року. Опис вкладення зазначено повідомлення про підозру та супровідний лист.

Згідно наданої копії трекінгу відправлення вручено 28.07.2021 року.

На підтвердження неналежного вручення підозри захисник надав до суду лист Укрпошти від 11.08.2021 року, в якому зазначено, що рекомендований лист 1800605363083 відправлено відправнику ОСОБА_7 в зв`язку з відмовою від отримання рекомендованого листа за зворотною адресою. Також зазначено, що помилково створена подія вручення 28.07.2021.

Разом з тим, скаржник надав до суду копію підозри, яку він оскаржує.»

Крім того, причетність ОСОБА_4 до вчиненого злочину підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків, висновками експертів, вилученими на підставі ухвал суду документами, актом перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу та іншими доказами.

Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжний заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про обрання найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор посилався на наявність ризиків, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів, впливати на свідків та іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

За роз`ясненнями п.п. 3, 13 постанови Пленуму Верховного Суду №4 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року №10 та від 24 жовтня 2008 року №15), взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов`язків, і його належної поведінки; обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Проте наявність лише одного ризику не дає підстав для відступу від викладеної у рішеннях ЄСПЛ презумпції нетримання особи під вартою та застосування до підозрюваного найжорсткішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Менш обтяжливими запобіжними заходами є домашній арешт та особисте зобов`язання.

Обговорюючи питання про обрання одного з указаних запобіжних заходів, слідчий суддя враховує, що підозрюваний має постійне місце реєстрації, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину. Органом досудового розслідування не доведено, що підозрюваний якимось чином буде впливати на свідків.

В ходісудового розглядузнайшли своєпідтвердження доводиоргану досудовогорозслідування проіснування ризиків,передбачених п.1ч.1ст.177КПК України,а самепереховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду,оскільки ОСОБА_4 був обізнанийпро підозруу вчиненнікримінального правопорушення,та відповіднодо ст.42КПК Українизобов`язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб. Однак ОСОБА_4 не з`являвся на виклики до органу досудового розслідування, фактичне місце знаходження та місце проживання не відоме, постановою від 21.09.2021 ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 вересня 2021 року надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу до залу судових засідань Соснівського районного суду м. Черкаси, для участі в розгляді клопотання про застосування йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, прокурором відкрито матеріали кримінального провадження та надано стороні термін для ознайомлення.

Досудове слідство закінчується 28.10.2021 року.

Водночас застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як цілодобовий арешт, який за своєю суворістю прирівнюється до тримання під вартою, чи строковий домашній арешт - не є доцільним, враховуючи наявність лише одного ризику, який може бути мінімізовано шляхом покладення певних обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

Таким чином, до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, із покладенням на нього обов`язків, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.10.2021 року включно: повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Керуючись вимогами ст. ст. 40,131,132,176178,183,184,194,196,309,372 КПК України,

У Х В А Л И В:

В клопотанні прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240, ч.2ст.364-1 КК України - відмовити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Покласти напідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

2) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду залежно від стадії кримінального провадження.

Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення у розмірі від 0.25 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику СВ Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області для організації її виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині відмови застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1