УХВАЛА
28 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14180/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.
представників учасників справи:
від позивача: Середа Р.С.,
від відповідача: Ігнатенко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної служби України з надзвичайних ситуацій
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Разіна Т.І., Шаптала Є.Ю.
від 11.03.2021
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина"
до Державної служби України з надзвичайних ситуацій
про визнання договору недійсним в частині,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Пожмашина" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Відповідач) про визнання недійсним пункту 8.6 договору №21-5/7 від 16.05.2018, укладеного між Позивачем та Відповідачем, про закупівлю згідно з "ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт)" (далі - Договір).
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний пункт Договору суперечить нормам чинного законодавства, оскільки спільно із пунктом 8.2 Договору передбачають подвійну відповідальність у вигляді пені, що може бути стягнута з Позивача у випадку порушення строків поставки продукції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Справа №910/14180/18 розглядалася судами неодноразово.
4. Верховний Суд постановою від 09.07.2020 у справі №910/14180/18 частково задовольнив касаційну скаргу Позивача. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 у справі №910/14180/18 скасував, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
5. За результатом нового розгляду Господарський суд міста Києва рішенням від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2021 у справі №910/14180/18 задовольнив апеляційну скаргу Позивача, рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 скасував. Прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги.
7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що частина друга статті 536, частина друга статті 625 та стаття 627 Цивільного кодексу України у сукупності надають сторонам право на визначення у договорі розміру процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм обмежується положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Аналогічна правова позиція, на яку посилався апеляційний господарський суд у своєму рішенні, висловлена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18.
8. За наведених обставин, встановлення у пункті 8.6 Договору умови про сплату постачальником на користь замовника 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати, у разі несвоєчасної поставки продукції, призвело до його дублювання з пунктом 8.2 Договору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пункти 8.2 і 8.6 Договору фактично двічі передбачають таку міру відповідальності, як пеня.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
9. Відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 у справі №910/14180/18 залишити без змін.
10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на застосування судом апеляційної інстанції:
- статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та від 23.05.2018 у справі №910/1238/17;
- статті 536 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17;
- статті 693 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2018 у справі №923/1151/17.
11. Відповідач у касаційній скарзі зазначає про те, що передбачені у пунктах 8.2. та 8.6 Договору пеня і проценти за користування коштами є різними видами відповідальності за прострочення поставки продукції. При цьому, відповідальність встановлена пунктом 8.6 Договору передбачається не тільки за прострочення поставки продукції, а й за прострочення повернення попередньої оплати у разі відмови покупця від прийняття переданої не у встановлений строк продукції (у разі прострочення поставки продукції) та вимагання повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.
12. Позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 910/14180/18 без змін, оскільки рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим з додержанням вимог чинного законодавства.
Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
13. Верховний Суд ухвалою від 09.06.2021 відкрив касаційне провадження у справі №910/14180/18 за касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021.
14. Верховний Суд ухвалою від 20.07.2021 зупинив касаційне провадження у справі №910/14180/18 за касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №149/1499/18 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
15. У справі №149/1499/18 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання щодо необхідності відступити від висновку щодо застосування статті 1048 ЦКУ, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-79цс14.
16. За змістом висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.07.2014 у справі №6-79цс14 щодо способу встановлення плати за користування позикою, передбаченого у статті 1048 Цивільного кодексу України, право сторін на встановлення такої плати з урахуванням приписів статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі безвідносно до суми боргу), оскільки закон - статті 536, 1048 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.
17. Велика Палата Верховного Суду у пункті 65 постанови від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 дійшла висновку про те, що визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним, оскільки способи визначення плати за користування позикою у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). При цьому, у пункті 30 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду погодилася із аргументом Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про те, що будь-яку визначену сторонами тверду суму оплати за користування позикою завжди можна математичним способом перетворити у проценти відносно суми боргу. Тому задля забезпечення єдності судової практики щодо застосування приписів частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України щодо визначення способу встановлення плати за користування позикою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 6-79цс14, у відповідній частині.
18. Верховний Суд ухвалою від 17.08.2021 поновив касаційне провадження у справі №910/14180/18 за касаційною скаргою Відповідача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. 16 травня 2018 року між Відповідачем (за договором - замовник) та Позивачем (за договором - постачальник) за результатами проведеної процедури закупівлі відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" укладено Договір.
20. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити у власність замовнику згідно з ДК 021:2015 код 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби (Пожежно-рятувальні автомобілі для пожежогасіння і проведення рятувальних робіт). Автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (530927)-515М, автоцистерни пожежні АЦ-4-60 (5401НЕ)-515К (продукція) в кількості та комплектації згідно із специфікацією (додаток 1), що є невід`ємною частиною Договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах Договору.
21. Ціна Договору становить 600 535 800,00 грн (пункт 2.1. Договору).
22. Пунктом 8.1 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та додатково чинним законодавством України.
23. Згідно з пунктом 8.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості поставленої продукції.
24. За змістом пункту 8.6 Договору за користування коштами, у разі несвоєчасної поставки продукції, постачальник сплачує замовнику 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати.
25. На думку Позивача, спірний пункт Договору суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки передбачає подвійну відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків поставки продукції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Суд виходить з того, що відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
27. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
28. Спір у справі стосується визнання недійсним пункту 8.6 Договору щодо встановлення плати за користування коштами, яка є сумою попередньої оплати відповідно до частини третьої статті 693 Цивільного кодексу України як для випадку прострочення поставки продукції, так і для випадку повернення суми попередньої оплати.
29. Фактичне обґрунтування позову зводиться до встановленого різними пунктами Договору однакового способу обчислення пені та плати за користування чужими коштами. Правове обґрунтування позову полягає у встановленні подвійної відповідальності у вигляді пені.
30. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції кваліфікував спірну умову договору як пеню, виходячи із способу обчислення процентів (0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати).
31. При цьому позиція суду апеляційної інстанції обґрунтована висновком Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18. У зазначеній постанові об`єднана палата Верховного Суду відступила від правової позиції, про можливість стягнення відсотків річних за кожен день неправомірного користування грошовими коштами відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 у справі №922/2213/17.
32. У постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 об`єднана палата Верховного Суду зазначила, що "Аналіз приписів частин другої, третьої статті 692, частини третьої статті 693 ЦК України дозволяє дійти висновку, що на покупця покладено обов`язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Водночас, за умови, якщо покупець був зобов`язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Отже, при здійсненні поставки товару, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами. […]
Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з тим, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України".
33. На думку Суду у справі, що розглядається, необхідно відступити від вищевказаної правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №149/1499/18.
34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №149/1499/18 також досліджувалося питання щодо впливу способу встановлення плати за користування чужими коштами на суть та правову природу такого стягнення. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо способу встановлення плати за користування позикою передбаченого у статті 1048 Цивільного кодексу України та дійшла висновку про правомірність визначення плати за користування позикою у твердій сумі, зазначивши, що способи визначення плати за користування позикою у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними).
35. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в основу своїх висновків поклала можливість математичним способом перетворити будь-яку визначену сторонами тверду суму оплати за користування позикою у проценти відносно суми боргу.
36. У справі, що розглядається, Відповідач також послідовно наголошував на такій можливості, зазначаючи про те, що за результатами такого математичного перетворення 0,1% за кожен день прострочення поставки Продукції складає 36,5% річних, або 36,6%, залежно від кількості днів у році (365 у невисокосні роки та 366 у високосні роки).
37. Отже, будь-яка визначена сторонами в договорі сума оплати за кожен день користування позикою або чужими грошима у процентному відношенні завжди може бути математичним способом перетворена саме у річні проценти методом математичного розрахунку, оскільки кількість днів у календарному році є сталою.
38. Суд зазначає, що положення ст. 536 ЦК України є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у способі розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік, за наявності такої потреби.
39. Таким чином, правильне вирішення спору у справі, що розглядається, залежить від правильної кваліфікації передбачених у пункті 8.6 Договору відсотків виражених у розмірі 0,1% від суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли продукція мала бути передана замовнику, до дня фактичної передачі продукції або повернення суми попередньої оплати. При цьому важливим є вирішення питання щодо правомірності способу нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення платежу, та чи є така умова Договору «зміною способу нарахування процентів» з огляду на те, що порядок їх нарахування статтею 536 Цивільного кодексу України не визначається.
40. Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
41. Враховуючи викладене, з метою забезпечення єдності судової практики при застосуванні статті 536 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку із статтями 549, 625, 693 Цивільного кодексу України при вирішенні господарських спорів та з метою визначення наявності підстав для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у справі № 922/3578/18 з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №149/1499/18, Суд вважає за необхідне передати справу № 910/14180/18 разом із касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтею 234, частиною 2 статті 302, статтею 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Справу №910/14180/18 разом із касаційною скаргою Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Кібенко
В. Студенець
