ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №522/14501/21

Провадження № 1-кп/522/2280/21

06 жовтня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_3 ,

обвинувачений - ОСОБА_4 ,

потерпілої - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162510000627 від 30.05.2021 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорна Красноокнянського району Одеської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29.05.2021 року приблизно о 16:40 год., у денний час доби, в умовах необмеженої видимості i сухого дорожнього покриття, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним мопедом «Suzuki», без реєстраційного номеру (номер рами НОМЕР_1 ), здійснював рух в крайній лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Велика Арнаутська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Катерининська в напрямку вул. Преображенська, на якій організовано односторонній рух по трьом смугам руху у його напрямку руху, що поділені відповідною дорожньою розміткою 1.1 та 1.5 згідно Правил дорожнього руху України.

При під`їзді до регульованого переxpeстя вул. Велика Арнаутська пр. Олександрівський, режим проїзду транспортних засобів на якому та режим руху пішоходів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався, в першу чергу, автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі та дорожньою розміткою 1.1, 1.12, 1.5, 1.14.2 згідно Правил дорожнього руху України, нанесеною на проїзній частині перед даним перехрестям по ходу напрямку руху мопеду «Suzuki», без реєстраційного номеру, видимість та оглядовість яких для водія ОСОБА_4 була необмеженою, водій ОСОБА_4 , будучи не уважним і не слідкуючи за дорожньою обстановкою, при увімкненні у його напрямку руху зеленого миготливого сигналу світлофора, що інформує про те, що незабаром буде увімкнений сигнал, який забороняє рух, проігнорував вимоги вказаного сигналу світлофору, перебуваючи при цьому ще до в`їзду на перехрестя, та продовжив рух у напрямку перехрестя.

Далі, водій ОСОБА_4 , продовжуючи свій рух та виконуючи маневр проїзду даного перехрестя у прямому напрямку руху, тобто по вул. Велика Арнаутська, не переконався в тому, що його маневр буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, продовжив рух без зупинки на заборонений: жовтий та червоний сигнал світлофору, та маючи технічну можливість, не зупинив керований ним транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 Правил дорожнього руху України та перед перехрещеною проїзною частиною пр. Олександрівський, в`їхав на перехрестя вул. Велика Арнаутська пр. Олександрівський, в результаті чого в крайній лівій смузі проїзної частини вул. Велика Арнаутська в межах дорожньої розмітки 1.14.2. згідно Правил дорожнього руху України, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину вул. Велика Арнаутська в темпі спокійного кроку по регульованому пішохідному переході, при увімкненому в її напрямку руху зеленого сигналу світлофору, що дозволяє їй перехід, зліва направо за ходом руху мопеду.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, з якими була доставлена та госпіталізована до КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОMP.

Отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правої ключиці в середній третині зі зміщенням - відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В умовах зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 8.7.3. (ґ, e) та 8.10. Правил дорожнього руху України згідно з яким сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух. У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів

В умовах дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням сформованої дорожньої обстановки ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.

У діях ОСОБА_4 убачаються невідповідності вимогам п.п. 8.7.3. (г, е), та 8.10. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події зазначеної пригоди.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні зазначеного злочину визнав повністю, в ході допиту підтвердив, що порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, за обставин, викладених у обвинувальному акті.

За відсутності заперечень учасників судового провадження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і обмежено їх дослідження допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів кримінального провадження, що стосуються особи обвинуваченого, вирішення питання цивільних позовів, речових доказів та інших процесуальних питань.

При цьому, судом з`ясовано правильність розуміння учасниками кримінального провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за вказаних вище обставин, а його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, яке відносяться до нетяжких злочинів, особу винного, який офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не засуджений.

Також в ході розгляду судом встановлено, що ОСОБА_4 добровільно здійснено витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 21442 гривні 20 копійок.

Таким чином, відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття та часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого - не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому ОСОБА_4 основне покарання у виді обмеження волі на певний строк, в межах строків визначених санкцією ч.1 ст.286 КК України та додаткове покаранням у виді позбавленням права керувати транспортними засобами у межах строку визначеного ч.1 ст. 55 КК України. Саме таке покарання на думку суду здатне досягти його мети.

Разом з цим, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його поведінки після вчинення кримінального правопорушення, яка свідчить про бажання усунути наслідки шкоди завданої потерпілій, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та його може бути звільнено від відбування покарання з випробування на підставі ст.75 КК України з покладенням обов`язків, згідно зі ст. 76 КК України.

При вирішенні позову прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня №11» про стягнення коштів на користь держави у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. ч. 1,4 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни «Провідшкодування витратна стаціонарнелікування особи,яка потерпілавід злочинута судовихвитрат» від07.07.1995 встановлено,що сума коштів,що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорониздоров`я, вякому перебував на лікуванні потерпілий, зурахуванням кількостіліжко-днів,проведених ниму стаціонарі,та щоденноївартості йоголікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що цивільний позов прокурора про стягнення коштів на користь КНП «Міська клінічна лікарня №11 в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 у розмірі 8 428 гривень 60 копійок підлягає задоволенню повністю, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а сума витрат на стаціонарне лікування обґрунтована та документальне підтверджена довідкою зазначеного закладу охорони здоров`я з від 22.07.2021 №01-83/1324.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої цивільного позивача ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 36 000 гривень та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з ч.3 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі Постанова) при розгляді кримінальної справи суд зобов`язаний на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження обставин справи з`ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв`язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Згідно п.3 Постанови характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Разом з цим, дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме: наданими потерпілою копіями розрахунково-платіжних документів за період червень-серпень 2021 року підтверджується понесені останньою витрати на придбання медичних препаратів на загальну суму 3330 гривень. В той же час, позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкода в сумі 32 700 грн. належним чином не обґрунтовано та не підтверджено жодними доказами. За даних обставин суд приходить до висновку, що цивільний позов в частині стягнення майнової шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 3330 гривень.

Щодо позовнихвимого провідшкодування моральноїшкоди,то згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода серед іншого полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

З урахування встановлених в ході розгляду обставин, суд вважає доведеним спричинення фізичних та душевних страждань потерпілій ОСОБА_5 внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Разом з цим, при визначені розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої суд, з урахуванням роз`яснень наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» виходить з принципів розумності, виваженості та справедливості і враховує характер і обсяг страждань (душевних, психічних тощо) потерпілої, характер немайнової шкоди (її тривалість, можливості відновлення), а також тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих відносинах, час і зусилля, необхідні для їх відновлення, а також матеріальне становище обвинуваченого та прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта та спеціаліста підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідно до ст.ст. 118,124 КПК України.

На підставівищевикладеного,керуючись ст.ст.100,118,124,129,174,286,349,368,370,374,375КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України наступні обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов прокурора Приморської окружноїпрокуратури м.Одеси вінтересах державив особіКНП «Міськаклінічна лікарня№11» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Комунальної бюджетної установи КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР (65006, м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 5-Г, р/р № UA058201720344370005000046273, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02774415) в рахунок суми витрат настаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 8 428 (вісім тисяч чотириста двадцять вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в сумі 3 330 (три тисячі триста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Скасувати арешт накладений на мопед «Suzuki», без реєстраційного номеру (номер рами НОМЕР_1 ) згідно з ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 03.06.2021.

Речовий доказ транспортний засіб, мопед «Suzuki», без реєстраційногономеру (номеррами НОМЕР_1 ) повернути власнику (законному володілцю) ОСОБА_4 .

Речовий доказ DVD-R диск, з відеозаписом ДТП, наданий КУ «Центр-077» зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення комплексної судової експертизи транспортного засобу та транспортно-трасологічної експертизи від 26.07.2021 № СЕ-19/116-21/9791-ІТ (код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у сумі 5148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової автотехнічної експертизи від 23.07.2021 № СЕ-19/116-21/11792-ІТ (код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження») у сумі 2059 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунальної установи «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відео аналітики міста Одеси (Центр-«077»)» (65006, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 67-А, р/р НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 23211998) процесуальні витрати за надання слідчому СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області інформації, захищеної водяним знаком (watermark) інформаційного продукту на компакт-диску у сумі 240 (двісті сорок) гривень 99 копійок.

Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1