П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3420/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

11 жовтня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (ГУ ПФУ в Хмельницькій області) в якому просив:

-визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 період роботи електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування на гарячих ділянках робіт з 24 квітня 2005 року по 27 грудня 2010 року, 01.12.1996 по 31.12.1996, з 28.12.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2011 по 31.07.2011 на ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"з часу звернення до позивача про призначення пенсії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня2021 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 07.07.1965 встановлені наступні відомості щодо трудової діяльності позивача, зокрема:

-08.01.1987 прийнятий в Цех №1 електромонтером 4 розряду в Шепетівський завод культиваторів;

- 04.06.1996 переведений електромонтером на ділянці гарячої штамповки зі шкідливими умовами праці;

- 02.10.2000присвоєно 6 розряд електромонтера;

- 01.08.2011звільнений згідно п.1ст.40 КЗпП, у зв`язку з ліквідацією підприємства.

Відповідно до архівної довідки трудового архіву Хмельницької міської ради від 17.07.2020 №03-04/486 позивача прийнято електромонтером Шепетівського заводу тракторних втулок з 08.01.1987 (наказ №9-к від 08.01.1987), звільнено з посади електромонтера на дільниці гарячої штамповки з шкідливими умовами праці 6 розрядку цеху №2 з 01.07.2011 (наказ №115-к від 01.08.2011).

Згідно з наказом Шепетівського заводу культиваторів від 12.10.1995 №433 "Про затвердження переліку робочих місць, професій і посад по ШЗК працівникам з пільговим пенсійним забезпеченням" підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення електромонтеру по ремонту і обслуговуванню електроустаткування, зайнятих на гарячих ділянках робіт.

Відповідно до наказу ВАТ "Шепетівський завод культиваторів" від 24.04.2000 №88 "Про закінчення атестації робочих місць" підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення електромонтеру по ремонту і обслуговуванню електроустаткування (дільниця гальванічного покриття).

Згідно наказу ВАТШепетівський завод культиваторіввід 28.12.2010 №110Про закінчення атестації робочих місцьпідтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення електромонтеру з ремонту обслуговування електроустаткування на гарячих ділянках робіт.

10.11.2020 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Проте рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 22.12.2020 №222650002635 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 12 років 6 місяців. Зазначено, що тривалість страхового стажу позивача становить 35 років 1 місяць 20 днів, пільговий стаж9 років 3 місяці 20 днів.

Також, листом від 17.02.2021 №2200-0304-8/9428 позивача повідомлено про прийняте рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено, що до пільгового стажу згідно рішення Комісії від 03.12.2020 №9 позивачу зараховано період роботи з 04.06.1996 по 30.11.1996, з 01.07.1997 по 23.04.2005, з 01.01.2001 по 30.06.2011. Не зараховано наступні періоди: з 24.04.2005 по 27.12.2010, оскільки відсутні дані про проведення атестації робочих місць; з 01.12.1996 по 31.12.1996, оскільки відсутнє нарахування заробітної плати; з 28.12.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2011 по 31.07.2011, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003(Закон №1058).

Відповідно до п. "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення"передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики №259/34/5 від 08.06.2001 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пунтку 3 Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту18 Порядку, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Так, п. 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно п. 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (п. 4.3 Порядку №383).

Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.

Так, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442 та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Тобто, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 справа №520/15025/16-а зробила висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б»статті 13 Закону № 1788-XII.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області протиправно не врахувала період роботи позивача з 24.04.2005 по 27.12.2010 до пільгового стажу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у ст. 11 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Статтею 113 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов`язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно не враховано позивачу до стажу період роботи з 01.12.1996 по 31.12.1996, з 28.12.2010 по 31.12.2010, з 01.07.2011 по 31.07.2011 на ВАТШепетівський завод культиваторів.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що ВАТШепетівський завод культиваторів за спірний період не сплачувалися щомісячні платежі по єдиному соціальному внеску, а тому відсутні підстави для зарахування вказаного періоду роботи позивача до його страхового стажу, оскільки обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесківзакономпокладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.

При цьому, невиконання ВАТШепетівський завод культиваторів обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України призвело до позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16, від 04 вересня 2018 року у справі №482/434/17.

Стосовно періоду роботи з 28.12.2010 по 31.12.2010, то вказаний період рішенням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУ ПФУ в Хмельницькій області, від 03.12.2020 №9 зараховано до пільгового стажу роботи позивача, що також свідчить про протиправність рішення органу Пенсійного фонду України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.