Справа № 592/12503/21

Провадження № 1-кп/592/556/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянув в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 12021200480001673, відомості за яким 30.07.2021 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , який проходить військову службу на посаді командира автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення 3 реактивного артилерійського дивізіону, який має військове звання сержант, який має повну середню освіту, неодруженого, який має на утриманні малолітню дитину: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має мати, особу передпенсійного віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, росіянина, раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_6 ,

захисниці: адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

30.07.2021 року працівники управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України інспектор лейтенант поліції ОСОБА_8 та командир взводу старший лейтенант поліції ОСОБА_9 знаходились в одному екіпажі в складі РУНО-0151, а саме: перебували на службі в однострої (форменому одязі) . Цього ж дня, а саме: 30.07.2021 року близько 19 години 30 хвилин працівники управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України інспектор лейтенант поліції ОСОБА_8 та командир взводу старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , під час виконання службових обов`язків, були направлені в допомогу іншому екіпажу, а саме: РУНО-102 разом з слідчо-оперативною групою СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області за адресою: 40002, м. Суми, вул. Ботанічна, буд. 10. Прибувши на місце події ними були виявлені громадяни: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які порушували громадський порядок, а саме: між ними та громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виникла сварка, під час якої ОСОБА_10 , ОСОБА_3 вели себе непристойно, а саме: висловлювалися на адресу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 різними нецензурними словами, погрожували їм словесно фізичною розправою, внаслідок чого ОСОБА_12 викликала наряд поліції. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. У зв`язку з цим, працівники управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенант поліції ОСОБА_8 та старший лейтенант поліції ОСОБА_9 підійшли до ОСОБА_10 та ОСОБА_3 та зробили їм зауваження щодо неправомірної поведінки. Однак, усвідомлюючи при цьому, що перед ним знаходиться працівник поліції, який виконує службові обов`язки, демонструючи явну зневагу до працівника поліції, ОСОБА_3 почав висловлюватися в адресу працівника управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_8 та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 нецензурною лайкою та при цьому погрожував їм фізичною розправою, що виразилося в усних висловлюваннях. На неодноразові зауваження працівників управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 не реагував та законні вимоги працівників поліції не виконував. В цей час, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, діючи з прямим умислом, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, направлених на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, близько 19 години 45 хвилин ОСОБА_3 умисно наніс один удар правою ногою, рухом знизу вгору, в ділянку попереку з лівої сторони працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанту поліції ОСОБА_8 . Однак, той встиг заблокувати удар лівою рукою, в результаті чого удар прийшовся потерпілому ОСОБА_8 в кисть лівої руки. Також під час вчинення опору працівникам поліції, ОСОБА_8 отримав пошкодження від асфальтного покриття в задній частині лівого передпліччя. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанту поліції ОСОБА_8 було заподіяно наступні тілесні ушкодження: - на задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя садно переривчасте розміром 4 х 3 см, вкрите червоною кіркою; - у основи 5-го пальця лівої кисті припухлість м`яких тканин, на фоні припухлості синець неправильної овальної форми розміром 2 х 1,5 см синьо-коричневого кольору, які, згідно висновку судово-медичного експертизи, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. В цей час поряд з працівником управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенантом поліції ОСОБА_8 знаходився працівник управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , який побачив, що ОСОБА_3 перешкоджає своїми протиправними діями працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанту поліції ОСОБА_8 . В результаті протиправних дій ОСОБА_3 заподіяв працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанту поліції ОСОБА_8 ушкодження. Діючи на підставі ст. 44 Закону України Про Національну поліцію , для забезпечення особистої безпеки та/або інших осіб, припинення правопорушення, працівник управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Сумській області старший лейтенант поліції ОСОБА_9 застосував до ОСОБА_3 захід фізичного впливу, а також, на підставі ст. 45 Закону України Про Національну поліцію , для забезпечення особистої безпеки та/або інших осіб, припинення правопорушення, ним до ОСОБА_3 було застосовано поліцейській захід застосування спеціальних засобів у виді кайданків. Під час застосування вказаного поліцейського заходу, не виконуючи законні вимоги поліцейського, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_9 є працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків, продовжуючи свою протиправну діяльність, діючи умисно, ОСОБА_3 наніс удар ногою в положенні лежачи в область передньої поверхні грудної клітини справа на рівні 6-го ребра по середній ключичній лінії працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , який знаходився в нахиленому положенні над ОСОБА_3 , а також під час опору, ОСОБА_3 завдавав хаотичні удари ногами в ділянку тулуба та хапався руками в районі лівого плеча та передпліччя. В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 , працівнику управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України старшому лейтенанту поліції ОСОБА_9 , було заподіяно наступні тілесні ушкодження: - садно на задній поверхні грудної клітини зліва по лопатковій лінії в проекції від 2-го до 8-го ребра, розташованого повздовжньо з паралельною смугастістю розміром 12 х 4 см, вкрите червоною кіркою; - по передній поверхні грудної клітини справа на рівні 6-го ребра по середній ключичній лінії садно розміром 4 х 3 см, вкрите червоною кіркою; - по зовнішній поверхні лівого плеча поперечно розташоване садно-подряпина розміром 8 х 0,2 см, які, згідно висновку судово-медичного експертизи, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Своїми умисними, протиправними діями, які виразились в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисного заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (а. п. 1-6) .

07.10.2021 року заступник керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_6 , підозрюваний ОСОБА_3 та його захисниця адвокат ОСОБА_7 уклали угоду про визнання винуватості. Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який кримінальне правопорушення вчинив вперше, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та ні в чому протиправному помічений не був, має статус учасника бойових дій та державні нагороди, його вік, відсутність негативних характеристик, а також його щире каяття, сприяння у проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо нього, повне та беззастережне визнання винуватості, відсутність заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, тобто наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер і тяжкість обвинувачення, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження, керуючись ст. ст. 58, 61 КК України, сторони узгодили, що в даному випадку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно призначити основне покарання за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік та на підставі ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік призначити ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на той самий строк, тобто на 1 (один) рік з проведенням відрахування із суми його грошового забезпечення в дохід держави 10 (десяти) відсотків. Прокурору, захисниці, обвинуваченому було роз`яснено про те, що в результаті укладення та затвердження угоди про визнання винуватості вони позбавляються права на оскарження вироку суду в апеляційному або касаційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини (а. п. 28-36, 64, 65) .

Встановивши особу ОСОБА_3 , суд роз`яснив йому суть обвинувачення, з`ясував те, що воно йому зрозуміле, що він визнає себе винним. Після роз`яснення суті обвинувачення ОСОБА_3 не заперечував проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості під час підготовчого судового засідання суд з`ясував у ОСОБА_3 про те, що той цілком розуміє: - що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; - наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; - характер обвинувачення; - вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд з`ясував, що ОСОБА_3 правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи Відносно спрощеного кримінального правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. ст. 468-476 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного та скороченого розгляду.

Суд переконався в судовому засіданні шляхом проведення опитування сторін, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд з`ясував у ОСОБА_3 , що він реально зможе виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, зокрема вчинити дії, перелік яких в ній зазначено.

Суд перевірив угоду на відповідність вимогам КПК України. При цьому: - умови угоди не суперечать вимогам КПК України, під час досудового розслідування не була допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке не є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; - умови угоди відповідають інтересам суспільства; - умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; - обґрунтованих підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не існує; - можливість виконання ОСОБА_3 взятих на себе за угодою зобов`язань очевидна.

Суд перевірив угоду на відповідність вимогам закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, щодо узгоджених виду та міри покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України, вчинене ОСОБА_3 , згідно ч. 4 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, відноситься до категорії нетяжких кримінальних правопорушень.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями) , згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо.

