ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р.Справа № 953/4688/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Бородіна Н.М., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/4688/21

за позовом ОСОБА_1

до Командира взводу№1 роти №2 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старший лейтенант поліції Морозова Сергія Олександровича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до суду з позовом до командира взводу №1 роти №2 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Морозова Сергія Олександровича (далі- відповідач-1), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі-відповідач-2), в якому просив суд:

-скасувати постанову командира взводу №1 роти №2 батальйону №1УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Морозова Сергія Олександровича серії ДПО18 №626018 від 03.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2021 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.03.2021 року о 21.00 год. в м. Харків пр-кт Льва Ландау,38 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Fabia DLB HE 86 (PI) щодо якого встановлено порушення обмежень встановлених Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до одного року.Транспортний засіб ввезений 12.06.2018 року гр-ном ОСОБА_2 та транспортний засіб використовував ОСОБА_1 , який не ввозив його на митну територію України, чим порушено вимоги ст.380 МК України, ст. ст.16,31 ЗУ «Про дорожній рух» та п.2.9 (в), 2.1 (а) ПДР України, чим скоєно адміністративні правопорушення передбачені ч.6 ст.121, ч.8 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч.8 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваженнянадано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманнямпринципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманнямнеобхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2ст.2 КАС Україниприходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З оскаржуваної постанови слідує, що 03.03.2021 року о 21.00 год. в м. Харків пр-кт Льва Ландау,38 позивач керував автомобілем Skoda Fabia DLB HE 86 (PI) щодо якого встановлено порушення обмежень встановлених Митним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення на митну територію України строком до одного року, чим порушено вимоги ст.380 МК України, ст. ст.16,31 ЗУ «Про дорожній рух» та п.2.9 (в), 2.1 (а) ПДР України, чим скоєно адміністративні правопорушення передбачені ч.6 ст.121, ч.8 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого на позивача було накладено адміністративне стягнення за ч.8 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановленіМитним кодексом України, а саме: порушено строки його тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту; транспортний засіб використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні; транспортний засіб передано у володіння, користування або розпорядження особі, яка не ввозила його на митну територію України або не поміщувала в митний режим транзиту, -тягне за собою накладення штрафу на водія в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за ч.8 ст. 121 КУпАП настає у разі керування водієм транспортним засобом щодо якого порушено обмеження, встановленіМитним кодексом України.

В обгрунтування правомірності притягнення позивача до відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП відповідач посилається на те, що позивач керував транспортним засобом Skoda Fabia DLB HE 86 (PI) щодо якого були порушені строки його тимчасового перебування на території України з моменту його ввезення до 1 року та керування автомобілем позивачем, який на територію України його не ввозив та не поміщував у митний режим тимчасового ввезення.

З доводів апеляційної скарги слідує, що позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за ч.8 ст. 121 КУпАП, не оспорює.

Проте, згідно доводів апеляційної скарги позивача останній вважає протиправною оскаржувану постанову через те, що постанова про притягнення позивача до відповідальності винесена без складання протоколу не на місці вчинення правопорушення.

Колегія суддів, оцінюючи такі доводи позивача, зазначає таке.

Відповідно дост.276 КУпАПсправа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Разом з тим, згідно частини четвертої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно п. 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зістаттею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною восьмою статті 121 КУпАП.

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.8 ст.121 КУпАП віднесено до компетенції органів Національної поліції, а тому такі спори розглядаються на місці вчинення правопорушення, без складання протоколу про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких виноситься постанова відповідно до вимогстатті 283цього Кодексу.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015, зокрема, у частині другій статті 258Кодексувизначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення (п.2.3).

Словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України (п.2.4).

Отже, зі змісту висновків наведених в рішенні Конституційного Суду України та приписів ст.258 КУпАП випливає, що дана справа має бути розглянута саме на місці вчиненні адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи слідує, що постанову про адміністративне правопорушення складено не на місці вчинення правопорушення. Правопорушення вчинено за адресою: м. Харків пр-кт Льва Ландау,38, натомість постанову складено за адресою: м. Харків, вул. Шевченко,26, тобто за місцем розгляду справи.

Отже, відповідачем оскаржувану постанову винесено не на місці вчинення правопорушення, чим порушено вимоги статті 258 КУпАП, що є підставою для скасування постанови.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2020 року по справі №711/2050/17.

Висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідачем за місцем вчинення правопорушення прийнята правомірно, оскільки відповідач мав право при розгляді справи користуватися відомостями з баз даних державних органів, які стосуються обставин ввезення транспортного засобу на територію України колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки судом першої інстанції не встановлено обставин відсутності у відповідача можливості встановлення обставин ввезення транспортного засобу на територію України на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2021 року прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.06.2021 року по справі №953/4688/21 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до командира взводу №1 роти №2 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Морозова Сергія Олександровича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову командира взводу №1 роти №2 батальйону №1УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Морозова Сергія Олександровича серії ДПО18 №626018 від 03.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження по справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко