П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/4704/20Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Косцової І.П.,

суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п.2 наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5/АС-СТ від 14.04.2020 року, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі висновку службового розслідування, затвердженого в.о. державного секретаря Міністерства юстиції 27.02.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок службового розслідування не містить ані конкретних осіб, яких необхідно притягнути до відповідальності, ані конкретного виду дисциплінарного стягнення,.

На думку позивача, в порушення вимог п. 3 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України №365/5 від 12.03.2015р. «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України» оскаржуваний наказ прийнято без проведення службового розслідування щодо позивача, встановлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення або проступку та оголошенню позивачу «суворої догани». Крім того зазначено, що висновок службового розслідування не містить причинного зв`язку між бездіяльністю ОСОБА_1 з подіями у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та їх наслідками, а також конкретних видів дисциплінарних стягнень, запропонованих заходів, спрямованих на усунення виявлених під час службового розслідування порушень.

Також позивач зазначив, що факт недотримання Протоколу оперативної наради Південного МРУ №38 від 17.10.2019 року не доведено відповідачем, в той час як ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» не є сферою відповідальності позивача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року позов задоволено.

При вирішенні спору суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було порушено процедуру призначення та проведення службового розслідування, оскільки відповідний наказ був виданий не прямим керівником позивача та стосовно не визначеного кола осіб, до скаладу комісії не було залучено керівника позивача, а висновки службового розслідування не містять прямої вказівки про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не визначають міру його вини та дисциплінарний захід, який необхідно застосувати. В свою чергу, безпосереднім керівництвом позивача перед винесенням оскаржуваного наказу не було проведено у відношенні нього службове розслідування, не надано оцінку встановленим обставинам та наданим поясненням позивача. Оскаржуваний наказ не містить мотивування, за які саме порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, не зазначено, які саме норми законодавства та вимоги посадової інструкції порушені позивачем. При прийнятті оскаржуваного наказу та при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не зазначено причинного зв`язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 з подіями у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та їх наслідками, не враховано факту відсутності у позивача діючих дисциплінарних стягнень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

В апеляційний скарзі Міністерство юстиції України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку №356/5 Державний секретар Міністерсва юстиції України має право призначати службові розслідування стосовно начальників Адміністрації ДКВС України та міжрегіональних управлінь. В свою чергу, наказ МЮУ «Про проведення службового розслідування» від 063.01.2020 року №3/7 прийнятий відносно усього керівництва Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в тому числі і позивача. Крім того, на етапі призначення службового розслідування не було можливим встановити виключне коло осіб, відносно яких необхідно провести службове розслідування. Також апелянтом визначено, що самі по собі процедурні порушення не можуть бути визначені, як підстава для скасування вірного рішення.

Також апелянтом вказано, що матеріали службового розслідування доводять причинно-наслідковий зв`язок між діями та бездіяльністю позивача, які стали причиною порушення режиму тримання під вартою у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор».

Фактичні обставини справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Наказом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції №154/ОС від 17.09.2019 року полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління Державної кримінально-виконавчої служби України Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 17.09.2019р. (т.1 а.с.27).

Наказом в.о Дежавного секретаря Міністерства юстиції України №3/7 від 03.01.2020 року «Про проведення службового розслідування» призначено службове розслідування стосовно начальника Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції полковника внутрішньої служби ОСОБА_2 , першого заступника начальника вказаного Управління, полковника внутрішньої служби ОСОБА_3 та заступника начальника Управління ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 195-196).

Наказом в.о Дежавного секретаря Міністерства юстиції України №68/7 від 11.01.2020 року змінено наказ №3/7 від 03.01.2020 року, призначено службове розслідування за фактом невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків посадовими особами Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що призвело до масових заворушень у державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор» (т.2, а.с. 199).

Наказом в.о Дежавного секретаря Міністерства юстиції України №220/7 від 28.01.2020 року продовжено строк проведення службового розслідування на один місяць (т.2, а.с. 200-202).

За наслідками проведеного службового розслідування 27.02.2020 року затверджено відповідний висновок, яким запропоновано начальнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції вирішити питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, з вини яких були допущені зазначені у висновку порушення режиму тримання під вартою ув`язнених та засуджених (т.1 а.с.30-37).

Пунктом 2 наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №5/АС-СТ від 14.04.2020 р., відповідно до абз.2 преамбули, статтей 12-14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», абзацу 15 пункту 10 Положення про Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №689/5 від 26.02.2020 року та відповідно до висновку службового розслідування Міністерства юстиції України від 27.02.2020 року, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків полковнику внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальнику управління Державної кримінально-виконавчої служби України Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції оголошено сувору догану (т.1, а.с. 28).

Законність зазначеного наказу у частині оголошення суворої догани позивачеві є предметом спору у справі, що розглядається.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV).

Статтею 1 Закону № 2713-IV визначено, що на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2713-IV державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Статтею 9 Закону № 2713-IV передбачено, що для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України Кабінетом Міністрів України утворюються територіальні органи управління - управління (відділи) в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі.

Територіальні органи управління здійснюють керівництво оперативно-службовою та фінансово-господарською діяльністю підпорядкованих їм органів і установ та виконують функції, передбачені положеннями про територіальні органи управління.

Положення про територіальні органи управління затверджуються Міністерством юстиції України.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону №2713-IV служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2015 року №356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5).

Порядок №356/5 прийнятий відповідно до Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України.

Пунктом 1 розділу І Порядку №356/5 регламентовано, що цей порядок визначає:

- підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі ДКВС України);

- порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання;

- компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань;

- права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

Пунктом 2 Розділу І визначено, що:

-службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України;

- службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння;- учасники службового розслідування начальник, виконавець, члени комісії, особи рядового і начальницького складу, персонал органів і установ та інші особи, які обізнані в обставинах, що стали підставою для призначення службового розслідування.

Так, відповідно до п.п. 1, 2, 3 розділу III Порядку №356/5 Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки, має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу органів та установ.

Державний секретар Міністерства юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки, має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, стосовно начальників Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а також їх заступників.

Інші начальники мають право призначати службові розслідування стосовно осіб рядового і начальницького складу, якщо їм надано право призначати на посади та звільняти з посад, застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб, дії або бездіяльність яких стали підставою для проведення службового розслідування.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є, зокрема, порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №356/5 встановлено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з пунктами 8,9 розділу ІІІ Порядку №356/5 проведення службового розслідування доручається прямому начальнику особи рядового чи начальницького складу, дії або бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Належним чином оформлений наказ повинен відповідати всім вимогам Порядку №356/5 щодо призначення службового розслідування.

Згідно з пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №356/5 службове розслідування може проводитися декількома особами у складі комісії, до складу якої входять найбільш досвідчені посадові особи органу або установи, здатні всебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити об`єктивні висновки. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника особи рядового чи начальницького складу, дії чи бездіяльність якої стали підставою для призначення службового розслідування.

Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі-Дисциплінарний статут). Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту начальник - це особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником.

Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником.

Згідно зі статтею 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Як вже зазначалось вище, службове розслідування за фактами невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків посадовими особами Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що призвело до масових заворушень у державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», призначене наказом в.о Дежавного секретаря Міністерства юстиції України №3/7 від 03.01.2020 року «Про проведення службового розслідування» (т.2, а.с.195-196).

Разом з цим, відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку №356/5 державний секретар Міністерства юстиції України або особа, яка виконує його обов`язки, має право призначати службові розслідування за всіма підставами, визначеними цим Порядком, стосовно начальників Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України та міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, а також їх заступників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обіймає посаду начальника управління Державної кримінально-виконавчої служби України Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, яке є структурним підрозділом Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що підтверджується, зокрема, копіями Структури Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, затвердженої 07.10.2019 року Міністром юстиції України; наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №183/АГ від 27.09.2019 року «Про розподіл функціональних повноважень між керівництвом міжрегіонального управління» (т.2, а.с. 245-246; т.3, а.с. 1).

Таким чином позивач не є начальником Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України чи міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Посада, яку обіймав позивач, не входить до керівництва міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань, а є посадою начальника структурного підрозділу.

З огляду на зазначене, безпосереднім керівником позивача є начальник Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, якому у відповідності до вимог п.2,8,9 розділу ІІІ Порядку №356/5 мало бути доручено проведення службового розслідування стосовно позивача та який мав бути включений до складу комісії, однак вказані вимоги Порядку №356/5 дотримані не були.

Враховуючи, що зазначені процедурні порушення передували винесенню оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідапльності, колегія суддів дійшла висновку, що у своїй сукупності встановлені порушення ставлять під сумніва законність оскаржуваного наказу у відповідній частині та є достатньою підставою для визнання його протиправним та скасування.

Крім того судова колегія звертає увагу на ту обставину, що позивачеві не було доведено про проведення відносно нього службового розслідування, а тому він не мав можливості належним чином захистити свої права.

Окремо судова колегія наголошує, що висновок службового розслідування не містить прямої вказівки про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , а тому начальник Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції повинен був самостійно призначити службове розслідування з метою встановлення винних осіб та вирішення питання щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, у висновку службового розслідування не зазначено причинний зв`язок між діями або бездіяльністю позивача, та їх наслідками; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини позивача; обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; характеристики позивача (зокрема наявність або відсутність у нього діючих дисциплінарних стягнень).

Так, за змістом висновку службового розслідування встановлено відсутність контролю у виконанні доручення керівництва, покладених на позивача відповідно до Протоколу оперативної наради Південного МРУ №38 від 17.10.2020 року, підписаного начальником Південного МРУ ОСОБА_2 , під час якої за результатами розгляду питань у вказівках прокуратури Кіровоградської області заслухано начальника ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та прийнято рішення доручити останньому вжити комплекс заходів щодо усунення порушень, посилити контроль дотримання режимних вимог ув`язненим, підготувати листа щодо переведення максимально можливої кількості ув`язнених до дільниці (СІЗО ДУ «КВК (№6)» та інше. Контроль за виконанням пунктів №№2-9, 11-13, 17, 18, 20 покладено на ОСОБА_1 , проте згідно відповіді ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» №1/536/стц встановлено, що вказівка з Південного МРУ не надходила.

Також зазначено, що невиконання обов`язків начальником управління ДКВС України Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції ОСОБА_1 виразилось у невиконанні п.2.25 та п. 3.20 Плану роботи Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції на 2019 рік, п. 2.25 не заповнено та з 27.09.2019 року виконання плану не здійснюється.

За змістом ст.14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

З матеріалів справи вбачяається, що позивач надавав пояснення від 03.04.2020 року , в яких він на 11 аркушах відобразив перелік проведеної роботи, проте відповідач не надав вказаним поясненням належної правової оцінки, не врахував їх при накладенні дисциплінарного стягнення (т.1 а.с.38-48).

Позивач акцентував увагу, що ним належно виконувались покладені на нього обов`язки, систематично висвітлювались та обговорювались питання щодо неналежної роботи ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» майже на кожній оперативній нараді, на підтвердження чого надано копії протоколів оперативних нарад, тез доповідей, наказів про відрядження до ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» тощо (т.1, а.с. 49-90).

Однак оскаржуваний наказ не містить обґрунтувань відхилення наданих позивачем пояснень, аналізу його діяльності. При прийнятті оскаржуваного наказу та при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідачем не зазначено причинного зв`язку між діями/бездіяльністю ОСОБА_1 з подіями у ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» та їх наслідками, не враховано факту відсутності у позивача діючих дисциплінарних стягнень.

Крім того, оскаржуваний наказ не містить належного обґрунтування вини позивача, визначення об`єму порушень, в ньому не зазначені конкретні норми, які не були виконані позивачем, що визначає оскаржуваний наказ таким, що не відповідає вимозі обґрунтованості та мотивованості акту індивідуальної дії.

З огляду на зазначене оскаржуваний наказ в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий з суттєвими порушеннями процедури проведення службового розслідування, не містить належного обґрунтування вини позивача, мотивів накладення саме такого виду дисциплінарного стягнення, в ньому не враховано надані пояснення, відсутня оцінка вчинених дій та характеристики позивача, що за своїм наслідком визначає такий наказ, як протиправний та такий, що підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Міністерства юстиції України та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.