Як особа обвинувачений ОСОБА_3 характеризується наступним чином.

Має постійне місце проживання та постійне місце реєстрації проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. п. 1, 50) .

Має мати, особу передпенсійного віку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. п. 1) .

Раніше не судимий (а. п. 2, 53) .

Одержав ідентифікаційний номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків) НОМЕР_2 (а. п. 1, 57, 72) .

Має незадовільний стан здоров`я у зв`язку з перебуванням на обліку у гастроентеролога та у зв`язку з встановленим йому діагнозом: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в стадії загострення (а. п. 1, 59, 60, 62) .

Згідно довідці комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань № 1116/01-11 від 04.08.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (а. п. 48, 62) .

Згідно довідці комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради Обласна клінічна спеціалізована лікарня № 1276П/01-11 від 04.08.2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , під динамічним спостереженням у лікаря-психіатра не перебуває (а. п. 49, 62) .

Має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій (а. п. 51, 59, 60, 70) .

Його батько передчасно помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 65 років після інсульту (а. п. 1, 52) .

Являється військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , проходить військову службу на посаді командира автомобільного відділення підвозу боєприпасів взводу матеріального забезпечення 3 реактивного артилерійського дивізіону, має військове звання сержант (а. п. 1, 2, 54-62) .

Позитивно характеризується за місцем служби (а. п. 59, 60) .

Неодноразово був нагороджений відзнаками, нагрудними знаками, грамотами, медалями (а. п. 66-70) .

Має на утриманні малолітню дитину: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.09.2012 року у справі № 1815/3164/2012, провадження № 2/1815/934/2012, яким позов ОСОБА_13 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини було задоволено. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, мешканця в/ч НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , військовослужбовця за контрактом, аліменти в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи стягнення з 08.08.2012 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнення було ухвалено проводити на користь матері ОСОБА_13 . Було ухвалено допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в розмірі місячного платежу. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в розмірі 214,60 грн. . Рішення набрало законної сили 09.10.2012 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/25705838, https://reyestr.court.gov.ua/Review/26175907) (а. п. 1, 70, 73-76) .

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями) , згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття (а. п. 5, 35) ; - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (а. п. 5, 35) ; - вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин (встановлення в державі карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, передчасна смерть батька ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 після інсульту) (а. п. 1, 52) ; - вчинення кримінального правопорушення вперше (а. п. 1, 53) ; - позитивна характеристика за місцем військової служби (а. п. 59, 60) ; - молодий вік винного у вчиненні кримінального правопорушення (а. п. 1, 50) ; - хворобливий стан здоров`я у зв`язку з перебуванням на обліку у гастроентеролога та у зв`язку з встановленим йому діагнозом: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в стадії загострення (а. п. 1, 59, 60, 62) ; - беззастережне та повне визнання своєї винуватості у вчиненні ним кримінального правопорушення (а. п. 32) ; - участь винного у бойових діях (а. п. 51, 59, 60, 70) .

Крім того, враховуючи те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні кримінального правопорушення.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що таке сприяння є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Сприяння розкриттю кримінального правопорушення здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та/або про таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин обґрунтовується тим, що поєднання несприятливих для особи обставин фізичного, матеріального або морального характеру, що негативно впливають на основні умови її життя, заподіюють особі страждання, негативно впливають на її психіку, можуть викликати у неї стан розпачу, надмірну дратівливість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки, послаблюють волю особи, знижують її опірність негативним умовам, підсилюють роль ситуативних моментів. Впливаючи на свідомість особи, ці негативні чинники визначають вибір лінії поведінки людини. Визнання цієї обставини такою, що пом`якшує покарання, пояснюється тим, що особа знаходиться під виливом відповідних негативних зовнішніх чинників (тяжких особистих, сімейних чи інших обставин) , які здійснюють тиск на свідомість та волю особи, обмежуючи свободу вибору варіанту поведінки, та схиляють до вчинення суспільно небезпечного діяння. Крім того, наявність цієї обставини свідчить, як правило, про випадковість кримінального правопорушення, про відсутність у винного антисоціальних установок. КК України не розкриває конкретного змісту цієї обставини, що пом`якшує покарання. Визнання тих чи інших чинників тяжкими особистими, сімейними чи іншими обставинами здійснюється судом. Встановити вичерпний перелік їх у законі неможливо. Юридична теорія та судова практика тяжкими особистими, сімейними чи іншими обставинами визнає: тяжку хворобу винного, його рідних, близьких або інших осіб; складні взаємовідносини в сім`ї; пережиту душевну травму; стихійне лихо, гострий конфлікт в сім`ї, на роботі; відсутність заробітку; неможливість утримувати сім`ю; негативні життєві умови; складне матеріальне становище; безробіття; несприятливі житлові умови, епідемії, смерть рідних та близьких. Збіг цих обставин здійснює вплив на формування мотивів вчинення кримінального правопорушення, послаблює волю особи та обумовлює вибір злочинної поведінки. Особа вчиняє кримінальне правопорушення з метою усунення або послаблення впливу тяжких обставин, їх негативних наслідків, або в результаті того, що вплив цих обставин на психіку особи послабив її вольовий контроль, знизив її увагу, обережність, здатність керувати своїми діями. Навіть одна, але тяжка обставина може вплинути на психіку особи, послабити волю, знизити її опірність ситуації, що згідно з морально-етичними нормами суспільства викликає поблажливе ставлення до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Таким чином, враховуючи те, що певні тяжкі обставини виступають домінантою у мотивації злочинної поведінки особи, і вона вчиняє кримінальне правопорушення для того, щоб уникнути подальшого негативного впливу цих обставин, або внаслідок того, що вплив цих обставин на психіку особи знизив її здатність керувати своїми діями, вчинення кримінального правопорушення під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини є підставою для поблажливого ставлення до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, з боку суду та визнання цієї обставини такою, що пом`якшує покарання.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, вчинення винною особою кримінального правопорушення вперше при призначенні покарання обґрунтовується тим, що це може свідчити про відсутність у винної особи стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи. Крім того, суд враховує положення абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями) , згідно якому судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили кримінальне правопорушення.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, позитивна характеристика винного у вчиненні кримінального правопорушення при призначенні покарання обґрунтовується тим, що така поведінка в побуті, за місцем роботи, навчання, служби, лікування, тощо, як правило, свідчить про відсутність у такої особи стійких антисуспільних поглядів, і дає підстави вважати, що вчинення кримінального правопорушення є випадковим.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, молодий вік винного у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що молодий вік винного може свідчити про відсутність у винної особи стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, хворобливий стан винного у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що певні соматичні захворювання знижують ясність уявлення про навколишню дійсність, особа позбавлена того ступеня уважності та обачливості, якими володіє фізично здорова людина. Хворобливий стан робить людину дратівливою та легко збуджуваною; тяжка або затяжна хронічна хвороба може сприяти розвитку егоїзму, відчуженості, і це, звичайно, може здійснювати вплив на особу при вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, визнання хворобливого стану винного обставиною, яка пом`якшує покарання, пов`язується з принципами доцільності призначеного покарання та гуманізму. Хворобливий стан винного може створити перешкоди для відбування винним покарання та для досягнення мети покарання. Застосування до особи, яка має певне соматичне захворювання, покарання може завдати їй фізичних та моральних страждань, і навіть створити загрозу її життю чи призвести до серйозного погіршення здоров`я. На необхідність з`ясування стану здоров`я при дослідженні даних про особу винного вказується також в абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику призначення судами кримінального покарання № 7 від 24.10.2003 року (із змінами і доповненнями) .

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, повне визнання особою своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні кримінального правопорушення, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини у справі, тобто розкриттю кримінального правопорушення.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, участь винного у бойових діях обґрунтовується тим, що ігнорування при призначенні покарання бездоганного минулого життя особи суперечить принципу гуманізму в кримінальному праві. Участь у бойових діях винного свідчить про відсутність у такої особи стійких антисуспільних поглядів, про його високий бойовий дух і розвинене почуття патріотизму та дає підстави вважати, що вчинення кримінального правопорушення було випадковим.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , згідно ст. 67 КК України, судом встановлено не було (а. п. 5, 35) .

Відповідно до ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Ст. 550 КПК України закріплює засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Згідно ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Службове обмеження для військовослужбовців є новим видом основного покарання та має комбінований характер: а) воно проявляється у примусових заходах майнового характеру: в дохід держави відраховується від десяти до двадцяти відсотків із суми грошового забезпечення засудженого; б) на засудженого вчиняється моральний вплив він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому у строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Це покарання може призначатися судом як у випадках, коли воно вказане в санкції норми Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так і у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, дійде висновку про можливість застосування до нього цього покарання замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років (ч. 1 ст. 58 КК України) . Воно може застосовуватися також при призначенні більш м`якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК України) , а також при звільненні від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85 КК України) та заміні невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. ст. 82, 83 КК України) . Службові обмеження для військовослужбовців застосовуються на строк від шести місяців до двох років. Покарання у виді службових обмежень не може призначатися військовослужбовцям строкової служби (ч. 1 ст. 58 КК України) . Суд може застосувати умовно-дострокове звільнення від відбування службових обмежень для військовослужбовців до осіб, що відбувають це покарання (ч. 1 ст. 81 КК України) . Особи, які відбули покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, визнаються такими, що не мають судимості (п. 4 ч. 1 ст. 89 КК України) .

У відповідності до ст. 47 КВК України суд, який постановив вирок про службові обмеження для військовослужбовців, після набрання ним законної сили направляє копію вироку командиру військової частини, де проходить службу засуджений військовослужбовець. Після одержання копії вироку командир військової частини видає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань в дохід держави з грошового утримання засудженого військовослужбовця, строк, протягом якого він не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Наказ оголошується по військовій частині і доводиться до відома засудженого військовослужбовця. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службових обмежень для військовослужбовців командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії.

Дана стаття визначає порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців. Військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Військова служба це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних для неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців чітко визначений КВК України. Закон не визначає, з якого моменту повинен відраховуватись початок відбування покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців, проте, оскільки відрахування будуть здійснюватись на підставі та з моменту видання відповідного наказу командиром військової частини, саме з цього часу і повинен відраховуватись початок строку відбування покарання. Про прийняття вироку до виконання командир військової частини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строку службових обмежень для військовослужбовців командир військової частини видає наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення. Засуджені, які відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби зі зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини і висновком військово-лікарської комісії. Однак відбуття призначеного строку покарання є не єдиною підставою для звільнення військовослужбовця. Припинення виконання цього покарання можливо також достроково при застосуванні: 1) умовно-дострокового звільнення, передбаченого ст. 81 КК України. Слід звернути увагу на те, що, відповідно до ч. 3 ст. 154 КВК України, на командира військової частини або іншого начальника, який видав наказ про виконання покарання, покладено обов`язок після відбуття засудженим установленої ст. 81 КК України частини строку покарання в місячний строк розглянути питання щодо можливості представлення особи до умовно-дострокового звільнення. При розгляді цього питання судом, засуджений військовослужбовець може бути звільнений і від додаткового покарання; 2) звільнення через хворобу (ч. 3 ст. 84 КК України) . Процедура такого звільнення передбачена ч. 5 ст. 47 КВК України, за якою засуджені, що відбувають покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров`я до військової служби із зняттям з військового обліку або непридатними до військової служби у мирний час, звільняються судом від покарання за поданням командира військової частини та висновком військово-лікарської комісії. Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України визначені Положенням про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 2 від 04.01.1994 року (в редакції наказу Міністра оборони України № 207 від 12.07.1999 року) . Зокрема, звільненню підлягають особи, що мають: інфекційні та паразитарні хвороби; новоутворення; ендокринні хвороби, розлади харчування, травлення та обміну речовин; хвороби крові і кровотворних органів; розлади психіки та поведінки; хвороби: нервової системи, ока та придаткового апарату, вуха та соскоподібного відростка, системи кровообігу, дихальної системи, органів травлення, сечостатевої системи, шкіри та підшкірної клітковини, кістково-м`язової системи та сполучної тканини; травми, отруєння і деякі інші наслідки дії зовнішніх чинників; вагітність, пологи та післяпологовий період; природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; 3) за амністією чи помилуванням (ст. ст. 85-87 КК України) . У названих випадках звільнення засудженого відбувається у день надходження відповідних документів, а якщо вони отримані після закінчення робочого дня вранці наступного дня. У ці ж строки повинен бути виданий і наказ командира військової частини про припинення виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовця. До засуджених військовослужбовців під час відбування покарання у виді службових обмежень застосовуються всі засоби виправлення, передбачені ст. 6 КВК України. У їх числі суспільно-корисна праця (військова справа) , а також виховна робота, спрямована на формування та збереження навичок військової служби, профілактику та попередження агресивної поведінки засуджених, усвідомлення провини за вчинене кримінальне правопорушення. Основними формами соціально-психологічної та виховної роботи із засудженими військовослужбовцями є: індивідуальна робота; гуманітарна та культурно-виховна робота; правове виховання. Засуджений військовослужбовець, поряд із заходами індивідуального характеру, бере участь й у загальних планових заходах, які здійснюються у військовому підрозділі.

Таким чином, з метою ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення та захисту прав людини й її основоположних свобод, дотримуючись засад справедливого судочинства, прав людини і основоположних свобод, враховуючи обставини справи та особу засудженого, беручи до уваги наявність восьми обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про доцільність, можливість та необхідність: 1. Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.10.2021 року між заступником керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю його захисниці адвоката ОСОБА_7 . 2. Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України. 3. Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік. 4. На підставі ч. 1 ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік призначити покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців на строк 1 (один) рік. 5. На підставі ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службових обмежень ОСОБА_3 провадити відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, а саме: в розмірі десяти відсотків. При цьому суд враховує те, що з грошового забезпечення ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі 25 відсотків на утримання малолітньої дитини.

Вислухавши думку прокурора щодо наведеного, думку обвинуваченого та його захисниці щодо можливості затвердження угоди, що розглядається, які одностайно не заперечували проти затвердження угоди про визнання винуватості, суд переконався в тому, що угода може бути затверджена, що можливо ухвалити вирок, яким затвердити угоду та призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України (а. п. 7, 8, 11, 13, 14, 44, 45) .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 468, 469, 471, 473-476 КПК України; ст. ст. 12, 53, 66, 75, 76, 263 КК України, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 07.10.2021 року між заступником керівника Сумської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю його захисниці адвоката ОСОБА_7 .

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 58 КК України замість призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік призначити покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 2 ст. 58 КК України із суми грошового забезпечення засудженого до службових обмежень для військовослужбовців ОСОБА_3 провадити відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, а саме: в розмірі десяти відсотків.

Речові докази по справі, а саме:

- футболку-поло чоловічу, чорного кольору, з написом Патруль Суми , яку було запаковано до паперового пакету № 1, що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Сумського ВП ГУНП в Сумській області за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 21, повернути потерпілому ОСОБА_9 ;

- оптичний DVD-R диск із записами з нагрудних камер поліцейських, що були присутні на виклику 30.07.2021 року, а саме: з 4 відеофайлами формату *mp4* , зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив вирок.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1