Справа № 715/717/21

Провадження № 1-кп/715/50/21

В ИР ОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2021 смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

потерпілий ОСОБА_6

представник потерпілого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020260080000296 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Буківка, Чернівецького району Чернівецької області та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28 вересня 2020 року приблизно о 06 годині 00 хвилин водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (3,48 проміле), керуючи технічно справним автомобілем марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_1 , рухався в темну пору доби автодорогою М-19, сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці- Тереблече», в межах населеного пункту с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, зі сторони с. Опришен Глибоцького району в напрямку м. Чернівці із перевищенням допустимої в межах населеного пункту швидкістю - 50 км/год.

Наближаючись до наявного на даній ділянці дороги дорожнього вказівника 5.52 ПДР (попередній покажчик напрямку «Валя Кузьміна») не дотримався безпечної дистанції, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, допустив зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21063» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 , що рухався попереду в попутному напрямку, з подальшим перекиданням останнього в кювет, вправо відносно його напрямку руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «ВАЗ-21063» ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 134 мд від 04.03.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: саден в ділянці лівої кисті; забійно-рваних ран правої вушної раковини та правої щоки, лівої вушної раковини; струсу головного мозку; перелому нижньої щелепи справа; ураження лицевого нерва; перелому-вивиху зуба другого шийного хребця з деформацією спинного мозку на даному рівні, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_4 , скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 13.1 та 12.4, які безпосередньо перебувають у причинному зв`язку з наслідками, а також п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), та 12.2, які лише сприяли порушенню вищевказаних правил, встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 року та ведених в дію з 01.01.2002 року, які вимагають від водія:

- п. 12.4. у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;

- п. 13.1. водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

-п. 1.5. дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3. для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

- п. 2.9. водієві забороняється:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

- п. 12.2. у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю і в своїх показаннях підтвердив обставини вчинення ним злочину, крім того вказав, що у вчиненому щиро кається, просив вибачення у потерпілого і просив суд суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру, моральну шкоду обвинуваченим йому відшкодовано, а тому він відмовляється від позову в частині стягнення моральної шкоди із обвинуваченого. Просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не пов`язане із позбавленням волі. Підтримав заявлений ним цивільний позов до страхової компанії «Альфа-Гарант».

Представник потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги потерпілого страхової компанії, просив задовольнити їх повністю, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та оголошенням матеріалів кримінальної справи, які характеризують обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад злочину. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Як пом`якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, відсутність претензій з боку потерпілого.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує всі обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого, зокрема, що ним вчинено тяжкий необережний злочин, те що він перебував у стані алкогольного сп`яніння (3,48 проміле), особу винного, його майновий стан та стан його здоров`я, що має першу групу інвалідності, до кримінальної відповідальності притягується вперше, разом з тим, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Зокрема, судом враховується те, що 19 жовтня 2020 року ОСОБА_4 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 КУпАП та ст. 185 КУпАП за те, що 28 вересня 2020 року керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння та вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського.

Окрім того, судом враховується також, що 26 квітня 2021 року ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 та ч. 2 ст.130 КУпАП за те, що 27 жовтня 2020 року повторно протягом року після вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто після вчинення ДТП 28.09.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , знову керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння (1,80 проміле алкоголю в крові) та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом, в результаті даної ДТП отримав тілесні ушкодження, в наслідок яких став інвалідом І групи.

На думку суду, вищенаведені обставини, свідчать про те, що ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, повторно вчиняє дії, що посягають на встановлений законом порядок дорожнього руху грубо порушуючи ПДР України, тобто його дії носять системний характер та свідчать про відверте ігнорування встановлених в суспільстві правил поведінки, а також правових норм, що регулюють правила дорожнього руху. Зазначене свідчить про істотну суспільну шкідливість особи. Його дії призвели до тяжких наслідків, а саме завдали тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства і вважає можливим призначити йому міру покарання у виді позбавлення волі. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, враховуючи ступінь тяжкості скоєного діяння, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання у сукупності із тим, що він примирився із потерпілим, надав йому матеріальну допомогу на лікування та відшкодував завдані його діяннями збитків, зокрема надав кошти потерпілому для придбання автомобіля, відшкодував потерпілому заподіяну ним моральну шкоду, на даний час є інвалідом першої групи, суд приходить до висновку, що вказані обставини на час судового розгляду істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та вважає, що не втрачена можливість виправлення обвинуваченого у більш короткий строк покарання, аніж передбачений санкцією ч.2 ст. 286 КК України, а тому приходить до висновку, що можливо застосувати ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання.

Суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_4 слід застосувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки, останній вчинив злочин, пов`язаний з грубим порушенням безпеки руху на транспорті, зокрема, значно перевищив дозволену швидкість руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 суд виходить із наступного.

Потерпілий ОСОБА_6 подав до суду цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 та ТДВ СК «Альфа-Гарант» в якому просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень. Стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_6 в розмірі 104 111 (сто чотири тисячі сто одинадцять) гривень 74 копійки, зокрема, моральну шкоду в розмірі 4 957 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 70 копійок, 60 000 грн - пов`язані виплати зі стійкою втратою працездатності, 39 154,04 грн. за медичне лікування.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 відмовився від цивільного позову до обвинуваченого ОСОБА_4 посилаючись на те, що останнім повністю відшкодовано йому завдану моральну шкоду, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд приймає відмову від позову та закриває провадження у справі в цій частині.

Представник цивільного відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» направив до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні цивільного позову в частині вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант». Посилався на те, що подія яка сталася 28 вересня 2020 року в с. Тарашани Чернівецького району Чернівецької області на даний час не є страховим випадком, оскільки ні цивільно-правової, ні адміністративна, ні кримінальна відповідальність застрахованої особи не настала. Окрім того посилалася на те, що позивач ОСОБА_6 не звертався до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування. Також посилався на те, що позивачем ОСОБА_6 не доведена сума матеріальних збитків, а саме підтвердження лише сума в розмірі 17 018,73 грн. та не доведено, що інвалідність настала внаслідок ДТП. Тому просить суд відмовити у задоволені цивільного позову в частині позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1,4,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Судом в становлено, що цивільно правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_4 станом на 28 вересня 2020 року була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант», що підтверджується страховим полісом № АО 2819024.

Відповідно п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону, шкодою заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ст. 24 Закону передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Встановлено, що ОСОБА_6 в позові посилається на те, що він витратив на лікування 39 154,04 грн. та надав для підтвердження копії квитанцій які містяться в матеріалах справи. Разом з тим, судом в становлено, що розмір витрат витрати на лікування становить 20 467,67 грн., в тому числі 12667,67 грн. на придбання медикаментів, відповідно до призначення та 7800 грн. проведення КТ, що підтверджується матеріалами справи, витрати в сумі 18686,37 грн. не підтверджується, оскільки зазначені лікарські засоби та медичні вироби придбані в аптеці не відповідають призначенням в медичній документації.

Згідно ст. 26 Закону передбачено, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №400346 від 18 травня 2021 року, ОСОБА_6 являється інвалідом ІІІ групи у зв`язку із загальним захворюванням. Відповідно до Індивідуальної програми реабілітації інваліда №12984 від 18 травня 2021 року, ОСОБА_6 перебуває на інвалідності з 2021 року.

Посилання ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що немає підтверджень, що інвалідність настала саме внаслідок ДТП, оскільки в причинах інвалідності вказане «загальне захворювання» не підтверджується в судовому засіданні з огляду на наступне.

Згідно п.2.4 наказу МОН №561 від 05 вересня 2011 року «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності» причини інвалідності встановлюються згідно з пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п).

Відповідно до п.26 постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п), особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: які виникли в наслідок бойових дій, ліквідації наслідків ядерних аварій, репресій, проходження військової служби.

У вище вказаному переліку відсутня причина «в наслідок ДТП», саме тому у довідці ОСОБА_6 вказано «загальне захворювання», дана обставина не суперечить факту отримання ОСОБА_6 інвалідності внаслідок ДТП за участі ОСОБА_4 .

Крім того, із інформації, наданої ОКМУ «Центр МСЕ» за № 5 від 09.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_6 встановлено третю групу інвалідності на 1 рік до 01.06.2022 року за наслідками отриманої травми 28.09.2020 року при ДТП.

На момент ДТП 28 вересня 2020 року мінімальна заробітна плата становила 5000 грн., тобто 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі будуть становити 60 000,00 грн.

Тому дане грошове відшкодування в сумі 60 000,00 грн. підлягає стягненню із ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_6 , виходячи із вимог ст. 26 Закону.

Відповідно до ст.26-1 Закону передбачено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Крім того, виходячи із вищенаведеного заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 4 957,70 грн. із ТДВ СК «Альфа-Гарант» також підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 4 023,38 грн (5% від 80468,67 грн. (60000+20467,67)).

При вирішенні цивільного позову суд відхиляє посилання представника відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» на те, що позов потерпілого ОСОБА_6 до них є передчасним, так як він із заявою до страховика про виплату страхового відшкодування не звертався.

Так, Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.

Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Аналогічні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц (провадження № 61-15026св18), Касаційний кримінальний суду складі Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі № 732/865/16-к, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 643/19957/15-ц (провадження № 61-9436св18).

Отже факт не звернення ОСОБА_6 із заявою про виплату страхового відшкодування до ТДВ СК «Альфа-Гарант» не може бути підставою для відмови у задоволенні цивільного позову.

Крім того, з обвинуваченого підлягають стягненню судові витрати у кримінальному провадженні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому міру покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його затримання після звернення даного вироку до виконання.

Речовий доказ автомобіль марки «Honda CR-V», номерний знак НОМЕР_3 , що знаходиться на зберіганні у обвинуваченого ОСОБА_4 , залишити останньому.

Речовий доказ автомобіль марки «ВАЗ 2106», номерний знак НОМЕР_4 , що знаходиться на зберіганні на спеціальному майданчику ГУНП в Чернівецькій області по вул. Комунальників 4В в м. Чернівці, повернути власнику ОСОБА_6 або іншій уповноваженій особі, скасувавши арешт, накладений ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2021 року.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати в розмірі 5 720 (п`ять тисяч сімсот двадцять) гривень 75 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням та стійкою втратою працездатності в розмірі 80467 (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 67 копійок та моральну шкоду в розмірі 4 023 (чотири тисячі двадцять три) гривні 38 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Прийняти відмову ОСОБА_6 від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди та закрити провадження у справі у цій частині.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: