УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

Київ

справа №160/8839/19

адміністративне провадження № К/9901/31497/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Усенко Є.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №160/8839/19 за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС, та Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (Маковська О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.),-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» (далі - позивач, ДП «ВО ПМЗ ім. О.М.Макарова») звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач-1, Офіс ВПП ДПС), Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України (далі - відповідач-2, ДПС), в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на величину від`ємного значення у розмірі 17 086 830,20 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з системи електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ);

- зобов`язати відповідачів збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки в ЄРПН, на величину від`ємного значення у розмірі 17 086 830,20 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з СЕА ПДВ;

- зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами судового оскарження було визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення на суму 17 086 830,20 грн в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року. Позивач вважає, що скасування в судовому порядку указаного податкового повідомлення-рішення має наслідком відновлення всіх порушених прав платника, зокрема шляхом поновлення та відображення суми від`ємного значення у рядку 24 податкової декларації з ПДВ та, враховуючи зміни до підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, збільшити реєстраційну суму у СЕА ПДВ. Проте, контролюючим органом суму реєстраційного ліміту поповнено не було.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 25 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, позов задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність ДПС по незабезпеченню автоматичного збільшення у СЕА ПДВ суми, на яку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на величину від`ємного значення у розмірі 17086830,20 грн.

Зобов`язав ДПС збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на величину від`ємного значення у розмірі 17086830,20 грн та відобразити відповідне збільшення у витязі з СЕА ПДВ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, яка набрала законної сили 15 листопада 2016 року, у справі №804/816/16 було задоволено адміністративний позов ДП «ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова». Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 30 червня 2011 року №0001048811 у сумі 17 086 830,20 грн в частині завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року на 172 445,20 грн та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації за березень 2011 року на суму 16 914 385 грн.

З огляду на скасування в судовому порядку вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач у 2017 році подав до контролюючого органу уточнюючі розрахунки до декларації з ПДВ, яким збільшив залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (рядок 16.3 декларації) на суму 17 086 830, 20 грн. Проте, контролюючий орган не відобразив реєстраційну суму ліміту ПДВ у СЕА ПДВ у вказаному розмірі.

Вважаючи дії контролюючого органу щодо не збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки в ЄРПН, на величину від`ємного значення у розмірі 17 086 830,20 грн. протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Частково задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючий орган протиправно не забезпечив відображення відповідних показників від`ємного значення ПДВ, отримавши від позивача відповідні уточнюючі розрахунки, які ґрунтувались на судовому рішенні. Суд зауважив, що уточнюючий розрахунок є однією із форм податкової звітності, тому сформовані у ній показники мали б бути враховані при визначенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування. Суд відмовив в задоволенні позовних вимог до Офісу ВПП ДПС, оскільки СЕА ПДВ організована на централізованому рівні ДПС і саме на цьому рівні відбуваються усі дії, пов`язані з перенесенням, відображенням та автоматичним обчисленням реєстраційної суми при кожній зміні значення будь-якого з показників формули. Відмовлено було і у задоволенні позовної вимог про зобов`язання відповідачів подати звіт про виконання судового рішення, оскільки згідно з вимогами частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлення такого обов`язку є правом суду.

Апеляційний суд в повній мірі погодився з такими висновками суду першої інстанції та зазначив, що скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року №0001048811 на суму від`ємного значення ПДВ 17 086 830,20 грн без врахування цієї суми при розрахунку реєстраційного ліміту не відновлює права позивача в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції відхилив довід контролюючого органу про неможливість та безпідставність відображення відповідних змін у СЕА ПДВ, оскільки жодних доказів неприйняття чи невизнання поданих позивачем уточнюючих розрахунків до суду надано не було.

Не погодившись з рішеннями судів, Офіс ВПП ДПС подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо порядку забезпечення автоматичного збільшення суми податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на величину від`ємного значення та відображення відповідного збільшення у витягу СЕА ПДВ. На переконання скаржника, згідно з вимогами чинного законодавства автоматичне збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ було здійснено 1 липня 2015 року одноразово, в подальшому показник реєстраційної суми за червень 2015 року перерахуванню не підлягає, в тому числі, за наслідками подання уточнюючих декларацій.

Верховний Суд ухвалою від 9 грудня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. Зауважено, що скасування судом податкового повідомлення-рішення має наслідком відновлення усіх прав платника податків, у тому числі і тих, які виникли у зв`язку із змінами в законодавстві, та зобов`язує до відновлення скасованої суми від`ємного значення ПДВ у податковій декларації з моменту її скасування. Відтак, станом на 1 червня 2015 року відновлена сума від`ємного значення ПДВ має бути відображена у рядку 24 податкової декларації з ПДВ та враховуватись для цілей автоматичного збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ згідно з приписами підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

З огляду на реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів здійснила заміну Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС, Державної фіскальної служби України - на Державну податкову службу України, для яких усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку вони замінили.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи в межах підстави відкриття касаційного провадження та дійшов висновку, що касаційне провадження у цій справі слід закрити.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Довід Офісу ВПП ДПС у касаційній скарзі, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній, не знайшов підтвердження.

Колегією суддів встановлено, що в межах визначеної скаржником підстави касаційного оскарження спірним питанням є застосування пунктів 200-1.1, 200-1.1 статті 200-1, пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо наявності підстав для автоматичного збільшення платнику податків значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до них в ЄРПН, шляхом врахування суми від`ємного значення, правомірність включення якого до податкової декларації за період, що передував липню 2015 року, підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 5 березня 2019 року (справа №802/77/16-а) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкрон» до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, Державної фіскальної служби України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Суди першої та апеляційної інстанцій в ухвалених у справі №802/77/16-а судових рішеннях установили, що контролюючим органом 26 червня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0016321501, яким платнику податків зменшено від`ємне значення податку на додану вартість на 742853 грн.

Платник податків не погодився із згаданим податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його у судовому порядку. Постановою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року (адміністративне провадження №К/800/63206/14) скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 липня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року та прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 червня 2014 року №0016321501.

Товариство 2 жовтня 2015 року звернулось до контролюючого органу із заявою про включення зазначеної суми від`ємного значення ПДВ в розрахунок реєстраційної суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН.

Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року (справа №802/77/16-а) вказав, що згідно з пунктами 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ.

За змістом же приписів пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ. У цій нормі наведене значення кожного показника згаданої формули.

Нормою пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року №643-VIII зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема: 4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).

Аналізуючи зміст наведених положень у їх системному зв`язку Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець поетапно запровадив систему електронного адміністрування податку на додану вартість, яка відповідно до пункту 35 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України з 1 січня до 1 липня 2015 року працює у тестовому режимі, а з 1 липня 2015 року на постійній основі.

Протягом дії системи електронного адміністрування податку на додану вартість у тестовому режимі платники податку самостійно зараховують на такі електронні рахунки кошти з власних поточних рахунків, відкритих у банківських установах, у сумах, необхідних для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку, задекларованих ними в податковій звітності з податку на додану вартість.

З 1 липня 2015 року на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платники податку зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України та надає право для реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування.

На контролюючий орган покладено обов`язок забезпечення автоматичного збільшення реєстраційної суми за алгоритмом, передбаченим пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення". Підпунктом 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що обов`язковою умовою для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податку.

Застосувавши наведені вище норми права у сукупності Верховний Суд зробив висновок, що контролюючий орган діяв поза вимогами податкового законодавства, не забезпечивши своєчасне відображення у СЕА ПДВ заявлених позивачем відомостей щодо збільшення реєстраційної суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

Аналогічно у справі №820/1771/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром.Інвест» до Київської об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії, за встановленими судами обставинами постановою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року було підтверджено правомірність відображення Товариством від`ємного значення ПДВ у сумі 1675487 грн, яке протиправно було зменшено згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13 червня 2012 року №0000121504.

Платник податків подав декларацію, в якій у рядку 16.3 відобразив відповідну суму від`ємного значення та заповнило відповідну таблицю з номером податкового повідомлення-рішення від 13 червня 2012 року №0000121504, яке було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України. Указана податкова декларація була прийнята ДФС України, проте автоматично в СЕА ПДВ така сума відновлена не була.

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2018 року (справа №820/1771/17) вказав, що оскільки при розгляді іншої адміністративної справи було встановлено правомірність включення платником податку до складу від`ємного значення суми ПДВ у розмірі 1675487 грн, то наявність цієї суми в декларації за червень 2015 року давала б змогу позивачу зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригувань в ЄРПН за правилами підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

Суди попередніх інстанцій у справі №160/8839/19 також встановили, що з огляду на отримання судового рішення про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2011 року №0001048811, ДП «ВО ПМЗ ім. Макарова» подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ, яким збільшено залишок від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (рядок 16.3 декларації) на суму 17 086 830,20 грн, який було прийнято податковим органом.

У справі №420/771/19, вирішуючи спір за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія» «Укрферрі» до Державної фіскальної служби України, третя особа: Головне управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, суди встановили, що позивач подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, яким було збільшено суму від`ємного значення, що зараховується до податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду. Водночас, дій щодо врахування відповідних значень при розрахунку суми, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, вчинено не було.

Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2019 року (справа №420/771/19) за наслідком аналізу положень статті 50, пункту 200-1.1 статті 200-1, пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України дійшов висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітний період є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а тому сформовані у ньому показники мали бути враховані контролюючим органом при визначенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення за червень 2015 року.

Проаналізувавши встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що зміст спірних правовідносин є подібним до правовідносин у справах №802/77/16-а, №820/1771/17, №420/771/19.

Відтак, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже викладено висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, що є підставою для застосування наслідків, визначених пунктом 4 частини першої статті 339 КАС України, а саме закриття касаційного провадження у справі.

Касаційна скарга Офісу ВПП ДПС, окрім ствердження, що показник реєстраційної суми збільшувався лише одноразово на суму від`ємного значення за червень 2015 року та перерахуванню в подальшому не підлягає, інших доводів не містить. Посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час з`ясування обставин справи є загальними та не містять конкретизації стосовно того, в чому саме це виявилось.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 КАС України, колегією суддів не встановлено, а підстави для здійснення касаційного перегляду судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли підтвердження.

Керуючись статтями 248, 328, пунктом 4 частини першої статті 339, статтями 341, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за скаргою Офісу великих платників податків ДПС, яке є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін Є.А. Усенко