ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 160/17179/20

адміністративне провадження № К/9901/25024/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Приватного підприємства фірма «Бомонд» до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання протиправним та нечинним рішення, за касаційною скаргою Кам`янської міської ради Дніпропетровської області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Семененка Я.В., Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 29.06.2021,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2020 року Приватне підприємство фірма «Бомонд» (далі у тексті цієї постанови також ПП фірма «Бомонд», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (далі у тексті цієї постанови також Міськрада, відповідач), у якому просило:

- визнати протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 09.07.2020 №1975-44/VII Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020 (далі також спірне рішення).

2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, Підприємство вказувало такі підстави:

- оскаржуване рішення відповідача є нормативно-правовим актом регуляторного характеру, проте всупереч законодавству України, повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту, відповідний аналіз регуляторного впливу розробником проекту оприлюднений не був;

- оскаржуване рішення прийнято на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, форма якого є дефектною і містить суттєві недоліки, що робить неможливим його використання органом місцевого самоврядування при прийнятті рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням була лише затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське без встановлення цим рішенням базової вартості 1 кв.м. землі в грошовому еквіваленті та з визначенням про застосування нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське з 01.01.2021.

5. Тобто, на переконання суду першої інстанції, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське без встановлення цим рішенням базової вартості 1 кв.м. землі містить лише розрахунки (формули та коефіцієнти), які в подальшому будуть застосовуватись при розрахунках земельних платежів і тільки після впроваджені нормативної грошової оцінки земель в грошовому виражені базової вартості 1 кв.м. землі, виникне обов`язок землекористувачів (сторін по договору оренди) вносити зміни до існуючих договорів.

6. Суд першої інстанції констатував, що у даному конкретному випадку, обов`язок вносити зміни до існуючих договорів у позивача не виник, а тому дійшов висновку про відсутність підстави вважати, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси Підприємства. Як наслідок, суд визнав відсутність підстав для подання цього позову.

7. У рішенні суду першої інстанцій наводяться мотиви й про те, що відповідачем було дотримано процедуру прийняття спірного рішення, передбаченою, зокрема, нормами Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», й проведено державну експертизу технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

8. Окрім цього, суд погодився з доводами позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте регуляторним органом - Кам`янською міською радою, та стосується невизначеного кола осіб (оскільки затверджує технічну документацію з нормативної грошової оцінку земельних ділянок, але виключно тільки щодо користувачів землі), однак зауважив, що вказане рішення застосовується одноразово, оскільки вичерпується впровадженням рішенням відповідної нормативної грошової оцінки з встановленням базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, що в даному випадку і було здійснено шляхом прийняття відповідного Рішення Кам`янської міської ради від 18.12.2020 №41-03/VII «Про впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020», в якому встановлено базову вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті.

9. З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення не встановлює, не змінює (не скасовує) норми права, оскільки у результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт змін не зазнав.

10. За висновками суду першої інстанції, відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не відносить таке рішення до регуляторного акту, до якого мають бути застосовані вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині обов`язкового оприлюднення проекту такого акту в друкованих засобах масової інформації з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, та здійснення аналізу його регуляторного впливу тощо.

11. Звернув увагу суд першої інстанції і на Роз`яснення Державної регуляторної служби України від 07.03.2018 «Щодо застосування органами місцевого самоврядування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при прийнятті рішень про затвердження нормативної грошової оцінки земель», згідно з якими, виходячи з положень Земельного та Податкового кодексів України, Законів України «Про оцінку земель», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про землеустрій» органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства.

12. Тобто, згідно з висловленою у рішенні суду першої інстанції позицією, Державна регуляторна служба України як орган, який контролює питання вказаного закону, не відносить рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» за умови, якщо рішення про їх затвердження не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства.

13. За таких обставин, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання оскаржуваного рішення регуляторним актом у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки цим рішенням затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське без встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті та з визначенням про застосування нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське з 01.01.2021 й, при цьому, таке рішення не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті.

14. Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції відхилив аргументи позивача про те, що форма висновку державної експертизи землевпорядної документації від 30.06.2020 №2020-20 є дефектною та містить суттєві недоліки, що робить неможливим його використання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

15. З цього приводу суд першої інстанції навів у своєму рішенні мотиви про те, що вищезгаданий висновок державної експертизи землевпорядної документації відповідає формі встановленого зразка, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.07.2006 №974 «Про затвердження Порядку реєстрації об`єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку», зокрема, відзначив, що у відповідній затвердженій формі висновку не містяться будь які додаткові позначки або вказівки, які Підприємство зазначає у позові, а саме - необхідність додаткових відміток виконавців експертизи, додаткові реквізити, крім тих, які передбачені затвердженою формою, що дає підстави вважати твердження позивача такими, що не відповідають дійсності.

16. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано і задоволено позов, а саме - визнано протиправним та нечинним рішення Кам`янської міської ради від 09.07.2020 №1975-44/VII Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020.

17. Висновки щодо наявності підстав для задоволення цього позову судом апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача «Про затвердження матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок» є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки прийняте уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінює норми права, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямована на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, також оскаржене рішення розраховано на довгострокове та неодноразове застосування.

18. Апеляційний суд, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №823/902/17 (постанова від 10.06.2021), підкреслив, що відсутність безпосередньо в оскаржуваному рішенні органу місцевого самоврядування норми щодо встановлення зокрема базової вартості м2, не може бути підставою для невизнання такого акта регуляторним, оскільки відповідне положення міститься у технічній документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та в розумінні приписів Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є достатнім для визнання такого акта регуляторним.

19. Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд критично оцінив аргументи відповідача про те, що нормативну грошову оцінку на території міста впроваджено іншим рішенням міської ради, а саме рішенням від 18.12.2020 №41-03/VІІІ, й з цього приводу зазначив, що такі обставини не змінюють та не можуть змінити правову природу оскаржуваного рішення, з огляду на вищезазначені ознаки, які це рішення має та які характеризують нормативно-правовий акт як регуляторний.

20. Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції містить мотиви і про те, що у спірному випадку встановлено та фактично не заперечувалось відповідачем те, що Кам`янською міською радою не було повідомлено про оприлюднення проекту оскаржуваного рішення та не оприлюднено у встановленому порядку та визначеними засобами проект вказаного регуляторного акту. Також відповідачем не було підготовлено та не оприлюднено відповідний аналіз регуляторного впливу.

21. Зважаючи на вищевикладене, оскільки встановлені судовим розглядом обставини справи свідчать про порушення відповідачем процедури прийняття регуляторного акту, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання такого рішення органу місцевого самоврядування протиправним та нечинним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП фірма «Бомонд» є орендарем земельної ділянки площею 1,5952 га кадастровий номер:1210400000:02:004:0217, яка розташована за адресою: вул. Українська, 85, м. Кам`янське, дніпропетровської області, що підтверджується договором оренди від 11.09.2014 №12950, укладеного з Дніпродзержинською міською радою.

24. Згідно пункту 2.2 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 09.04.2019 становить 7794720,29 грн.

25. Пунктом 4.4 Договору, зокрема, передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі затвердження нової грошової оцінки землі.

26. 12.07.2013 Дніпродзержинською (наразі Кам`янською) міською радою було прийнято рішення №842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ».

27. Зазначеним рішенням міська рада затверджувала технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ та вводила її в дію з 01.01.2014. Також, цим рішенням було визначено застосування базової вартості 1 кв.м. земель міста у розмірі 199,64 грн.(пункт 1 Рішення).

28. У зв`язку зі строком спливу проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, який визначений Законом України «Про оцінку земель», 09.06.2020 на офіційному веб-сайті міської ради був оприлюднений проект рішення Кам`янської міської ради «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020».

29. 09.07.2020 на 44 сесії VII скликання Кам`янської міської ради прийнято рішення №1975-44/VII «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020».

30. Пунктами 1, 2 цього рішення міська рада вирішила затвердити Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020 та установити, що це рішення набирає чинності з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020 застосовується з 01.01.2021.

31. Рішення міської ради від 09.07.2020 №1975-44/VII було офіційно оприлюднене в місцевих засобах масової інформації - газеті «Любимый-город» від 09.07.2020 «Специальный выпуск» та розміщені на офіційному веб-сайті міської ради http://kam.gov.ua/.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

32. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

33. Вказані підстави скаржник мотивує відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, зазначає таке.

34. На думку скаржника, Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки, а Верховним Судом не висловлена правова позиція щодо:

дій Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва як органу, що контролює питання, пов`язані з реалізацією Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», і яка надала роз`яснення, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту не є регуляторними актами в розумінні цього Закону за умови, якщо рішення про їх затвердження не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв.м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства;

дій Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, що є спеціальним уповноваженим органом, який має право здійснювати експертизу регуляторних актів на їх відповідність та здійснювати роз`яснення щодо встановленої базової вартості 1 кв.м. землі в грошовому еквіваленті, що не передбачено вимогами законодавства;

дій Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, що є спеціальним уповноваженим органом, який має право здійснювати експертизу регуляторних актів на їх відповідність та здійснювати роз`яснення щодо правомірності застосування вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» будь-який інший державний орган таких повноважень не має, оскільки відповідно до вимог цього Закону підготовка та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики, прийняття відповідного рішення щодо регуляторного акту та подання роз`яснень положень законодавства про державну регуляторну політику є дискреційними повноваженнями Державної регуляторної служби України;

належності нормативно-правових актів до регуляторних актів, за відсутності всіх складових притаманних регуляторним актам, оскільки регуляторним актам, необхідна сукупна наявність таких ознак: спрямування документу на регулювання господарських відносин та/або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; встановлення, зміну чи скасування норми права; застосування неодноразово та щодо невизначеного кола осіб. Отже, лише за сукупної наявності всіх зазначених характеристик, відповідний акт є регуляторним актом та при його прийнятті уповноважений регуляторний орган повинен дотримуватись процедури, що встановлена Законом України «По засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;

35. На думку скаржника, спірне рішення міської ради не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, так як в результаті його прийняття жодний нормативно-правовий акт не зазнав змін. Також, відсутність повної сукупності ознак регуляторного акту, передбачених статтею 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», не відносить таке рішення до регуляторного акту.

36. Також скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: положення статті 3 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим дійшов неправомірного висновку, визнавши спірне рішення нормативно-правовим регуляторним актом та вказавши на судову практику Верховного Суду, яка висловлена у справі №823/902/17.

37. Скаржник вважає, що, суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду, дійшов хибного висновку про визнання спірного рішення нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки у справі №823/902/17 предметом спору було визнання протиправним та скасування рішення Золотоніської районної ради Черкаської області від 09.07.2016 №6-8/VII «Про затвердження матеріалів технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок» та визнання протиправним та скасування витягу міськрайонного управління у Золотоніському районі та м. Золотоноші ГУ Держгеокадастру від 10.07.2017 №8-28-0.3-429/2-17 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 7121586600:04:007:0004, загальною площею 116706 кв.м., місце розташування: адмінмежі Кропивнянської сільської ради (за межами населеного пункту) Золотоніського району Черкаської області. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на той факт, що у справі оскаржувався витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а рішення районної ради, яке також оскаржувалося в цій справі, містило затверджену вартість у грошовому вираженні кожної окремої земельної ділянки, що слугувало хибним висновкам суду апеляційної інстанції, застосувавши висновки Верховного Суду у справі №823/902/17.

38. Окрім того, скаржник наголошує, що така правова позиція не відповідає висновкам Верховного Суду, висловлених у постановах від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13 та від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, оскільки суд апеляційної інстанції: припустився помилки, визнавши спірне рішення нормативно-регуляторним актом, при відсутності всіх складових притаманних регуляторним правовим актам; спірним рішенням Кам?янської міської ради не встановлювалися, не змінювалися та не скасовувалися норми права; в результаті його прийняття не зазнали змін інші нормативно-правові акти.

39. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість і висловлює незгоду з наведеними у ній доводами та вимогами, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін.

40. Підприємство наполягає на тому, що спірне рішення Міськради, як про це правильно вказано у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, є нормативно-правовим регуляторним актом і на нього поширюється вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», оскільки таке рішення прийняте уповноваженим органом, змінює норми права, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямоване на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, розраховане на довгострокове та неодноразове застосування.

41. При цьому, Підприємство підкреслює, що такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/7868/13.

42. Позивач звертає увагу, що висновок стосовно віднесення рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель до регуляторних нормативно - правових актів у подібних правовідносинах висловлено й Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а.

43. ПП Фірма «Бомонд» наголошує, що судове правозастосування Верховного Суду з вищевказаного питання є послідовним і належність відповідних актів, аналогічних тим, що оскаржується у справі, яка розглядається, до регуляторних не ставиться під сумнів судом касаційної інстанції, що підтверджується й постановами від 06.03.2019 справі №803/417/18, від 14.05.2020 у справі №280/2100/19, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 16.03.2020 у справі №361/193/17, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 06.03.2019 у справі 803/417/18.

44. Заперечуючи проти задоволення касаційної скарги, позивач відзначає, що, дії, чи бездіяльність, рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва не є предметом розгляду у даній справі і позивачем не оскаржувалися, а роз`яснення цього органу, на які наявні посилання у касаційній скарзі, не є нормативно - правовим актом і носять виключно рекомендаційний характер, отже не мають юридичної сили і не є обов`язковими до врахування органами місцевого самоврядування, не можуть слугувати підставою для невиконання норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

45. Відзначається позивачем і те, що висновок щодо віднесення рішень органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, до регуляторних актів уже висловлено Верховним Судом, що підтверджується ухвалою від 13.05.2020 у справі №540/597/19, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, де, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, зазначено, що переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Херсонської міської ради від 05.06.2018 №1398 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Херсон» є нормативно-правовим регуляторним актом, яке прийняте з порушенням принципів державної регуляторної політики, що позбавило права фізичних та юридичних осіб (в тому числі позивачів по справі), їх об`єднань надати зауваження та пропозиції до проекту такого рішення як регуляторного акту, а висновок державної експертизи технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Херсона містить суттєві недоліки, що робить неможливим його використання органом місцевого самоврядування при прийнятті оскарженого рішення.

46. У справі №540/597/19 відповідач (теж як і у справі, що розглядається, - відповідна міська рада), заперечуючи проти позову, посилався на ті ж самі роз`яснення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, що і відповідач у справі, яка розглядається, стверджував, що оскаржуване рішення (теж як і справі, що розглядається, про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста) не має регуляторного впливу, оскільки не містить безпосередньої вказівки на базові розрахункові показники, зокрема, базову вартість 1 кв.м землі у грошовому еквіваленті.

47. Наведене, на думку Підприємства, засвідчує наявність на даний час однозначної і послідовної правозастосовчої практики Верховного Суду щодо віднесення рішень органів місцевого самоврядування, якими затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, до регуляторних актів, незалежно від того, чи встановлюються такими рішеннями базові розрахункові показники, зокрема, базова вартість 1 кв.м землі у грошовому еквіваленті.

48. Що ж до доводів скаржника про те, що нормативну грошову оцінку на території міста впроваджено іншим рішенням Міськради, то позивач вважає їх безпідставними, оскільки такі обставини не змінюють та не можуть змінити правову природу оскаржуваного рішення відповідача з огляду на усю сукупність ознак, які це рішення має, та які характеризують його як нормативно - правовий регуляторний акт.

49. Позивач виокремлює і те, що повноваження органів місцевого самоврядування щодо «впровадження нормативної грошової оцінки земель» не закріплені жодним актом законодавства, у тому числі й спеціальними у спірних правовідносинах Законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про «Про оцінку земель», «Про оренду землі», Податковим та Земельним кодексами України.

50. Відповідачем подано пояснення на відзив позивача на касаційну скаргу, в яких Міськрада, повторюючи раніше викладені аргументи та не заперечуючи проти висновків Верховного Суду, на які посилається Підприємство, вказує на відмінність обставин у цих справах і у справі, що розглядається, оскільки у спірному випадку, нормативна грошова оцінка земель міста здійснювалась шляхом прийняття окремих двох рішень, що чинним законодавством не заборонено.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

51. Вирішуючи цей спір, судами попередніх інстанцій застосовано такі норми матеріального права.

52. Стаття 143 Конституції України. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

53. Закон України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»:

пункти 24, 35 статті 26. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України, затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України;

частини перша, друга, п`ята, дванадцята статті 59. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

54. Закон України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель»:

стаття 1. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами;

частина п`ята статті 5. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

частина третя статті 7. Розробниками технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України «Про землеустрій» мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою. Відповідність технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок положенням нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису;

частина перша статті 13. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; визначення розміру державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом; визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; розробки показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відчуження земельних ділянок площею понад 50 гектарів, що належать до державної або комунальної власності, для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд; проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення (у разі якщо попередня нормативна грошова оцінка земельних ділянок у цьому масиві не проводилася протягом 5 років до дня прийняття уповноваженим органом рішення про проведення такої інвентаризації);

частина перша статті 15. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

стаття 18. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій»;

частина перша статті 20. За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт;

частина перша статті 23. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації;

55. Закон України від 22.05.2003 № 858-ІV «Про землеустрій»:

частина перша статті 25. Документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації;

частина перша статті 26. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі;

частина третя статті 28. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

56. Земельний кодекс України:

Частини перша-третя статті 201. Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.

57. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»:

стаття 1. Регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

частина перша статті 3. Дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності;

частини перша-третя статті 9. Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта;

частина друга статті 13. Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет;

стаття 36. Регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений. У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

58. Абзац дванадцятий частини першої статті 9 Закону України від 17.06.2004 №1808-IV «Про державну експертизу землевпорядної документації». Обов`язковій державній експертизі підлягають технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

59. Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

60. Надаючи, в межах процесуальних повноважень касаційного суду, оцінку доводам касаційної скарги стосовно відсутності правової позиції Верховного Суду щодо дій Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, яка надала роз`яснення, що рішення органів місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки населеного пункту не є регуляторними актами в розумінні цього Закону за умови, якщо рішення про їх затвердження не містить інших правових норм, у тому числі, щодо встановлення базової вартості 1 кв.м. землі в грошовому еквіваленті, колегія суддів виходить з такого.

61. Верховний Суд підкреслює, що дії Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, про які іде мова у касаційній скарзі, не охоплювалися предметом цього спору і не входили до предмету доказування у справі, який стосувався виключно рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах відповідної територіальної одиниці (міста), а надані Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва роз`яснення, на які посилається скаржник, не аналізувались апеляційним судом у оскаржуваній постанові і, до того ж, не належать до жодного з актів законодавства, які можуть бути застосовані адміністративним судом під час вирішення і розгляду справи.

62. Наведене унеможливлює перевірку касаційним судом правильності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданих роз`яснень, оскільки такі носять виключно рекомендаційний характер, не містять норм матеріального права, а тому не застосовувались і не могли бути застосовані у оскаржуваному судовому рішенні.

63. Оцінка ж дій Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, з огляду на предмет цього спору, підстави позову і предмет доказування у справі, її суб`єктний склад, у даному конкретному випадку виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не можуть бути взяті до уваги Верховним Судом та з цих підстав відхиляються.

64. Стосовно ж підстав касаційного оскарження, наведених у касаційній скарзі, щодо невідповідності висновків суду апеляційної інстанції наявній правозастосовчій практиці Верховного Суду (постанови від 08.05.2018 у справі №461/8220/13-а, від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а) і помилковості застосування ним правової позиції, викладеної цим судом у постанові від 10.06.2021 у справі №823/902/17, колегія суддів виходить з такого.

65. За змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як підстава для касаційного оскарження судового рішення, може мати місце у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

66. Неоднакове застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог. Саме такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №809/1465/14.

67. Подібність правовідносин, за висновками Великої Палати Верховного Суду, означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

68. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

69. У постанові ж Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, на яку у своїй касаційній скарзі посилається відповідач, порушувалось питання оскарження актів Кабінету Міністрів України (постанови) з підстав суттєвого порушення вимог законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також Регламенту Кабінету Міністрів України.

70. Тобто предмет спору та підстави позову, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у вищевказаній справі не є подібними до тих, які виникли у справі, що розглядається.

71. У зв`язку з цим відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції у оскаржуваній Міськрадою постанові застосував норму права без урахування висновку, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду.

72. Інші ж постанови Верховного Суду, а саме: від 16.10.2018 у справі №522/7868/13, від 27.11.2018 у справі №826/2507/18, від 17.12.2019 у справі №1940/1662/18, від 29.04.2020 у справі №161/6580/16-а, від 10.04.2020 у справі №615/1182/15-а, від 25.09.2018 у справі №428/7176/14-а від 10.06.2021 у справі №823/902/17 (на яку посилався апеляційний суд у оскаржуваній постанові) , містять висновки щодо застосування норм права, зокрема, Законів України: «Про місцеве самоврядування в Україні»; «Про оцінку земель»; «Про землеустрій», «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; Земельного кодексу України, й стверджують про належність рішень органів місцевого самоврядування стосовно затвердження нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної територіально-адміністративної одиниці, викладених, у тому числі, у формі ухвал, до нормативно - правових актів регуляторного характеру.

73. Разом з тим, фактичні обставини справи, що розглядається, і у справах, на які здійснюється посилання у касаційній скарзі суттєво відрізняються і не дають підстав стверджувати про їх однаковість, аналогічний, тотожний характер.

74. Так, у вищевказаних постановах Верховного Суду, а також у постанові цього ж Суду від 10.06.2021 у справі №823/902/17, відповідно до висновків якої суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення, предметом оскарження виступали рішення органів місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок певної адміністративно-територіальної одиниці із одночасною вказівкою у ньому на показник базової вартості одного квадратного метра землі або ж без такої.

75. У всіх цих випадках оскаржувались рішення, якими остаточно вирішено питання щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

76. У справі ж, яка розглядається, на відміну від вищезгаданих судових прецедентів, суд першої інстанції установив, що питання стосовно проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Кам`янське, уведення її в дію (впровадження) на території цієї адміністративно-територіальної одиниці та встановлення показника базової вартості одного квадратного метра землі остаточно вирішено із прийняттям рішення Кам`янської міської ради від 18.12.2020 №41-03/VІІІ «Про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020».

77. Зокрема, цим рішенням впроваджено та введено в дію з 01.01.2021 нормативну грошову оцінку земель міста Кам`янське із застосуванням базової вартості одного квадратного метра у розмірі 461,69 гривень, а також визнано таким, що втратило чинність, попереднє рішення цієї ж ради від 12.07.2013 №842-38/VІ «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ» (з відповідними змінами).

78. Тобто, саме із прийняттям цього рішення зазнали змін правовідносини, у яких виник спір, і саме такий акт органу місцевого самоврядування встановив для позивача відповідні обов`язки й мав безпосередній вплив на його права.

79. Водночас, частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

80. Право на судовий захист закріплено й статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини першої якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

81. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

82. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

83. За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004

№18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

84. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але й вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

85. При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

86. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

87. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

88. До таких висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №288/1557/16-а. Ці висновки Верховного Суду стосуються узагальненої парової оцінки питання права на судовий захист у адміністративному судочинстві, умов та порядку реалізації цього права, а тому можуть бути застосовані й до справи, яка розглядається.

89. Спірне ж рішення відповідача від 09.07.2020 №1975-44/VII «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кам`янське станом на 01.01.2020», за даних конкретних обставин справи, не мало впливу, в тому числі регуляторного, на правовідносини, у яких виник спір, не змінювало їх і не припиняло дію попередніх актів з цього питання, а відтак не могло порушувати прав Підприємства й не вимагало застосування спеціальних регуляторних процедур, передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

90. Скасування ж оскаржуваного рішення у судовому порядку, у цьому конкретному випадку, не призведе до зміни обсягу прав та обов`язків Підприємства, не вплине на правову регламентацію спірних правовідносин, а отже не забезпечить ефективний захист його прав та інтересів. У такому випадку не буде досягнуто виконання завдання адміністративного судочинства.

91. Ураховуючи усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про відсутність підстав для поширення на цей спір висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, викладених у постанові від 10.06.2021 у справі №823/902/17, та віднесення оскаржуваного рішення Міськради до актів регуляторного характеру, оскільки це рішення не наділено сукупністю усіх ознак, притаманних регуляторному акту, і передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

92. При цьому, оскільки права Підприємства, на захист яких подано цей позов, спірним рішенням не порушені, це зумовлює відмову у його задоволенні.

93. За таких обставин, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції вирішив цей спір відповідно до закону і правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тоді як апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

94. За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

95. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив, що рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до закону і скасовано апеляційним судом помилково, у зв`язку з чим, дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 і залишення в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021.

96. Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 скасувати та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2021.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний