ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 531/1918/19 Номер провадження 11-кп/814/809/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем судового засідання ОСОБА_5

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9

та його представника адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження № 12019170000000268, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Яроші Глобинського району Полтавської області, українець, громадянин України, одружений, освіта середня, пенсіонер, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винуватиму вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286 КК України, призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на 3 роки.

До набрання вироком законної сили, обрано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання.

Стягнуто з ОСОБА_7 , витрати, понесені на проведення експертних досліджень на користь держави в загальному розмірі 4710 грн 30 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування: матеріальної шкоди в розмірі 101470 грн 80 коп; моральної шкоди в розмірі 300 000 грн 00 коп процесуальні витрати в загальному розмірі 8 992 грн 20 коп, а всього стягнути 410 463 грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини цивільного позову відмовлено.

Вирішено питання речових доказів.

За вироком суду, 20 липня 2019 року, близько 20 години 50 хвилин, в світлий час доби, керуючи власним, технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням Карлівка-Федорівка від с. Федорівка в напрямку м. Карлівка, який проїжджаючи перший кілометр вказаної дороги, поблизу м. Карлівка, в порушення вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, змінив напрямок свого руху ліворуч, не впевнившись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, виїхавши на зустрічну смугу для руху, де допустив зіткнення з зустрічним мотоциклом марки «Kawasaki», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , що рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі для руху.

У результаті дорожньо-транспортної події водію мотоцикла ОСОБА_11 , згідно висновку судово-медичної експертизи №63а від 09 вересня 2019 року, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тупої черепно-мозкової травми з крововиливами в м`які тканини лівої половини голови, під м`яку мозкову оболонку і в речовину головного мозку; переломо-вивих на рівні тіла 7-го шийного хребця з розривом спинного мозку на цьому ж рівні; відкриті переломи 2-4 ребер по середнє-ключичній лінії; інтенсивні крововиливи в м`які тканини лівої частини шиї та грудної клітини; розриви серцевої сумки та легень; крововиливи в ліву плевральну порожнину в кількості 400 мл., в праву 300 мл. рідкої крові; крововилив у основі серця; уламковий перелом лівої плечової кістки; відкриті переломи нижньої третини лівого стегна, лівого колінного суглобу та верхньої третини обох кісток лівої гомілки; відкритий оскольчатий перелом основних фалангів 1-4 пальців лівої стопи; смугасті садна голови, тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті.

Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №497 від 17 вересня 2019 року, є порушення вимог пункту 10.1 ПДР України водієм ОСОБА_7 , а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Порушення вказаних вимог ПДР України водієм ОСОБА_7 , з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події. ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної події, а саме уникнути зіткнення, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які б не дозволили йому виконати вимоги вищевказаних норм ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого, подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування вироку суду в частині призначеного покарання. Постановити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 роеів з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки із застосуванням норм ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання.

Просить скасувати вирок в частині позовних вимог потерпілого, постановити новий вирок в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в розмірі 50 тис грн.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не взято до уваги особу обвинуваченого, щире каяття та стан його здоров`я. Відшкодування обвинуваченим потерпілому матеріальні збитки на поховання в розмірі 10000 грн.

Адвокат вважає, що потерпілий не довів, що його душевні страждання внаслідок загибелі брата відповідають розміру, який стягнутий з обвинуваченого.

Заслухавши доповідьсудді,вислухавши обвинуваченого та його захисника в підтримання вимог своєї апеляційної скарги, заперечення потерпілого та його представника, промову прокурора про законність та оьбгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з ч.1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження, щодо ОСОБА_7 , в достатній мірі дотримався вказаних вимог Кримінально-процесуального законодавства.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України є правильним, оскільки ґрунтується на зібраних у кримінальному провадженні і перевірених у суді належних і допустимих доказах та детально наведених у вироку, як того вимагає ст. 374 КПК України.

Обставини вчинення злочину, захисником в інтересах обвинуваченого не оспорюються, не перевіряються зазначені обставини і колегією суддів відповідно до положень ст.404 КПК України.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 , в частині призначення судом занадто суворого покарання, колегія суддів вважає непереконливими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення.

Згідно ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У п. 3постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз`яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003№ 7«Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: його вік, стан здоров`я, відсутність даних про перебування його на обліку у лікарів психіатра та нарколога, те, що він раніше не судимий, позитивну характеристику за місцем проживання, наслідки суспільно-небезпечного діяння, в результаті якого загинула людина, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з висновком досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, складеною Карлівським районним відділом філії державної установи «Центр пробації» в Полтавській області від 21 лютого 2020 року, ризик вчинення ОСОБА_7 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства або окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).

Судом першої інстанції взято до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 лише після усвідомлення міри покарання, що йому загрожує, під час судових дебатів та свого останнього слова попросив пробачення у потерпілого

Що стосується доводів адвоката ОСОБА_8 про наявні підстави для застосування ст.75КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 , то вони є безпідставними, оскільки обвинуваченим вчинено суспільно-небезпечного діяння, в результаті якого загинула людина, а наявність щирого каяття та незадовлільного стану здоров`я, не є обставинами, які дають підстави для безумовного застосування положень ст.75 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, не відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 , можливе лише в умовах ізоляції від суспільства і підстави для застосування ст.75КК України відсутні.

Отже, призначене судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, яке не є максимальним, відповідно санкції ч.1 ст. 121 КК України, призначене із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, а тому є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом`якшення покарання, як просить адвокат, колегією суддів не встановлено.

Щодо апеляційних вимог захисника, в частині зменшення розміру моральної шкоди, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст.ст.1167, 1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Розмір моральної шкоди повинен бути адекватним завданим моральним стражданням, при цьому слід враховувати вимоги розумності та справедливості.

При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції враховував характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав потерпілий.

Розмір відшкодування моральної шкоди повинен відповідати вимогам розумності і справедливості і не може вважатись явно завищеним або надмірним.

На переконання колегії суддів, із врахуванням характеру та обсягу душевних і психічних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_9 стягнута судом на його користь сума грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі по 300 000 грн., є обґрунтованою.

Такий висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а відтак, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, і не вбачає правових підстав для задоволення апеляційних вимог щодо зменшення розміру позову.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги адвоката в інтересах обвинуваченого необхідно відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Керуючись,ст. ст.376ч. 2,404,405,407,409,420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 залишитибез задоволення,а вирокКарлівського районногосуду Полтавськоїобласті від26квітня 2021року стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі 3-х місяців з моменту проголошення , а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії судового рішення.

С У Д Д І:

ОСОБА_12 . Рябішин.