ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №640/21073/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

за участю

секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,

представника позивача Сугонятка Ю.П.,

представника відповідача не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у видаленні/виключенні з оперативно-довідкових картотек недостовірної інформації про громадянина України ОСОБА_1 , як особи, яка притягається до кримінальної відповідальності (в межах кримінального провадження №42017000000003538 від 07.11.2017), а саме інформації про те, що: «в рамках кримінального провадження № 42017000000003538 ОСОБА_1 з 15.07.2017 розшукує Служба безпеки України, як особу яка переховується від органів прокуратури», « 01.09.2017 Державним бюро розслідувань ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 cт. 27, ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 42017000000003538»;

- зобов`язати орган державної влади - Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України видалити/виключити з оперативно-довідкових картотек недостовірну інформацію про громадянина України ОСОБА_1 як особи, яка притягається до кримінальної відповідальності (в межах кримінального провадження №42017000000003538 від 07.11.2017), а саме інформації про те, що: «в рамках кримінального провадження №42017000000003538 ОСОБА_1 з 15.07.2017 розшукує Служба безпеки України, як особу, яка переховується від органів прокуратури», « 01.09.2017 Державним бюро розслідувань ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 cт. 27, ч. 1 cт. 109 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні №42017000000003538».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2021 та ухвалити нове рішення, яким направити справу №640/21073/21 до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами будь-якого судочинства. Позивач вказує, що ним оскаржується бездіяльність суб`єкта владних повноважень, держателя та розпорядника бази персональних даних, надавача публічних послуг. Предметом позову є саме є питання наявності/відсутності законних підстав для перебування в оперативно-довідкових картотеках недостовірної інформації про порушене стосовно нього кримінальне провадження №42017000000003538 від 07.11.2017, з чого вбачається відсутність таких підстав, тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень - надавача публічних послуг, невиконання публічно-владних управлінських функцій.

Позивач вважає, що оскільки інформація, зазначена у Довідці про несудимість є недостовірною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а відповідач відмовився від виконання своїх обов`язків щодо вилучення/видалення такої інформації, ОСОБА_1 вимушений був звернутися до суду за захистом свої порушених прав.

Посилання суду на позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №807/1456/17 позивач вважає недоречним, оскільки він не звертався з позовними вимогами про вилучення інформації з реєстрів.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено судове засідання на 06.10.2021.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

В судове засідання 06.10.2021 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, хоча був повідомлений належним чином. Зважаючи на те, що представник позивача не заперечував, колегія суддів постановила розглядати справу за даної явки сторін. Представник позивача надав пояснення, правом на подачу додаткових пояснень не скористався та виступив у судових дебатах.

Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за власним зверненням з метою виїзду за кордон отримав Довідку про несудимість (повну) №2110849055015036016, в якій зазначено, що « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Київ Україна на території України* станом на 14.05.2021 незнятої чи непогашеної судимості не має та є особою, якій 01.09.2017 ДБР повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 cт. 27, ч. 1 ст. 109 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні № 42017000000003538. В рамках зазначеного кримінального провадження з 15.07.2017 розшукується Службою безпеки України, як особа, яка переховується від органів прокуратури. Розшукова справа №1035 від 14.12.2017. Довідку видано для оформлення візи для виїзду за кордон.».

Вважаючи таку інформацію недостовірною та з метою її вилучення, не погоджуючись з існуванням в єдиній інформаційній системі МВС вказаних відомостей, позивач звернувся до Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, як головного розпорядника інформації, з вимогою про виключення вищезазначених відомостей з єдиної інформаційної системи МВС.

21.07.2021 Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України листом №Б-18658/16 повідомив, що не передбачена можливість органів внутрішніх справ самостійно виключати відомості про особу з відповідної системи єдиного обліку злочинів і осіб, які їх вчинили.

Вважаючи вказане протиправною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за даним позовом, виходив з того, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду будь-яким судом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

За приписами ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Разом з тим, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 29.11.2016 №1256, зареєстрованого а Міністерстві юстиції України 10.01.2017 за №22/29890 (далі - Порядок №1256) довідка - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про:

відсутність (наявність) судимості;

притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України;

Персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із пунктами 3 та 4 Розділу І Порядку №1256 правовими підставами надання відомостей з персонально-довідкового обліку є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про запобігання корупції», «Про інформацію», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, Положення про Національну поліцію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, постанова Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ».

Надання інформації з персонально-довідкового обліку здійснюється на запити державних органів або за запитами фізичних осіб, що оформлені з дотриманням вимог законодавства, у письмовій або електронній формі.

За приписами п. 2 Розділу V Порядку №1256 відомості з персонально-довідкового обліку надаються Заявнику у формі Довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

У відповідності до п. 5 Розділу V Порядку №1256 інформація про Заявника, вказана в запиті про отримання відомостей з персонально-довідкового обліку, та додатково подані ним копії документів обробляються виключно з метою підготовки та надання йому Довідки.

Керуючись пунктами 14, 15 та 16 Розділу V Порядку №1256 у разі незгоди з відомостями, що надані в Довідці, Заявник може надати до ДІ офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.

Для уточнення наявної в ДІ інформації або установчих даних Заявника, що вказані в запиті, можливе проведення додаткових перевірок за територіальними персонально-довідковими картотеками Національної поліції України або уточнення інформації, наданої в запиті, у посадової особи ТСЦ МВС.

Легітимність Довідки може бути перевірена через офіційний веб-сайт МВС.

Відповідно до пункту 22 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, керуючись пунктом 7 частини 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» створено Єдиний реєстр досудових розслідувань та Наказом Генерального прокурора 17.08.2012 №69 затверджено Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - Положення №69).

На виконання частини другої статті 214 та пункту 22 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, з метою забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, що їх вчинили, затверджено Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене Наказом Генеральної прокуратури України 06.04.2016 №139, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.05.2016 за №680/28810 (далі - Положення №139)

Пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення №69 визначає, що реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 2.1 цього Положення, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру.

Згідно з п. 2 глави 1 розділу І Положення №139 реєстр - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті першому глави 2 цього розділу (зокрема, про закінчення досудового розслідування у формі звернення прокурора до суду з обвинувальним актом на підставі пункту третього частини другої статті 283 КПК України), які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким врегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом.

За приписами п 1.3 глави 1 розділу І Положення №69 реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення :

Єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;

Оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;

Аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.

Відповідно до п. 3 глави 1 розділу І Положення №139, реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечення :

Реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження;

Оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування;

Аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі;

Інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

Облік кримінальних проваджень відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу І Положення №69 та п. 1 глави 3 розділу І Положення №139 здійснюється шляхом внесення до ЄРДР відомостей щодо руху таких проваджень, у тому числі про закінчення досудового розслідування.

Реєстратори у межах повноважень, визначених КПК України, на підставі п. 4.1 глави 4 розділу II Положення №69 та п. 1 глави 4 розділу ІІ Положення №139 «Облік наслідків досудового розслідування кримінальних правопорушень, результатів відшкодування матеріальних збитків та вилучення предметів злочинної діяльності» вносять до Реєстру відомості про наслідки досудового розслідування кримінальних правопорушень.

У відповідності до п. 4.2 глави 4 розділу II Положення №69 та п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення № 139 зазначені відомості є підставою для відображення у звітності даних про прийняття одного з передбачених кримінальним процесуальним законом рішень:

а) при зверненні до суду з обвинувальним актом (п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України), з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст.ст. 44 - 49 КК України), з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК України), при закритті кримінального провадження, коли помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України), при закритті кримінального провадження щодо підозрюваного, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України) з одночасним внесенням до Реєстру відомостей про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, та рух кримінального провадження;

б) при зупиненні досудового розслідування (ст. 280 КПК України) одночасно з внесенням до Реєстру відомостей про рух кримінального провадження;

в) при передачі кримінального провадження за підслідністю (ч. 7 ст. 214, ст. 216 КПК України) або за місцем проведення досудового розслідування (ст. 218 КПК України) одночасно з внесенням до Реєстру відомостей про рух кримінального провадження;

г) при закритті кримінального провадження (п. 1 ч. 2 ст. 283, пп. 1 - 4, 6 - 8 ч. 1 ст. 284 КПК України), при зверненні до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 292, ч. 1 ст. 511 КПК України) одночасно із внесенням до Реєстру відомостей про рух кримінального провадження.

За приписами пунктів 5.1 та 5.2 розділу 5 Положення №69 та пунктів 1 та 2 розділу 5 Положення №139 облік осіб, яких повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, здійснюється прокурором або слідчим шляхом внесення відомостей до Реєстру після:

- складання повідомлення про підозру (ст. 277 КПК України);

- вручення (дата та час) повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України).

Відомості про особу, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та стосовно якої під час досудового розслідування прийнято рішення, передбачене пунктами 1 - 4, 6 частини 1 статті 284 КПК України, виключаються з числа осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.

Пункт 5.4. розділу 5 Положення №69 та п. 4 розділу 5 Положення №139 встановлює, що відомості про особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, заносяться до Реєстру у випадках, коли стосовно неї приймається одне з таких рішень про:

а) вернення до суду з обвинувальним актом (п. 3 ч. 2 ст. 283, ст. 291 КПК України), з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 44 - 49 КК України), з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ст. 292 КПК України);

б) закриття кримінального провадження, коли помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України);

в) закриття кримінального провадження щодо підозрюваного, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Як вірно зауважив суд першої інстанції, наявність у Реєстрі відомостей щодо кримінального провадження є лише підтвердженням того, що такий факт існує як офіційний документ за наслідками досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Стаття 25 Закону №580-VIII визначає, що поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.

Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:

1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;

2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;

3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;

4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями;

5) надає до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі та в обсягах даних, зазначених у статтях 7, 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", відомості, необхідні для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.

Діяльність поліції, пов`язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами України.

Поліція зобов`язана письмово інформувати митні органи про виявлення нецільового використання та/або передачі транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України чи поміщених у митний режим транзиту, у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такі транспортні засоби на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту, а також про виявлення розкомплектування таких транспортних засобів.

На виконання ст. 26 Закону №580-VIII поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: 1) осіб, щодо яких поліцейські здійснюють профілактичну роботу; 2) виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду; 3) розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду; 4) розшуку осіб, зниклих безвісти; 5) установлення особи невпізнаних трупів та людей, які не можуть надати про себе будь-яку інформацію у зв`язку з хворобою або неповнолітнім віком; 6) зареєстрованих в органах внутрішніх справ кримінальних або адміністративних правопорушень, подій, які загрожують особистій чи публічній безпеці, надзвичайних ситуацій; 7) осіб, затриманих за підозрою у вчиненні правопорушень (адміністративне затримання, затримання згідно з дорученнями органів правопорядку, затримання осіб органами досудового розслідування, адміністративний арешт, домашній арешт); 8) осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією; 9) зареєстрованих кримінальних та адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, осіб, які їх учинили, та результатів розгляду цих правопорушень у судах; 10) іноземців та осіб без громадянства, затриманих поліцією за порушення визначених правил перебування в Україні; 11) викрадених номерних речей, цінностей та іншого майна, які мають характерні ознаки для ідентифікації, або речей, пов`язаних із учиненням правопорушень, відповідно до заяв громадян; 12) викрадених (втрачених) документів за зверненням громадян; 13) знайдених, вилучених предметів і речей, у тому числі заборонених або обмежених в обігу, а також документів з ознаками підробки, які мають індивідуальні (заводські) номери; 14) викрадених транспортних засобів, які розшукуються у зв`язку з безвісним зникненням особи, виявлених безгосподарних транспортних засобів, а також викрадених, втрачених номерних знаків; 15) виданих дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху та дозволів на рух окремих категорій транспортних засобів; 16) зброї, що перебуває у володінні та користуванні фізичних і юридичних осіб, яким надано дозвіл на придбання, зберігання, носіння, перевезення зброї; 17) викраденої, втраченої, вилученої, знайденої зброї, а також добровільно зданої зброї із числа тієї, що незаконно зберігалася; 18) бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.

Під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК).

Поліція забезпечує внесення відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та здійснює підтримання таких відомостей в актуальному стані в межах, визначених законодавством.

Враховуючи вказані приписи, є вірним висновок суду першої інстанції, що діяльність уповноважених службових осіб поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до Реєстру відомостей про закінчення досудового розслідування в одній з установлених КПК України форм, у тому числі звернення до суду з обвинувальним актом, саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб`єктів.

Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.

Позивач не оскаржує вчинення слідчим, прокурором процесуальних дій і прийняття ними процесуальних рішень, відомості про які позивач вважає за необхідне виключити з Реєстру. Як було з`ясовано в судовому засідання в суді апеляційної інстанції позивач вважає вказану в довідці інформацією недостовірною. Втім в чому саме полягає така недостовірність представником позивача не зазначено.

За приписами ч. 1 ст. 1 Кримінально-процесуального Кодексу України (далі -КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

За приписами ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;

9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.

Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Зважаючи на вказані приписи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.

Також, колегія суддів вважає вірним використання судом першої інстанції правового висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №807/1456/17 в частині визначення статусу інформації ЄРДР, зокрема: «Виключення з Реєстру інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чинне законодавство не передбачає.»

Враховуючи вказані норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, інформація, зазначена в повній довідці Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України відтворює інформацію наявну в ЄРДР, відтак є вірна оцінка суду першої інстанції даних обставин справи з огляду на можливість чи неможливість виключення певних даних з реєстру. Вказане також спростовує тезу апеляційної скарги, що позовні вимоги стосуються лише діяльності відповідача при адміністрування інформації з певних баз на виконання приписів Порядок №1256.

Виходячи з наведеного, є вірним висновок суду першої інстанції, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов`язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Водночас заявлена позивачем вимога не може розглядатися і за правилами кримінального судочинства.

Частина 1 ст. 170 КАС України встановлює, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, оскільки позов ОСОБА_1 не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року судом апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції позивачем в апеляційній скарзі не наведено, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315, 316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан