Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/762/21

Номер провадження 1-кп/948/78/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2021 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Машівка кримінальне провадження № 12021170450000409 від 02.08.2021 р. стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працює, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,-

в с т а н о в и в :

згідно з обвинувальним актом від 27.09.2021 року, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 обробляє одну земельну ділянку, розмірами 4 га., яка знаходяться за межами с. Коновалівка Полтавського (Машівського) району Полтавської області, поблизу штучного об`єкту- ставку, що розташований на руслі с. Суха Лип`янка, правої притоки р. Оріль без відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, ОСОБА_5 навесні 2021 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, умисно з метою збагачення, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст. ст. 60, 61, 150 ч.1 п.г) Земельного кодексу України, ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельну ділянку прибережної захисної смуги, яка нікому не надана у власність чи користування, розташовану за межами с. Коновалівка Полтавського (Машівського) району Полтавської області, у захисній зоні штучного об`єкту- ставку, що розташований на руслі с. Суха Лип`янка, правої притоки р. Оріль, самовільно розпочав розорювання земель і висіяв культуру соняшнику, з метою збільшення самовільно зайнятої земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування та не передавалась у власність, або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки. Таким чином, самовільним зайняттям земельної ділянки прибережної захисної смуги, яка нікому не надана у власність чи користування, ОСОБА_5 , заподіяв шкоду у розмірі 15380, 96 грн.

За таких обставин, дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах.

27 вересня 2021 року між заступником керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , укладена угода про визнання винуватості, за умовами якої підозрюваний зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі повідомленої підозри в судовому провадженні.

Обставинами, що пом`якшують покарання визначено щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

За таких обставин, сторони погодили покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-2 КК України у виді позбавленні волі на строк 1 рік на визначений сторонами строк зі встановленням іспитового строку.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з такого.

За змістом з ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 класифікується, як нетяжкий злочин.

При цьому судом установлено, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, характер обвинувачення та погоджується на призначення узгодженого покарання.

У судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-2 КК України, зазначив, що фактичні обставини справи викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та просив суд затвердити угоду.

Захисник позицію обвинуваченого підтримала з тих підстав, що угода відповідає вимогам Закону, укладена добровільно в її присутності та тому може бути затверджена судом.

Прокурор також угоду підтримав та вважав що порушень при її укладенні не допущено.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом установлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства та держави, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання у виді позбавленні волі на визначений сторонами строк зі встановленням іспитового строку.

Водночас оскільки питання визначення тривалості іспитового строку та обов`язків передбачених ст. 76 КК України є виключною компетенцією суду та вирішується ним самостійно, а тому враховуючи обставини справи, з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його суспільну небезпеку, суд уважає за необхідне встановити обвинуваченому тривалість іспитового строку 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України, для здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання, оскільки вважає, що саме такі обов`язки забезпечать належну його поведінку.

Речові докази та судові витрати відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 475 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

затвердити угоду про визнання винуватості укладену 27 вересня 2021 року між заступником керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим за ч.2 ст.197-1 КК України та призначити узгоджене покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Зобов`язати ОСОБА_5 відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1