Справа № 644/7604/21

Провадження № 3/644/1772/21

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2021 р. м.Харків

Суддя Орджонікідзевськогорайонного судум.Харкова ШевченкоС.В.,розглянув матеріалисправи пропритягнення доадміністративної відповідальностіза вчиненняправопорушення,передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичну особу підприємця, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ,який єфізичною особоюпідприємцем,29.07.2021року о18годині 57хвилин,перебуваючи заадресою АДРЕСА_2 в приміщеннікіоску «Пироги-огонь»допустив роботу тане здійснивненалежний контрольза використаннямзахисних масокпрацівником ОСОБА_2 ,яка обслуговувалавідвідувачів без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, порушуючи п.п.9 п.2-2 Постанову Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, про дату розгляду справи був повідомлений належним чином, в наданих письмових поясненнях просив закрити провадження по справі, посилаючись на невідповідність протоколу вимогам КУпАП та відсутністю доказів вчинення ним правопорушення, вказав, що вважає вказану кваліфікацію некоректною в частині визначення розміру штрафу, виходячи з того, що до матеріалів справи не додано жодного доказу вчинення ним правопорушення, відсутні свідки, які були відвідувачами магазину та подія за участю яких є підставою для виявлення порушення, фіксації його в протоколі та направлення адміністративного матеріалу до суду, інших свідків, достатніх фото та відеоматеріалів, де було б зафіксоване саме обслуговування працівником суб`єкта господарювання споживачів, чи споживача без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Зазначив, що надані по справі світлини містять зображення дівчини, яка сидить за прилавком та не здійснює жодних дій.

Представник ОСОБА_1 адвокат Зайцева О.О. в судовому засіданні підтримала пояснення ОСОБА_1 , які він надав суду, зазначила, що відповідно ч.4 роз`яснень Міністерства юстиції України щодо практики застосування норм права у випадку колізії, підтверджених практикою та позиціями Верховного суду України «При розбіжності між загальними і спеціальними нормативно-правовими актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом».

Вказала, що стаття 44-3 КУпАП має бланкетний характер, тобто її диспозиція не визначає і не описує конкретні ознаки протиправних діянь, а відсилає до інших нормативно-правових актів. Так, стаття 44-3 КУпАП встановлює відповідальність за порушення одразу кількох об`ємних нормативних документів, які регламентують порядок дотримання карантину, виконання санітарно-гігієнічних й санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також невказаних «інших актів законодавства» та «рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами». 17.12.2020 року набув чинності Закон України № 1113-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно до якого ст.46 доповнено п. «ж», згідно до якого за обслуговування споживачів у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, працівниками суб`єктів господарювання та/або безпосередньо фізичною особою - підприємцем без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, юридична особа, фізична особа - підприємець сплачують штраф у розмірі від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з 17 грудня 2020 року адміністративна відповідальність за дії, вчинені ОСОБА_1 , передбачена також п. «ж» статті 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». При цьому, санкція п. «ж» статті 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який є спеціальним стосовно суспільних відносин, які є предметом розгляду даного судового процесу, у порівнянні із Кодексом України про адміністративні правопорушення, та передбачає накладення адміністративного стягнення у значно меншому розмірі, ніж це передбачено санкцією ч. 1 статті 44-3 КУпАП.

Виходячи з положень статті 58 Конституції України, статті 8 КУпАП, Закону України №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону № 1113-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», які діють на час розгляду даної справи, представник вважала, що слід кваліфікувати діяння та визначати розмір юридичної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення, за п. «ж» ст. 46 Закону України №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Суд вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Зайцевої О.О., перевіривши матеріали справи, доходить такого висновку.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписамист. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, орган (посадова особа) відповідно дост.252 КУпАПоцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказування у справі про адміністративне правопорушення.

Окрім протоколупро адміністративнеправопорушення серіїВАБ №468105від 29.07.2021,яким зафіксованофакт обслуговуваннявідвідувачів магазину"Пироги-вогонь"працівником фізичноїособи підприємця ОСОБА_1 . ОСОБА_2 без вдягнутих засобів індивідуального захисту органів дихання, суду на обґрунтування події та складу правопорушення додані до протоколу письмові пояснення, які були записані зі слів ОСОБА_1 , в яких останній визнав факт допущеного правопорушення найманим працівником - реалізатором ОСОБА_2 , яка у письмових поясненнях також підтвердила факт правопорушення. Додатково відсутність захисної маски на реалізаторі підтверджується фотознімками доданими до протоколу.

Відтак, суд доходить висновку, що винуватість ФОП ОСОБА_1 , який порушив правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми, встановлені п.п.9п. 2-2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»,відповідно якоїз 17червня 2021р.на територіїУкраїни встановлюється«зелений» рівеньепідемічної небезпеки,відповідно доякого забороняється: діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням, доведена у повному обсязі та підтверджується матеріалами справи, які були досліджені та проаналізовані в судовому засіданні.

Крім того, суд вважає, що позиція ОСОБА_1 , яка ним викладена в письмових поясненнях, наданих вже після надходження матеріалів до суду щодо незгоди з обставинами викладеними у протоколі, не підтверджена жодними доказами і направлена на уникнення відповідальності.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно дост. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Статтею 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно ч. 2-3 РозділуXПрикінцевих положень Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тимчасово, на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з урахуванням епідемічної ситуації, можуть бути запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи щодо фізичних осіб. За порушення встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів особи несуть відповідальність згідно із законом.

Диспозицією ч. 1 ст. 44-3 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України«Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням наведеного вище ОСОБА_1 має нести відповідальність за допущене правопорушення саме за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.

Поряд з цим, виходячи з викладеного вище, суд доходить висновку, що посилання захисника на п. «ж» ст. 46 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», як на підставу для відповідальності за допущене правопорушення, є помилковим, оскільки вказана норама закону регулює правовідносини між особами, коло яких визначено ст.ст. 46 та 47 даного закону і суд не входить до нього.

Згідно положень ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33-38, 40-1, ч.1 ст. 44-3, ст. 276, ст.ст.283-285 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,адміністративне стягненняза вчиненняправопорушення,передбаченого ч.1ст.44-3КУпАП,у виглядіштрафу вдохід державиу розміріоднієї тисячінеоподаткованих мінімумівдоходів громадян-17000 гривен.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі454 грн. (отримувач коштівГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783; банк отримувача- Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО)899998; рахунок отримувачаUA908999980313111256000026001; кодкласифікації доходів бюджету22030106).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя Шевченко С. В.