Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 жовтня 2021 року Справа №520/11267/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 22.06.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Харкові Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсії №2 від 14.04.2021 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до пільгового стажу та відмови в урахуванні довідки від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати час перебування ОСОБА_1 , з 02.02.1996 по 02.02.2004 на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення, з 10.06.2019, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та при перерахунку пенсії з 10.06.2019 врахувати довідку від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсійного забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/11267/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 13.07.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

У період з 29.06.2021 по 23.07.2021 та з 20.08.2021 по 02.09.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Харківській області.

Адвокатом позивача надано адвокатський запит від 22.01.2020 до відповідача стосовно зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 .

Листом №961/02.18-20 від 29.01.2020 ОСОБА_1 повідомлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (травма на шахті) до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах з 02.02.1996 по 02.02.2004 йому не зараховано через отримання пенсії по інвалідності на непідконтрольній території та відсутність підтверджуючих документів. Та зазначено, що стаж для призначення пенсії за віком становить 26 років 7 місяців 13 днів. До робіт за списком №1 зарахований стаж роботи, що становить 10 років 7 місяців 5 днів.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії з моменту призначення на підставі ст. 8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", надавши відповідь Фонду соціального страхування України, який підтвердив, що у позивача була травма на виробництві. Також надав відповідь Пенсійного фонду України, де вказано, що в програмному забезпеченні автоматизованої системи обробки пенсійної документації містилася інформація щодо пенсійних справ та особових рахунків з 2001. ОСОБА_1 припинив отримувати пенсію по інвалідності в 2004, тобто інформація про отримання пенсії по інвалідності була у відповідача наявна на момент призначення пенсії.

Також в межах трьохмісячного строку після звернення за призначенням пенсії Позивачем було надано довідку про розмір заробітної плати до 2000 року для розрахунку пенсії.

Рішенням №90 від 17.09.2019 відмовлено у проведенні розрахунку за вказаною довідкою.

Як з`ясовано судом, вказане рішення пенсійного органу мотивовано фактичним судженням про неможливість проведення перевірки достовірності відомостей довідки ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит від 20.02.2017 з приводу розміру заробітної плати.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №520/7882/2020 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.09.2019 №90.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (місцезнаходження - 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; ідентифікаційний код - 14099344) повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за Списком №1 у порядку п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду по даній справі.

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №520/7882/2020 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 скасовано в частині відмови в задоволенні позову та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути по суті звернення ОСОБА_1 від 09.09.2019 з приводу призначення пенсії за списком № 1 у порядку п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по даній справі.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2020 №141. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання зарахування часу перебування ОСОБА_1 з 01.02.1996 по 01.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи з часу призначення з 10.06.2019 з урахуванням положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2019 щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки від 20.02.2017 №430, виданої ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит» з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаної постанови відповідач повторно розглянув питання та рішенням від 14.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено у зарахуванні часу перебування ОСОБА_1 з 01.02.1996 по 01.02.2004 на пенсії по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки від 20.02.2017 №430, виданої ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит».

Не погоджуючись з рішенням Головного управління, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України проголошено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України Про пенсійне забезпечення.

Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні мають норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням дії норм Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

У силу положень ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково регламентована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно положень п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, обов`язок ПФУ вирішити звернення громадянина з приводу призначення чи перерахунку пенсії шляхом прийняття окремого письмового рішення виникає лише у разі подання таким громадянином заяви за формою згідно з додатком 2 до Порядку №22-1.

Подання ж громадянином заяви довільної форми не виключає можливості вирішення ПФУ порушених у зверненні питань у порядку Закону України Про звернення громадян у спосіб надання відповіді у формі листа без прийняття відповідного рішення як-то передбачено ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, у силу ч.4 ст.242 КАС України суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №206/7230/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22352/18, К/99901/22351/18), де вказано, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

У спірних правовідносинах органом ПФУ звернення заявника вирішено у порядку ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та п. 4.1 розділу IV Порядку №22-1 шляхом оформлення рішення №2 від 14.04.2021.

Продовжуючи розгляд справи суд зазначає, що Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» час перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13, 14).

Відповідна гарантія встановлена і положеннями ч. 4 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 №345-VI (далі - Закон України №345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.

Згідно зі ст. 8 Закону України №345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Пунктом 6 ч. 4 ст. 10 Закону України №345-VI внесено зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», доповнивши частину 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» абзацом 4 такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».

Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 18 квітня 2019 у справі №392/17/17 законодавством передбачено зарахування часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо наявності підстав для зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату від 20.02.2017, судом встановлено наступне.

Позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, врахувавши довідку від 20.02.2017 №430 про заробітну плату, видану ТОВ «ДТЕК РовенькиАнтрацит».

Із довідки від 20.02.2017 вбачається, що остання видана на підставі особових рахунків за 1991- 1995, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , в архіві ш. № 81 "Київська".

Оскаржуваним у даній справі рішенням №2 від 14.04.2021 визначено, що на даний час відсутні зазначені документи, які підтверджують час перебування на інвалідності в зв`язку з нещасним випадком на виробництві підстав для зарахування часу перебування ОСОБА_1 на інвалідності в зв`язку з нещасним випадком на виробництві немає. Згідно розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р м. Ровеньки відповідно до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження. Оскільки первинні документи (особливі рахунки) зберігаються в архіві у м. Ровеньки Луганської області, тобто на непідконтрольній Україні території, достовірність довідки буде можливо лише після повернення зазначеної території підконтрольній державній владі України, відтак провести розрахунок пенсії по довідці про заробітну від 20.02.2017 №430 немає можливості.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р місто Ровеньки віднесено до переліку населених пунктів, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до моменту виведення усіх незаконних збройних форсувань.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документу, виданого підприємством, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції, як доказу, оскільки його не прийняття призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення

Таким чином, суд вважає, що пенсійний орган має враховувати надану позивачем довідку для додержання прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 24.04.2020 у справі № 701/1196/16-а, від 08.04.2020 у справі № 242/1568/17.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 незалежно від перерв.

Крім того, згідно ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов до висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданої позивачем довідки, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення її перевірки.

При цьому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку довідки особи не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Таким чином, доводи пенсійного органу, що установа, яка видала довідку від 20.02.2017 знаходиться на непідконтрольній Україні території і перевірити достовірність її буде можливо лише після повернення зазначеної території під контроль органів державної влади України, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів вжиття ним заходів щодо з`ясування знаходження первинних документів в архівних, або інших установах, які перебувають на підконтрольній Україні території.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копії пенсійного посвідчення від 09.12.1998 та витягу з акту огляду МСЕК № 189742 від 06.03.1997, якими встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом з 01.02.1996.

З наявного в матеріалах справи листа Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області Фонду соціального страхування України від 29.04.2020 вбачається, що в період з 01.02.1996 по 01.02.2004 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, пов`язану з нещасним випадком на виробництві.

Вказані обставини також досліджені судами у справі №520/7882/2020.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені судом обставини, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Харкові Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсії №2 від 14.04.2021 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до пільгового стажу та відмови в урахуванні довідки від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ» є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Але ж в даному випадку зобов`язання відповідача надати дозвіл є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права позивача.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанта поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб`єкта владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.03.2018 (справа № 823/795/17), від 27.02.2018 (справа № 816/591/15-а), від 16.09.2015 (справа № 21-1465а15).

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а статтею 8 Конституції України закріплено що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно з п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду під поняттям "необхідності" мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

Також необхідно зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Статтею 6 КАС України та статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як джерело права.

Так, у п. 54 рішення від 02.11.2006 у справі "Волохи проти України" зазначено, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене "згідно із законом", оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження.

Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (п. 147 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. У національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002, п. 56 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аманн проти Швейцаріїї" від 16.02.2000).

Також Європейський суд з прав людини у п. 30 рішення у справі "Круслена" від 24.04.1990 зазначив, що закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Проте надання законом виконавчій владі чи судді нічим не обмеженого дискреційного права суперечило б принципові верховенства права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання.

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні від 09.06.2005 по справі "Фадєєва проти Росії", в якому Суд з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства" зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання. Також, що є дуже важливим, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.

Таким чином, вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати час перебування ОСОБА_1 , з 02.02.1996 по 02.02.2004 на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення, з 10.06.2019, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та при перерахунку пенсії з 10.06.2019 врахувати довідку від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ» є обгрунтованими.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Харкові Управління пенсійного забезпечення Відділу перерахунків пенсії №2 від 14.04.2021 щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до пільгового стажу та відмови в урахуванні довідки від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) зарахувати час перебування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), з 02.02.1996 по 02.02.2004 на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві до підземного стажу роботи та здійснити перерахунок пенсії з часу призначення, з 10.06.2019, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менше як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та при перерахунку пенсії з 10.06.2019 врахувати довідку від 20.02.2017 №430 про заробітну плату ОСОБА_1 , видану ТОВ «ДТЕК РОВЕНЬКИАНТРАЦИТ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 05.10.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва