печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41475/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2021 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Підпалий В.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з Апарату Верховної Ради України виплати компенсації за невикористану відпустку та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 16.04.2013 року працює на посаді помічника-консультанта народних депутатів України. Кількість календарних днів використаної нею щорічної основної відпустки на вищеназваній посаді за цей період роботи складає 101,5 календарних днів.

Суддя, перевіривши позовну заяву з додатками, приходить до наступного висновку.

Як встановлено із доданих до матеріалів справи документів, позивач з працює на посаді помічника-консультанта народних депутатів України з 16.04.2013 року.

Предметом розгляду вказаного позову є стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку на користь позивача за час його роботи на посаді помічника-консультанта народного депутата України та стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради № 379/95-ВР від 13.10.1995 відповідно до ч.1 ст.34Закону України «Про статус народного депутатаУкраїни» народний депутат України може мати до тридцяти одного помічника-консультанта, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Законом України «Про статус народного депутата України», іншими законами та прийнятим відповідно до них цим Положенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набув чинності 01.05.2016, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою ст. 1 цього Закону.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, дія цього Закону не поширюється на працівників патронатних служб.

Згідно з ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

Відповідно із вимогами ч. 1 ст. 92 вказаного Закону, до посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників секретаріатів депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, працівників патронатних служб Прем`єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.

Згідно із вимогами частин 2,4ст.92 вказаного Закону,працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім ст. ст. 39, 41-43, 49 та ч.3 ст. 184 Кодексу законів про працю України.

Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що з 01.05.2016 працівники патронатної служби перестали відноситися й не відносяться дотепер до категорії державних службовців, а посада помічника-консультанта народного депутата України не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

У ч. 4 ст.1.1. Положення про помічника-консультанта народного депутата України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13.10.1995 № 379/95-ВР вказано, що помічники-консультанти народного депутата України перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій або за заявою народного депутата України прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до виконавчих комітетів відповідного органу місцевого самоврядування, а у містах Києві та Севастополі - до секретаріатів міських рад.

За окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника народного депутата України, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника народного депутата, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори має поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних,земельних,трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно п. 17 ст. 4 КАС України (у редакції, чинній на сьогодні), публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Наведене нормативне визначення поняття «публічна служба» різниться від подібного, яке було дано в п. 15 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу в редакції до 15.12.2017 року, тільки тим, що з поняття «державна служба» виділено і додано окремо вид діяльності на посадах патронатної служби, які охоплюються поняттям публічної служби.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У Постанові від 02.10.2019 Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №815/1594/17 прийшла до висновку, що у разі появи спору з приводу проходження особою служби на одній з посад патронатної служби, який виник у період, коли з 01 травня 2016 року вказана посада за законом перестала відноситися до посад державної служби і сама діяльність до державної служби, але не втратила характеристик публічної служби, на такий спір поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За вказаних обставин суддя приходить до переконання, що посада, яку займає позивач відноситься до публічної служби, оскільки пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України,юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, вбачається, що між сторонами виник спір з приводу неправомірної невиплати відповідачем коштів за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки виплати, яка працює на посаді, що відноситься до публічної служби.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така категорія справ, у відповідності до ст.ст. 19, 20 КАС України, підвідомча окружним адміністративним судам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 186, ст.ст. 259-261, 353-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 19-20 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за весь час затримки, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: В.В. Підпалий